Рішення № 10032132, 25.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.10                                                                                           Справа№ 28/19

За позовом: Відкритого акціонерного товариства «Шепетівський цукровий комбінат», м. Шепетівка Хмельницької області

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Буський пивоварний завод», м.Буськ Львівської області

про стягнення 391324,74 грн

                                                                                 Суддя Морозюк А.Я.

Представники сторін

Від позивача: Водзінський О.В. –представник, довіреність №1931-01 від 15.01.2010р.

Від відповідача: не з’явився

Судом роз’яснено зміст ст.ст.20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

В судовому засіданні 25.05.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлено та підписано 31.05.2010 року.

          Позов заявлено Відкритим акціонерним товариством «Шепетівський цукровий комбінат»до Відкритого акціонерного товариства «Буський пивоварний завод», в якому позивач просить стягнути з відповідача 539539,09 грн (в тому числі заборгованість за векселем АА 1106193 від 27.03.2008 року в розмірі 175000,00 грн, відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 245871,83 грн, інфляційні нарахування в розмірі 118667,26 грн), витрати на сплату державного мита в розмірі 5395,39 грн та витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 236 грн.

Заявою про зменшення розміру позовних вимог від 09.03.2010 року, яка надійшла до суду 13.03.2010 року, позивач просить стягнути з відповідача 538921,95 грн (в тому числі заборгованість за векселем АА 1106193 від 27.03.2008 року в розмірі 175000,00 грн, відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 245871,83 грн, інфляційні нарахування в розмірі 118050,12 грн), витрати на сплату державного мита в розмірі 5395,39 грн та витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 236 грн.

          Заявою про зміну підстав позову, зменшення та збільшення розміру позовних вимог від 01.04.2010 року № 2273-04, яка надійшла до суду 14.04.2010 року, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за векселем АА 1106193 від 27.03.2008 року в розмірі 175000,00 грн, відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 91548,43 грн, інфляційні нарахування в розмірі 124776,31 грн (що разом становить 391324,74 грн), витрати на сплату державного мита в розмірі 5395,39 грн та витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 236 грн, понесені витрати на оплату послуг адвокатів в розмірі 21580 грн.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених у відповідних ухвалах суду. Ухвалою від 25.03.2010 року за клопотанням відповідача провадження у справі було зупинено, ухвалою від 16.04.2010 року провадження у справі було поновлено.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в розмірі згідно заяви про зміну підстав позову, зменшення та збільшення розміру позовних вимог від 01.04.2010 року № 2273-04. Зокрема зазначив, що між сторонами укладено договір №35/03 від 24.03.2008р. На виконання умов договору позивач поставив на користь відповідача триста тонн цукру-піску на загальну суму 1050000,00 грн. На виконання п. 5.1 договору відповідач здійснив передачу трьох векселів. Попри пред’явлення векселів до оплати, відповідач не здійснив їх своєчасну оплату, чим зумовив прострочення зобов’язання.

Відповідач в судові засідання явки уповноваженого представника не забезпечив, будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги по суті не оспорив, вимоги ухвал суду не виконав, хоча у встановленому порядку був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Також від відповідача на адресу суду надійшло письмове клопотання від 17.05.2010 року(вх.№ 9301 від 17.05.2010 року) про зупинення провадження у справі до вирішення пов’язаної з нею справи № 19/44, що розглядається господарським судом Львівської області. Представник позивача проти вказаного клопотання заперечив, з мотивів відсутності підстав для зупинення провадження у справі.

Суд відхиляє клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки відповідачем не подано доказів неможливості розгляду даної справи до вирішення справи № 19/44, що розглядається господарським судом Львівської області.

Відповідно до статті 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Між Відкритим акціонерним товариством «Шепетівський цукровий комбінат»(продавець) та Відкритим акціонерним товариством «Буський пивоварний завод»(покупець) 24.03.2008 року було укладено договір №35/03. Відповідно до п.1.1 договору продавець (позивач) продає, а покупець (відповідач) купує і зобов’язується оплатити відповідно до умов цього договору цукор-пісок(товар). Пунктом 2.2 договору передбачено, що загальна кількість товару, що підлягає передачі становить 300 тонн, пунктом 3.2 договору визначено загальну суму договору, яка становить 1050000,00 грн.

На виконання умов договору позивач поставив відповіду цукор-пісок в мішкотарі відповідно до видаткової накладної № ВНГ-2585 від 27.03.2008 року на загальну суму 1050000,00 грн.

Той факт, що позивач поставив, а відповідач отримав товар, підтверджується вказаною видатковою накладною, та довіреністю НБИ №329440 від 27.03.2008 року.

Відповідно до п. 5.1 договору сторони дійшли згоди, що оплата за отриманий покупцем товар в сумі 1050000,00 грн здійснюватиметься шляхом передачі до 01.04.2008 року продавцю 3 простих векселів, емітентом яких є покупець, а саме:

-перший вексель на суму 175000,00грн з строком погашення до 20 травня 2008р.

-другий вексель на суму 437500,00 грн з строком погашення до 20 червня 2008р.

-третій вексель на суму 437500,00грн з строком погашення до 20 липня 2008р.

