Рішення № 10032141, 31.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.10                                                                                           Справа№ 3/55

Суддя Н.Березяк при секретарі О. Іванило розглянула матеріали справи

За позовом: Приватного акціонерного товариства „Альба Україна”, м. Бориспіль

До відповідача: Приватного підприємства „Фарм-Сервіс”, м. Львів

Про стягнення 158553,02 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: Ракочій Л.В. - представник

від відповідача: не з’явився

Представнику позивача роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Приватного акціонерного товариства „Альба Україна” до Приватного підприємства „Фарм-Сервіс” про стягнення 158553,02 грн.

В судовому засіданні 31.05.2010 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 31.05.2010 року подала заяву про уточнення позовних вимог, позов підтримала, просила задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, поданому уточненні позовних вимог, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

          Відповідач в судові засідання не з’явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 31.05.2010 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

01.01.2007 року між Приватним акціонерним товариством „Альба Україна” (Продавець) та Приватним підприємством „Фарм-Сервіс” (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № і/447-01-07, відповідно до якого Продавець зобов’язується передавати (поставляти) лікарські засоби та вироби медичного призначення (Товар), а Покупець зобов’язується приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього Договору. Товар передається по найменуваннях та в кількості, з зазначенням ціни митної і ціни відпускної, що будуть описані в окремому випадку у видаткових накладних.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу лікарські засоби та вироби медичного призначення згідно видаткових накладних (а.с.30-204 Том І, а.с.1-241 Том ІІ) на загальну суму 157186,64 грн. за які відповідач зобов’язувався оплатити, однак, свої договірні зобов’язання виконав частково оплативши позивачу 33325,75 грн.

Станом на момент розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем складає 123860,89 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані три відсотки річних в сумі 174,49 грн. Крім цього, відповідно до п.7.2 договору купівлі-продажу позивачем нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, що становить 1191,89 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач поставив відповідачу лікарські засоби та вироби медичного призначення загальною вартістю 157186,64 грн., що підтверджується накладними (а.с.30-204 Том І, а.с.1-241 Том ІІ), в яких встановлено строк оплати, який складає 30 (тридцять) та 15 (п’ятнадцять) календарних днів з моменту отримання товару.

Станом на 17.03.2010 р. заборгованість ПП „Фарм Сервіс” перед ПАТ „Альба Україна” складала 157186,64 грн.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої зобов’язання щодо оплати поставленого товару відповідач виконав частково Під час розгляду справи відповідачем сплачено 33325,75 грн., що вбачається із заяви про уточнення позовних вимог № 567 від 14.05.2010 р. В цій частині провадження у справі підлягає припиненню.

Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 123860,89 грн., яка підлягає до стягнення з відповідача в повному обсязі.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобов’язань нараховані позивачем три відсотки річних в сумі 174,49 грн. підлягають до сплати.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.2 Договору купівлі-продажу № і/44-01-07 від 01.01.2007 р. передбачено, що оплата кожної товарної партії проводиться в повному обсязі протягом тридцяти календарних днів з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних.

Відповідно до п.7.2 даного договору купівлі-продажу - у випадку порушення Покупцем п.5.2, він виплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Позивачем нарахована відповідачу пеня в розмірі 1191,89 грн., що випливає з позовної заяви та розрахунку позовних вимог (а.с.13-22). Слід зазначити, що при розрахунку пені позивач посилався на видаткові накладні відповідно до п.7.2 Договору купівлі-продажу № і/44-01-07 від 01.01.2007 р., однак, як вбачається з матеріалів справи (а.с.30-204 Том І, а.с.1-241 Том ІІ), в самих видаткових накладних немає посилання на договір купівлі-продажу № і/44-01-07 від 01.01.2007 р. Крім того, в п.10.2 Договору купівлі-продажу № і/44-01-07 від 01.01.2007 р. не вказано до якого моменту діє договір. Відповідно зазначені поставки вважаються позадоговірними. Враховуючи наведене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання не з’явився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Судові витрати слід віднести на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 1585,53 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,75,80,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Уточнені позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Фарм-Сервіс” (79000, м. Львів, вул. Костюшка, б.5 кв. 10, код ЄДРПОУ 31363684) на користь Приватного акціонерного товариства „Альба Україна” (08300, м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100, код ЄДРПОУ 22946976) –123860,89 грн. –основного боргу, 174,49 грн. – трьох відсотків річних, 1585,53 грн. –державного мита та 236,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення пені в сумі 1191,89 грн. –відмовити.

4. В частині стягнення 33325,75 грн. –провадження припинити.

5. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. ст. 116,117 ГПК України.

          Повний текст рішення виготовлений та підписаний 01.06.2010 року.

Суддя