Рішення № 10029838, 25.05.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.10                                                                                 Справа № 17/59

За позовом Приватного підприємства „Юнікс”, м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Атлант-ЛТД”, м. Луганськ

про стягнення 23253 грн. 53 коп.

          Суддя Фонова О.С.

                                         Представники:

від позивача: Пономарьова Ю.С., довіреність № 1 від 01.03.2010;

від відповідача: представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 20131,51 грн., інфляційних нарахувань у сумі 1171,48 грн., 3% річних у сумі 248,97 грн. та пені у сумі 1701,28 грн.

21.05.2010 до канцелярії суду представником позивача була здана заява про зміну позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 20131,51 грн., інфляційні нарахування у сумі 1171,48 грн., 3% річних у сумі 248,99 грн. та пеню у сумі 1701,55 грн.

Оскільки діюче господарське процесуальне законодавство не передбачає такої процесуальної дії як уточнення позовних вимог, то суд з урахуванням суті такої заяви розцінює її як заяву про збільшення позовних вимог та приймає до розгляду.

Відповідач витребувані судом документи не надав, явку повноважних та компетентних представників у судові засідання 15.01.2010, 25.05.2010 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п. 19)… дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затв. наказом ВГСУ від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відзиву на позовну заяву відповідачем не надано.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, суд

встановив:

Між Приватним підприємством „Юнікс” (позивач у справі), як Продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Атлант-ЛТД” (відповідач у справі), як Покупцем, укладено договір купівлі-продажу № 1010 від 20.12.2008 (далі –Договір).

Пунктом 1.1 Договору, передбачено, що Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та сплатити товар: побутова хімія, косметика, парфумерія.

У пункті 1.3 Договору встановлена загальна сума договору, яка визначається згідно сум всіх прибуткових накладних.

Згідно пункту 3.2 Договору в редакції додаткової угоди № 1, оплата вартості товару проводиться протягом 40 календарних днів з моменту отримання товару на склад Покупця кожної окремої партії товару.

У пункті 7.3 Договору передбачено , що за невчасну оплату товару Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця неустойку (пеню) у розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ.

Пунктом 11.1 Договору встановлено, даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, діє до 31.12.2009, а відносно розрахунків до повного розрахунку між сторонами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору він поставив відповідачеві продукцію на загальну суму 21098,93 грн.

Відповідачем було повернуто позивачу товар за накладними на повернення товару на загальну суму 806,76 грн., однак, в порушення умов договору поставлена продукція оплачена не була. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 20131,51 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування у сумі 1171,48 грн. за період з листопада 2009 року по лютий 2010 року, 3% річних у сумі 248,99 грн. та пені у сумі 1701,55 грн. за періоди, згідно наданого розрахунку.

Відповідачем відзиву на позовну заяву та пояснень стосовно суті спору не надано.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 21098,93 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей (а.с.16-60).

Відповідачем було повернуто позивачу товар за накладними на повернення товару на загальну суму 806,76 грн. (а.с.61-66), з яких 75,09 грн. по неоплаченим накладним та 731,17 грн. по раніше сплаченим накладним протягом 2009 року. Таким чином, як пояснює представник позивача, 731,17 грн. були спрямовані в рахунок погашення накладної № 4938 від 03.09.2009 на суму 0,34 грн. та № 4930 від 04.09.2009 на решту суми в порядку надходження грошових коштів.

Таким чином, факт наявності боргу в сумі 20131,51 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

До того ж, в матеріалах справи міститься акт звірення розрахунків між сторонами, згідно якого заборгованість відповідача станом на 31.12.2009 складає 20131,51 грн.

З огляду на викладене, вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у сумі 1701,55 грн. за період, згідно наданого розрахунку.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань передбачена сторонами у п. 7.3 Договору у вигляді пені у розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ.

У зв’язку з викладеним, вимога про стягнення пені є обґрунтовано заявленою, вірно нарахованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування у сумі 1171,48 грн. за період з листопада 2009 року по лютий 2010 року та 3% річних у сумі 248,99 грн. за період, згідно наданого розрахунку.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань у відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та вірно нарахованими.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення боргу у сумі 20131,51 грн., пені у сумі 1701,55 грн., інфляційних нарахувань у сумі 1171,48 грн., та 3% річних у сумі 248,99 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню повністю, з віднесенням судових витрат на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Атлант-ЛТД”, м. Луганськ, кв. Олексієва, буд. 10, ідентифікаційний код 21763334, на користь Приватного підприємства „Юнікс”, м. Луганськ, пров. 1-й Кірпічний, буд. 47, ідентифікаційний код 31594889, основний борг у сумі 20131,51 грн., інфляційні нарахування у сумі 1171,48 грн., 3% річних у сумі 248,99 грн. та пеню у сумі 1701,55 грн.; витрати по оплаті держмита у сумі 232,53 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 31.05.2010.

Суддя                                                                                 О.С. Фонова