Рішення № 10027891, 09.06.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"09" червня 2010 р. Справа № 21/318-09

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за первісним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ

до Закритого акціонерного товариства «Агробудмеханізація», Київська обл., м. Бориспіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м. Київ

про стягнення 104 860,00 гривень

за зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства «Агробудмеханізація»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2

про визнання недійсною угоди

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (особисто)

від відповідача: Богданов В.В. (довіреність №102 від 24.02.2009р.)

від третьої особи: ОСОБА_2 (особисто)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-ФОП ОСОБА_1./позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Закритого акціонерного товариства «Агробудмеханізація»(далі-ЗАТ «Агробудмеханізація»/відповідач) про стягнення 44764,00 грн., з яких: 22224,00 грн. заборгованості за угодою №196/03-2008 від 29.08.2008р., 9192,00 грн. пені та 13348,00 грн. курсової різниці.

Відповідач позовні вимоги визнає лише в частині наявності 40200,00 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.12.2009р. порушено провадження у справі №21/318-09 та призначено справу до розгляду на 20.01.2010р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.01.2010р. розгляд даної справи відкладено на 03.02.2010р.

В судовому засіданні 03.02.2010р. позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 30069,00 грн., з яких: 22224,00 грн. заборгованості за угодою №196/03-2008 від 29.08.2008р., 3689,00 грн. пені та 4156,00 грн. інфляційний втрат. Зазначені уточнення судом прийняті.

Ухвалами господарського суду Київської області від 03.02.2010р., 17.02.2010р., 31.03.2010р. та 28.04.2010р. розгляд даної справи відкладався на 17.02.2010р., 10.03.2010р., 21.04.2010р. та 19.05.2010р. відповідно.

До того ж, ухвалою господарського суду Київської області від 03.02.2010р. до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (далі-ФОП ОСОБА_2./третя особа).

В судових засіданнях 10.03.2010р., 22.03.2010р., 21.04.2010р. та 19.05.2010р. оголошувалась перерва до 22.03.2010р., 31.03.2010р., 28.04.2010р. та 31.05.2010р. відповідно.

В судовому засіданні 21.04.2010р. представником відповідача подано суду зустрічну позовну заяву ЗАТ «Агробудмеханізація»(далі-позивач за зустрічним позовом) до ФОП ОСОБА_1 (далі-відповідач за зустрічним позовом), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ФОП ОСОБА_2, про визнання недійною угоди №196/03-2008 від 29.08.2008р.

Відповідач за зустрічним позовом зустрічні позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у запереченнях на зустрічну позовну заяву, та просить суд у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.04.2010р. зустрічну позовну заяву прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

В судовому засіданні 19.05.2010р. позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 104860,00 грн., з яких: 79050,00 грн. заборгованості за угодою №196/03-2008 від 29.08.2008р., 8103,00 грн. пені та 17707,00 грн. інфляційний втрат. Зазначені уточнення судом прийняті.

31.05.2010р. через загальний відділ господарського суду Київської області позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 159100,00 грн. збитків, 36626,00 грн. інфляційних втрат та 50000,00 грн. моральної шкоди.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення позову за тією ж вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових вимог, про які не йшлося в позовній заяві (абзац другий підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.2007р. №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Розглянувши подану заяву про збільшення позовних вимог, суд зазначає, що вимоги про стягнення збитків та моральної шкоди не були первісно заявлені позивачем, тобто за своєю правовою природою є додатковими, а тому заява позивача про збільшення позовних вимог від 31.05.2010р. судом не приймається.

До того ж, позивачем за збільшення позовних вимог в частині стягнення 36626,00 грн. інфляційних втрат, не сплачено державне мито в порядку та розмірах, встановлених Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. №7-93 «Про державне мито».

В судовому засіданні 31.05.2010р. судом оголошено, що розгляд даної справи по суті закінчено та оголошено перерву до 09.06.2010р. для виготовлення повного тексту рішення.

В судовому засіданні 09.06.2010р. судом оголошено повний текст рішення у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

07.06.2008р. між ЗАТ «Агробудмеханізація»(далі-замовник) та ФОП ОСОБА_2 (далі-виконавець) укладено договір транспортного обслуговування №136/03-2008 (далі-Договір), відповідно до якого виконавець надає автотранспорт автовишка АГП-22 на базі ЗІЛ-130 для виконання обсягів будівельних робіт, а замовник зобовязується оплатити її використання.

Замовник сплачує виконавцю за послуги, виходячи з фактичного часу надання автотранспорту на підставі актів наданих послуг nа виставлених рахунків (п. 3.1 Договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору, виконавцем надано, а замовником прийнято послуги транспортного обслуговування загальною вартістю 91050,00 грн., що підтверджується Актами виконаних робіт №27 від 20.06.2008р. на суму 9000,00 грн., №28 від 02.07.2008р. на суму 12750,00 грн., №30 від 21.07.2008р. на суму 21600,00 грн., №31 від 21.07.2008р. на суму 21600,00 грн., №33 від 01.08.2008р. на суму 26100,00 грн. Копії зазначених актів містяться в матеріалах справи.

Зазначені Акти відповідач оплатив частково в розмірі 12000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення відповідача №2451 від 11.07.2008р. та заяви про уточнення призначення платежу №286 від 28.05.2010р., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 79050,00 грн.

29.08.2008р. між ФОП ОСОБА_2 (далі-сторона 1/первісний кредитор), ФОП ОСОБА_1 (далі-сторона 2/новий кредитор) та ЗАТ «Агробудмеханізація»(далі-сторона 3/боржник) укладено угоду про зарахування зустрічних вимог №196/03-2008 (далі-Угода), відповідно до якої первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе зобовязання і права первісного кредитора на отримання від боржника 79050,00 грн. заборгованості за виконані авто послуги.

Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 79050,00 грн. заборгованості за Угодою по сплаті вартості наданих послуг згідно Актів виконаних робіт №27 від 20.06.2008р., №28 від 02.07.2008р., №30 від 21.07.2008р., №31 від 21.07.2008р., №33 від 01.08.2008р.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що зазначена позовна вимога підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобовязань є укладення господарського договору та інших угод. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Підпунктом 1 п. 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто факт проведення позивачем у справі господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов'язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Нормою статті 1 зазначеного Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Приписи ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Приписами ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проте, наданий позивачем Акт виконаних робіт №33 від 01.0.2008р., який, зокрема, покладений в основу обґрунтування первісних позовних вимог, не підписаний представником відповідача, що виключає наявність у відповідача обовязку по його оплаті.

Крім того, приписами ст. 92 ЦК України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до п. 8.6 Статуту ЗАТ «Агробудмеханізація»оперативну діяльність Товариства, а саме: представництво у відносинах з юридичними особами та громадянами, органами державної влади та управління, укладання угод, договорів, контрактів без доручення здійснює Голова правління.

Судом встановлено, що Головою правління ЗАТ «Агробудмеханізація»є ОСОБА_7, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ №347/2006 від 05.07.2006р., довідкою про взяття на облік платника податків №237 від 08.07.2003р., що видана Бориспільською ОДПІ, витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 13.08.2009р. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Тобто, враховуючи викладене, право на підписання спірних Актів виконаних робіт без доручення (довіреності) має право лише Голова правління ОСОБА_7

Втім, в порушення вищезазначених вимог Закону Акт виконаних робіт №28 від 02.07.2008р. підписаний не ОСОБА_7, а особою, без зазначення даних, які дають змогу її ідентифікувати.

Як слідує з пояснень представника відповідача, зазначений Акт підписаний головним інженером ЗАТ «Агробудмеханізація»- ОСОБА_8

Довіреності ж на ім'я ОСОБА_8, яким підписано Акт виконаних робіт №28 від 02.07.2008р. суду не надано.

За таких обставин, Акт виконаних робіт №28 від 02.07.2008р. не може вважатись належним та допустимим доказом прийняття замовником робіт вартістю 12750,00 грн. і як наслідок, не породжує у відповідача обовязку по його оплаті.

Посилання ж позивача на те, що 12000,00 грн. були сплачені відповідачем саме за Актом виконаних робіт №28 від 02.07.2008р., що свідчить про схвалення юридичною особою (відповідачем) дій, вчинених від її імені третьою особою (ОСОБА_8), спростовується наявною в матеріалах справи довідкою про уточнення призначення платежу зазначених коштів №286 від 28.05.2010р., відповідно до якої 12000,00 грн. сплачені відповідачем згідно Договору без посилання на Акти виконаних робіт.

Враховуючи вимоги вищезазначених норм Закону, належними доказами та допустимими доказами надання виконавцем та прийняття замовником послуг за Договором можна вважати лише Акти виконаних робіт №27 від 20.06.2008р., №30 від 21.07.2008р., №31 від 21.07.2008р. на загальну суму 52200,00 грн.

