Рішення № 10028234, 02.06.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" червня 2010 р.Справа № 5/24 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Змеула О.А. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5/24

за позовом: приватного підприємства "Олеандр", м. Севастополь,

до відповідача: селянського (фермерського) господарства "Дєдов", смт Олександрівка Кіровоградської області,

про стягнення 572 464,11 грн.

представники сторін участі не брали.

Приватне підприємство "Олеандр" (далі - ПП "Олеандр") звернулося до господарського суду з позовною заявою, яка містить вимоги про стягнення із селянського (фермерського) господарства "Дєдов В.В." заборгованості за поставлений товар у сумі 347 593,48 грн., пені в розмірі 37123,16 грн., річних у розмірі 119 264,86 грн., штрафу в розмірі 58959,95 грн., втрат від інфляції на суму 9522,66 грн., а всього - 572 464,11 грн.

Відповідач (СФГ "Дєдов") належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення йому поштового відправлення № 1104648 від 12.05.10, але не надіслав до суду відзиву на позовну заяву, участі в судовому засіданні не брав.

На підставі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, господарський суд встановив наступні обставини справи.

Між ПП "Олеандр" - Продавець та СФГ "Дєдов" ідентифікаційний код 20653891 - Покупець 23.02.2009 року укладено договір поставки № Ол-01-0003 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору Продавець зобов’язується передати у власність Покупцю товар, а Покупець прийняти та оплатити засоби захисту рослин.

Загальна вартість товару (ціна договору) складає 206303,15 грн.

Крім того, сторонами укладено додаткові угоди до договору поставки № Ол-01-0003: № Ол-01-0003ДС2 від 15.04.2009 року на суму 5649,00 грн., № Ол-01-0003ДС3 від 21.05.2009 року на суму 32661,00 грн., № Ол-01-0003ДС4 від 29.05.2009 року на суму 43371,60 грн., № Ол-01-0003ДС5 від 05.06.2009 року на суму 82025,00 грн., № Ол-01-0003ДС6 від 15.06.2009 року на суму 23056,60 грн.

У відповідності до п. 2.1. Договору покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару, зазначену у п. 1.2. даного договору, в наступні строки: не пізніше 01.03.2009 року - 23312,26 грн., не пізніше 15.08.2009 року - 79901,21 грн., не пізніше 01.11.2009 року - 103089,68 грн.

Продавцем та Покупцем на переданий товар підписані видаткові накладні:

№ Ол-01-0002 від 02.03.2009 року на суму 206303,15 грн.;

№ Ол-01-0033 від 23.04.2009 року на суму 5649,00 грн.;

№ Ол-01-0074 від 28.05.2009 року на суму 32661,00 грн.;

№ Ол-01-0075 від 30.05.2009 року на суму 43371,60 грн.;

№ Ол-01-0085 від 10.06.2009 року на суму 82025,00 грн.;

№ Ол-01-0087 від 16.06.2009 року на суму 23056,60 грн.

Згідно довіреностей № 81 від 23.04.2009 року, № 16 від 02.03.2009 року, № 117 від 26.05.2009 року, № 123 від 30.05.2009 року, № 129 від 10.06.2009 року, № 132 від 16.06.2009 року, що видана СФГ "Дєдов" на отримання від ПП "Олеандр" засоби захисту рослин, зазначений товар отримав Сологуб П.В.

Із викладеного слідує, що продавець належним чином виконав своє зобов’язання за договором поставки №Ол-01-0003, поставивши покупцю товар на загальну суму 393066,35 грн.

Відповідач частково виконав зобов'язання за договором, перерахувавши позивачу кошти в розмірі 45472,87 грн., про що свідчать банківські виписки ОЛ-0000035 від 25.02.2009 року, ОЛ-0000084 від 16.04.2009 року, ОЛ-0000161 від 31.07.2009 року.

На запит господарського суду Головне управління статистики у Кіровоградській області надіслало витяг з ЄДРПОУ за № 14-2690 від 17.03.2010 року у якій зазначено правильне найменування відповідача: селянське (фермерське) господарство "Дєдов", ідентифікаційний код 20653891, адреса: 27300, Кіровоградська область, Олександрівський район, смт Олександрівка, вул. Залізнична, 1, кв. Б.

Виходячи з викладеного, належним відповідачем у справі є селянське (фермерське) господарство "Дєдов", ідентифікаційний код 20653891.

В силу частини 2 ст. 24 ГПК України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Позивач у судових засіданнях участі не брав, тому не було можливим отримати його згоду щодо заміни первісного відповідача належним відповідачем.

Виходячи із правил частини 1 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою господарського суду від 11.05.2010р. до участі в справі залучено іншого відповідача - селянське (фермерське) господарство "Дєдов", ідентифікаційний код 20653891.

Згідно витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 13.05.2010 № 5936659 за ідентифікаційним кодом 20653891 у ЄДР значиться селянське (фермерське) господарство "Дєдов", смт Олександрівка Кіровоградської області.

Із матеріалів справи слідує, що заборгованість СФГ "Дєдов" становить 347593,48 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. ст. 655, 692 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.          

Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідач не надіслав суду доказів сплати ним позивачу боргу на суму 347593,48 грн. На підставі встановлених обставин справи та умов договору вимога про стягнення основної заборгованості в сумі 347593,48 грн. підлягає задоволенню.

Згідно п. 5.2. Договору покупець відповідає за несвоєчасну оплату (порушення розділу 2 договору) й сплачує пеню в розмірі подвійної обліковою ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діяла в період за який обчислюється пеня.

Пунктом 5.4. Договору встановлено, що у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 даного договору, більше ніж на 30 днів, винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі п'ятнадцяти відсотків.

Виходячи зі змісту ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися відповідно до закону або умов договору неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Також враховуються норми частини 6 ст. 231 Господарського кодексу України, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі коли предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до частини 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У відповідності до частин 1-2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, зазначені види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними заходами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора. Законодавством не заборонено сторонам передбачити в договорі положення щодо сплати штрафу за порушення зобов’язання, як і не прив’язує цей вид неустойки до конкретного виду правовідносин.

Позивачем обчислено штраф із загальної суми вартості поставленого товару - 393066,35 грн., що становить 58959,95 грн.

Виходячи із змісту частин 2 і 3 ст. 549 ЦК України, у разі прострочення зобов'язаною стороною платежу і пеня і штраф обчислюються у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання. Тобто, штраф підлягає обчисленню від суми боргу - 347593,48 грн. Неправомірне обчислення штрафу від усієї суми вартості поставленого товару, оскільки відповідач буде безпідставно притягнутий до відповідальності в розмірі 15 % штрафу від суми 45472,87 грн., яку він сплатив позивачу.

Таким чином, у відповідності до зазначених норм Цивільного кодексу України позивачем на підставі пункту 4.2. Договору обґрунтовано та правомірно нарахований відповідачу штраф у розмірі 15 %, але цей штраф повинен бути обчислений від суми невиконаного грошового зобов'язання, тобто від суми 347593,48 грн.

Отже, позовна вимога про стягнення штрафу підлягає задоволенню частково у розмірі 52139,02 грн.

Також за прострочення оплати товару за період з 26.05.2009 року по 25.02.2010 року позивачем правомірно та обґрунтовано обчислено пеню у сумі всього 37123,16 грн. наступним чином:

у період з 26.05.2009 року по 25.06.2009 року у сумі 221,40 грн.;

у період з 26.06.2009 року по 31.07.2009 року у сумі 1432,55 грн.;

у період з 16.08.2009 року по 01.11.2009 року у сумі 22806,84 грн.;

у період з 02.11.2009 року по 05.11.2009 року у сумі 2775,20 грн.;

у період з 06.11.2009 року по 25.02.2009 року у сумі 25442,31 грн.

Відповідно до п. 5.5. Договору сторони дійшли згоди щодо зміни процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі 0,2 % від несплаченої загальної вартості товару за кожен день прострочення протягом 90 днів і 0,4 % від несплаченої вартості товару з дати закінчення 90 календарних днів.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нараховані позивачем зазначені проценти річних на суму боргу за прострочення платежу у період з 26.05.2009 року по 25.02.2010 складають всього 119264,86 грн.

Отже, позовні вимоги про стягнення встановлених договором процентів річних є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 119264,86 грн.

Також позивач обґрунтовано нарахував на суму боргу встановлений індекс інфляції за період вересень - грудень 2009 року. Втрати позивача від інфляції за вказаний період складають 9522,66 грн.

Таким чином, з огляду на викладене вище позовні вимоги підлягають задоволенню частково на загальну суму 565 643,18 грн. за рахунок селянського фермерського господарства "Дєдов", ідентифікаційний код 20653891.

Згідно правил статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються повністю судові витрати у справі на сплату державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, який допустив невиконання грошового зобов'язання.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРIШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із селянського (фермерського) господарства "Дєдов" (27300, Кіровоградська область, Олександрівський район, смт. Олександрівка, вул. Залізнична, 1, кв. Б, ідентифікаційний код 20653891) на користь приватного підприємства "Олеандр" (99011, м. Севастополь, Ленінський район, вул. Куликове поле, 3, адреса для пошти: 99007, м. Севастополь, вул. Промислова, 7а, ідентифікаційний код 32265811):

- 347 593,48 грн. основного боргу; 37 123,16 грн. пені; 119 264,86 грн. річних; 9522,66 грн. втрат від інфляції; 52 139,02 грн. штрафу, що разом становить 565 643,18 грн.;

- судові витрати у справі на державне мито в розмірі 5724,64 грн. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн.

Наказ видати.

У решті позову до селянського (фермерського) господарства "Дєдов" відмовити.

Позов до селянського (фермерського) господарства "Дєдов В.В." залишити без задоволення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя О.А. Змеул