Рішення № 10027431, 27.05.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2010 р. Справа № 4/067-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Топ-Маркет", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артур-К", с. Чайки Києво-Святошинського р-ну

про стягнення 449308,30 грн.

за участю представників сторін:

позивач –Резнік А.Б. –предст., дов. від 19.04.2010р.

відповідач –Олійник С.Ю. –предст., дов. № 317 від 29.01.2010р.

Обставини справи:

Приватне підприємство "Топ-Маркет" звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артур-К" про стягнення заборгованості за договором поставки товарів № 1332ю від 01 січня 2009 року в сумі 369804,16 грн., 47667,02 грн. –пені, 6343,82 грн. –3 % річних, 25493,30 грн. –втрат від інфляції та судових витрат.

Позов обґрунтований тим, що позивачем згідно умов договору поставки № 1332ю від 01.01.2009 року була здійснена поставка фармацевтичної продукції відповідачу, однак відповідач, в строк передбачений договором не розрахувався за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.04.2010 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.05.2010 р.

26.05.2010р. відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому позов не визнає у повному обсязі.

В судовому засіданні була оголошена перерва на 27.05.2010 року до 12:30год.

27.05.2010р. позивачем були подані додаткові пояснення до позову.

В судовому засіданні за згодою представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд Київської області, -

В С Т А Н О В И В:

01.01.2009 р. між Приватним підприємством "Топ-Маркет" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артур-К" (покупець) було укладено Договір поставки № 1332ю, відповідно до умов якого постачальник зобов’язався в порядку та на умовах, визначених у договорі, постачати відповідачу товар, визначений у п. 1.2. цього договору, а відповідач зобов’язувався в порядку та на умовах, визначених в договорі, прийняти та оплатити товар у кількості, в терміни та за цінами згідно з видатковими накладними, які є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору поставки, найменування, одиниці виміру та кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором визначаються видатковими накладними, які є невід’ємною частиною договору.

На виконання умов Договору, на підставі видаткових накладних № РН-0000021 від 19 січня 2009 року, № РН-0000026 від 20.01.2009 р., № РН-0000054 від 09 лютого 2009 року, № РН-0000069 від 16 лютого 2009 року, № РН-0000092 від 27 лютого 2009 року, РН-0000102 від 05 березня 2009 року, РН-0000124 від 18 березня 2009 року, РН-0000149 від 01 квітня 2009 року, РН-0000166 від 07 квітня 2009 року, РН-0000302 від 25 червня 2009 року, РН-0000460 від 20 жовтня 2009 року, РН-0000486 від 29 жовтня 2009 року, РН-0000487 від 29 жовтня 2009 року, РН-0000631 від 21 грудня 2009 року та належним чином оформлених довіреностей, виданих на ім’я Малети Сергія Івановича, позивач здійснив відповідачу поставку товару на загальну суму 548030,61 грн.

Відповідно до п.п. 3.1 Договору поставки, відповідач зобов’язаний здійснити розрахунок за Товар, який постачається згідно Договору, у безготівковій формі протягом 60 (шістдесяти) днів з моменту отримання Товару у сумі, що зазначена у відповідній видатковій накладній.

Судом встановлено, що відповідачем була здійснена часткова оплата за поставлений товар у сумі 173045,15 грн., що підтверджується банківськими виписками, та на суму 5181,30 грн. товар було повернуто відповідачем позивачу, що підтверджується накладною на повернення товару № 0022835 від 16.03.2009р.

Відповідно до п. 3.3. Договору, сторони зобов’язуються періодично, але не рідше одного разу на рік здійснювати звіряння взаєморозрахунків.

На виконання п. 3.3 Договору поставки, 31.08.2009 року сторони склали акт звірки взаємних розрахунків, скріплений уповноваженими представниками сторін та печатками підприємств, відповідно до якого визнана відповідачем заборгованість перед позивачем складала 294061 грн. 90 коп.

Станом на день пред’явлення позову, з урахуванням часткової оплати та повернення товару, заборгованість відповідача перед позивачем складає 369804,16 коп.

У відповідності до ст.712 чинного ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру правовідносин сторін.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач проти задоволення позову заперечує в повному обсязі, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що поставка товару здійснювалась не за Договором поставки від 01.01.2009 року № 1332ю, оскільки у видаткових накладних відсутнє посилання на вищезазначений Договір, а тому строк виконання зобов’язань не настав.

