Рішення № 10027229, 27.05.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"27" травня 2010 р. Справа № 7/050-10

Розглянувши справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастини"

До СПД ОСОБА_1

Про стягнення 1956,81 грн.

суддя

за участю представників сторін:

від позивача:Хоменко С.О. представник за довіреністю №2567 від 25.03.2010року;

від відповідача: не зявились.

секретар судового засідання: Яцук Е.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрзапчастини»(далі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 29.03.2010року (вх. №1466 від 06.04.2010року) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення 1956,81грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобовязань за договором поставки №4403-09 від 02.02.2009року, зокрема, щодо проведення оплати за поставлений товар, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу 1491,12грн., пеню в розмірі 290,56грн., інфляційні збитки в розмірі 134,20грн. та 3% річних 40,93грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.04.2010року було порушено провадження у справі №7/050-10 та призначено її розгляд на 29.04.2010року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.04.2010року у звязку з неявкою в судове засідання представників відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, розгляд справи було відкладено на 27.05.2010року.

У судовому засіданні 27.05.2010року представник позивача подав уточнення до позовної заяви б/н від 14.05.2010року, яким позивач збільшує розмір позовних вимог і просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 1491,12грн., пеню в розмірі 333,26грн., інфляційні збитки в розмірі 149,11грн. та 3% річних 47,18грн. Вказана заява була прийнята судом до розгляду. Представник позивач підтримав позовні вимоги з врахуванням поданої заяви, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

У судове засідання 27.05.2010року відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи не зявився, про причини неявки не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позовну заяву не надав.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, так як його незявлення не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив:

02.02.2009року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрзапчастини»(постачальник за договором, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець за договором, відповідач у справі) був укладений договір поставки №4403-09 товару з відстроченням оплати (далі-договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобовязався передати у власність покупцю запасні частини, паливно-мастильні матеріали, акумуляторні батареї та інші види товару найменуванням, партіями, у кількості, комплектності, асортименті та за ціною, які вказуються у специфікації, а покупець зобовязався сплатити за товар грошову суму та прийняти його на умовах договору.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору, ціна товару вказується у затвердженій сторонами специфікації, що є невідємною частиною цього договору. Загальна сума договору орієнтовано складає 200000,00грн. та розраховується з урахуванням ПДВ та конкретизується у специфікаціях. Сукупна вартість товару, вказана в специфікаціях до договору, складає суму договору.

Пунктом 2.4. договору встановлено, що покупець повинен здійснити повну оплату вартості товару в термін трьох календарних днів з моменту отримання товару, що підтверджується документально шляхом складання накладної або акту приймання-передачі.

Згідно п. 11.1. договору, він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2009року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

На виконання умов договору постачальник, позивач у справі, поставив покупцю, відповідачу, товар за видатковими накладними №3кфРНк 15332 від 26.01.2009року на суму 47,10грн., №3кфРНк 15536 від 02.02.2009року на суму 534,90грн., №3кфРНк 15537 від 02.02.2009року на суму 534,90грн., №3кфРНк 15589 від 03.02.2009року на суму 534,90грн., №3кфРНк 15590 від 03.02.2009року на суму 534,90грн., №3кфРНк 16501 від 06.03.2009року на суму 75,54грн., №3кфРНк 16784 від 16.03.2009року на суму 30,96грн., №3кфРНк 17524 від 04.04.2009року на суму 350,40грн., №3кфРНк 17526 від 04.04.2009року на суму 476,64грн., №3кфРНк 18130 від 22.04.2009року на суму 2391,12грн., а всього на суму 5511,36грн. Повноваження представників відповідача на отримання матеріальних цінностей від позивача підтверджуються оформленими належним чином довіреностями, копії яких наявні в матеріалах справи. Отже, з наявних копій видаткових накладних, які підписані повноважними представниками сторін, вбачається, що відповідач отримав вказаний товар без будь-яких зауважень щодо його якості, кількості чи інших умов поставки.

Відповідач оплачував поставлений товар у відповідності з умовами договору, однак вартість товару, поставленого по видатковій накладній №3кфРНк 18130 від 22.04.2009року на суму 2391,12грн., відповідач оплатив частково, а саме у сумі 900,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок по рахунку позивача.

