Рішення № 10032137, 18.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.10                                                                                           Справа№ 32/81

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств “Авіокон проект”, м.Львів.

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерготехсервіс”, м. Львів.

Про стягнення 2 016,00 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Рісний М.Б. –адвокат (довіреність б/н від 15.12.2009р.).

Від відповідача: не з’явився.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Міжрегіональною науково-виробничою асоціацією підприємств “Авіокон проект”, м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерготехсервіс”, м. Львів про стягнення 2016,00 грн.

Ухвалою суду від 19.04.2010р. порушено провадження у справі та призначено до судового розгляду на 18.05.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання, яким він просить суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив. На адресу суду повернувся поштовий конверт, в якому була надіслана ухвала суду, з довідкою поштового відділення про те, що ТзОВ “Енерготехсервіс” –із зазначеної адреси вибув. Вказаний поштовий конверт надсилався відповідачу на адресу вказану позивачем в позовній заяві, а саме: 79070, м.Львів, вул. Хоткевича, 62/15.

Суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, оскільки відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД №372205, представленої позивачем, ТзОВ “Енерготехсервіс” станом на 30.03.2010р. знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та зареєстроване за адресою: 79070, м.Львів, вул. Хоткевича, 62/15.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006 р. N 01-8/1228).

Станом на 18.05.2010р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

МНВАП “Авіокон проект” на основі усної домовленості сторін поставило ТзОВ “Енерготехсервіс” продукцію на загальну суму 2 016,00 грн. згідно видаткових накладних №0000000732 від 13.02.2008р. на суму 666,00 грн. та №0000000665 від 11.02.2008р. на суму 1 350,00 грн.

Однак, відповідач не оплатив отриману ним продукцію.

20.03.2010р. позивач направив на адресу відповідача вимогу про оплату боргу в сумі 2 016,00 грн. Однак, на момент звернення позивача до суду, відповідач оплату за поставлені матеріали не провів, відповіді на претензію не надіслав.

Таким чином, на день розгляду справи сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 2 016,00 грн.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частинами 1, 2 ст. 205 ЦК України пердбачено, що правочин може вчинятися усно або письмовій формі, Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не передбачено законом. Правочин, для якого законом непередбачена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Аналогічні положення передбачені і ст. 173 ГК України, відповідно до якої господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Факт поставки матеріалів підтверджується видатковими накладними на загальну суму 2 016,00 грн., а саме: №0000000732 від 13.02.2008р. на суму 666,00 грн. та №0000000665 від 11.02.2008р. на суму 1 350,00 грн., які представник відповідача отримав згідно довіреності серії ЯОМ №671801 від 11.02.2008р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконанти такий обов’язок в семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що між сторонами не було погоджено строку виконання зобов»язання, позивач на підставі ч.2 ст.530 ЦК України звернувся до відповідача з вимогою від 20.03.2010р. про оплату боргу в сумі 2016,00 грн., яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Керуючись ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів погашення заборгованості не подав, проти позову не заперечив, тому суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України прийшов до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 2 016,00 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи положення норм ст.ст. 33, 34 ГПК України відповідач не подав належних та допустимих доказів, які б підтвердили відсутність у нього заборгованості.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи і підлягають до задоволення.

Сплата судових витрат підтверджується платіжними дорученнями № 806 від 30.03.2010р. –102,00 грн. держмита і № 807 від 30.03.2010р. –236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 509, 525, 526, 530, 611, 612 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 43,33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерготехсервіс”, (79070, м.Львів, вул. Хоткевича, 62/15, ЄДРПОУ 30823765) на користь Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств “Авіокон проект” (79035, м. Львів, вул. Січинського, 7,п/р 26001012512 в Першій Львівській філії Кредит Банк Україна, м. Львів, МФО 325365, ЄДРПОУ 23958467) основний борг в сумі 2 016,00 грн., держмито в сумі 102,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя