Рішення № 10029840, 25.05.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.10                                                                                 Справа № 17/61

За позовом Акціонерного банку «Український комунальний банк», м. Луганськ

Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніфарб», м. Кремінна Луганської області

про стягнення 227274 грн. 10 коп.

          Суддя Фонова О.С.

                                         Представники:

від позивача: Родіонова О.І., довіреність № 700 від 07.12.2009;

від відповідача: представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту у сумі 150000 грн., заборгованості по відсоткам у сумі 54516,04 грн., пені за прострочення кредиту у сумі 25110 грн., пені за прострочення відсотків у сумі 7995,74 грн., згідно кредитного договору № 196/08-ю від 06.06.2008.

Представником позивача до канцелярії суду 21.05.2010 надано суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої до стягнення підлягають заборгованість по кредиту у сумі 150000 грн., заборгованість по відсотках у сумі 57507,38 грн., пеня за прострочення кредиту у сумі 15247,44 грн., пеня за прострочення відсотків у сумі 4519,28 грн.

Оскільки діюче господарське процесуальне законодавство не передбачає такої процесуальної дії як уточнення позовних вимог, то суд з урахуванням суті такої заяви розцінює її як заяву про зменшення позовних вимог та приймає до розгляду.

Представником відповідача в судовому засіданні 22.04.2010 надано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач вважає, що нарахування штрафних санкцій є необґрунтованим з огляду на порушення своїх зобов’язань відповідачем в наслідок непереборної сили (форс-мажора), що підтверджується свідоцтвом Луганської регіональної торгово-промислової палати № 85/1 від 23.01.2009, а тому має бути звільнений від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов’язань.

Дослідивши обставини справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, суд

встановив:

Між Акціонерним банком «Український комунальний банк»(позивач у справі), як Банком, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Уніфарб» (відповідач у справі), як Позичальником, був укладений кредитний договір № 196/08-Ю від 06.06.2008 (далі –Договір).

Пунктом 1.1 Договору, передбачено, що Банк надає Позичальнику кредит на умовах овердрафту з лімітом в сумі 150000 грн. на строк по 05.06.2009 зі сплатою 23% річних. Банк здійснює операції з поточного рахунку позичальника № 2600312440061, відкритому в СФ АБ «Укркомунбанк», МФО 304740, понад залишок власних коштів в межах встановленого ліміту.

У пункті 1.2 Договору встановлено, що проценти за користування овердрафтом нараховуються щодня на дебетовий на поточному рахунку Позичальника з дня виникнення заборгованості та до повного її погашення.

Відповідно до пунктів 4.1-4.2 Договору, Позичальник зобов’язаний сплачувати Банку кредит, відсотки за його користування з щоденних надходжень на поточний рахунок; сплачувати відсотки щодня, але не пізніше чим через тридцять днів з моменту їх нарахування. При несплаті відсотків понад тридцять днів та/або кредиту, у встановлений пунктом 1.1 термін, сплачувати банку пеню згідно з пунктом 5.1; сплатити банку комісійну винагороду за оформлення кредитного та інших договорів в розмірі 500 грн. на рахунок 3578712440196 в СФ АБ «Укркомунбанк».

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що в разі несвоєчасної сплати кредиту та/або відсотків по ньому, Банк має право на стягнення пені у розмірі: подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Позивачем на виконання умов Договору було надано відповідачу кредит загальною сумою 150000 грн., однак, відповідачем були порушені умови Договору, за ним склалась заборгованість за тілом кредиту у сумі 150000 грн., за відсотками за користування кредитом –у сумі 57507,38 грн.

У зв’язку з тим, що відповідач своєчасно та в повному не виконував свої зобов’язання з погашення кредиту та відсотків, позивач звернувся до суду за їх стягненням.

Крім того, позивачем була нарахована та заявлена до стягнення пеня за наявність простроченої заборгованості по кредиту у сумі 15247,44 грн. та пеня за прострочення сплати відсотків у сумі 4519,28 грн. за період згідно наданого розрахунку.

Відповідач заперечує проти нарахування пені з підстав викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

На виконання умов Договору позивачем було надано відповідачу кредит у загальній сумі 150000 грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема, виписками по рахунку відповідача (а.с.49-72) та не спростовується відповідачем.

Відповідач не виконував свої зобов’язання за Договором з погашення кредиту та відсотків, що ним не спростовано та підтверджується матеріалами справи.

Відповідальність за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів передбачена сторонами у п. 5.1 Договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, позивачем було обґрунтовано нараховано відповідачу пеню за наявність простроченої заборгованості по кредиту у сумі 15247,44 грн. та пеню за прострочення сплати відсотків у сумі 4519,28 грн. за період згідно наданого розрахунку.

Як було встановлено при розгляді справи, станом на день її слухання заборгованість відповідача за заявлений у позовній заяві період не змінилася та складає: заборгованість за кредитом у сумі 150000 грн., заборгованість за відсотками у сумі 57507,38 грн., пеня за наявність простроченої заборгованості по кредиту у сумі 15247,44 грн. та пеня за прострочення сплати відсотків у сумі 4519,28 грн. за період згідно наданого розрахунку.

В якості доказу щодо звільнення від відповідальності за прострочення виконання зобов’язань за Договором відповідачем надано свідоцтвом Луганської регіональної торгово-промислової палати № 85/1 від 23.01.2009, в якому ідеться про настання для відповідача обставин непереборної сили (форс-мажора).

Водночас згідно з пунктом 3 статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) засвідчення обставин форс-мажору віднесено до компетенції Торгово-промислової палати України.

Зі змісту статті 11 цього Закону, яка визначає права регіональних торгово-промислових палат, вбачається, що вказані організації, до складу яких входить Львівська торгово-промислова палата, не наділені повноваженнями щодо засвідчення обставин форс-мажору.

Враховуючи положення вищезазначеного Закону, суд дійшов висновку, що свідоцтвом Луганської регіональної торгово-промислової палати, на який посилався Банк в якості єдиної нововиявленої обставини, не є допустимим та належним доказом засвідчення обставин форс-мажору.

Дана правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду України від 19.01.2010 № 30/236 (1/319-15/85, 15/153).

За вказаних обставин, вимоги позивача за позовом підлягають задоволенню повністю з віднесенням судових витрат на відповідача згідно ст. 49 ГПК України.

В частині зменшення позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Уніфарб”, м. Кремінна Луганської області, вул. Інтернаціональна, буд. 180а, ідентифікаційний код 33871413, на користь Акціонерного банку „Український комунальний банк”, м. Луганськ, вул. В.В. Шевченка, буд. 18а, ідентифікаційний код 24191588, заборгованість за кредитом за кредитом у сумі 150000 грн., заборгованість за відсотками у сумі 57507,38 грн., пеню за наявність простроченої заборгованості по кредиту у сумі 15247,44 грн. та пеню за прострочення сплати відсотків у сумі 4519,28 грн.; витрати по сплаті державного мита у сумі 2272,74 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 225,72 грн., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 31.05.2010.

Суддя                                                                                 О.С. Фонова