У звязку з несплатою відповідачем, у відповідності до умов договору, вартості отриманого по видатковій накладній №3кфРНк 18130 від 22.04.2009року товару, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №ІК-00-22/09 від 18.05.2009року з вимогою погасити існуючий борг. У відповідь на вказану претензію відповідач надав позивачу гарантійний лист від 26.10.2009 року, яким підтверджував існування заборгованості та гарантував її погашення до 30.12.2009року. Оскільки відповідач у вказаний термін так і не сплатив суму боргу, позивач звернувся з позовом до суду.

На момент розгляду справи, враховуючи часткову оплату відповідачем вартості товару, поставленого по видатковій накладній №3кфРНк 18130 від 22.04.2009року, сума боргу відповідача перед позивачем за поставлений по вищезазначеній накладній товар становить 1491,12грн. (2391,12грн., вартість поставленого по видатковій накладній товару, 900,00грн., сплачені відповідачем грошові кошти).

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобовязання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого, відповідно до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обовязків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обовязок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Під час розгляду спору у господарському суді відповідач не заперечив існування заборгованості у вказаному розмірі, а тому господарський суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 1491,12грн. є обґрунтованою, доведеною і такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобовязань перед позивачем щодо оплати вартості отриманого по видатковій накладній №3кфРНк 18130 від 22.04.2009року товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктами 5.2., 5.5. договору сторони визначили, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати. При стягненні пені застосовується строк позовної давності у три роки, при цьому нарахування пені здійснюється до моменту погашення заборгованості в повному обсязі.

Частиною 3 статті 549 ЦУ України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Беручи до уваги вимоги ЦК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», а також те, що відповідач зобовязаний був оплатити вартість товару до 24.04.2010року, позивачем нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного зобовязання у сумі 333,26грн. за період з 25.04.2010року по 14.05.2010року.

Господарський суд зазначає, що у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

При цьому господарський суд звертає увагу, що ст. 6 ЦК України встановлена свобода договору, яка може проявлятися у тому, що сторони у договорі можуть відступити від положень актів законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст.ст. 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179 ГК України сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобовязань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частина 6 ст. 232 ГК України встановлює строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, якщо інше не встановлено законом або договором.

При укладенні договору поставки сторони на основі вільного волевиявлення узгодили у пунктах 5.2., 5.5. договору розмір пені та строк її нарахування, що не суперечить чинному законодавству України, а тому господарський суд вважає, що нарахування пені на суму заборгованості повинна проводитися виходячи із умов договору. Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 25.01.2007року у справі №20-12/071.

Здійснивши перерахунок суми пені за період з 25.04.2009року по 14.05.2010року (за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.0.1.») господарський суд дійшов до висновку, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним.

Позивачем, згідно ст. 625 ЦК України, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 149,11грн. та 3% річних 47,18грн.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки інфляційні втрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних, господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок 3% річних є арифметично вірним.

Перевіривши розрахунок сум інфляційних нарахувань за період з травня 2009року по лютий 2010року, господарський суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 134,20грн. інфляційних нарахувань. В іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 14,91грн. інфляційних нарахувань, суд відмовляє.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, у сумі 2005,76грн., з яких 1491,12грн. сума основного боргу, 333,26грн. пеня, 134,20грн. інфляційні збитки та 47,18грн. 3% річних. В іншій частині позову, а саме в стягненні 14,91грн. інфляційних нарахувань суд відмовляє.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзапчастини»(02088, м. Київ, вул. Першого Травня, 1-А, код ЄДРПОУ 30722204) 1 491 (одну тисячу чотириста девяносто одну) грн. 12 коп. основного боргу, 333 (триста тридцять три)грн. 26 коп. пені, 134 (сто тридцять чотири) 20 коп. інфляційних нарахувань, 47 (сорок сім)грн. 18 коп. 3% річних та судові витрати: 101 (сто одну) грн. 24 коп. державного мита і 234 (двісті тридцять чотири) грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя