
Справа № 752/11667/21
Провадження № 2/752/6891/21
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
(заочне)
10 вересня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал Олександр Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
в с т а н о в и в:
у травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Українські фінансові операції», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький І.В., приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал О.О., в якому просила суд:
- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений ПН КМНО Баршацьким І.В. 28.01.2021 року за № 6766 про стягнення заборгованості в розмірі 22 908,39 грн., 500,00 грн. - оплати за вчинення виконавчого напису, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції»;
- вирішити питання судових витрат у справі.
Позов мотивувала тим, що 28.01.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 6766, яким стягнуто з неї на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість у розмірі 23 408,39 грн.
Вважала, що оспорюваний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки вона не визнає суму заборгованості за кредитним договором у повному обсязі, вважає вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» спірними. Сума заборгованості є необґрунтованою, оскільки нотаріально посвідчених договорів на таку суму вона не укладала ні з відповідачем, ні з іншими фінансовими компаніями або банками. Зазначила, при вчиненні виконавчого напису нотаріус не перевірив подані документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. від 17.05.2021 року відкрито провадження у справі з призначенням проведення розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на 10.09.2021 року (а.с. 74-75).
Ухвалою від 17.05.2021 року вжито заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 6766 від 28.01.2021 року (а.с. 76-78).
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Треті особи пояснення на позов не подали.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу з ухваленням заочного рішення у справі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
З матеріалів справи вбачається, що 30.03.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Верона» було укладено кредитний договір № 431442 шляхом акцептування заяви позивача, якою останній запропонував банк укласти з ним договір про надання коштів у позику (а.с. 14-19).
Відомості про укладення договору між сторонами у справі матеріали справи не містять.
28.01.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 6766, яким запропоновано звернути стягнення на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість, що виникла по кредитному договору № 431442 від 30.03.2019 року, укладеному між ТОВ «Українські фінансові операції», боржником за яким є ОСОБА_1 . Стягнення заборгованості проводиться за період з 28.04.2019 року по 19.01.2021 року. Загальна сума заборгованості становить 22 908,39 грн., та складається з:
- прострочена заборгованість за сумою кредиту - 2 900,00 грн.,
- прострочена заборгованість за комісією - 0,00 грн.;
- прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 0,00 грн.;
- строкова заборгованість за пенями за період з 28.04.2019 року по 12.03.2020 року - 18 410,49 грн.
За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» отримано плату із стягувача ТОВ «Українські фінансові операції» в розмірі 500,00 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача.
Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника, яким є ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Українські фінансові операції» складає 23 408,39 грн. (а.с. 20-21).
Вказаний виконавчий напис пред`явлений товариством до примусового виконання, приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Канцедал О.О. відкрито ВП № 64766605 (а.с. 12-50).
Положеннями ст. ст. 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
За ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України.
Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року затверджено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595.
У відповідності зі ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. п. 1, 3 гл.16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року.
Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року до зазначеного Переліку внесено зміни, відповідно до яких, серед іншого, Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та п.2 такого змісту: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема, п. 2 змін, що вносяться до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Отже, на момент вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. оспорюваного виконавчого напису норма чинного законодавства про можливість вчинення виконавчих написів в безспірному порядку на підставі кредитних договорів, що не посвідчені нотаріально, була скасована.
Нотаріально посвідченого договору між товариством та позивачем укладено не було. Докази на підтвердження зворотного в матеріалах справи відсутні. Так само як і відсутні докази взагалі укладення будь-яких договорів між сторонами.
Виконавчим написом є розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника.
В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника. Тому вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов`язань боржника.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).
У цій постанові Верховний Суд зазначив, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Перед вчиненням виконавчого напису, стягувач зобов`язаний був на адресу боржника надіслати письмове повідомлення про порушення зобов`язання.
Матеріали справи не мітять даних про те, що повідомлення було надіслано боржнику, так і було отримане останнім.
Докази в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження зворотного в розпорядження суду не надано.
Доказів того, що при вчиненні написів нотаріус отримував від банку первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, чеки тощо), відповідачем також не надано, тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми процентів, зазначені у написі, є безспірними.
Таким чином, нотаріус при вчиненні спірного напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом.
На спростування зазначених обставин будь-яких доказів в порушення вимог ст. 81 УЦПК України з боку відповідача надано не було.
Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 31.01.1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Отже, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру суми, що підлягає стягненню за виконавчим написом, та здійснив виконавчий напис на правочині, на підставі якого законодавство не дає можливості вчинення такої нотаріальної дії.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідачем не доведено у встановленому законом порядку, що є обов`язковим в силу принципу змагальності, передбаченого ст. 12 ЦПК України, факту його правомірної поведінки, не спростовано тих обставин, на які позивач посилається в своєму позові. Розглядаючи справу, суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, відповідачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження своїх заперечень. Своїми правами, визначеними ст. ст. 43, 84 ЦПК України відповідач також не скористався, клопотань про витребування доказів в порядку ст. 84 ЦПК України не заявляв.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (п. 23 рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України»).
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги стосовно визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 908,00 грн. та 454,00 грн., сплачених за подання заяви про забезпечення позову.
Крім того, звертаючись до суду, позивач просила стягнути з відповідача на її користь витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до вимог ч. ч. 2, 8 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду інтереси позивача представляв адвокат Мукомел В.Р. на підставі договорів про надання правої (правничої) допомоги від 01.04.2021 року (а.с. 65).
На підтвердження понесених витрат позивач надала суду квитанцію № 0.0.2223267501.1 від 09.08.2021 року, згідно якої адвокат отримав 6 000,00 грн. Тобто, підтверджений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 6 000,00 грн.
Доказів щодо невчинення представником позивача вчинялися дій, спрямованих на захист прав свого довірителя, матеріали справи не містять та в розпорядження суду не надано.
За таких обставин, понесені позивачем та документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу є співмірними зі складністю справи та наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на надання послуг; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для позивача.
Крім того, відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Під час розгляду справи відповідач не ставив питання про зменшення витрат на правову допомогу через їх неспівмірність зі складністю справи та наданими адвокатом послугами; часом, витраченим адвокатом на надання послуг; обсягом наданих адвокатом послуг; значенням справи для сторони. Відповідач не подавав будь-яких заперечень щодо таких витрат.
Правові висновки щодо можливості зменшення витрат на правову допомогу лише у разі наявності клопотання сторони про їх зменшення внаслідок не співмірності містяться у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 року (справа № 910/4881/18).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тому, суд надходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-89, 133, 137, 141, 258, 263-265, 270-279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд, -
у х в а л и в:
позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал Олександр Олександрович, про визнання виконавчого напису такими, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем 28.01.2021 року за № 6766 про стягнення заборгованості в розмірі 22 908,39 грн., 500,00 грн. - оплати за вчинення виконавчого напису, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) та 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок), сплачених за подання заяви про забезпечення позову.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 копійок).
Відомості щодо учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», код ЄДРПОУ 40966896, адреса: вул. Загородня, буд. 15, оф. 313, м. Київ, 03150.
Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, адреса: вул. вул. Рейтарська/пров. Георгіївський, буд. 6-3, літ. А, каб. 2-7, м. Київ, 01034.
Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал Олександр Олександрович, адреса: вул. промисловий майданчик, 5-А, оф. 507, Бізнес-центр «Карат», м. Вишгород Київської області, 07300.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.С. Хоменко
Судове рішення № 100289530, Голосіївський районний суд міста Києва було прийнято 10.09.2021. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 752/11667/21. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: