Рішення № 10025687, 26.04.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2010 р. Справа № 4/035-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Прокурора Сквирського району Київської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Київ

до Селянського фермерського господарства "Сонечко", с. Оріховець Сквирського

р-ну

про стягнення 31993,50 грн.

за участю представників сторін:

прокурор –не з’явився;

позивач –Ямчишин Д.А. –предст., дов. № 04 від 11.03.2010р.

відповідач –не з’явився;

Обставини справи:

В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа №4/035-10 за позовом Прокурора Сквирського району Київської області (прокурор) в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Київ (позивач) до Селянського фермерського господарства "Сонечко", с. Оріховець Сквирського р-ну (відповідач) про стягнення 31993,50 грн., які складають 25000,00 грн. простроченої заборгованості за договором про надання фінансової підтримки фермерському господарству, 4080,00 грн. інфляційних втрат, 760,50 грн. 3% річних, 2153,00 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.03.2010р. було порушено провадження у справі № 4/035-10, розгляд призначено на 12.04.2010р.

12.04.2010р. уповноважені представники прокурора та відповідача в судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 26.04.2010р.

26.04.2010р. прокурор та відповідач вдруге в судове засідання не з’явились.

Відповідач вимоги суду, викладені в ухвалі господарського суду Київської області від 15.03.2010 р. не виконав, у зв’язку з чим справа на підставі ст.75 ГПК України розглядається за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для повного та об’єктивного вирішення спору по суті.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

Відповідно до п. 3.6 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. N 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

30 жовтня 2006 року між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (Укрдержфонд) та Селянським фермерським господарством «Сонечко»було укладено Договір про надання фінансової підтримки фермерському господарству № 49 (Договір), згідно умов якого, Укрдержфонд зобов’язувався надати фермерському господарству «Сонечко»фінансову підтримку на поворотній основі в сумі 40 000 грн., які останнє зобов’язувалося використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку у визначений даним договором строк.

Позивач, на виконання умов Договору, перерахував на розрахунковий рахунок відповідача кошти поворотної фінансової підтримки в розмірі 40 000 грн., про що свідчить платіжне доручення від 05.12.2006 року № 517.

Відповідно до підпункту 3.4.2 пункту 3.4 Договору, відповідач був зобов’язаний повернути кошти фінансової підтримки на поворотній основі Укрдержфонду до 01 грудня 2007 року в сумі 5 000 грн., до 01 грудня 2008 року в сумі 10 000 грн., до 01 грудня 2009 року в сумі 10 000 грн., до 01 грудня 2010року в сумі 15 000 грн. Проте, відповідачем зобов’язання виконані не були, а саме не повернуті кошти в розмірі 25000 грн. за період 01 грудня 2007 року по 01 грудня 2009 року.

У зв’язку з тим, що відповідачем кошти в розмірі 25000 грн. повернуті не були, позивачем на адресу останнього були направлені листи - нагадування від 21.02.2008 року №53-4/116, від 25.07.2008 року № 53-4/361 та від 30.11.2009року за № 53-4/526 з вимогою погасити вказану заборгованість.

Однак, дані листи залишились без відповіді та задоволення, кошти позивачу не повернуто.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач в судові засідання неодноразово не з’являвся, про причини неявки суд не повідомив, доказів, які б свідчили про повернення коштів позивачу не надав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем. А тому вимога позивача про повернення 25000 грн. простроченої заборгованості за договором про надання фінансової підтримки фермерському господарству, підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також позивач просить стягнути, крім суми основної заборгованості, ще 4080,00 грн. інфляційних втрат та 760,50 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок позивача трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення трьох процентів річних з простроченої суми в розмірі 760,50 грн. та 4080,00 грн. інфляційних підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача 2153,00 грн. пені.

Згідно п. 5.2 договору, за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство «Сонечко»сплачує Укрдержфонду пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

За розрахунком позивача, розмір пені становить 2153,00 грн. Даний розрахунок здійснений позивачем, за період з 01.12.2007р. по 31.05.2008р. (в сумі 503,80грн.), з 01.12.2008р. по 31.05.2009р. (в сумі 1201,20 грн.), з 01.12.2009р. по 18.02.2010р. (в сумі 448 грн.), фактично за 445 днів прострочення заборгованості, що не відповідає вимогам пункту 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказаний розрахунок повинен здійснюватись за період, який не перевищує 182 дні (6 місяців).

А тому, судом було здійснено власний розрахунок пені, та встановлено, що заявлена позивачем до стягнення пеня в розмірі 2153,00 грн. підлягає задоволенню частково в сумі 1237,04 грн.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, як це передбачено ст. 33 ГПК України.

Позивачем дотримано вимог даної норми процесуального законодавства і подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, в той час як відповідачем не спростовано заявлених вимог позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 25000,00 грн. боргу, 4080,00 грн. інфляційних втрат, 760,50 грн. 3% річних та 1237,04 грн. пені. В частині стягнення пені в розмірі 915,96 грн. суд відмовляє.

Оскільки позов поданий прокурором, який звільнений від сплати державного мита, державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача в доход бюджету.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Селянського фермерського господарства "Сонечко" (09044, Київська обл., Сквирський р-н, вул. Гагаріна, 8, код 31890062) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (04112, м. Київ, вул. О. Теліги, 8, кімн. 58а, 58б, 59, код 20029342) 25000 (двадцять п’ять тисяч) грн.. заборгованості, 4080 (чотири тисячі вісімдесят) грн. інфляційних втрат, 760 (сімсот шістдесят) грн.. 50 коп. 3% річних, 2153 (дві тисячі сто п’ятдесят три) грн.. пені.

3.          Стягнути з Селянського фермерського господарства "Сонечко" (09044, Київська обл., Сквирський р-н, вул. Гагаріна, 8, код 31890062) в доход Державного бюджету (№ рахунку - 31118095700001, Банк –ГУ ДКУ у Київській області, отримувач –ГУ ДКУ у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 24074109, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095) –310 (триста десять) гривень 77 коп. державного мита.

4.          Стягнути з Селянського фермерського господарства "Сонечко" (09044, Київська обл., Сквирський р-н, вул. Гагаріна, 8, код 31890062) на користь Головного управління Державного казначейства України (р/р 31211259700001, ГУ ДКУ у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 24074109) –229 (двісті двадцять дев’ять) гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          В частині стягнення 915, 96 грн. пені відмовити.

6.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 О.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 19.05.2010р.