Оскільки судом встановлено, що на виконання умов Договору замовником (відповідачем) сплачено виконавцю (третій особі) 12000,00 грн., суд дійшов висновку, що фактична сума боргу відповідача перед позивачем по сплаті вартості наданих послуг за Договором становить 40200,00 грн.

Враховуючи підписання відповідачем Актів виконаних робіт №27 від 20.06.2008р., №30 від 21.07.2008р., №31 від 21.07.2008р., відсутність з його боку будь-яких заперечень щодо обсягу чи якості наданих послуг свідчить про прийняття відповідачем цих послуг, та відповідно породжує у відповідача обовязок щодо оплати вартості наданих послуг у повному обсязі.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статей 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки станом на день прийняття рішення відповідач частково сплатив вартість наданих послуг, зазначений факт відповідачем не спростовано, судом встановлено, що фактична сума боргу становить 40200,00 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 79050,00 грн. заборгованості за Угодою по сплаті вартості наданих послуг згідно Актів виконаних робіт №27 від 20.06.2008р., №28 від 02.07.2008р., №30 від 21.07.2008р., №31 від 21.07.2008р., №33 від 01.08.2008р. підлягає частковому задоволенню в розмірі 40200,00 грн., що включає заборгованість за Угодою по сплаті вартості наданих послуг згідно Актів виконаних робіт №27 від 20.06.2008р., №30 від 21.07.2008р., №31 від 21.07.2008р.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 8103,00 грн. пені та 17707,00 грн. інфляційних втрат, нарахованих на 79050,00 грн. заборгованості.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зі змісту Угоди вбачається, що сторонами не погоджено термін, протягом якого боржник зобовязується сплатити новому кредиторові суму заборгованості за Договором.

Як на вимогу у розумінні ст. 530 ЦК України, позивач посилається на претензію №5 від 09.09.2009р.

Втім, як слідує зі змісту вказаної претензії, позивач інформував відповідача про наявність 164824,00 грн. заборгованості за договором №193/03-2008р. від 01.08.2008р., який лежить поза межами предмету даного спору.

Інших доказів, що підтверджують факт направлення позивачем відповідачу вимоги про виконання своїх зобовязань за Угодою суду не надано, що унеможливлює встановлення судом моменту виникнення у відповідача обовязку по сплаті заборгованості за Угодою.

Оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 ГПК України, зі змісту яких можливо встановити період з якого відповідач вважається таким, що прострочив у розумінні ст. ст. 530, 612 ЦК України, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 8103,00 грн. пені та 17707,00 грн. інфляційних втрат, нарахованих на 79050,00 грн. заборгованості, не відповідає вимогам ст. 230 ГК України та статей 530, 612, 625 ЦК України, а тому задоволенню не підлягає.

Предметом зустрічного позову є вимога позивача за зустрічним позовом про визнання Угоди недійсною з підстав ст. 207, ч. 3 ст. 215 ЦК України.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилається на той факт, що на спірній угоді відсутній оригінальний підпис Голови правління ОСОБА_7, а проставлене факсимільне відтворення його підпису.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 та ч.1 ст.628 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Крім того, згідно ч.1 ст.207 ГК України судом може бути визнане недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відтак, вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту правочину вимогам ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України №16/191 від 12.04.2010р.

Згідно пунктів 2, 3 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законами, іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Передбачена пунктом 3 цієї норми письмова згода сторін на використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису є лише формою підтвердження відповідного факсимільного відтворення підпису його власноручному аналогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України 19/75пд від 24.09.2009р.

Приписами статей 512 - 514 і 516 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених фактичних обставин справи суд дійшов висновку, що відсутність підпису боржника на договорі про уступку права вимоги (угоді) не є підставою його недійсності.

Враховуючи викладене, суд дійшов, що зустрічна позовна вимога про визнання Угоди недійсною є необґрунтовано, а тому задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, по результатам розгляду даної справи, за первісним позовом покладаються судом на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених первісних вимог, а за зустрічним позовом на позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст.92, 203, 207, 215, 512, 514, 525, 526, 612, 625, 626, 628 Цивільного кодексу України, ст. ст. 179, 193, 230 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Агробудмеханізація»(08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 76 А, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 13708491) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03142, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер за ЄДРПОУ НОМЕР_1) 40200 (сорок тисяч двісті) грн. 00 коп. заборгованості, 402 (чотириста дві) грн. 00 коп. державного мита та 90 (девяносто) грн. 47 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті первісних позовних вимог відмовити.

4. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя В.А. Ярема