Рішення № 10027465, 02.06.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"02" червня 2010 р. Справа № 21/065-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій», Київська обл., м. Біла Церква

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський міськбуд», Київська обл., м. Біла Церква

про стягнення 51861,64 гривень

за участю представників:

від позивача: Нікітіна О.В. (довіреність №08/707 від 12.10.2009р.)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій»(далі-ВАТ «БЗЗК»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський міськбуд»(далі-ТОВ «Білоцерківський міськбуд»/відповідач) про стягнення 51861,64 грн., з яких: 50049,57 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого товару, 460,73 грн. 3% річних та 1351,34 грн. інфляційних втрат.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.04.2010р. порушено провадження у справі №21/065-10 та призначено справу до розгляду на 28.04.2010р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 28.04.2010р. та 17.05.2010р. розгляд даної справи відкладався на 17.05.2010р. та 02.06.2010р. відповідно.

До того ж, ухвалою господарського суду Київської області від 17.05.2010р., у зв'язку з перейменуванням позивача, ВАТ «БЗЗК»замінено на Публічне акціонерне товариство «Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій»(далі-ПАТ «БЗЗК»/позивач).

В судові засіданні 28.04.2010р., 17.05.2010р. та 02.06.2010р. представник відповідача не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Протягом 2008-2009 років ВАТ «БЗЗК»(перейменовано на ПАТ «БЗЗК») поставлено, а ВАТ «Міськбуд»(правонаступником якого є ТОВ «Білоцерківський міськбуд») прийнято товар загальною вартістю 62374,51 грн., що підтверджується підписами сторін на видаткових накладних №1733 від 30.09.2008р. на суму 9758,91 грн., №245 від 07.10.2008р. на суму 39952,00 грн., №2005 від 30.10.2008р. на суму 2555,33 грн., №РН-0000055 від 03.02.2009р. на суму 10108,27 грн. Копії зазначених накладних містяться в матеріалах справи.

Отримання відповідачем товару згідно зазначених накладних підтверджується також і довіреностями на отримання цінностей, що були видані відповідачем відповідно до вищезазначених накладних. Копії довіреностей містяться в матеріалах справи.

Відповідачем поставлений товар за вищезазначеними накладними був оплачений частково, у розмірі 1244,55 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок з поточного рахунку позивача від 16.12.2009р., 17.12.2009р., 15.04.2009р., 11.12.2009р.

Крім того, у зв'язку з тим, що у сторін виникли зустрічні однорідні вимоги, на підставі ст. 217 ГК України, сторони дійшли згоди про зарахування однорідних зустрічних вимог на загальну суму 11080,39 грн., шляхом підписання 30.10.2008р. та 27.11.2009р. Актів зарахування взаємних вимог на суму 4532,54 грн. та 6547,85 грн. відповідно.

Зазначена сума позивачем була зарахована в рахунок сплати вартості поставленого відповідачу товару за накладними №1733 від 30.09.2008р., №245 від 07.10.2008р., №2005 від 30.10.2008р., №РН-0000055 від 03.02.2009р.

Враховуючи часткову оплату відповідачем вартості товару (1244,55 грн.) та розмір зарахованих однорідних зустрічних вимог (11080,39 грн.), заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті вартості поставленого товару за накладними №1733 від 30.09.2008р., №245 від 07.10.2008р., №2005 від 30.10.2008р., №РН-0000055 від 03.02.2009р. становить 50049,57 грн.

З метою досудового врегулювання даного спору, 16.11.2009р. позивачем направлено відповідачу вимогу №08-812, відповідно до якої позивач інформував останнього про наявність заборгованості та вимагав її погашення.

Зазначена вимога отримана відповідачем 20.11.2009р., що підтверджується підписом представника відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення №243200. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

На вимогу відповідач не відповів, суму заборгованості не погасив.

Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 50049,57 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого товару за накладними №1733 від 30.09.2008р., №245 від 07.10.2008р., №2005 від 30.10.2008р., №РН-0000055 від 03.02.2009р.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога є обґрунтованою виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ст. 181, 193 ГК України передбачено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Виходячи з матеріалів даної справи, суд дійшов висновку, що відносини між сторонами підпадають під дію правових норм, що регулюють правовідносини в сфері поставки.

Відповідно до п. 1ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що вимога про сплату поставленого товару була направлена позивачем 16.11.2009р., і отримана відповідачем 20.11.2009р., що підтверджується підписом представника відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення №243200, зобов’язання по сплаті вартості поставленого товару відповідач мав виконати до 28.11.2009р.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки станом на день прийняття рішення відповідач частково оплатив вартість поставленого товару, зазначений факт відповідачем не спростовано, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 50049,57 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого товару за накладними №1733 від 30.09.2008р., №245 від 07.10.2008р., №2005 від 30.10.2008р., №РН-0000055 від 03.02.2009р. підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з наявністю вказаної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача 460,73 грн. 3% річних та 1 351,34 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період: з 27.11.2009р. по 18.03.2010р. на 50049,57 грн. заборгованості.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимогу про повну сплату вартості поставленого товару відповідач отримав 20.11.2009р., що підтверджується підписом представника відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення №243200, право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат у позивача виникло, у відповідності до ст. 530 ЦК України, лише з 28.11.2009р.

Враховуючи приписи вищезазначених норм Закону, а також період, зазначений позивачем, суд здійснював обрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 28.11.2009р. по 18.03.2010р. на 50049,57 грн. заборгованості.

Оскільки арифметично вірний розмір 3% річних, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, становить 456,62 грн., вимога позивача про стягнення з відповідача 460,73 грн. 3% річних підлягає частковому задоволенню в розмірі 456,62 грн.

Водночас, оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, становить 2802,78 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 351,34 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 181, 193, 265 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський міськбуд»(09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Глиняна, 45А, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14352286) на користь Публічного акціонерного товариства «Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій»(09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, 39, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 00130659) 50049 (п’ятдесят тисяч сорок дев'ять) грн. 57 коп. заборгованості, 456 (чотириста п’ятдесят шість) грн. 62 коп. 3% річних, 1357 (одну тисячу триста п’ятдесят сім) грн. 34 коп. інфляційних втрат, 518 (п’ятсот вісімнадцять) грн. 57 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                                         В.А. Ярема

Рішення підписане 04.06.2010р.