Рішення № 10031302, 10.06.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.10                                                                                 Справа № 19/303

Судова колегія у складі Косенко Т.В. - головуючий суддя, судді Зюбанова Н.М., Фонова О.С., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянув матеріали справи за позовом

Публічного акціонерного товариства „Сведбанк”, м.Київ

до Приватного акціонерного товариства „Луганська вугільна компанія”, м.Луганськ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю „Об”єднана вантажно-транспортна компанія”, м.Єнакієве Донецької області

про стягнення 18150600 грн. 58 коп.

та за зустрічним позовом

Приватного акціонерного товариства „Луганська вугільна компанія”, м.Луганськ

до Публічного акціонерного товариства „Сведбанк”, м.Київ

про визнання договору поруки таким, що припинив свою дію

в присутності представників сторін:

від позивача за первісним позовом – Глінський В.М., довіреність № 622 від 21.09.2009;

від відповідача за первісним позовом –Юрченко Є.О., довіреність № б/н від 26.04.2010

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем за первісним позовом заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 29.08.2008 № КЛЮ-085/08Н та кредитним договором від 29.08.2008 №КЛЮ-086/08Н в сумі 18150600,58 грн. Позивачем за зустрічним позовом (відповідачем за первісним позовом) заявлено вимогу визнати договір поруки від 17.10.2008 № 162/КЛЮ-086/08Н/П таким, що припинив свою дію з 02.07.2009.

У судовому засіданні 19.01.2010, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, була оголошена перерва.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 25.01.2010, на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи продовжено на строк 2 місяці.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 11.03.2010, на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи продовжено на строк 1 місяць.

Ухвалою заступника голови господарського суду Луганської області від 20.04.2010 строк розгляду справи продовжено на 1 місяць до 23.05.2010.

Розпорядженням голови суду від 17.05.2010, у зв”язку з відпусткою судді Косенко Т.В., керуючись ст.24 Закону України „Про судоустрій України”, зазначену справу передано на розгляд судді Зюбановій Н.М.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 10.06.2010, у зв”язку з виходом судді Косенко Т.В. з відпустки, керуючись ст.24 Закону України „Про судоустрій України”, передано на розгляд судді Косенко Т.В.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 10.06.2010, у зв”язку зі складністю справи № 19/303, керуючись ст.24 Закону України „Про судоустрій України”, ст.46 Господарського процесуального кодексу України, для розгляду справи № 19/303 призначено колегію у складі суддів: Косенко Т.В. –головуючий у колегії та судді Зюбанова Н.М. і Фонова О.С.

Позивач за первісним позовом звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача частини заборгованості за кредитним договором № КЛЮ-085/08Н від 29.08.2008 та кредитним договором № КЛЮ-086/08Н від 29.08.2008 в сумі 400000,00 грн., відповідно до умов укладеного між позивачем, 3-ою особою та відповідачем договору поруки від 17.10.2008 № 162/КЛЮ-086/08Н/П.

Відповідач за первісним позовом 18.01.2010 надав відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на відсутність документів, які б підтверджували факт несплати боргу позичальником у встановлений договором строк, розрахунку суми заявленого боргу; позивач вступив у справу про банкрутство позичальника у якості кредитора, вимоги якого були визнані у першій черзі на суму 18151074,08 грн., тобто вимоги вже забезпечені майно позичальника; задоволення вимог призведе до подвійного стягнення одного й того ж боргу і позбавить відповідача на реалізацію права викладеного в ст.544 Цивільного кодексу України.

Позивач за первісним позовом 19.01.2010 подав заяву про збільшення розміру позовних вимог від 30.12.2009 вих. № 30/12-09/Л, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № КЛЮ-085/08Н від 29.08.2008 та кредитним договором № КЛЮ-086/08Н від 29.08.2008 в сумі 18151074,08 грн. посилаючись на наявність заборгованості боржника станом на 02.07.2009 у розмірі 18151074,08 грн. та солідарну відповідальність відповідача та боржника.

