Рішення № 10025367, 13.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/16013.04.10 За позовом Фізичної особи - підприємця Пиріг Тетяни Іванівни

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІР-ГРУП"

Про стягнення 10 004,16 грн.

                                                                                                    Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача: Гуменюк А.В. –предст. (дов. у справі);

Від відповідача: не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 8000,00 грн. основного боргу, 1756,41 грн. пені, 3% річних у розмірі 247,75 грн. та судових витрат.

Ухвалою від 27.02.2009 порушено провадження у справі №47/160, розгляд якої призначено на 16.03.2010.

Ухвалою від 16.03.2010, у зв»язку з неявкою представника відповідача у судове засідання, розгляд справи було відкладено на 13.04.2010

Представник позивача в судовому засіданні 13.04.2010 заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу за наданні позивачем згідно укладеного між сторонами договору послуги, які прийняті відповідачем проте не оплачені останнім, а також про стягнення з відповідача пені, 3% річних та витрат з урахуванням індексу інфляції підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити.

Відповідач вимог суду, викладених в ухвалах суду не виконав, відзиву на позовну заяву не надав. Через канцелярію Господарського суду міста Києва ніяких заяв та клопотань не подавав. Про проведення судових засідань був повідомлений належним чином.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, розглянувши у судових засіданнях матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.05.2009 між позивачем –Фізичною особою - підприємцем Пиріг Тетяною Іванівною, в якості експедитора - 1 та відповідачем –Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІР-ГРУП", в якості експедитора –2, було укладено договір № Б-345, відповідно до умов якого, цей договір регламентує взаємовідносини сторін на здійснення перевезення Італія - Україна (п.1.1.), детальні умови здійснення цього перевезення і доставки вантажу обумовлюються в письмовій заявці, яка є невід»ємною частиною цього договору (п.1.2.), у випадку порушення порядку та строків оплати, які передбачені у заявці, експедитор –1 виплачує експедитору –2 пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочки оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п.7.4.) .

Відповідно до заявки № Б-345 від 19.05.2009 до цього договору, між сторонами зокрема було обумовлено маршрут перевезення –Італія –Україна, його вартість –15835,00 грн. та умови оплати – 7 банківських днів по наданню оригіналів документів: договір, заявка, рахунок, акт, CMR.

Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної CMR А№014002 від 20.05.2009, копія якої надана позивачем разом з матеріалами позову, було здійснено перевезення вантажу за маршрутом Італія - Україна, в графі 24 цієї накладної проставлено відбитки печаток вантажоодержувача про отримання вантажу.

Згідно з актом приймання виконаних робіт від 25.05.2009, який підписаний уповноваженими представниками позивача (експедитора - 2) та відповідача (експедитора - 1), посвідчений печатками сторін (належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні), загальна вартість наданих позивачем та прийнятих відповідачем послуг склала 15835,00 грн.

На виконання умов укладеного між сторонами договору, позивачем виставлено відповідачу рахунок № 196 від 29.05.2009 на суму 15835,00 грн.

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідачем було сплачено 7835,00 грн. за надані позивачем послуги.

26.01.2010 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №25/2 з вимогою про погашення заборгованості, яка виникла у відповідача перед позивачем.

Оскільки відповідач відповіді на претензію не надав та не здійснив оплату за надані позивачем та прийняті відповідачем послуги, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього 8000,00 грн. основного боргу, 1756,41 грн. пені, 3% річних у розмірі 247,75 грн. та судових витрат.

Згідно статей 316 Господарського кодексу України та 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 549 неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст.231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з нормами ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем, як виконавцем, умови договору № Б-345 від 19.05.2009 виконано належним чином, а саме: ним було надано відповідачу послуги на загальну суму 15835,00 грн., що підтверджується відповідним актом приймання виконаних робіт, а відповідачем свої зобов’язання по повній оплаті наданих позивачем та прийнятих відповідачем послуг у строк передбачений заявкою до цього ж договору не виконано, відповідачем було оплачено тільки 7835,00 грн., доказів протилежного станом на момент вирішення спору по суті суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість в сумі 8000,00 грн. по договору № Б-345 від 19.05.2009, а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані позивачем, прийняті але не оплачені відповідачем послуги в розмірі 8000,00 грн. законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами і такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 247,75 грн. та пені у розмірі 1756,41 грн.

Суд, враховуючи, що відповідач прострочив перед позивачем виконання зобовязання по повній та своєчасній оплаті наданих позивачем послуг, станом на день розгляду справи в суді у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість у розмірі 8000,00 грн., вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та 3% річних законними та обґрунтованими.

Згідно доданих позивачем до позовної заяви розрахунків пені та 3% річних в період прострочення відповідачем виконання зобов’язання по оплаті наданих позивачем послуг, які судом перевірені та з якими суд погоджується, сума 3% річних яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 247,75 грн., а сума пені –1756,41 грн.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягають сума основного боргу в розмірі 8000,00 грн., 3% річних у розмірі 247,75 грн. та пеня –1756,41 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов”язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову –на відповідача: при відмові в позові –на позивача; при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню на користь позивача –102,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тір-Груп" (код ЄДРПОУ 36411590, юридична адреса: 03113, м. Київ, вул. Миколи Шпака, 2; поштова адреса: 04080, м. Київ, а/я 179) на користь Фізичної особи - підприємця Пиріг Тетяни Іванівни (ідент. код 2094427827, юридична адреса: 08350, Київська обл., Бориспільський р-н., с. Рогозів, вул. Братуся, 19, адреса для кореспонденції: 04211, м. Київ, а/я 51) 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 3% річних у розмірі 247 (двісті сорок сім) грн. 75 коп., 1 756 (одна тисяча сімсот п»ятдесят шість) грн. 41 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                 С.Р Станік

підписано: 22.06.10