Рішення № 10026234, 28.04.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2010 р. Справа № 14/047-10

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Яворська Г. В. (довіреність б/н від 01.04.2010 р.);

від відповідача: не з’явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Так-Агро”, м. Тетіїв

до Відкритого акціонерного товариства „Племптахорадгосп Броварський”, с. Рожівка, Броварський район

про стягнення 31 976, 26 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ „Так-Агро” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ВАТ „Племптахорадгосп Броварський” про стягнення 31 976, 26 грн. (28 435, 00 грн. –основна заборгованість, 1437, 24 –пеня, 2 104, 02 грн. –3 % річних).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем свого обов’язку щодо оплати за товар за договором поставки № б/н від 26.06.2009 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.03.2010 р. порушено провадження у справі № 14/047-10 за позовом ТОВ „Так-Агро” до ВАТ „Племптахорадгосп Броварський” про стягнення 31 976, 26 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 09.04.2010 р.

09.04.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 28.04.2010 р.

28.04.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву, письмові пояснення, заяви, клопотання та інші документи, витребувані судом, не надав.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання за згодою представників учасників процесу судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

26.06.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки оптової партії товарів, згідно п. 1.1. якого продавець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупця тюковану солому озимої пшениці в кількості 700 тонн 1400 тюків по 250 кг, всю іншу кількість в малих тюках, вагою близько 15 кг в тюку, а покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти та оплатити товар.

Згідно п. 4.1. договору попередня оплата у розмірі 25 % від загальної ціни товару має бути перерахована продавцю до 20.08.2009 р.

Відповідно до п. 4.2. договору в подальшому оплата проводиться протягом одного дня після кожної отриманої партії товару. Остаточний строк оплати товару- до 01.01.2010 р.

Пунктом 4.3. договору визначено, що розрахунок проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

18.08.2009 р. між позивачем та відповідачем було підписано Додаток № 1 до договору поставки оптової партії товарів від 26.06.2009 р., яким було внесено зміни та уточнення до договору поставки оптової партії товарів від 26.06.2009 р.

Згідно п. 3.1. Додатку № 1 ціна за одиницю товару встановлюється сторонами на кожну партію товару окремо, шляхом укладення додатків до договору. Ціна на першу партію товару-200 тонн в малих тюках вагою близько 15 кг складає 300, 00 грн. за одну тонну.

Відповідно до п. 4.2. Додатку № 1 розрахунок за першу партію товару проводиться в рівних частинах згідно наступного графіка:

до 20.09.2009 р.-20000, 00 грн.;

до 20.10.2009 р.-20000, 00 грн.;

до 20.11.2009 р.-20000, 00 грн.

На виконання умов договору позивачем було передано у власність (поставлено) відповідачу товар на загальну суму 30 435, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 290809-00001 від 29.08.2009 р. на суму 4 731, 00 грн. та довіреністю серії ААА № 399007 від 29.08.2009 р., видана відповідачем на свого представника гр. Іщук Н. М., видатковою накладною № 300909-00001 від 30.09.2009 р. на суму 14 046, 00 грн. та довіреністю серії ААА № 399060 від 30.09.2009 р., видана відповідачем на свого представника гр. Іщук Н. М., видатковою накладною № 311009-00001 від 31.10.2009 р. на суму 10 086, 00 грн. та довіреністю серії ААА № 399108 від 30.10.2009 р., видана відповідачем на свого представника гр. Іщук Н. М., видатковою накладною № 101109-00001 від 10.11.2009 р. на суму 1 572, 00 грн. та довіреністю серії ААА № 399149 від 30.11.2009 р., видана відповідачем на свого представника гр. Іщук Н. М.

Таким чином, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 30435, 00 грн. Отже, загальна заборгованість позивача перед відповідачем складала 30435, 00 грн. Отже, позивач належним чином виконав свої зобов’язання щодо поставки товару, а відповідач не повністю виконав свої зобов’язання щодо оплати за отриманий товар, оскільки відповідачем була проведена часткова оплата суми заборгованості. А саме, 14.10.2009 р. відповідачем було перераховано на рахунок позивача 2 000, 00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку від 14.10.2009 р.

Таким чином, відповідачем була проведена лише часткова оплата. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем складає 28 435, 00 грн.(30435, 00-2000, 00).

25.12.2009 р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 336/1 від 23.12.2009 р., у якій він просив відповідача оплатити заборгованість за проданий товар у розмірі 28435, 00 грн. Однак відповідач до цього часу не виконав свої зобов’язання по оплаті за отриманий товар і його заборгованість станом на час розгляду справи складає 28 435, 00 грн.

Регулювання відносин, що виникають у зв’язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором, у разі його підписання.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У встановлений договором строк та на момент розгляду справи відповідач не виконав у повному обсязі обов’язок щодо оплати товару і його заборгованість перед позивачем складає 28435, 00 грн., що також підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 28435, 00 грн. за договором № б/н від 26.06.2009 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором № б/н від 26.06.2009 р., за період прострочення виконання обов’язку по оплаті з 20.11.2009 р. по 18.02.2010 р. у розмірі 1 437, 24 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 9.2. договору передбачено, що за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар або за прострочення у такому розрахунку покупець зобов’язаний за вимогою продавця виплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Розрахунок пені, виконаний позивачем, є невірним.

Період заборгованості - з 20.11.2009 р. по 18.02.2010 р., розмір заборгованості –28 435, 00 грн., кількість днів заборгованості –91 день, розмір облікової ставки –10, 25 %.

Розрахунок пені за вказаний період складає: 28435, 00 грн. х 10, 25 % х 2 х 91/365 = 1453, 30 грн.

Сума пені згідно розрахунку, виконаного позивачем, становить 1437, 24 грн. Дана сума є меншою за суму пені згідно розрахунку, проведеного судом, а тому суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені у розмірі 1 437, 24 грн.

Також позивач просить стягнути 3 % річних за період прострочення відповідачем виконання зобов’язання по оплаті за товар за договором № б/н від 26.06.2009 р. у розмірі 2 104, 02 грн. згідно виконаного ним розрахунку.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3 % річних від суми заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Період заборгованості - з 20.11.2009 р. по 18.02.2010 р., розмір заборгованості –28 435, 00 грн., кількість днів заборгованості –91 день, розмір річних –3 %.

Розрахунок 3 % річних за вказаний період складає: 28435, 00 грн. х 3 х 91/365/100 = 212, 67 грн.

Отже, загальний розмір 3 % річних від суми заборгованості становить 212, 67 грн.

Суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми заборгованості у розмірі 212, 67 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, позивач у позовній заяві просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належать відповідачеві.

У відповідності до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У зв’язку із тим, що позивач не зазначив жодних обставин та доказів їх підтвердження, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, суд дійшов висновку про залишення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову без задоволення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 66, 67, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Племптахорадгосп Броварський” (ідентифікаційний код 05477043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Так-Агро” (ідентифікаційний код 31970268) 28 435 (двадцять вісім тисяч чотириста тридцять п’ять) грн. 00 (нуль) коп. заборгованості, 1 437 (одну тисячу чотириста тридцять сім) грн. 24 (двадцять чотири) коп. пені, 212 (двісті дванадцять) грн. 67 (шістдесят сім) коп. 3% річних від простроченої суми та судові витрати 300 (триста) грн. 85 (вісімдесят п’ять) коп. державного мита і 222 (двісті двадцять дві) грн. 03 (три) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

4.          Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Так-Агро” про вжиття заходів до забезпечення позову, викладеній у позовній заяві № 130 від 18.02.2010 р.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

17 травня 2010 р.