В судовому засіданні 25.01.2010 представник позивача подав заяву про зменшення суми позовних вимог вих. № 22/01-10 від 22.01.2010, де зазначив, що відповідно до розрахунку заборгованості боржник за кредитними договорами станом на 02.07.2009 має заборгованість у розмірі 18150600,58 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Також у цьому ж судовому засіданні позивач надав письмові пояснення по справі від 22.01.2010 № б/н з приводу необгрунтованості та безпідставності тверджень відповідача, викладених у відзиві, де зазначив, що порушення справи про банкрутство боржника не звільняє поручителя (гаранта) від виконання взятих на себе зобов”язань за договором поруки (гарантії) перед кредитором, а звернення кредитора до поручителя з вимогою про погашення заборгованості боржника після порушення справи про банкрутство боржника є цілком правомірним.

10.03.2010 відповідач надав доповнення до відзиву на позовну заяву № 14/09/03-ю/К від 01.03.2010, де виклав свої заперечення з посиланням на ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та на п.2.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 19.03.2002 № 01-8/307 "Про деякі питання, пов"язані з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно з Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки відповідачем було заявлено до обох боржників окремо один й той самий борг у повному розмірі, що суперечить нормам Цивільного кодексу України.

10.03.2010 відповідач подав зустрічну позовну заяву № 14/10/03-ю/К від 10.03.2010, в якій просить визнати договір поруки № 162/КЛЮ-086/08Н/П від 17.10.2008 недійсним. Зустрічну позовну заяву позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) обгрунтовує наступним.

Виходячи з терміну, наведеному у ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів –це зупинення виконання боржником грошових зобов"язань і зобов"язань щодо сплати податків і зборів обов"язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов"язань та зобов"язань щодо сплати податків і зборів (обов"язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з п.2.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 19.03.2002 № 01-8/307 "Про деякі питання, пов"язані з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно з Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій поширюється на усі види забезпечення виконання зобов"язань неплатоспроможного боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство. Мораторій, зокрема, зупиняє заходи звернення стягнення на заставлене майно та майно, яке знаходиться у податковій заставі, виконання зобов"язання боржника його поручителем, гарантом, страховиком тощо.

Виходячи з вищевикладеного позивач за зустрічною позовною заявою вважає, що з моменту введення в дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, тобто з 02.07.2009 договір поруки припинився, тобто втратив юридичну силу.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 11.03.2010 було порушено провадження та зустрічну позовну заяву було прийнято до розгляду сумісно з первісним позовом.

Позивач за первісним позовом надав пояснення вих. № 29/03-10 від 29.03.2010 щодо безпідставності тверджень відповідача за первісним позовом, з посиланням на норми чинного законодавства України та наявною судовою практикою по вирішенню аналогічних справ.

06.04.2010 до канцелярії суду від відповідача за зустрічним позовом (позивач за первісним) надійшов відзив на зустрічну позовну заяву вих. № 29/03-10/13 від 29.03.2010, в якому він вважає зустрічну позовну заяву необгрунтованою та безпідставною, оскільки відсутні юридичні підстави, передбачені діючим законодавством України, для визнання договору поруки недійсним.

06.04.2010 позивач за зустрічним позовом подав заяву про зміну предмету зустрічного позову, в якій просить визнати договір поруки № 162/КЛЮ-086/08Н/П від 17.10.2008 таким, що припинив свою дію з 02.07.2009. Дана заява була прийнята судом до розгляду.

Відповідач за зустрічним позовом на дану заяву надав пояснення вих. № 12/04-2010с від 12.04.2010, де пояснив, що мораторій на задоволення вимог кредиторів в рамках процесу банкрутства стосується виконання саме боржником його зобов"язань, а до поручителя ніякого відношення немає, та жодним чином не впливає на чинність договору поруки. Також він зазначив, що прохання позивача за зустрічним позовом є незаконним, оскільки чинне законодавство України не передбачає такого способу захисту прав та інтересів суб"єктів господарювання як визнання договору таким, що припинив свою дію.

В судовому засіданні 20.04.2010 представник відповідача за первісним позовом надав доповнення до відзиву на позовну заяву № 14/03/04-ю/К від 20.04.2010, в якому зазначив, що порука припинилася у зв"язку із тим, що позивач не пред"явив поручителю вимогу протягом шести місяців від дня порушення основного зобов"язання, тобто до 06.06.2009. Вимога була пред"явлена лише у серпні 2009 року. Також він посилається на невірний розрахунок пені.

