Рішення № 10026401, 11.05.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2010 р. Справа № 22/049-10          

За позовом закритого акціонерного товариства «Агробудмеханізація», Київська обл., м. Бориспіль

до спільної агропромислової фірми «Інбудгаз», Київська обл., м. Бориспіль

про стягнення 68436,50 грн.

Суддя Третьякова О.О.

Представники :

від Позивача: Богданов В.В., довіреність № 102 від 24 лютого 2009 року,

від Відповідача: не з’явився

Обставини справи :

До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулосьзакрите акціонерне товариство «Агробудмеханізація»(далі - Позивач) до спільної агропромислової фірми «Інбудгаз»(далі - Відповідач) про стягнення 68436,50 грн., що складає 50000,00 грн. основного боргу, 5560,48 грн. пені, 2626,02 грн. 3% річних, 10250,00 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем умов договору про надання поворотної фінансової допомоги № 44/03-2008 від 03 березня 2008 року (далі – Договір), зокрема, щодо неповернення Відповідачем грошових коштів отриманих за цим Договором.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09 березня 2010 року порушено провадження у справі № 22/049-10 та призначено її до розгляду на 25 березня 2010 року о 11 год. 45 хв.

Ухвалами господарського суду Київської області від 25 березня 2010 року, 13 квітня 2010 року, 27 квітня 2010 року розгляд справи згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладався відповідно на 13 квітня 2010 року, 27 квітня 2010 року та 11 травня 2010 року у зв’язку з неявкою Відповідача.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з’явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані господарським судом документи не подав, проте справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки Відповідач був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку про час та місце засідання суду, що зокрема підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103222013783 від 17 березня 2010 року.

Згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 11 травня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

Між Позивачем та Відповідачем укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 44/03-2008 від 03 березня 2008 року (далі –Договір), згідно умов якого Товариство (Позивач) надало Допомогоотримувачу (Відповідачу) поворотну фінансову допомогу, а Відповідач зобов’язався повернути Позивачу надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбаченим даним Договором (пункт 1.1. Договору).

Згідно пункту 1.2. Договору поворотна фінансова допомога (надалі - допомога) –це сума грошових коштів в національній валюті України, передана платнику податків у користування на визначений строк відповідно до даного Договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами (згідно пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Як передбачено пунктом 2.1. Договору поворотна фінансова допомога надається частинами в національній валюті України в межах суми 50000 (п’ятдесят тисяч) гривень без ПДВ; допомога надається Позивачем не пізніше ніж через 10 робочих днів з дати підписання даного Договору.

Поворотна фінансова допомога надається Відповідачу на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується (пункт 2.2. Договору).

В пункті 2.3. Договору встановлено, що поворотна фінансова допомога надається на протязі 1 (одного) робочого дня з дати підписання даного Договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Відповідача з рахунку Позивача.

Відповідно до пунктів 2.4. та 3.1. Договору поворотна фінансова допомога надається до моменту її вимоги Позивачем і підлягає поверненню за вимогою Позивача, але не пізніше 03 травня 2008 року.

Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок Позивача в установі банку, як це передбачено в пункті 3.2. Договору.

Судом досліджено, що на виконання умов Договору Позивач надав Відповідачу грошові кошти в сумі 50000,00 грн. шляхом перерахування на поточний рахунок Відповідача, що підтверджується платіжним дорученням № 202 від 03 березня 2008 року та випискою акціонерного комерційного банку «Укрсоцбанк»з особового рахунку Позивача за 03 березня 2008 року.

Як вбачається з довідок, виданих Бориспільським відділенням № 2 Київського ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк»№ 39 від 13 квітня 2010 року, філією відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк»в м. Києві № 700/04 від 12 квітня 2010 року та Бориспільським відділенням КМФ АКБ «Укрсоцбанк» № 80.01-22/21 від 12 квітня 2010 року у період з 03 березня 2008 року по 12 квітня 2010 року надходжень від спільної агропромислової фірми «Інбудгаз» на поточний рахунок закритого акціонерного товариства «Агробудмеханізація»не відбувалось, що також підтверджується довідкою про суму заборгованості спільної агропромислової фірми «Інбудгаз»перед закритим акціонерним товариством «Агробудмеханізація»№ 207 від 13 квітня 2010 року, підписаною головою правління та головним бухгалтером Позивача.