Вищевказані заперечення судом відхиляються виходячи з наступного.

Відповідно до положень частини 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З положень Договору поставки від 01.01.2009 року № 1332ю вбачається, що поставка товарів в період дії договору оформляється шляхом складання сторонами видаткових накладних. За домовленістю сторін (п.1.2. договору поставки) найменування, одиниці виміру та кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором визначаються видатковими накладними. Обов’язкове посилання у відповідній накладній на договір поставки, самим Договором № 1332ю не передбачено.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про існування між сторонами будь-яких інших господарських відносин, в межах яких відбувалась поставка фармацевтичної продукції.

Враховуючи викладене, з поданих до суду додаткових доказів та матеріалів справи, вбачається, що позивач свої зобов’язання за договором виконав в повному обсязі та належним чином, а тому вимога про стягнення 369804,16 грн. заборгованості за Договором поставки є обґрунтованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також відповідачем заявлено до стягнення 47667,02 грн. пені.

Згідно п.п. 8.3 Договору поставки, у випадку порушення строків оплати Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент виникнення прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Поданий позивачем розрахунок пені не відповідає вимогам вищезазначених норм законодавства, оскільки розрахунок пені здійснений за весь час прострочення оплати, що за деякими накладними перевищує законодавчо визначений максимальний строк для нарахування пені.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені, з врахуванням норм чинного законодавства, встановив, що заявлена до стягнення пеня в розмірі 47667,02 грн. підлягає задоволенню частково в розмірі 32372,32 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати складають 25493,30 грн., 3% річних - 6343,82 грн.

Розрахунок позивача трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення трьох процентів річних з простроченої суми в розмірі 6343,82 грн. та 25493,30 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім цього, позивач просить стягнути з відповідача 22500 грн. адвокатських послуг.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату послуг адвоката, оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог (ст. 49 ГПК України).

На підтвердження витрат по оплаті послуг адвоката позивачем надано суду Договір про надання адвокатських послуг № 15-04/10-2 від 15.04.2010 року, укладеного між позивачем та адвокатом Резніком Артуром Борисовичем, а також платіжне доручення від 19.04.2010 року № 121 про оплату послуг адвоката.

Крім того, відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, та установчими документами, через свого представника.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Тобто, вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в Рішенні Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року за номером 13-рп/2000.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 01.10.02р. №30/63.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам, і відповідно вимога позивача про стягнення 22500 грн. витрат пов'язаних зі сплатою адвокатських послуг підлягає задоволенню.

При цьому, враховуючи предмет позову та об’єм роботи виконаної адвокатом (детальний перелік послуг зазначений адвокатом у поясненнях від 27.05.2010р.) суд також вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката передбачений п. 6.1. Договору про надання адвокатських послуг № 15-04/10-2 від 15.04.2010 року, є співрозмірним ціні позову.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артур-К" 369804,16 грн. основного боргу, 6343,82 грн. –3 % річних, 25493,30 грн. –втрат від інфляції та адвокатських послуг в розмірі 22500 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі, 47 667, 02 грн. пені частковому задоволенню в розмірі 23363,14 грн.

Витрати по сплаті державного мита відповідно та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. В. Чайки, буд. 4 , код ЄДРПОУ 21643699) на користь Приватного підприємства «Топ-Маркет»(03127, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, буд. 120, к.1 код ЄДРПОУ 30779114) - 369804 (триста шістдесят дев’ять тисяч вісімсот чотири) грн. 16 коп. основного боргу, 32372 (тридцять дві тисячі триста сімдесят дві) грн. 32 коп. пені, 6343 (шість тисяч триста сорок три) грн. 82 коп. 3% річних, 25493 (двадцять п’ять тисяч чотириста дев’яносто три) грн. 30 коп. інфляційних втрат, 21735 (двадцять одна тисяча сімсот тридцять п’ять) грн. судових витрати на оплату послуг адвоката, 4 340 (чотири тисячі триста сорок) грн. 16 коп. - державного мита та 227 (двісті двадцять сім) грн. 97 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Відмовити в задоволенні стягнення 15294,70 грн. пені.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                             О.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 03.06.2010р.