18.05.2010 представник позивача за первісним позовом надав пояснення по справі вих. № 17/05-10 від 17.05.2010, в яких вважає твердження відповідача про обов"язок позивача періодично заявляти свої вимоги до поручителя хибними, оскільки а ні норми діючого законодавства України, а ні умови договору поруки не передбачають періодичного висунення вимог кредитора до поручителя. Стосовно нарахування пені, вона нарахована згідно умов кредитних договорів.

В судовому засіданні 10.06.2010 представник відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічною позовною заявою) повідомив, що 16.04.2010 Закритим акціонерним товариством “Луганська вугільна компанія” були змінені установчі документи у зв’язку із зміною назви організаційно - правової форми акціонерного товариства з закритого на приватне відповідно до нової редакції Закону України “Про акціонерні товариства”.

Згідно Статуту Приватного акціонерного товариства “Луганська вугільна компанія”, Приватне акціонерне товариство “Луганська вугільна компанія” є юридичною особою із новим найменуванням внесення (затвердження) загальними зборами акціонерів Товариства, змін до цього Статуту.

Згідно свідоцтва про Державну реєстрацію юридичних осіб Приватне акціонерне товариство “Луганська вугільна компанія” № 611367 від 16.04.2010, підстава заміни свідоцтва про державну реєстрацію - зміна найменування юридичної особи.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ АА№ 289106 від 27.04.2010) Приватне акціонерне товариство “Луганська вугільна компанія” має статус суб’єкта - юридична особа, м.Луганськ, вул.Совєтська, б.18, код ЄДРПОУ 32474386.

На підставі викладеного, відповідачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом слід вважати: Приватне акціонерне товариство “Луганська вугільна компанія”, м.Луганськ, вул.Совєтська, б.18, код ЄДРПОУ 32474386.

Представник третьої особи у судове засідання 10.06.2010 не з"явився, доказів поважності причин не надав.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників позивача та відповідача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк", повним правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Об"єднана вантажно-транспортна компанія" (боржник) 29.08.2008 були укладені два кредитні договори, а саме: № КЛЮ-085/08Н та № КЛЮ-086/08Н, в подальшому між цими сторонами були укладені додаткові угоди до цих договорів.

Позивачем всі зобов'язання за зазначеними договорами були виконані у повному обсязі.

Боржник в свою чергу допустив порушення зобов'язань, так станом на 02.07.2009 загальна сума заборгованості за кредитними договорами перед банком становила 18151074,08 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків підписаними між сторонами договорів та встановлено в рамках розгляду господарським судом Донецької області справи про банкрутство № 42/78Б, згідно ухвали від 03.11.2009.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Статтею 1050 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частки позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, які належать йому згідно ст. 1048 Цивільного кодексу України.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Банком на адресу боржника було направлено письмову претензію від 10.08.2009 за вих. № 09/1455/109 про дострокове погашення зобов"язань за кредитним договором, яка залишена останнім без задоволення.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

          17.10.2008 між позивачем, 3-ою особою та відповідачем був укладений договір поруки № 162/КЛЮ-086/08Н/П, відповідно до умов якого поручитель зобов"язується перед банком відповідати за виконання позичальником зобов"язань щодо повернення коштів, наданих банком позичальнику в межах кредитної лінії згідно кредитного договору № КЛЮ-085/08Н від 29.08.2008, у сумі 8000000,00 доларів США строком по 26.08.2011 включно та кредитного договору № КЛЮ-086/08Н від 29.08.2008, у сумі 2000000,00 доларів США строком по 26.08.2011 включно.

          Відповідно до п.2 договору поруки поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком за виконання позичальником умов основного зобов"язання усім належним йому майном та грошовими коштами.

          Згідно п.3 договору поруки відповідальність поручителя за цим договором обмежується сумою коштів, фактично наданих в рахунок кредитної лінії, згідно основного зобов"язання, нарахованими процентами, пенями, комісіями та іншими платежами, передбаченими основним зобов"язанням.

          Як вбачається з приписів п.5 договору поруки у разі невиконання позичальником умов основного зобов"язання в строк, поручитель зобов"язаний погасити суму коштів, наданих в рахунок кредитної лінії, нараховані проценти та штрафні санкції за несвоєчасну сплату позичальником коштів, відповідно до умов основного зобов"язання, та/або забезпечити наявність коштів на своїх рахунках у розмірі, достатньому для погашення зазначеної заборгованості, за першою вимогою банку протягом одного дня з моменту отримання поручителем надісланої банком за адресою, зазначеною у реквізитах поручителя в цьому договорі, письмової заяви про невиконання позичальником своїх зобов"язань по основному зобов"язанню.

