Рішення № 10032386, 25.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.10                                                                                           Справа№ 27/40

Суддя Судова –Хомюк Н.М. розглянула справу

за позовом: ТзОВ „Еон”, м. Львів

до відповідача: ТзОВ „Фабрика латексних виробів „Перфект”, м. Новояворівськ Львівської області

про стягнення 20763,02 грн.

за участю представників:

від позивача: Кальмук Н.Б. - представник

від відповідача: не з’явився

Суть спору: розглядається позовна заява за позовом ТзОВ „Еон”, м. Львів до ТзОВ „Фабрика латексних виробів „Перфект”, м. Новояворівськ Львівської області про стягнення 20763,02 грн.

Провадження у справі порушено 26.03.2010 р.

В судове засідання 13.05.2010 р. від відповідача поступило клопотання вих. №102 від 12.05.2010 р. про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання, котре судом було задоволено.

Представник позивача в судовому засіданні 25.05.2010 р. подав клопотання про проведення відповідачем проплат суми основного боргу: 05.05.2010 р. –1500,00 грн., 07.05.2010 р. –2000,00 грн., 11.05.2010 р. –4298,00 грн., позовні вимоги в частині нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві.

25.05.2010 р. від відповідача повторно поступило клопотання про відкладення розгляду справи, котре судом відхилено, оскільки подальше відкладення розгляду справи є неможливим в зв’язку з закінченням строку розгляду спору, встановленого ст. 69 ГПК України. Суд вважає, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для розгляду справи та вирішення спору по суті в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом встановлено:

26.11.2005 р. між ТзОВ „Еон” та ТзОВ „Фабрика латексних виробів „Перфект” укладено договір № 26/11/05, згідно якого відповідач доручив позивачу виготовити рекламний матеріал у формі плакатів та розмістити його на спеціальній конструкції на умовах та в порядку, передбаченому в договорі.

П. 2.1. вказаного договору передбачено, що замовник (відповідач) зобов’язується здійснювати оплату на розрахунковий рахунок виконавця (позивача) у відповідному розмірі та відповідні терміни, визначені в додатках до даного договору, що є невід’ємною його частиною.

26.11.2005 р. між позивачем та відповідачем укладено додаток №1 до договору про надання послуг з виготовлення рекламних плакатів на суму 904,80 грн. Дані послуги прийняті відповідачем згідно акту виконаних робіт від 03.12.2005 р., копія котрого знаходиться в матеріалах справи.

26.11.2005 р. між позивачем та відповідачем укладено додаток №2 до договору про надання послуг з виготовлення рекламних плакатів на суму 7278,20 грн. Дані послуги прийняті відповідачем згідно акту виконаних робіт від 31.12.2005 р., копія котрого знаходиться в матеріалах справи.

28.12.2005 р. між позивачем та відповідачем укладено додаток №3 до договору про надання послуг з виготовлення рекламних плакатів на суму 3615,00 грн. Дані послуги прийняті відповідачем згідно акту виконаних робіт від 31.01.2006 р., копія котрого знаходиться в матеріалах справи.

Відповідач свої зобов’язання перед позивачем виконав неналежно, за надані йому позивачем послуги з виготовлення рекламних плакатів провів частковий розрахунок 29.08.2008 р., а саме в сумі 2000 грн.

05.06.2009 р. відповідач здійснив ще одну часткову проплату суми боргу в розмірі 2000,00 грн.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду, у відповідача існувала заборгованість за надані позивачем послуги з виготовлення рекламних плакатів в розмірі 7798,00 грн.

В процесі розгляду спору відповідач погасив суму основного боргу, в зв’язку з чим суд припияє провадження в цій частині позовних вимог.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України господарські зобов”язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону , інших правових актів і договору. Порушення зобов”язань є підставою для застосування господарських санкцій.

Відповідно до ч.6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання, відповідно до ст. 549 ЦК України.

П. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Плозивачем нараховано розмір пені з 01.02.2006 р. по 02.01.2010 р., що суперечить вимогам ст. 232 ГК України.

Крім того, беручи до уваги факт погашення відповідачем суми основного боргу, керуючись ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України суд зменшує розмір пені, яка підлягає до стягнення з відповідача.

Розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача становить 66,14 грн.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Виходячи з наведеного, з відповідача підлягають до стягнення 3% річних в розмірі 917,81 грн. та 5981,07 грн. додаткових нарахувань із застосуванням індексу інфляції.

У відповідності до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, суд визнав позов обґрунтованим та таким, який підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати суд покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 193,230-232 ГК України, ст.ст.530,549,551,625 ЦК України, ст.ст. 43, 49,80,82-85,116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ТзОВ „Фабрика латексних виробів „Перфект” (м. Новояворівськ Яворівського району Львівської області, вул. Зелена, 24А, код ЄДРПОУ 31803336) на користь ТзОВ „Еон” (79008, м. Львів, вул. Сербська, 5/5а, р/р 26008335629001 в ЗГРУ КБ „ПриватБанк” м. Львова, МФО 325321, код ЄДРПОУ 31589245) 66,14 грн. пені, 917,81 грн. –3% річних, 5981,07 грн. інфляційних втрат, 142,43 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження в частині стягнення 7278,20 грн. боргу.

4. В решті позову –відмовити.

Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя