Рішення № 10026302, 11.05.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2010 р. Справа № 22/039-10          

За позовом приватного підприємства «Такопром», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма «Унава-2», Київська обл., Макарівський район, с. Калинівка

про стягнення 189992,05 грн.

Суддя Третьякова О.О.

Представники:

від Позивача – Чепурнов Ю.О., довіреність б/н від 05 лютого 2010 року;

від Відповідача - не з’явився.

Обставини справи :

До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулосьприватне підприємство «Такопром»(далі - Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма «Унава-2»(далі - Відповідач) про стягнення 189992,05 грн., що складає 172869,33 грн. основного боргу, 8643,47 грн. штрафу, 1728,70 грн. 3% річних та 6750,55 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем умов Договору поставки № 13/09-1 від 05 січня 2009 року (далі –Договір) щодо строків та порядку оплати за поставлений Позивачем товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01 березня 2010 року порушено провадження у справі № 22/039-10 та призначено її до розгляду на 18 березня 2010 року.

Ухвалами господарського суду Київської області від 18 березня 2010 року, 06 квітня 2010 року, 27 квітня 2010 року розгляд справи згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладався відповідно на 06 квітня 2010 року, 27 квітня 2010 року та 11 травня 2010 року у зв’язку з неявкою Відповідача.

В порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України представник Позивача у судовому засіданні 11 травня 2010 року подав заяву про відмову від стягнення з Відповідача штрафу у розмірі 8643,47 грн.

Позивач вимоги, викладені в ухвалах суду від 01 березня 2010 року, 27 квітня 2010 року не виконав, детального та обґрунтованого розрахунку 3% річних та інфляційних втрат суду не надав.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з’явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані господарським судом документи не подав.

Згідно з пунктом 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення; повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи; факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.

Ухвала суду від 01 березня 2010 року про призначення справи до розгляду надіслана за адресою, зазначеною у позовній заяві та Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак повернута поштовою установою із відміткою «за зазначеною адресою не існує».

Відповідно до пункту 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»№ 01-8/1228 від 02 червня 2006 року до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином Відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Враховуючи, що явка Відповідача обов’язковою не визнавалась і його відсутність не перешкоджає всебічному, повному та об’єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 11 травня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника Позивача, суд

встановив:

Між Позивачем та Відповідачем укладено договір поставки № 13/09-1 від 05 січня 2009 року (далі - Договір), згідно умов якого Позивач (Продавець) зобов’язався відповідно до умов даного Договору поставити Відповідачу (Покупцю) м’ясну продукцію (далі –товар), а Відповідач –приймати та оплачувати товар на умовах даного Договору (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 1.2. асортимент, кількість, ціна за одиницю й загальна вартість кожної партії товару, що поставляється узгоджується Сторонами на умовах, зазначених у даному Договорі й вказуються в товарних накладних на відповідну партію товару.

В пункті 3.2. Договору зазначено, загальну суму Договору складає сума продукції, отриманої по всім видатковим накладним.

Позивач зобов’язався передати у власність Відповідача, а Відповідач зобов’язався прийняти продукцію за ціною, визначеною умовами даного Договору; ціна товару, що передається у власність Відповідачу вказується у видаткових накладних, які надаються Позивачем для проведення оплати (пункт 3.1. Договору).

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що перехід права власності на товар від Позивача до Відповідача здійснюється в момент підписання Відповідачем накладних на відпуск товару Позивачем, які підтверджують факт кількості і якості товару.

Сторони в пункті 3.4. Договору погодили, що оплата товару Відповідачем здійснюється за договірною ціною на розрахункових рахунок Позивача з відстрочкою платежу 10 банківських днів з моменту отримання товару

Судом досліджено, що згідно видаткових накладних № РН-0001634 від 02.10.09р., № РН-0001699 від 13.10.09р., № РН-0001885 від 01.12.09р., № РН-0001953 від 17.12.09р., № РН-0001993 від 28.12.09р. Позивач поставив Відповідачу товар, на загальну суму 172869,33 грн.

Відповідач своїх договірних зобов’язань в частині оплати товару своєчасно і в повному обсязі не здійснив, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 172869,33 грн., що також підтверджується складеним та підписаним сторонами і скріпленим їх печатками актом звірки взаєморозрахунків станом на 01 січня 2010 року, згідно якого заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 172869,33 грн.

Як передбачено частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Зважаючи на те, що основна заборгованість у сумі 172869,33 грн. Відповідачем не погашена, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога Позивача про стягнення з Відповідача основного боргу за поставлений товар є правомірною та обґрунтованою.

