Рішення № 10032546, 17.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

17.06.2010Справа №2-2/2888-2010 За позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", (95000, м. Сімферополь, вул. Набережная, 32)

до Головного управління Державного казначейства України в АР Крим (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 19)

про стягнення 49 496,53 грн.

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача : Михайлова С.А. гол. ю/к, довіреність у справі.

Від відповідача : Саксонова К.О. провідний спеціалист, довіреність у справі.

Суть спору:

Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача про стягнення 49496,53 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір оренди № 10\08-13\087 від 30.04.09р.частин нежилого приміщення, розташованого в смт. Нижньогірське, по пр-т. Перемоги, 87, загальною площею 221, 2 кв.м., відповідно до якого у відповідача перед позивачем виникли зобовязання по оплаті орендної плати не пізніше 15 числа кожного місяця, а також по відшкодуванню комунальних витрат позивачеві, пропорційно займаній площі. Позивач свої зобовязання виконав належним чином. Проте, відповідач порушив умови договору відносно оплати орендної плати, у результаті чого утворилась заборгованість, несплата якої і стала підставою для звернення із позовною заявою до суду.

У судовому засіданні 17.06.2010 р. від позивача надійшов лист з проханням читати у позивної заяві форму власності позивача як «Публічне акціонерне товариство», а дату укладення договору оренди «30.04.09р.» у звязку з допущеною опискою.

17.06.2010р. у судовому засіданні відповідачем було надано заява про визнання позову вих. №11.0-08.2/213-4162 від 11.06.2010р., у якої зазначено, що відповідач повністю визнає заявлені позивачем вимоги.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"(правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") та Головним управлінням Державного казначейства України в АР Крим було укладено договір оренди № 10\08-13\087 від 30.04.09р. частин нежилого приміщення, розташованого в смт. Нижньогірське, по пр-т. Перемоги, 87, загальною площею 221, 2 кв.м.

У пункті п.2.1 і п.2.3 договору, сторонами узгоджений розмір орендної плати за перший місяць оренди і визначено, що щомісячно плата збільшується на індекс інфляції за попередній місяць.

Даний договір був укладений строком з 01.05.2009р. по 01.07.2009р., який згідно умов п.8.2 договору був продовжений до 31.04.10р.

Пунктом 2.2 до договору сторони передбачили, що відповідач оплачує орендну плату не пізніше 15 числа кожного місяця.

Проте, впродовж всього строку оренди орендна плата відповідачем не вносилася в повному об'ємі, з порушенням встановлених строків.

Заборгованість відповідача за період з травня 2009р. по січень 2010р. за договором оренди склала 49 469 грн. 53 коп., що підтверджується підписаним сторонами актом звірки розрахунків.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Таким чином, виходячи зі змісту ст.. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості по орендної платі 49 469 грн. 53 коп. та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок. Більш того, 17.6.2010р у судовому засіданні представник відповідача визнав наявність вказаної заборгованості, що відображено у протоколі судового засідання.

Вказане вище свідчить про те, що відповідач допустив односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань перед позивачем, тоді як, законодавством, зокрема, ст. 525 ЦК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Отже, позовні вимоги у частині стягнення 49 469 грн. 53 коп. боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на відповідача.

Рішення оголошене 17.6.2010р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82,84,85 ГПК України, суд

В И Р И Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Головного управління Державного казначейства України в АР Крим (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 19, ЗКПО 23896447, МФО 824026, ГУ ДКУ в АРК, п\р 35210002003790) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (95000, м. Сімферополь, вул. Набережна, 32, ЗКПО 20680287, МФО 324021, т\ з 357877) 49 469 грн. 53 коп. основного боргу, 494грн70коп. держаного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримТолпиго В.І.