Відповідач своїх договірних зобов’язань в частині повернення грошових коштів, отриманих за Договором, своєчасно і в повному обсязі не здійснив, в результаті чого за ним утворилась основна заборгованість в сумі 50000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору Позивач звертався до Відповідача з вимогою про повернення поворотної фінансової допомоги № 223 від 14 травня 2009, яку Відповідач одержав 19 травня 2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 133886, однак залишив без відповіді та без задоволення.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на те, що основна заборгованість в сумі 50000,00 грн. Відповідачем не погашена, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога Позивача про стягнення з Відповідача основного боргу є правомірною та обґрунтованою.

У зв’язку з несвоєчасним поверненням Відповідачем фінансової допомоги за Договором, Позивачем нараховано пеню на 50000,00 грн. заборгованості в сумі 5560,48 грн.

Згідно частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, як це передбачено частиною 1 статті 547 Цивільного кодексу України.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

В пунктах 2 та 2.1. роз'яснення Вищого арбітражного суду № 02-5/293 від 29 квітня 1994 року "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" зазначено, що з дати набрання чинності Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон), тобто з 14 січня 1997 року, розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (стаття 1 Закону); якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Оскільки сторони в Договорі не передбачили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у вигляді пені з погодженням її розміру, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 5560,48 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов’язання є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Також, у зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем грошових зобов’язань за Договором, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача 2626,02 грн. 3% річних та 10250,00 грн. інфляційних втрат.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних нараховані Позивачем з 03 травня 2008 року по 01 лютого 2010 року на 50000,00 грн. заборгованості за 639 днів прострочення платежу в сумі 2626,02 грн.

Оскільки, вірна сума 3% річних, за розрахунком суду за вищевказаний період становить 2626,03 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 2626,02 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Інфляційні втрати Позивачем нараховані на 50000,00 грн. заборгованості за травень 2008 року в сумі 650,00 грн., за червень 2008 року в сумі 400,00 грн., за липень 2008 року в сумі 0,00 грн., за серпень 2008 року в сумі 0,00 грн., за вересень 2008 року в сумі 550,00 грн., за жовтень 2008 року в сумі 850,00 грн., за листопад 2008 року в сумі 750,00 грн., за грудень 2008 року в сумі 1050,00 грн., за січень 2009 року в сумі 1450,00 грн., за лютий 2009 року в сумі 750,00 грн., за березень 2009 року в сумі 700,00 грн., за квітень 2009 року в сумі 450,00 грн., за травень 2009 року в сумі 250,00 грн., за червень 2009 року в сумі 550,00 грн., за липень 2009 року в сумі 0,00 грн., за серпень 2009 року в сумі 0,00 грн., за вересень 2009 року в сумі 400,00 грн., за жовтень 2009 року в сумі 450,00 грн., за листопад 2009 року в сумі 550,00 грн., за грудень 2009 року в сумі 450,00 грн.

Оскільки, вірна сума інфляційних втрат за розрахунком суду за вищевказаний період становить 10750,00 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 10250,00 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 50000,00 грн. основного боргу; 2626,02 грн. 3% річних та 10250,00 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими, документально підтвердженими, Відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з спільної агропромислової фірми «Інбудгаз»(08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, буд. 52, код 13715516) на користь закритого акціонерного товариства «Агробудмеханізація»(08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, буд. 76-А, код 13708491) 50000,00 грн. (п’ятдесят тисяч гривень) основного боргу; 2626,02 грн. (дві тисячі шістсот двадцять шість гривень дві копійки) 3% річних; 10250,00 грн. (десять тисяч двісті п’ятдесят гривень) інфляційних втрат; 628,76 грн. (шістсот двадцять вісім гривень сімдесят шість копійок) державного мита; 216,82 грн. (двісті шістнадцять гривень вісімдесят дві копійки) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В інших позовних вимогах в позові відмовити.

4. Копію рішення надіслати сторонам.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                         Третьякова О.О.

Рішення підписане 25 травня 2010 року.