Рішення № 10025427, 14.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/15514.05.10 За позовом До

Третя особа

проФірми «Мірта»(Приватне підприємство)

Міністерства оборони України

Державне казначейство України

стягнення заборгованості Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача           Кіхтенко О.С. –предст.,

Від Відповідача Гомон О.О. –предст.,

Від Третьої особи          не з’явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фірма «Мірта»(Приватне підприємство) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України та просить стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість у сумі 184594,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань за Договором № 271/5/09/9 про надання послуг з прання і сухого чищення для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України) від 07.10.2009 в частині оплати наданих Позивачем послуг за вказаним договором та повернення суми забезпечення виконання вказаного договору, сплаченого Позивачем.

Відповідач у відзиві, а його представник у судовому засіданні, - проти позову заперечували зазначивши, що умовами Договору № 271/5/09/9 про надання послуг з прання і сухого чищення для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України) від 07.10.2009 було передбачено оплату послуг за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Відповідача за даним кодом видатків. Відповідач вважає, оскільки його фінансування здійснюється за рахунок бюджетних коштів, тому вини його у несвоєчасному та неповному фінансування немає.

Третя особа письмових пояснень по суті спору не надала, повноважних представників в судове засідання не направила.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представників Позивача та Відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.10.2009 між Міністерством оборони України (далі –Відповідач, Замовник) та Фірмою «Мірта»(Приватне підприємство) (далі –Позивач, Виконавець) укладено Договір № 271/5/09/9 про надання послуг з прання і сухого чищення для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України) (далі –Договір), відповідно до умов якого Виконавець зобов'язався надати послуги з прання (далі – послуги) білизни, обмундирування, спецодягу та іншого речового майна згідно з Планом надання послуг з прання військовим частинам, а Замовник був зобов’язаний прийняти та оплатити надані послуги в кількості, у строки і за цінами згідно з положеннями Договору.

За своєю правовою природою укладений між Сторонами Договір № 271/5/09/9 про надання послуг з прання і сухого чищення для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України) від 07.10.2009 є договором про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Додатком № 1 до Договору Сторонами затверджено План надання послуг з прання військовим частинам у 2009 році.

Відповідно до п. 1.1 Договору загальна його вартість складає 336603,60 грн.

Послуги, обумовлені Договором, мали надаватись в строки та в обсягах, визначених в специфікації та Плані (Додаток № 1 до Договору) (п. 2.1 Договору). Після надання послуг Сторонами оформлюються акти приймального контролю якості та кількості наданих послуг (п. 2.5 Договору).

Так, на виконання умов Договору № 271/5/09/9 про надання послуг з прання і сухого чищення для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України) від 07.10.2009 Позивачем було надано Відповідачу відповідні послуги з прання, про що сторонами підписані акти приймального контролю якості та кількості наданих послуг прання, копії яких долучені до матеріалів справи, на загальну суму 316398,96 грн.

Згідно з п. 4.1 Договору Платником за Договором є Міністерство оборониУкраїни.

Оплата за надані послуги проводиться на підставі рахунку-фактури за надані послуги (п. 4.3.1 Договору) та акту приймального контролю якості та кількості наданих послуг (п. 4.3.2 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем на оплату наданих послуг були виставлені Відповідачу такі рахунки: № 401 від 31.10.2009 на суму 171130,32 грн. та № СФ-0000353 від 02.11.2009 на суму 145268,64 грн.

Відповідно до п. 4.5 Договору розрахунок за надані послуги здійснюється після фактичного їх виконання протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання Виконавцем Замовнику належним чином оформлених документів, передбачених п. 4.3 Договору.

Факт надання Позивачем Відповідачу обумовлених п. 4.3 Договору документів матеріалами справи підтверджений.

Таким чином, Позивач свої зобов’язання за Договором виконав належним чином та в повному обсязі.

Однак, Відповідач в порушення умов п. 5.2.2 Договору, згідно з яким він зобов’язаний оплатити надані послуги у порядку передбаченому Договором, здійснив часткове перерахування грошових коштів в сумі 145268,04 грн., внаслідок чого заборгував перед Позивачем 171130,32 грн.

Доказів оплати Позивачу заборгованості в сумі 171130,32 грн. Відповідачем до матеріалів справи не надано.

Як вбачається зі змісту п. 8.1 Договору та підтверджено матеріалами справи Виконавець забезпечив виконання своїх зобов’язань за Договором у розмірі 4% від суми Договору коштами в розмірі 13464,15 грн. (платіжне доручення від 15.09.2009 № 441).

Судом встановлено, що Позивачем виконано своїх зобов’язань за Договором на суму 316398,96 грн., що складає 94% вартості Договору.

Таким чином, на виконання п. 8.2 Договору, яким передбачено обов’язок Замовника повернути Виконавцю забезпечення виконання Договору протягом 10 календарних днів після документального підтвердження виконання останнім своїх зобов’язань за Договором в обсязі не менше 80% від вартості Договору, Відповідач зобов’язаний був повернути Позивачу забезпечення виконання Договору ще до 13.11.2009, оскільки надання Позивачем послуг в об’ємі 94% вартості Договору підтверджується актами приймального контролю якості та кількості наданих послуг та рахунками-фактурами, останні з яких були підписані Сторонами 02.11.2009.

Обставини, викладені Позивачем, Відповідач належними та допустимими доказами не спростував.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених Договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач стверджує, що ним не було отримано бюджетне фінансування послуг, які є предметом Договору, відсутність фінансування з державного бюджету сталася не з його провини та не може вважатись порушенням Відповідачем умов Договору.

Однак дане твердження судом не приймається з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про державний бюджет України.

Як зазначає Відповідач, за спеціальним фондом відповідні бюджетні призначення для розрахунків з Позивачем були передбачені відповідним кошторисом.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Бюджетного кодексу України бюджетне призначення - це повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів цим Кодексом, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Згідно з ч. 6 ст. 78 Бюджетного кодексу України виконання місцевих бюджетів за видатками здійснюється за процедурою, визначеною статтею 51 цього кодексу.

Частиною 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України передбачено, що стадіями виконання бюджету за видатками визнаються: 1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису; 2) затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів; 3) взяття бюджетних зобов'язань; 4) отримання товарів, робіт та послуг; 5) здійснення платежів; 6) використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм.

Таким чином, законодавство України не прив’язує виконання бюджету (здійснення платежів) до фактичного надходження коштів розпоряднику. Така стадія виконання бюджету відсутня.

Окрім того, суд враховує, що відповідно до п. 46 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, установи мають право брати зобов’язання щодо видатків або надання кредитів з бюджету відповідно до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету, плану надання кредитів із загального фонду бюджету та плану спеціального фонду виходячи з потреби у забезпеченні виконання пріоритетних заходів та з урахуванням здійснення платежів для погашення зобов'язань минулих періодів; обсяг бюджетних зобов’язань, узятих установою протягом року, повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов’язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетними зобов’язаннями в поточному році.

Таким чином, законодавством України передбачено, що зобов’язання минулих періодів повинні здійснюватися в першу чергу, вони мають пріоритетне значення.

Бюджетне зобов’язання щодо оплати послуг, наданих за Договором № 271/5/09/9 про надання послуг з прання і сухого чищення для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України) від 07.10.2009 виникло у 2009 році, оскільки такі послуги були надані у жовтні 2009 року.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами.

Відповідачем в порушення зазначеної норми не було прийнято до сплати та не зареєстровано в Державному казначействі України фінансове зобов’язання у розмірі 171130,32 грн. за Договором № 271/5/09/9 про надання послуг з прання і сухого чищення для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України) від 07.10.2009. Доказів протилежного до суду не надано. Тобто Відповідач всупереч п. 46 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ не здійснив оплату бюджетного зобов’язання.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за Договором № 271/5/09/9 від 07.10.2009 і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, посилання Відповідача на відсутність бюджетного фінансування не звільняє його від виконання зобов’язань щодо оплати наданих Позивачем послуг та повернення Позивачу суми забезпечення виконання Договору, тому судом не приймаються.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості в сумі 184594,47 грн. підлягають задоволенню.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог та відповідність їх чинному законодавству, у зв’язку з чим, позов підлягає задоволенню.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, код 00034022)на користь Фірми «Мірта»(Приватне підприємство) (65011, м. Одеса, вул. Успенська, б. 40, код 24769277) 184594,47 грн. заборгованості, 1845,94 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 21.06.2010