ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.05.10 Справа№ 3/58
Суддя Н.Березяк при секретарі О. Іванило розглянула матеріали справи
За позовом: Приватного підприємства „Компанія „Дана, Я”, м. Київ
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіональна аптечна база „Данфарм”, м. Львів
Про стягнення 40619,42 грн.
В судове засідання з’явились:
від позивача: Андрусенко І.Б. –представник
від відповідача: Дейнека В.С. - представник
Представнику позивача роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.
Суть спору: Подано позов Приватним підприємством „Компанія „Дана, Я” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіональна аптечна база „Данфарм” про стягнення 40619,42 грн.
В судовому засіданні 21.04.2010 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду від 21.04.2010 р. розгляд справи було відкладено на 31.05.2010 р. з підстав, зазначених в ухвалі.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.
Відповідач проти позову заперечив в частині стягнення штрафних санкцій.
В судовому засіданні 31.05.2010 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
29.04.2009 р. між Приватним підприємством „Компанія „Дана, Я” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Регіональна аптечна база „Данфарм” (Покупець) було укладено Договір поставки товару № 29/04-01, відповідно до якого Постачальник зобов’язується поставляти і передавати у власність Покупцю визначений цим договором товар, а Покупець зобов’язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.
На виконання умов договору Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 31564,52 грн., що підтверджується видатковими накладними № ДА-0003031, № ДА-0003023, № ДА-0003022 від 03.07.2009 р., № ДА-0003159, № ДА-0003158 від 10.07.2009 р., № ДА-0003350, № ДА-0003349 від 23.07.2009 р., № ДА-0003454, № ДА-0003453 від 29.07.2009 р., № ДА-0003643 та № ДА-0003642 від 12.08.2009 р. (а.с.9-24), за який відповідач зобов’язувався оплатити, однак свої договірні зобов’язання не виконав.
Позивачем відповідачу 19.02.2010 р. був направлений лист про оплату заборгованості, який залишений відповідачем без відповіді і задоволення.
Станом на день подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем складала 31564,52 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 2344,17 грн. Крім цього, відповідно до п.4.5 Договору позивачем нарахований штраф у розмірі 10 відсотків від вартості неоплаченого товару, що складає 3156,45 грн., та відповідно до п. 4.4. нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, що становить 3554,28 грн.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України –за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки товару № 29/04-01 від 29.04.2009 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 31564,52 грн., що підтверджується видатковими накладними № ДА-0003031, № ДА-0003023, № ДА-0003022 від 03.07.2009 р., № ДА-0003159, № ДА-0003158 від 10.07.2009 р., № ДА-0003350, № ДА-0003349 від 23.07.2009 р., № ДА-0003454, № ДА-0003453 від 29.07.2009 р., № ДА-0003643 та № ДА-0003642 від 12.08.2009 р. (а.с.9-24).
Відповідно до п. 3.3 договору від 29.04.2009 року оплата за отриманий згідно видаткової накладної товар здійснюється Покупцем шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника у термін, що не перевищує 30 календарних днів з дня поставки товару або за попередньою оплатою згідно виставленого рахунку-фактури..
Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов’язання відповідач не виконав, заборгувавши позивачу 31564,52 грн. за поставлений товар.
Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобов’язань нараховані позивачем інфляційні втрати в розмірі 2344,17 грн. підлягають до сплати.
Відповідно до п 4.4. Договору поставки товару № 29/04-01 від 29.04.2009 року у разі затримки Покупцем проведення розрахунків за отриманий товар понад термін, встановлений п.3.3. цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення.
Пунктом 4.5. Договору передбачено, що у разі затримки покупцем проведення розрахунків за отриманий товар понад 30 календарних днів з моменту закінчення терміну, передбаченого п.3.3 Договору, Покупець сплачує Постачальнику окрім пені, передбаченої п.4.4. Договору, штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.
Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій унормований статтею 231 цього ж Кодексу. За приписами пункту 6 наведеної норми штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Крім того, згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності.
З огляду на зазначене, суд відмовляє в стягненні штрафу в розмірі 3156,45 грн.
Відповідно до ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до проведеного судом розрахунку, розмір пені, що не перевищує подвійної облікової ставки НБ України в межах шестимісячного строку позовної давності складає 3177,70 грн. В решті позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 346,58 грн. слід відмовити.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Судові витрати слід віднести на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 371,16 грн. державного мита та 215,65 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,82,84,85 ГПК України, суд , -
В И Р І Ш И В:
1. Позовні вимоги задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіональна аптечна база „Данфарм” (79052, м. Львів, вул. Рудненська, 12, код ЄДРПОУ 32053158) на користь Приватного підприємства „Компанія „Дана, Я” (03148, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 3, код ЄДРПОУ 24362995) –31564,52 грн. –основного боргу, 2344,17 грн. –інфляційних витрат, 3177,70 грн. –пені, 371,16 грн. –державного мита та 215,65 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позовних вимог –відмовити.
4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.
Наказ видати у відповідності до ст.ст. 116,117 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 01.06.2010 року.
Суддя
Судове рішення № 10032129, Господарський суд Львівської області було прийнято 31.05.2010. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 3/58. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: