Ухвала суду № 10025340, 21.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 УХВАЛА Справа № 32/51-17/30221.06.10 За позовомПрокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України в особі Регіонального відділення по Запорізькій області До відповідача-1 Державного комплексного торговельного підприємства „Хрещатик”

До відповідача-2Товариства з обмеженою відповідальністю „ДМХ Груп”

Третя особана стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, державне підприємство „Агроспецсервіс”

Про визнання недійсним договору та зобовязання відповідачів повернути в натурі все, що одержано за договором

Суддя Удалова О.Г.

Представники учасників процесу:

Від прокуратури Шевченківського

району м. Києва не зявились

Від позивача-1Предоляк Н.Ю. (за дов.)

Від позивача-2не зявились

Від відповідача-1не зявились

Від відповідача-2Юрков М.О. (за дов.)

Від третьої особиЯнковець А.М. (за дов.)

Від Прокуратури м. Києва не зявились

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернувся прокурор Шевченківського району міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України, Фонду державного майна України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна (комплексу будівель та споруд бази відпочинку „Янтар” загальною площею 3536,9 кв. м., що розташований за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Макарова, 49) від 31.08.2006 року, укладеного між державним комплексним торговельним підприємством „Хрещатик” та товариством з обмеженою відповідальністю „ДМХ Груп”, та зобовязання кожного з відповідачів повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання спірного договору.

Позовні вимоги мотивовані невідповідністю вказаного договору чинному законодавству, оскільки майно, продаж якого є предметом договору, є цілісним майновим комплексом і його відчуження мало проводиться шляхом приватизації, в той час як сторонами не було дотримано такої процедури. Крім того, на думку прокурора, вказане майно було реалізовано за значно меншою ціною, ніж його ринкова вартість.

Відповідач-2 позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що майно, продаж якого є предметом договору, не є цілісним майновим комплексом, а відтак, його відчуження відбулось відповідно до положень чинного законодавства.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2008 р. у справі № 32/51, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2008 р., у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.08.2009 р. рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2008 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2008 р. у справі № 32/51 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2009 р. справу № 32/51 прийнято до свого розгляду суддею Кролевець О.А. та присвоєно їй № 32/51-17/302.

Відповідно до розпорядження голови Господарського суду міста Києва Саранюка В.І. від 23.10.2009 р. № 01-1/923 справу № 32/51-17/302 передано на розгляд судді Удаловій О.Г. у зв'язку з обранням Кролевець О.А. на посаду судді Вищого господарського суду України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2009 р. справу № 32/51-17/303 прийнято до свого провадження суддею Удаловою О.Г.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Враховуючи те, що для з'ясування питання щодо недійсності спірного договору з підстав, що визначені в позовній заяві, необхідно зясувати, чи є майно, продаж якого є предметом договору, цілісним майновим комплексом, судом ухвалою від 21.12.2009 р. було призначено судову будівельно-технічну експертизу та зупинено провадження у справі на підставі пункту 1 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

01.06.2010 р. матеріали справи було повернуто без виконання експертизи.

Ухвалою від 02.06.2010 р. провадження у справі було поновлено, розгляд справи було призначено на 14.06.2010 р..

Міністерство аграрної політики України надало пояснення щодо причин несплати вартості експертизи, запропонувавши покласти витрати на третю особу, яка клопотання підтримала. Представники прокуратури Шевченківського району міста Києва, позивача-2 та відповідача-2 не зявились. Розгляд справи було відкладено на 21.06.2010 р..

На розгляд суду надійшли заяви Міністерства аграрної політики України та прокуратури Шевченківського району міста Києва про вжиття заходів забезпечення позову на підставі ст.ст. 66, 67 ГПК України.

Зокрема, Міністерство аграрної політики України просить суд:

- накласти арешт на спірне майно до вирішення спору по суті та набрання рішенням суду законної сили;

- зобовязати органи Державної виконавчої служби внести до Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна відомості про арешт та заборону відчуження спірного майна до вирішення спору по суті та набрання рішенням суду законної сили.

Прокуратура Шевченківського району міста Києва просить суд:

- накласти арешт на спірне нерухоме майно до вирішення спору по суті та набрання рішенням суду законної сили;

- заборонити товариству з обмеженою відповідальністю «ДМХ Груп» та/або будь-яким іншим особам вчиняти дії по розпорядженню (відчужувати, дарувати, обмінювати, забезпечувати зобовязання, передавати в оренду, передавати у вигляді внеску до статутного капіталу в цілому та в окремій частині) спірним майном;

- зобовязати державне підприємство «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України внести до Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна відомості про арешт та заборону відчужувати спірне майно;

- заборонити Бюро технічної інвентаризації Бердянської райдержадміністрації здійснювати реєстрацію (перереєстрацію) права власності на спірне майно.

Представник позивача-1 у судовому засіданні заяву підтримав. Представник третьої особи також зазначив, що згадані вище заяви підлягають задоволенню.

Представник відповідача-2 заперечив проти задоволення заяв. Крім того, звернувся з усним клопотанням про передачу спірного майна на зберігання відповідача-2 у випадку вжиття заходів забезпечення позову. Клопотання судом відхилено.

В обґрунтування заяв позивач-1 та прокуратура зазначили наступне.

Господарським судом міста Києва на даний час розглянуто декілька аналогічних справ за позовами органів прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики про визнання недійсними договорів купівлі-продажу обєктів нерухомості, що перебували у державній власності, які, за твердженням заявників, були відчужені незаконно. Зокрема, були прийняті рішення про задоволення аналогічних позовів у справах № 3/266, № 11/43, які набрали законної сили. У той же час, виконати рішення в частині вимог про зобовязання повернути майно у державну власність виявилося неможливо, оскільки обєкти нерухомості під час судового розгляду було відчужено, а у подальшому перепродано третім особам. У звязку з перепродажем майна також не було виконано рішення у господарських справах № 6/39 та № 11/44.

Заявники зазначили, що спірне майно є високоліквідним активом, у звязку з чим відчуження останнього унеможливить виконання рішення в частині зобовязання відповідачів повернути одна одній в натурі все одержане за договором у випадку задоволення позову.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників процесу, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяв прокуратури та позивача-1 в частині прохання накласти арешт на спірне майно, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до статті 67 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Пунктом 3 розяснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 р. № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»визначено, що умовою застосування відповідних заходів є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

На підставі викладеного, суд вважає за можливе задовольнити заяви про вжиття заходів забезпечення шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно, оскільки невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в частині зобовязання відповідачів повернути одна одній в натурі все одержане за договором у випадку задоволення позову. В іншій частині заяви не підлягають задоволенню як необґрунтовані.

Керуючись ст. ст. 66, 67, 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяви Прокуратури Шевченківського району міста Києва та Міністерства аграрної політики України задовольнити частково.

З метою забезпечення позову накласти арешт на комплекс будівель та споруд бази відпочинку „Янтар” загальною площею 3536,9 кв. м., що розташований за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Макарова, 49.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття 21.06.2010 р. та може бути оскаржена в установленому законом порядку. Оскарження даної ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути предявлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку протягом трьох років з дати її прийняття.

Стягувачем за даною ухвалою є: Міністерство аграрної політики України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24, код 00011050).

Суддя О.Г. Удалова