Рішення № 10027435, 31.05.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2010 р. Справа № 17/045-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Расава”

до Приватного підприємства „Агрофірма „Данилівська”

про стягнення 60000грн.

За участю представників:

від позивача Капітанюк В.П. (дов. № 27 від 13.05.2010р.);

від відповідача не з?явилися.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Расава” (далі - позивач) звернулося з позовом до Приватного підприємства „Агрофірма „Данилівська” (далі - відповідач) про стягнення 60 000грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором купівлі-продажу № 1505- п від 15.05.2009р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.04.2010р. порушено провадження у справі № 17/045-10, розгляд справи призначено на 14.05.2010р.

14.05.2010р. до загального відділу господарського суду Київської області подано заяву про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 31-33), згідно якої позивач збільшив розмір позовних вимог та просить тягнути з відповідача 76863,85грн., з яких: 60000грн. основного боргу, 5176,63грн. інфляційних витрат, 1257,53грн. 3 % річних, 4296,57грн. процентів за користування чужими коштами, 6133,15грн. пені, а також судові витрати: 768,64грн. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, яка прийнята судом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.05.2010р. розгляд справи відкладено на 31.05.2010р.

В судовому засіданні 31.05.2010р. представник позивача підтримав позовні вимоги та подав клопотання (а.с. 43), в якому просив приєднати до матеріалів справи витяг з ЄДРПОУ на відповідача та стягнути з відповідача 64,60грн. судових витрат, які пов’язані з розглядом справи, яке прийнято судом.

Представник відповідача в судові засідання 14.05.2010р. та 31.05.2010р. не з’явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належний чином.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

15.05.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Расава” (Продавець) та Приватним підприємством „Агрофірма „Данилівська” (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1505-п, згідно якого продавець зобов’язався передати у власність покупця насіння гібридів кукурудзи першого покоління: Артемів 280 СВ в кількості 10 тон по цінні 6000грн./тону (товар), а покупець - прийняти товар та оплатити його.

Загальна кількість товару становить 10 тон по ціні 6000грн./тону з ПДВ. Вартість товару становить 60000грн. (п. 1.2. договору).

Згідно п. 1.3. договору точна кількість та назва гібридів вказуються у накладній на відпуск товару.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата товару здійснюється за ціною вказаною в п. 1.2. договору шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця до 01.09.2009р.

На виконання договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 60 000грн, яка отримана представником відповідача –Царенком Олексієм Петровичем на підставі довіреності № ЯПР 168271 від 15.05.2009р. (а.с. 11), що підтверджується накладною № 68 від 15.05.2009р. (а.с. 12).

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 5 від 15.02.2010р. (а.с. 13) про сплату останнім 60000грн. боргу за договором та 2 підписаних позивачем примірники актів звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 15.02.2010р., що підтверджується фіскальним чеком № 3454 від 18.02.2010р. та описом вкладення у цінний лист від 18.02.2010р. (а.с. 17). Відповідач вимоги зазначеної претензії не виконав, направлений на його адресу підписаний позивачем примірник акту звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 15.02.2010р. не повернув.

На момент судового розгляду справи відповідач свої договірні зобов’язання не виконав, заборгованість за поставлену продукцію не погасив.

Наявність у відповідача заборгованості у розмірі 60 000грн. перед позивачем за договором підтверджується довідкою ТОВ „Расава” (а.с. 47), яка підписана директором та головним бухгалтером ТОВ „Расава” та скріплена печаткою товариства, а також банківськими виписками (а.с. 23-25).

Предметом позову з урахуванням поданої позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог та клопотання про стягнення з відповідача 64,60грн. судових витрат (а.с. 31-33, 43) є вимога про стягнення з відповідача 76863,85грн., з яких: 60000грн. основного боргу, 5176,63грн. інфляційних витрат, 1257,53грн. 3 % річних, 4296,57грн. процентів за користування чужими коштами, 6133,15грн. пені та 64,60грн. судових витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 3 ст. 691 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 692 ЦК України).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 60 000грн. основного боргу підлягає задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором, позивачем, за період з 01.09.2009р. по 01.05.2010р., нарахована пеня в сумі 6133,15грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 7.3. договору за прострочення платежу покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищезазначене, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 40), суд обмежив розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 01.11.2009р. по 01.05.2010р. становить 6133,15грн. Відтак, вимога про стягнення 6133,15грн. пені підлягає задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором, позивачем нараховано 5176,63грн. інфляційних витрат за період з 01.09.2010р. по 31.03.2010р. та 1257,53грн. 3 % річних за період з 01.09.2010р. по 13.05.2010р.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги період нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказаний позивачем в поданому ним помісячному розрахунку інфляційних витрат та 3 % річних (а.с. 34), арифметично вірний розрахунок інфляційних витрат та 3 % річних, нарахованих з урахуванням суми заборгованості складає 5 160грн. інфляційних витрат та 1257,53грн. 3 % річних відповідно. Відтак, вимога про стягнення 5176,63грн. інфляційних витрат підлягає частковому задоволенню в розмірі 5160грн., а вимога про стягнення 1257,53грн. 3 % річних підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 4296,57грн. процентів за користування чужими коштами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, три проценти річних є платою за користування чужими грошовими коштами, правова природа яких, є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов’язань.

Частиною третьою ст. 692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Встановлені названою статтею проценти також є санкцією за прострочення виконання грошового зобов’язання, тому вони не можуть застосовуватись паралельно з застосуванням процентів, встановлених ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відтак ч. 2 ст. 536 ЦК України зумовлює сплату відповідачем процентів за користування чужими коштами у розмірі визначеному законом, а саме ст. 625 ЦК України ( 3 % річних), оскільки їх розмір не визначений договором купівлі-продажу № 1505-п від 15.05.2009р.

Аналогічна позиція міститься в постановах Вищого господарського суду України від 11.07.2007р., від 25.11.2008р. у справах № 3/400-06 та № 26/207.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих за період з 01.11.2009р. по 01.05.2010р. на 60 000грн. заборгованості в розмірі 4296,57грн. не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 5 ст. 49 ГПК України).

У зв’язку з вищевикладеним, вимога відповідача про відшкодування 64,60грн. судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, які були витрачені на отримання витягів з Єдиного державного реєстру щодо відповідача у справі на виконання ухвали суду від 14.05.2010р., що підтверджується платіжними дорученнями № 84 від 28.05.2010р. та № 85 від 28.05.2010р. (а.с. 46-47) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 60 000грн. основного боргу, 6133,15грн. пені, 5 160грн. інфляційних витрат, 1257,53грн. 3% річних та 64,60грн. судових витрат, пов’язаних з розглядом справи є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

          1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Приватного підприємства „Агрофірма „Данилівська” (08621, Київська обл., Васильківський район, с. Данилівка; код ЄДРПОУ 19415159) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Расава” (09051, Київська область, Сквирський район, с. Пустоварівка, пл. Ватутіна, буд. 18-А; код ЄДРПОУ 22937546) 60 000 (шістдесят тисяч гривень) 00 коп. основного боргу, 6133 (шість тисяч сто тридцять три гривні) 15 коп. пені, 5 160 (п’ять тисяч сто шістдесят гривень) 00 коп. інфляційних витрат, 1257 (одна тисяча двісті п’ятдесят сім гривень) 53 коп. 3 % річних, 64 (шістдесят чотири гривні) 60 коп. судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, 725 (сімсот двадцять п’ять гривень) 51 коп. державного мита та 222 (двісті двадцять дві гривні) 76 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. В задоволенні решти позову –відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 Горбасенко П.В.

Рішення підписане: 02.06.2010р.