Рішення № 10032320, 12.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.10                                                                                           Справа№ 32/62

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Приватного підприємства “Львівський дистриб’ютор”, м. Львів.

До відповідача: Приватного підприємства “Компанії “АРТ-БІЗ”, м. Львів.

Про стягнення 4 779,58 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Чорний Т.З –представник (довіреність б/н від 01.03.2010р.).

Від відповідача: не з’явився.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Приватним підприємством “Львівський дистриб’ютор”, м. Львів до Приватного підприємства “Компанія “АРТ-БІЗ”, м. Львів про стягнення 4 779,58 грн., з яких 3 676,58грн. основний борг, та 1 103,00 грн. штраф.

Ухвалою суду від 26.03.2010р. порушено провадження у справі та призначено до судового розгляду на 20.04.2010р. Ухвалою суду від 20.04.2010р. розгляд справи відкладено на 12.05.2010р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.

Відповідач в судові засідання не з’явився, вимоги ухвал суду від 26.03.2010р. та від 20.04.2010р. не виконав. На адресу суду повернулись поштові конверти, в яких були надіслані ухвали суду від 26.03.2010р., з відміткою поштового відділення про те, що причиною повернення є закінчення терміну зберігання. Ухвали надсилались на юридичну адресу: 79049, м. Львів, вул. Вернадського, 6/31, яка була вказана у позовній заяві та на фактичну адресу відповідача: 79049, м. Львів, вул. Трильовського, 29А.

Суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, оскільки відповідно до витягу ЄДРПОУ від 28.04.2010р. №20-09/814 наданого на запит позивача Головним управлінням статистики у Львівській області, вбачається, що ПП “Компанії “АРТ-БІЗ” знаходиться в ЄДРПОУ та зареєстроване за адресою: 79049, м.Львів, вул. Вернадського, 6/31 куди й надсилались ухвали суду.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006 р. N 01-8/1228).

Станом на 12.05.2010р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача господарський суд встановив:

02.03.2009р. між ПП “Львівський дистриб’ютор” (продавець) та ПП “Компанія “АРТ-БІЗ” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №08-00164 (надалі –договір), згідно якого продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує продукти харчування (товар) на умовах, визначених у даному договорі. Найменування, асортимент, кількість та ціна товару визначаються у накладних, які оформлюються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару.

Відповідно до п. 5.1. –п.5.2. договору покупець повинен розрахуватись за товар протягом 7 календарних днів з дати прийому-передачі товару. Моментом виконання відповідачем своїх зобов’язаннь по здійсненню розрахунків за товар є дата надходження відповідної суми на банківський рахунок або в касу позивача.

На виконання умов договору ПП “Львівський дистриб’ютор” поставило ПП “Компанія “АРТ-БІЗ” товари на загальну суму 3676,58 грн. згідно товарно-транспортних накладних №000003165 від 11.05.2009р. на суму 375,76 грн., №000003489 від 21.05.2009р. на суму 324,43 грн., №000003488 від 21.05.2009р. на суму 1334,92 грн., №000003716 від 28.05.2009р. на суму 530,64 грн., №000003783 від 01.06.2009р. на суму 302,34 грн.; №000004020 від 08.06.2009р. на суму 331,05 грн.; №000004021 від 08.06.2009р. на суму 343,04 грн., №000004022 від 08.06.2009р. на суму 134,40 грн.

Відповідач борг в сумі 3676,58 грн. не сплатив.

Згідно з п. 7.4. договору у випадку прострочки покупцем оплати вартості товару більше ніж на 30 календарних днів вважається, що покупець необгрунтовано відмовився від оплати товару та зобов’язаний сплатити на користь продавця штраф за ухилення від оплати у розмірі 30% від вартості отриманого та не оплаченого в строк товару.

Таким чином, у зв’язку з простроченням платежу, позивач нарахував відповідачу штраф в сумі 1 103,00 грн.

Відтак, загальна сума заборгованості становить 4 779,58 грн., з яких 3 676,58 грн. сума основного боргу та 1 103,00 грн. –штраф.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Факт поставки позивачем товару на загальну суму 3676,58 грн. підтверджується товарно-транспортними накладними №000003165 від 11.05.2009р. на суму 375,76 грн., №000003489 від 21.05.2009р. на суму 324,43 грн., №000003488 від 21.05.2009р. на суму 1334,92 грн., №000003716 від 28.05.2009р. на суму 530,64 грн., №000003783 від 01.06.2009р. на суму 302,34 грн.; №000004020 від 08.06.2009р. на суму 331,05 грн.; №000004021 від 08.06.2009р. на суму 343,04 грн., №000004022 від 08.06.2009р. на суму 134,40 грн. (копії знаходяться в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні).

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів погашення заборгованості не подав, проти позову не заперечив, тому суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України прийшов до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 3 676,58 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 7.4. договору у випадку прострочки покупцем оплати вартості товару більше ніж на 30 календарних днів вважається, що покупець необгрунтовано відмовився від оплати товару та зобов’язаний сплатити на користь продавця штраф за ухилення від оплати у розмірі 30% від вартості отриманого та не оплаченого в строк товару.

Відтак позивач правомірно нарахував відповідно до вимог законодавства та умов договору 1 103,00 грн. штрафу.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи положення норм ст.ст. 33, 34 ГПК України відповідач не подав належних та допустимих доказів, які б підтвердили відсутність у нього заборгованості.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи і підлягають до задоволення, а саме: 3 676,58 грн. сума основного боргу та 1 103,00 грн. –штрафу.

Сплата судових витрат підтверджується платіжними дорученнями № 1144 від 10.03.2010р. –102,00 грн. держмита і № 1142 від 10.03.2010р. –236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 611, 612, 655, ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 230, 231 ГК України, ст.ст. 43,33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Компанії “АРТ-БІЗ” (79049, м. Львів, вул. Вернадського, 6/31; р/р 26008181734100 в АКІБ “Укрсиббанк”, МФО 351005, ЄДРПОУ 35897653) на користь Приватного підприємства “Львівський дистриб’ютор” (79000, м.Львів, пл. Маланюка, 3, р/р 26009001307501 в АТ “ОТП Банк” м. Київ, МФО 300528 ЄДРПОУ 30162780) основний борг в сумі 3 676,58 грн., штраф в сумі 1 103,00 грн., держмито в сумі 102,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя