Рішення № 10027915, 25.05.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2010 р. Справа № 22/064-10          

За позовом приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам», м. Київ

до акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», Київська обл., м. Фастів

про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 6920,04 грн.

Суддя           Третьякова О.О.

Представники :

від позивача: Бузінський А.В., довіреність № 197/2010 від 14 січня 2010 року,

від відповідача: Артюхова О.П., довіреність № 179 від 25 січня 2009 року.

Обставини справи :

До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам»(далі - Позивач) до акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»(далі - Відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 6920,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі заяви страхувальника –гр. Амосова В.В., та з урахуванням того, що 13 травня 2007 року сталась дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю транспортного засобу Audi, реєстраційний номер АІ 5960 АС, під керуванням Клименко О.О., та транспортного засобу Hyndai Getz, реєстраційний номер АА 4721 ВМ, яким керував Амосов В.В., Позивачем було виплачене страхове відшкодування у розмірі 13840,08 грн. Цивільно-правова відповідальність Клименка О.О. застрахована в акціонерному товаристві «Українська пожежно-страхова компанія». Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» № 85/96 від 07 березня 1996 року Позивач набув право на відшкодування збитків в порядку регресу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29 березня 2010 року порушено провадження у справі № 22/064-10 та призначено її до розгляду на 21 квітня 2010 року.

Ухвалами господарського суду Київської області від 21 квітня 2010 року та 11 травня 2010 року розгляд справи згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладався відповідно на 11 травня 2010 року та 25 травня 2010 року у зв’язку з неявкою Відповідача.

У судовому засіданні 11 травня 2010 року Позивач, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, подав заяву про зменшення позовних вимог № 04-1498 від 22 квітня 2010 року, згідно якої заявляє до стягнення з Відповідача в порядку регресу 6410,04 грн. страхового відшкодування.

У судовому засіданні 25 травня 2010 року представник Відповідача позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25 травня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

13 травня 2007 року в м. Києві на пр-ті 40-річчя Жовтня відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі –ДТП) за участю транспортного засобу Audi, реєстраційний номер АІ 5960 АС, яким керував Клименко О.О. та транспортного засобу Hyndai Getz, реєстраційний номер АА 4721 ВМ, яким керував Амосов В.В., внаслідок якого (ДТП) автомобіль Hyndai Getz зазнав пошкоджень.

Обставини зазначеної дорожньо-транспортної пригоди підтверджуються Постановою Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 3-18261/8, якою винними у скоєнні вказаної ДТП визнано гр. Амосова В.В. і гр. Клименка О.О., та накладено на обох штраф за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в розмірі 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що становить 17,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Пунктом 3 Постанови № 6 від 27.03.1992 Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” передбачено, що шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них в частині, заподіяної нею (в порядку часткової відповідальності). Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов’язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Отже, виходячи із того, що шкода була заподіяна транспортним засобам в результаті ДТП, яке сталося внаслідок спільних дій гр. Амосова В. В. і гр. Клименка О.О., які визнанні винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і до обох суб’єктів застосовано однакову міру відповідальності, суд дійшов висновку, що розміри часток ступенів їх вини є рівними, тобто становить 50 %.

Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП майнові інтереси гр. Амосова В. В., пов’язані із володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом –автомобілем Hyndai Getz, реєстраційний номер АА 4721 ВМ, були застраховані згідно договору добровільного страхування транспортних засобів № 105561 серії АТК від 31 травня 2006 року, укладеного між власником транспортного засобу та приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам»

Вартість відновлювального ремонту автомобіля Hyndai Getz, реєстраційний номер АА 4721 ВМ, пошкодженого внаслідок ДТП, що сталась 13 травня 2007 року, склала 13840,08 грн., що підтверджується Актом товарознавчого дослідження № 1035/3797 від 29 травня 2007 року, проведеного товариством з обмеженою відповідальністю «Респект».

Відповідно до умов договору страхування, на підставі заяви на виплату страхового відшкодування від 04 липня 2007 року, розрахунку розміру страхового відшкодування № 3787 від 12 червня 2007 року, страхового акту № 4008/АТ від 13 червня 2007 року, Позивачем було виплачено страхове відшкодування гр. Амосову В.В. у розмірі 13840,08 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 3742 від 14 червня 2007 року.

Регулювання відносин страхування здійснюється Цивільним кодексом України, Законом України „Про страхування”, Законом України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором страхування, правилами страхування, затвердженими страховою компанією.

Згідно ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Статтею 993 Цивільного кодексу України закріплено положення, згідно з яким до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно приписів ст. 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Статтею 27 Закону України “Про страхування”встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб,діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

З урахуванням того, що, як було зазначено вище, розмір частки ступеню вини Клименка О.О. у заподіянні шкоди транспортному засобу, що належить гр. Амосову В.В. внаслідок ДТП становить 50%, то суд дійшов висновку, що у зв’язку із виплатою гр. Амосову В. В. страхового відшкодування у розмірі 13840,08 грн. відповідно до умов договору страхування, до Позивача перейшло право вимоги, виплаченого гр. Амосову В. В. страхового відшкодування, до гр. Клименка О.О. у розмірі 50 %, який і є в даному випадку відповідальною особою за завдані збитки так, як автомобіль Audi, реєстраційний номер АІ 7069 ВМ, є його власністю, і ДТП сталася за рівної частки його вини. Тобто до Позивача перейшло право вимоги виплаченого гр. Амосову В.В. страхового відшкодування у порядку регресу до гр..Клименка О.О. у розмірі на суму 6920,04 грн.

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність Клименка О.О., як власника транспортного засобу – автомобіля Audi, реєстраційний номер АІ 5960 АС, була застрахована згідно полісу № ВВ/0007069 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 24 січня 2007 року, укладеного між Відповідачем та гр. Клименко О.О. Ліміт відповідальності за цим договором за шкоду, завдану майну (на одного потерпілого), становить 25500 грн., франшиза –510,00 грн.

Згідно абзацу 18 статті 9 Закону України «Про страхування»франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 6410,04 грн. відшкодування витрат страхового відшкодування в порядку регресу (з урахуванням їх уточнень у бік зменшення).

Згідно п. 22.1. ст. 22 Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” № 1961- IV від 1 липня 2004 року при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

У відповідності до п. 37.4. ст. 37 Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов’язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані гр. Амосову В.В. збитки у розмірі на суму 6410,04 грн. у даному випадку є Відповідач відповідно до положень Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” в межах лімітів відповідальності та обумовленої франшизи в розмірі 510,00 грн., передбачених полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/0007069 від 24 січня 2007 року.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Згідно з правовою позицією, викладеною у пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20 жовтня 2006 року № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»та у пункті 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 року № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року», в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір; факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

За таких обставин, суд вважає, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 6410,04 грн. є правомірною обґрунтованою, документально підтвердженою, визнаною Відповідачем, а тому підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»(08500, Київська обл., м. Фастів, пл. Перемоги, буд. 1, код 20602681) на користь акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»(04050, м. Київ, вул. О. Гончара, 65, код 24745673) 6410,04 грн. (шість тисяч чотириста десять гривень чотири копійки) страхового відшкодування в порядку регресу; 102,00 грн. (сто дві гривні) державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Копію рішення надіслати сторонам.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                         Третьякова О.О.

Рішення підписане 09 червня 2010 року.