Рішення № 10025514, 16.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/22916.06.10 За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма-Центр»

До                              Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»

Про                              зобов’язання здійснити реєстрацію

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача                    Муравйова К.В. (за дов.)

Від відповідача          Єськов О.А. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Арма-Центр»до комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»з позовом про зобов’язання відповідача здійснити державну реєстрацію права власності на нежилий будинок загальною площею 563,40 кв. м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 43, літ. «В».

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.06.2010 р. було порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 09.06.2010 р..

Позивач обґрунтував вимоги тим, що відповідач порушив свої зобов’язання щодо проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно позивача, не здійснивши реєстрацію та не надавши обґрунтованої відмови в її проведенні. Нормативно позивач послався на норми Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мін’юсту від 07.02.2002 р. № 7/5, та Тимчасового положення про державну реєстрацію об’єктів нерухомого майна та прав власності на них в місті Києві, а також ст.ст. 509, 526, 610 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що не здійснив реєстрацію у зв’язку з надходженням листа прокуратури міста Києва від 09.04.2010 р. № 07/3-97вих-10.

У судовому засіданні 09.06.2010 р. було оголошено перерву до 16.06.2010 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

Представник позивача надав додаткові пояснення по суті позовних вимог, а також додаткові докази.

Представник відповідача надав інформаційну довідку щодо спірного нерухомого майна. Представник сторони зазначив, що спірне майно не арештовано, обтяження щодо нього відсутні, реєстрація здійснена за територіальною громадою міста Києва на підставі свідоцтва про право власності. За твердженням відповідача, крім листа прокуратури, наданого сторонами для долучення до матеріалів справи, жодні інші документи (протест тощо) на адресу відповідача не надходили, інші підстави для відмови позивачеві у реєстрації придбаного позивачем за договором майна відсутні.

Позивач зазначив, що договір купівлі-продажу майна на даний час є чинним.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

25.03.2010 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Арма-Центр»та Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було укладено договір № 618 купівлі-продажу нежилого будинку загальною площею 563,40 кв. м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 43, літ. «В»(далі - Договір).

Щодо вказаного Договору до Державного реєстру правочинів було внесено відповідний запис приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В., реєстр. № 3873602.

Згідно з п. 1.1 Договору покупець зобов’язаний зареєструвати право власності на майно у комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна».

Пунктом 1.2 Договору сторони підтвердили, що майно належить територіальній громаді міста Києва на праві комунальної власності на підставі свідоцтва про право власності серії САС № 922116, виданого Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 04.03.2010 р. на підставі наказу останнього № 178-В від 04.03.2010 р., зареєстрованого комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»11.03.2010 р., про що зроблено запис в реєстровій книзі № 202п-160 за реєстр. № 9867-п.

Право власності на об’єкт переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного майна –4092000,00 грн. (п.п. 1.3, 1.5).

Позивач надав суду докази сплати вартості придбаного за Договором нерухомого майна, а саме: платіжне доручення № 2548 від 10.03.2010 р. на суму 372000,00 грн., платіжне доручення № 2946 від 26.03.2010 р. на суму 3348000,00 грн., платіжне доручення № 2950 від 26.03.2010 р. на суму 372000,00 грн.

За актом прийому-передачі, підписаним 29.03.2010 р., будинок було передано позивачеві (копія –у справі).

Відповідач гарантував, що проданий об’єкт не входить до переліку об’єктів, що не підлягають приватизації, не є проданим, переданим, заставленим, не знаходиться під арештом (п. 8.1 Договору).

Розірвання Договору можливе в порядку, передбаченому чинним законодавством (п. 11.3). Зміни та доповнення можливі тільки за згодою сторін (п. 11.1).

02.04.2010 р. позивач звернувся до комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»щодо внесення відомостей до міського державного реєстру об’єктів нерухомого майна у зв’язку з виникненням у нього прав на вищезазначений об’єкт нерухомого майна, надавши необхідні документи відповідно до вимог Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мін’юсту від 07.02.2002 р. № 7/5, та Тимчасового положення про державну реєстрацію об’єктів нерухомого майна та прав власності на них в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.06.2002 р. № 74/74, та оплативши послуги з реєстрації в розмірі 133,12 грн. (докази оплати –у матеріалах справи). Відповідач, у свою чергу, прийняв замовлення за номером 4348 на виконання робіт з реєстрації.

Під час розгляду справи в суді повноважний представник відповідача підтвердив, що позивачем було надано в повному обсязі документи, необхідні для реєстрації права власності, які відповідають вимогам, встановленим Законом «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами. Спір з цього питання між сторонами відсутній.

20.05.2010 р. відповідач направив позивачеві лист за № 18196 (И-2010), яким повідомив у відповідь на звернення позивача з проханням провести державну реєстрацію права власності на майно, що згідно з листом прокуратури міста Києва від 09.04.2010 р. за вих. № 07/3-97вих-10, він має утриматись від вчинення дій з реєстрації майна (будинку 43-а літ. «В»по вул. Володимирській в місті Києві). Про результати розгляду листа відповідача зобов’язано повідомити прокуратуру в строк до 13.04.2010 р..

Відповідач стверджує, що діяв в межах повноважень, заперечуючи проти позову, послався на вказаний вище лист прокуратури міста Києва, а також на ст. 8 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідач також підтвердив, що згідно з даними реєстрових книг БТІ, реєстрація права власності на нежитлову будівлю за літ. «В»по вул. Володимирській, 43 в м. Києві, проведена за територіальною громадою м. Києва на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва 04.03.2010 р..

Судом також встановлено, що згаданий вище лист прокуратури м. Києва датований 09.04.2010 р., тобто надійшов на розгляд відповідача після звернення позивача до відповідача та оформлення замовлення на реєстрацію права власності. Лист містить прохання утриматись від вчинення будь-яких дій з об’єктами нерухомості за адресами: м. Київ, вул. Володимирська, 43, літ. «В»та м. Київ, вул. Володимирська, 43-а, літ. «В».

Представник відповідача повідомив, що будь-яких інших документів, в тому числі документів прокурорського реагування, до Бюро не надходило, про існування інших спорів щодо нерухомого майна відомості відсутні.

Державна реєстрація права власності здійснюється згідно зі статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема, на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що лист прокуратури м. Києва від 09.04.2010 р. не є підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації відповідачем, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 8 Закону України «Про прокуратуру», вимоги прокурора є обов’язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки, якщо вони відповідають чинному законодавству.

Згідно зі статтею 20 цього ж Закону, при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право:

1) безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану посаду, входити у приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, до військових частин, установ без особливих перепусток, де такі запроваджено; мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, в тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну таємницю або конфіденційну інформацію. Письмово вимагати подання в прокуратуру для перевірки зазначених документів та матеріалів, видачі необхідних довідок, в тому числі щодо операцій і рахунків юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань, пов’язаних з перевіркою. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність»;

2) вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення;

3) вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз;

4) викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних або письмових пояснень щодо порушень закону.

При виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право:

1) опротестувати акти Прем’єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб;

2) вносити подання або протест на рішення місцевих Рад залежно від характеру порушень;

3) порушувати у встановленому законом порядку кримінальну справу, дисциплінарне провадження або провадження про адміністративне правопорушення, передавати матеріали на розгляд громадських організацій;

4) давати приписи про усунення очевидних порушень закону;

5) вносити подання до державних органів, громадських організацій і посадовим особам про усунення порушень закону та умов, що їм сприяли;

6) звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Стаття 25 Закону України «Про прокуратуру» встановлює вимоги до документів прокурорського реагування. Так, у протесті, поданні, приписі або постанові прокурора обов’язково зазначається, ким і яке положення закону порушено, в чому полягає порушення та що і в який строк посадова особа або орган мають вжити до його усунення.

З листа, наданого відповідачем, не вбачається ким і яке положення закону порушено, в чому полягає порушення та що і в який строк має бути вжито до його усунення. Отже, даний лист не є документом прокурорського реагування, а також не відповідає тим повноваженням, що передбачені статтею 20 Закону, оскільки остання не передбачає можливості направити прокуратурою прохання про утримання від тих чи інших дій.

Аналіз положень ст.ст. 15, 22, 24, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», так само як і розділу 3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мін’юсту від 07.02.2002 р. № 7/5 (в редакції, що діяла на момент звернення позивача до відповідача), і підрозділів 1-3 Тимчасового положення про державну реєстрацію об’єктів нерухомого майна та прав власності на них в місті Києві, передбачають, що після прийняття і перевірки документів позивача, відповідач мав прийняте одне з таких рішень:

-          рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

-          рішення про відмову в ній або

-          рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію права.

При цьому, підставами для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію права є подання не в повному обсязі документів для державної реєстрації (ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Рішення про відмову приймається згідно ст. 24 Закону, якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об’єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

6) заявлене право вже зареєстровано.

Якщо заявником не було усунено недоліки, що стали підставою для зупинення розгляду заяви –це також є підставою для відмови в її здійсненні.

Відповідач не надав суду належних доказів існування тих обставин, що унеможливлюють державну реєстрацію права власності позивача та є підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію права або відмови в її проведенні.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

З огляду на відсутність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію або відмови у її задоволенні, відповідач зобов’язаний був здійснити реєстрацію права власності на належний позивачу об’єкт нерухомого майна в порядку, встановленому Тимчасовим положенням про державну реєстрацію об’єктів нерухомого майна та прав власності на них в місті Києві, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мін’юсту від 07.02.2002 р. № 7/5 та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Законом (ч. 5 ст. 15) передбачено, що державна реєстрація прав (надання відмови в ній) проводиться в строк, що не перевищує чотирнадцяти робочих днів з моменту надходження до органу державної реєстрації прав заяви про таку реєстрацію та передбачених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього, документів, необхідних для її проведення. Пункт 3.4. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мін’юсту від 07.02.2002 р. № 7/5, встановлено, що розгляд заяви і прийняття рішення щодо реєстрації права або відмови в реєстрації проводиться у строк, який з дня отримання заяви БТІ не повинен перевищувати тридцяти календарних днів без урахування терміну проведення інвентаризаційних робіт.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) укладаються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону. Тобто, від проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно залежить реалізація права власності позивача, можливість вільного розпорядження належним майном.

Отже, відповідач, не провівши державну реєстрацію і не внісши відповідний запис до реєстру щодо прав власності позивача на нежилий будинок загальною площею 563,40 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 43, літ. «В», порушив законні права та інтереси позивача, обмежив його в реалізації його права власності, зокрема, вільно володіти та розпоряджатись своїм майном, що підтверджується наявними в справі доказами, поясненнями сторін.

Відповідач є комунальним підприємством, яке створене з метою ведення обліку об’єктів нерухомого майна, незалежно від форми власності і надає послуги з реєстрації за плату.

Згідно з положеннями статуту відповідача, основними завданнями Бюро є виконання в установленому порядку в місті Києві робіт по:

- технічній інвентаризації і оцінці жилих, нежилих будинків, квартир, споруд та інших об'єктів нерухомого майна незалежно від форми власності, а також експертній оцінці нерухомого майна;

- реєстрації документів про право власності на житлові будівлі (частини будівель), квартири, що належать підприємствам та організаціям усіх форм власності, а також громадянам на праві приватної власності;

- реєстрації документів про право власності на нежилі будинки, нежилі приміщення, садові будинки, гаражі, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення;

- тощо.

Пункт 1.3. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мін’юсту від 07.02.2002 р. № 7/5, встановлює, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Згідно з п. 2 рішення Київської міської Ради «Про затвердження Тимчасового положення про державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна та прав власності на них в місті Києві»державну реєстрацію об’єктів нерухомого майна та прав власності на них в місті Києві, видачу довідок-характеристик, ведення міського державного реєстру об’єктів нерухомого майна здійснює комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна».

Стаття 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. Зокрема, цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Невиконання зобов’язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) відповідно до ст. 610 ЦК України, є порушенням зобов’язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Аналіз правовідносин позивача (власника) з відповідачем щодо реєстрації права першого виявляє приватноправову природу. Так, позивач сплатив вартість послуги/роботи з реєстрації. При цьому вартість послуги/роботи БТІ обчислюється виходячи з положень наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 21 листопада 2003 року № 198 «Про затвердження Збірника норм часу на роботи та послуги, що виконуються бюро технічної інвентаризації України». Отже, у даному випадку відносини не носять публічно-правового характеру.

Відповідно до п. 1.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мін’юсту від 07.02.2002 р. № 7/5, його мета – це забезпечення визнання та захисту права власності на нерухоме майно в Україні, яке є цивільним правом. Отже, норми Тимчасового положення спрямовані, серед іншого, на регулювання відносин у сфері приватноправових відносин.

Про приватноправовий характер відносин між позивачем та відповідачем свідчить мета звернення до суду з вимогою про зобов’язання провести реєстрацію права власності.

Позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача провести реєстрацію права власності не заявляються заради самих себе, а спрямовані на захист права власності позивача, який не може реалізувати в повній мірі своє право з огляду на нездійснення відповідачем зазначеної реєстрації. Це вказує на те, що вимоги позивача до відповідача стосуються не захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а захисту цивільного права власності на об’єкт нерухомості –права, що виникає, реалізовується і підлягає захисту у сфері приватноправових відносин. А тому розгляд даної справи має здійснюватися саме в порядку господарського судочинства.

Аналогічну позицію щодо права, що підлягає захисту, займає Верховний Суд України (Судова палата в господарських справах) у постанові від 13.10.2009 р. у справі № 38/330, вказуючи, що відмова у реєстрації була незаконним обмеженням права власності позивача. Така ж позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 01.04.2010 р. по справі № 14/48.

Вимога щодо зобов’язання відповідача провести реєстрацію права власності цілковито відповідає ст. 16 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов’язати комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»(01001 м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-в, код 03359836) провести державну реєстрацію права власності на нежилий будинок загальною площею 563,40 кв. м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 43, літ. «В»за товариством з обмеженою відповідальністю «Арма-Центр»(01011 м. Київ, Печерський узвіз, 1, код 36588974).

Стягнути з комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»(01001 м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-в, код 03359836) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма-Центр»(01011 м. Київ, Печерський узвіз, 1, код 36588974) витрати по сплаті державного мита в сумі 85 (вісімдесят п’ять) грн. та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя О.Г. Удалова

Рішення підписано 22.06.2010 р.