На виконання умов договору, згідно акту приймання передачі векселів від 27.03.2008 року, векселедавець (відповідач) передав, а векселетримач (позивач) прийняв векселі, які векселедавець зобов’язується погасити у встановлені договором терміни, а саме: простий вексель АА 1106191 на суму 175000,00 грн від 27.03.2008р. із строком платежу 20 травня 2008 р; простий вексель АА 1106193 на суму 437500,00грн. від 27.03.2008р. з строком платежу 20 червня 2008р; простий вексель АА 1106192 на суму 437500,00грн. від 27.03.2008р. з строком платежу 20 липня 2008р.

Позивачем пред’явлено векселі до оплати, що підтверджується актами пред’явлення векселя до платежу від 20 травня 2008 року, 20 червня 2008 року та від 20 липня 2008 року.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 194 Цивільного кодексу України, цінним папером є документ встановленої форми, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником та передбачає виконання зобов’язань згідно умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення зокрема щодо: права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54)

Відповідно до ст. 48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу: 1) суму неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені;2) відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу;3) витрати, пов'язані з протестом і пересиланням повідомлень, а також інші витрати.

Відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону України «Про обіг векселів в Україні»передбачено, що відсотки, про які йдеться у пункті 2 статті 48 і пункті 2 статті 49 Уніфікованого закону, на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.

Відповідач повної оплати векселів у встановлені строки не здійснив, допустивши прострочку їх оплати. Як вбачається із матеріалів справи, вексель АА 1106191 із строком платежу 20 травня 2008 року погашено лише 11.07.2008 року, вексель АА 1106192 із строком платежу 20 липня 2008 року погашено 17.08.2009 року, а вексель АА 1106193 із строком платежу 20 червня 2008 року погашено частково, заборгованість за ним станом на 25.01.2010 року становить 175000 грн.

          Доказів здійснення своєчасного платежу за векселями та своєчасного погашення їх в повній сумі відповідач суду не представив.

З огляду на вищенаведене, відповідач свої зобов'язання у встановлений строк належним чином не виконав.

Станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість за векселем АА 1106193 від 27.03.2008 року становить 175000 грн і підлягає стягненню з відповідача.

          Позивачем правомірно нараховано інфляційні нарахування за векселем АА 1106193 від 27.03.2008р. за період з липня 2008р. по лютий 2010 року, які відповідно до розрахунку складають 57906,72грн; за векселем АА 1106191 від 27.03.2008р. за червень 2008 року, які відповідно до розрахунку складають 1400,00 грн; за векселем АА 1106192 від 27.03.2008р. за період з серпня 2008 року по липень 2009 року, які відповідно до розрахунку складають 65469,59 грн. Разом сума інфляційних нарахувань складає 124776,31 грн і підлягає стягненню.

          Також позивачу правомірно нараховано відсотки в розмірі 10,25%(облікової ставки НБУ на день подання позову) відповідно до ст.48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі та ч. 5 ст. 2 Закону України «Про обіг векселів в Україні». Відповідно до розрахунку, відсотки за простим векселем АА 1106191 від 27.03.2008р. складають 2226,44грн; відсотки за простим векселем АА 1106193 від 27.03.2008р. складають 47054,56грн; відсотки за простим векселем АА 1106192 від 27.03.2008р. складають 42267,43грн. Разом сума відсотків за користування грошовими коштами складає 91548,43 грн і підлягає стягненню.

Таким чином, позовні вимоги(з врахуванням Заяви про зміну підстав позову, зменшення та збільшення розміру позовних вимог від 01.04.2010 року № 2273-04) підлягають задоволенню повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Судові витрати покладаються на відповідача в розмірі 3913,25 грн –витрат по сплаті державного мита та 236 грн –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач також просить стягнути з відповідача понесені витрати на оплату послуг адвокатів в розмірі 21580,00грн. В підтвердження понесення вказаних витрат позивачем надано копії угоди-доручення №005-01 від 11.01.2010 року та квитанцій до прибуткового касового ордера на загальну суму 21580,00грн.

Однак суд зазначає, що квитанції до прибуткового касового ордера адвоката не являються належними та допустимими доказами понесення позивачем витрат на оплату послуг адвоката, позаяк це не є грошові документи позивача, які б підтверджували витрачання позивачем коштів на вказані цілі. Окрім того, позивачем не представлено суду належно засвідченої копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Суд в ухвалах від 16.04.2010 року та 18.05.2010 року зобов’язував позивача подати суду докази понесення витрат на оплату послуг адвоката, однак такі докази суду не були представлені. З огляду на викладене суд відмовляє в стягненні заявлених витрат на оплату послуг адвокатів.

На підставі наведеного, керуючись ст.193 Господарського кодексу України, ст.194,526,610,611,612,625 Цивільного кодексу України, ст.ст.48, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року, ч. 5 ст. 2 Закону України «Про обіг векселів в Україні», ст. 4-3,33,43,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

           ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Буський пивоварний завод»(80500, м. Буськ Львівської області, вул. Львівська, 8, ідентифікаційний код 00382616) на користь Відкритого акціонерного товариства «Шепетівський цукровий комбінат»(30403, м. Шепетівка Хмельницької області, вул. Старокостянтинівське шосе, буд. 31, ідентифікаційний код 00373391) –175 000 грн 00 коп –заборгованості за векселем АА 1106193 від 27.03.2008 року; 91 548 грн 43 коп –відсотків за користування грошовими коштами; 124 776 грн 31 коп –інфляційних нарахувань; 3913 грн 25 коп –витрат по сплаті державного мита; 236 грн 00 коп - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ, відповідно до ст. 116 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя