Рішення № 10025176, 21.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/21821.06.10 За позовом Державної іпотечної установи

доВідкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»

простягнення 105986914,46 грн.

СуддяСташків Р.Б. Представники від позивача –Ободовський О.Є., представник за дов. №1334-1 від 22.02.2010 від відповідача –Головня А.Є., представник за дов. б/н від 08.02.2010. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2010 року Державна іпотечна установа (далі –позивач, або Установа) звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»(далі –відповідач, або Банк) про стягнення заборговнаості в сумі 105986914,46 грн., яка складається з відсотків за користування кредитними коштами в сумі 51079002,06 грн., пені за порушення зобов’язань в сумі 29244894,44 грн. (за основним боргом –24931417,67 грн., а за відсотками –4313476,77 грн.) та інфляційних витрат –25663017,96 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.10.2008 між Установою та Банком було укладено кредитний договір №7/1 (під заставу майнових прав за іпотечними житловими кредитами) (далі –Кредитний договір) за умовами якого, Установа надала Банку кредит в сумі 700 млн. грн. на строк до 10.04.2009.

В зв’язку з порушенням Банком умов Кредитного договору, Установа звернулась до суду за захистом своїх порушених прав, наслідком чого стало прийняття рішення від 16.02.2010, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2010, яким зобов’язано Банк перерахувати на розрахунковий рахунок Установи 693595080 грн. основного боргу, відсотків за користування кредитом за період з 10.04.2009 до 21.01.2010 в розмірі 55497107,72 грн.(із розрахунку 9,9% річних).

В зв’язку з тим, що Банк кредиту не повернув та продовжував користуватися коштами, Установа, у відповідності до п.1.4.6 Кредитного договору нарахувала відсотки за користування кредитом за період з 21.01.2010 до 26.03.2010 в сумі 51079002,06 грн. (із розрахунку 42% річних), пеню та інфляційні втрати.

31.05.2010 представник позивача, в порядку ст. 22 ГПК України подав заяву про збільшення позовних вимог за вих. №2989-4, в зв’язку з тим, що Банком не виконано зобов’язання в повному обсязі та не повернуто залишок кредиту (693595080 грн.), не сплачено відсотків за користування кредитними коштами, позивач уточнив період нарахування заборгованості, у тому числі відсотків і штрафних санкцій та просив суд стягнути з відповідача 148020444,40 грн.

Отже, ціна позову станом на 28.05.2010 складається з:

-          нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 21.01.2010 до 27.05.2010 у розмірі 23891975,18 грн.;

-          інфляційних втрат від суми неповернутого залишку кредиту у розмірі 78376244,04 грн.;

-          пені за прострочення виконання зобов’язання в сумі 45752225,16 грн. (у тому числі за кредитом і за відсотками).

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що умовами Кредитного договору, період за який нараховуються відсотки встановлено 7 місяців, з 15.10.2008 до 10.04.2009, проте Установа, всупереч умов та порядку встановлених п.п.1.2, 1.4.2, 1.4.4, 1.4.5, 1.4.6 Кредитного договору самовільно збільшує відсоткову ставку до рівня 42 % річних. З наданого повідомлення Установи від 06.11.2009 не вбачається конкретних обставин, що змусили позивача вчинити підвищення процентної ставки по Кредитному договору аж до 42% річних.

На думку представника відповідача заборгованість Банку за Кредитним договором станом на 20.06.2010 становить 693595080 грн.

При цьому, представник відповідача просив суд звернути уваги, що у зв’язку із складним фінансовим становищем у Банку було введено тимчасову адміністрацію терміном на 1 рік –з 10.02.2009 до 10.02.2010, та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Банку з 10.02.2009 до 10.08.1008.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.10.2008 між Установою (Кредитор) та Банком (Позичальник) було укладено Кредитний договір, за умовами якого Кредитор надає Позичальнику на умовах цього договору, а Позичальник зобов’язується прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути Кредитору грошові кошти в сумі 700млн. грн. та сплатити відсотки за користуванням кредитом рефінансування в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.2 Кредитного договору кредит рефінансування надається Позичальнику на строк до 10.04.2009.

Згідно п. 1.2.1 Кредитного договору кредит рефінансування надається з метою формування Позичальником портфелю іпотечних кредитів, що відповідають вимогам до іпотечних кредитів, затверджених Наглядовою радою кредитора (додаток 1 до Генерального договору № 1 від 21.02.2006 з урахування норм «Порядку надання державних гарантій за зобов’язаннями Державної іпотечної установи», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року № 1094 в розмірі отриманого кредиту рефінансування згідно цього договору.

Підпунктом 2.2.2 п.2.2 Кредитного договору погоджено, що Позивальник зобов’язується в строки, обумовлені договором погасити кредит рефінансування та своєчасно у визначені цим договором строки сплачувати відсотки за користування кредитом рефінансування, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов’язань по цьому договору на першу вимогу кредитора сплатити штрафні санкції, а також в повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати сплачені збитки.

Відповідно до додаткової угоди № 1 до Кредитного договору, сторонами доповнено пункт 1.1 першого розділу Кредитного договору підпунктами 1.1.1, 1.1.2 наступного пункту, а саме з 23.03.2009 сума кредиту рефінансування, яку кредитор надає Позичальнику, а останній зобов’язується повернути складає 693595080,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.02.2010, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2010 позов задоволено частково. Зобов’язано Банк виконати умови Кредитного договору, а саме: перерахувати на розрахунковий рахунок Установи № 26506301869 у ВАТ «Державний ощадний банк України»суму основного боргу в розмірі 693595080 грн., суму нарахованих відсотків за користування за період з 10.04.2009 до 20.01.2010 в розмірі 55497 107,72 грн.

За змістом ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Щодо наведеного розрахунку відсотків за користування кредитними коштами з 21.01.2010 до 27.05.2010 суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 1214 ЦК України передбачено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до п.1.4 Кредитного договору за користування кредитом рефінансування Позичальник сплачує Кредитору відсотки в порядку та розмірах згідно наступного:

відсотки за користування кредитом рефінансування розраховуються в розмірі 9,9% річних (п.п.1.4.1);

відсотки нараховуються за методом «факт/факт»на фактичний залишок заборгованості позичальника за кредитом рефінансування за фактичний час користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту рефінансування до настання терміну, зазначеного у п.1.2 договору. При нарахування відсотків день видачі кредиту рефінансування приймається до розрахунку як 1 повний день користування кредитом рефінансування, а день повернення кредиту рефінансування до розрахунку відсотків не включається.

За умовами Кредитного договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Разом з тим, статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Тому, наведений позивачем період за який стягується відсотки з 21.01.2010 до 27.05.2010 суд вважає обґрунтованим та правомірним.

Підпунктом 1.4.4 п.1.4 Кредитного договору сторони погодили, що відсоткова ставка за користування кредитом рефінансування по цьому договору, встановлена у п.1.4.1 цього договору, може бути змінена кредитором в односторонньому порядку у разі недотримання Позичальником строків виконання та вимог, вказаних у п.п.1.2.2 цього договору, а також у разі зміни облікової ставки Національного банку, ставки рефінансування Кредитором іпотечних кредиторів шляхом набуття прав вимоги за іпотечними кредитами, ставок залучення Кредитором фінансових ресурсів для забезпечення рефінансування Позичальника та/або у разі неналежного виконання Позичальником своїх зобов’язань за цим договором.

З метою зміни відсоткової ставки за користування кредитом рефінансування, встановленої у п.1.4.1 цього договору, Кредитор направляє Позичальнику відповідне повідомлення із зазначенням нової відсоткової ставки, а також причин, з якими Кредитор пов’язує необхідність зміни плати за користуванням Кредитом рефінансування.

06.11.2009 Установа надіслала лист за № 5085-2 на адресу відповідача з повідомленням про зміну відсоткової ставки за користування кредитом рефінансування з 9,9% на 42% річних.

Мотивуючи таку зміну Кредитор послався на недотримання Позичальником строків виконання та вимог, вказаних у п.п.1.2.2 Кредитного договору.

Пунктом 5.2 Кредитного договору встановлено, що цей договір може бути змінений або доповнений за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення до цього договору викладаються в письмовій формі та набувають чинності з моменту їх підписання сторонами.

Натомість, як було зазначено вище, сторонами додаткової угоди про зміну (збільшення) відсоткової ставки укладено не було.

Тобто, як убачається з умов Кредитного договору, даним пунктом (п.1.4.4) Установі надано можливість ініціювання з боку Кредитора такої зміни. При цьому, тільки у випадку домовленості сторін та підписанні відповідної додаткової угоди новий розмір процентної ставки набуває чинності.

Відтак, суд вважає правомірним нарахування відсотків за користування кредитом із розрахунку 9,9% річних, який позивачем зазначено у заяві про збільшення позовних вимог за вих. №2989-4 від 31.05.2010.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 193 України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Перевіривши здійсненний позивачем уточнений розрахунок відсотків за користування кредитними коштами в сумі 23891975,18 грн. за період з 21.01.2010 до 27.05.2010, суд дійшов висновку, що він відповідає вимогам законодавства, у т.ч. і вищезазначеним нормам, та умовам Кредитного договору, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача 23891975,18 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами визнається судом законною та обґрунтованою, і такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.2 Кредитного договору встановлено, що за порушення взятих на себе зобов’язань з повернення суми кредиту рефінансування та сплати відсотків за користування кредитом рефінансування, позичальник сплачує на користь Кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу, за кожен день прострочення.

За змістом статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Розмір пені за порушення взятих на себе зобов’язань з повернення кредиту за період з 11.02.2010 до 28.05.2010 в сумі 41682213,92 грн. за несплаченими відсотками в сумі 4070011,24 грн. за той же період визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком позивача, оскільки даний розрахунок був проведений після закінчення строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у Банку, введеного постановою Правління НБУ від 10.02.2009 №59 «Про призначення тимчасової адміністрації у ВАТ КБ «Надра»та продовженого постановою №452 від 05.08.2009.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача в сумі 78376244,04 грн. інфляційних втрат. Розрахунок інфляційних втрат відповідає нормам законодавства, матеріалам справи та умовам кредитного договору.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник саме з його вини (стаття 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 66-68, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) на користь Державної іпотечної установи (01001, м. Київ, вул. Грінченка, 1; 01133, м. Київ, бул. Л.Українки, 34, ідентифікаційний код 33304730) заборгованість в сумі 148020444 (сто сорок вісім мільйонів двадцять тисяч чотириста сорок чотири) грн. 40 коп., яка складається з:

-          суми нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 21.01.2010 до 27.05.2010 в сумі 23891975 (двадцять три мільйони вісімсот дев’яносто однієї тисячі дев’ятсот сімдесят п’яти) грн. 18 коп.;

-          інфляційних втрат від суми неповернутого кредиту в сумі 78376244 (сімдесят вісім мільйонів триста сімдесят шість тисяч двісті сорок чотири) грн. 04 коп.;

-          сума пені за порушення взятих на себе зобов’язань з повернення кредиту –41682213 (сорок один мільйон шістсот вісімдесят дві тисячі двісті тринадцять) грн. 92 коп.;

-          сума пені за порушення взятих на себе зобов’язань за відсотками 4070011 (чотири мільйони сімдесят тисяч одинадцять) грн. 24 коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) на користь Державної іпотечної установи (01001, м. Київ, вул. Грінченка, 1; 01133, м. Київ, бул. Л.Українки, 34, ідентифікаційний код 33304730) 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. –витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

СуддяСташків Р.Б.