Також, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача 1782,70 грн. 3% річних та 6750,55 грн. інфляційних втрат без зазначення строків їх нарахування.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01 березня 2010 року Позивача зобов’язано уточнити позовні вимоги з посиланням на відповідні норми чинного законодавства, а також подати детальний розрахунок суми боргу у відповідності до вимог Господарського та Цивільного кодексів України з зазначенням строків виконання зобов’язань Відповідача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27 квітня 2010 року Позивача зобов’язано подати детальний та обґрунтований розрахунок інфляційних втрат, 3% річних із зазначенням дат початкового та кінцевого розрахункового періоду (число, місяць, рік), що містить посилання на підставу походження зобов’язання та суми фактичної заборгованості, на яку здійснюється нарахування, при чому по кожній накладній окремо.

Позивач вимоги, викладені в ухвалах суду від 01 березня 2010 року, 27 квітня 2010 року не виконав, детального та обґрунтованого розрахунку 3% річних та інфляційних втрат суду не надав, що позбавляє суд можливості перевірити правильність їх нарахування.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з’явився на виклик у засідання господарського суду і його нез’явлення перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 1728,70 грн. 3% річних та 6750,55 грн. інфляційних втрат підлягає залишенню без розгляду в порядку пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вирішення спору в цій частині без витребуваних господарським судом матеріалів не вбачається можливим.

В ході судового розгляду Позивач відмовився від стягнення з Відповідача штрафу у розмірі 8643,47 грн., про що зазначено в заяві б/н від 11 травня 2010 року, поданої Позивачем в судовому засідання 11 травня 2010 року в порядку статей 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи; ця заява підписується відповідно позивачем; про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

За таких обставин, суд приймає часткову відмову Позивача від позову, а провадження у справі № 22/039-10 в частині стягнення з Відповідача 8643,47 грн. штрафу припиняє.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

За таких обставин, суд вважає, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 172869,33 грн. основного боргу є правомірною, обґрунтованою, документально підтвердженою, Відповідачем належним чином не запереченою та не спростованою, а тому підлягає задоволенню, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 1728,70 грн. 3% річних та 6750,55 грн. інфляційних втрат на підставі статті 81 Господарського процесуального кодексу України залишається судом без розгляду, а провадження у справі № 22/039-10 в частині вимог Позивача про стягнення з Відповідача 8643,47 грн. штрафу підлягає припиненню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вимоги Позивача про стягнення на його користь з Відповідача у складі судових витрат витрат на юридичну допомогу в розмірі 18000,00 грн. судом задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру»№ 2887-ХІІ від 19 грудня 1992 року.

У статті 12 Закону України «Про адвокатуру»зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об’єднанням чи адвокатом.

Договір про надання юридичних послуг по веденню справи в суді № 05/01/10 від 27 січня 2010 року між Позивачем та Чепурновим Ю.О. укладено останнім як суб’єктом підприємницької діяльності, про що свідчить преамбула Договору та відтиск печатки суб’єкта підприємницької діяльності Чепурнова Ю.О.

Як вбачається з копії банківської виписки, наданої Позивачем в підтвердження факту оплати послуг за вищевказаним Договором, (а.с. 21) призначенням платежу є оплата за юридичні послуги згідно Договору № 05/01/10 від 27 січня 2010 року, а не послуги адвоката, отримувач коштів відповідно суб’єкт підприємницької діяльності Чепурнов Ю.О.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що в даному випадку, юридичні послуги надавалась не адвокатом, чи адвокатським об’єднанням, а суб’єктом підприємницької діяльності.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма «Унава-2»(08004, Київська обл., Макарівський р-н, с. Калинівка, вул. Київська, буд. 49, код 13712771) на користь приватного підприємства «Тайфун» (02002, м. Київ, вул. Сагайдака, буд. 114-А, код 33346090) 172869,33 грн. (сто сімдесят дві тисячі вісімсот шістдесят дев’ять гривень тридцять три копійки) основного боргу; 1728,69 грн. (одну тисячу сімсот двадцять вісім гривень шістдесят дев’ять копійок) державного мита; 214,73 грн. (двісті чотирнадцять гривень сімдесят три копійки) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Позовні вимоги приватного підприємства «Такопром»в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма «Унава-2»1728,70 грн. (одна тисяча сімсот двадцять вісім гривень сімдесят копійок) 3% річних та 6750,55 грн.(шість тисяч сімсот п’ятдесят гривень п’ятдесят п’ять копійок) інфляційних втрат залишити без розгляду.

4. Провадження у справі № 22/039-10 в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма «Унава-2»штрафу в розмірі 8643,47 грн. (вісім тисяч шістсот сорок три гривні сорок сім копійок) припинити.

5. Копію рішення надіслати сторонам.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                     Третьякова О.О.

Рішення підписане 21 травня 2010 року.