          Відповідно до ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

          Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

          Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

          Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

          На адресу відповідача банком була направлена претензія № 09/1453/109 від 10.08.2009 з вимогою погасити заборгованість за кредитними договорами, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

          Згідно до ст.555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

          Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Приписами ст.559 Цивільного кодексу України передбачений відповідний перелік підстав для припинення поруки, так порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого

в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Оскільки боржником за основним зобов'язанням не виконано зобов'язання по кредитним договорам, порука не припинена та не закінчений строк дії договору поруки, кредитор має право одержати задоволення майнових вимог за рахунок поручителя.

          За вказаних обставин вимоги позивача за первісним позовом підлягають до задоволення повністю з віднесенням судових витрат на відповідача за первісним позовом згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Заперечення відповідача, викладені ним у відзивах та поясненнях, відхиляються судом за необгрунтованістю, у тому числі з огляду на те, що пріоритет процедури банкрутства відносно одного з поручителів позичальника кредиту є однозначним при розгляді справи у позовному провадженні відносно цього ж поручителя.

Порушення справи про банкрутство боржника не звільняє майнового поручителя від виконання взятих на себе зобов‘язань за договором поруки.

Аналогічну правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 28.03.2006, прийнятої за результатами касаційного розгляду по справі № 7/215(31/57).

Щодо вимог за зустрічним позовом, то у їх задоволенні слід відмовити з огляду на наступне.

          Так, відповідно до ст.124 Конституції України юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають у державі.

За змістом ст.ст.1, 21 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи за участю підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності.

Згідно ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім випадків, визначених у цій статті. Дана стаття містить вичерпний перелік спорів, які не підлягають розгляду господарським судом, до них відносяться спори, про приватизацію державного житлового фонду; спори, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спори про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спори, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інші спори, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів. Даний спір між позивачем і відповідачем не підпадає під жодну з перелічених підстав, а відтак не підлягає розгляду господарським судом.

Згідно ст.41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Одним з елементів позову є предмет позову. Предмет позову –матеріально правова вимога, заявлена позивачем у суд до відповідача відносно усунення допущеного відповідачем порушення права позивача. Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, якими способами захисту цивільних прав та інтересів здійснюється усунення допущеного відповідачем порушення права позивача, а саме: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України також визначено, якими способами захисту прав та інтересів здійснюється усунення допущеного відповідачем порушення права позивача, а саме: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; встановлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Таким чином, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає ст.1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.

Предмет зустрічного позову про визнання договору поруки № 162/КЛЮ-086/08Н/П від 17.10.2008 таким, що припинив свою дію з 02.07.2009 є таким, що не відповідає встановленим законом або договором способам захисту порушеного права чи інтересу, тому у задоволенні зустрічного позову слід відмовити. Судові витрати за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 10.06.2010 за згодою представників позивача та відповідача були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.35, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Луганська вугільна компанія", м.Луганськ, вул.Советськая, б.18, код 32474386 на користь Публічного акціонерного товариства "Сведбанк", м.Київ, вул.Комінтерну, б.30, код 19356840 - за кредитним договором № КЛЮ-086/08Н від 29.08.2008 заборгованість у сумі 15279000 грн. 00 коп., заборгованість по відсоткам у сумі 227608 грн. 05 коп., пеню у сумі 4488 грн. 82 коп.; за кредитним договором № КЛЮ-085/08Н від 29.08.2008 заборгованість у сумі 2613819 грн. 86 коп., заборгованість по відсоткам у сумі 25099 грн. 81 коп., пеню у сумі 584 грн. 04 коп.; державне мито у сумі 25499 грн. 33 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235 грн. 99 коп., видати наказ позивачу за первісним позовом.

3. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

4. Судові витрати за зустрічним позовом покласти на позивача за зустрічним позовом.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання рішення: 15.06.2010.

Суддя головуючий                                         Т.В.Косенко

          Суддя                                                                                           Н.М.Зюбанова

          Суддя                                                                                           О.С.Фонова