Рішення № 10025174, 15.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/459 15.06.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»;

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайн ЛТД»;

Про                    стягнення 13981,56 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:                    Парненко А.А., представник, довіреність б/н від 02.04.2010 р.;

Від відповідача:           не з'явились;

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2009 р. порушено провадження у справі №18/459, справа призначена слуханням на 15.10.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2009 р. слухання справи було відкладене на 10.11.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2009 р. провадження у справі було зупинене, у зв’язку з призначенням судово-економічної експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2010 р. поновлено провадження у справі №18/459, справа призначена слуханням на 13.05.2010 р.

Справа, в порядку статті 77 ГПК України, була відкладена слуханням: 13.05.2010 р. до 25.05.2010 р., з 25.05.2010 р. до 15.06.2010 р., про що господарським судом винесені відповідні ухвали від 13.05.2010 р. та від 25.05.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 13017,63 грн. (12789,12 грн. основного боргу + 228,51 грн. інфляційних втрат), 117,44 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 846,49 грн. неустойки, 139,82 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

03.11.2009 р. позивачем до господарського суду була подана заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 14523,35 грн. (14192,91 грн. основного боргу + 330,44 грн. інфляційних втрат), 1178,49 грн. неустойки, 185,64 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 158,87 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідач у наданому відзиві на позов та представник останнього у судових засіданнях позовні вимоги позивача заперечував, посилаючись на те, що розрахунок суми боргу здійснений позивачем з помилками, оскільки позивач нараховує ПДВ на суму, у якій вже враховано такий податок. Відповідач також зазначає про те, що позивач не має права нараховувати три проценти річних та інфляційні втрати, оскільки їх нарахування не передбачено договором, укладеним між сторонами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

22.03.2007 р. між сторонами укладений договір фінансового лізингу №721/03/2007, за умовами якого позивач зобов'язався придбати у свою власність транспортний засіб відповідно до встановленої відповідачем специфікації продавця:

—тип: легковий автомобіль;

—марка, модель: «Daewoo Sens Т1311-40»(одна одиниця);

—рік випуску: 2007 р.;

—пробіг на момент придбання: до 100 км.;

—специфікація продавця: додаток до договору купівлі-продажу від 22.03.2007 р.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що майно купується позивачем у продавця на умовах договору купівлі-продажу для подальшої передачі його в лізинг.

Згідно з п. 2.3. договору вартість майна, що передається позивачем відповідачеві складає суму, що еквівалентна 8 100,00 у.о., яка виражається в гривнах України.

Додатком №1 до договору сторонами визначений графік внесення відповідачем лізингових платежів.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у фінансовий лізинг автомобілі марки «Daewoo Sens Т1311-40»(державний номерний знак 7269 СК), що підтверджується актом приймання-передачі майна від 02.04.2007 р., видатковою накладною №РН-0000080 від 28.03.2007 р. та довіреністю відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯНО №998546 від 28.03.2007 р.

Відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання за договором, лізингові платежі сплачував неналежним чином, внаслідок чого з боку останнього утворилась перед позивачем заборгованість у розмірі 14192,91 грн.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Посилання відповідача на ту обставину, що позивачем невірно нарахована заборгованість не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки порядок нарахування лізингових платежів та комісії передбачений п. 7.1.2. договору, в якому визначена формула для відповідних нарахувань.

За прострочку платежу позивачем нарахована пеня у розмірі 1178,49 грн. пені, передбачена п. 9.5. договору. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи, умовам договору та підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем також нарахована сума суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 14523,35 грн. (14192,91 грн. основного боргу + 330,44 грн. інфляційних втрат) та 185,64 грн. трьох процентів річних з простроченої суми.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Твердження відповідача про те, що договором не передбачено нарахування трьох процентів річних з простроченої суми та інфляційних втрат, а тому такі суми не можуть бути стягненні з відповідача, є безпідставним, оскільки норма статті 625 Цивільного кодексу України застосовується незалежно від того, чи передбачена така відповідальність сторонами у договорі.

Вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

Враховуючи ту обставину, що відповідач позовні вимоги належними та допустимими засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог позивача, вимоги останнього підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайн ЛТД»(інд. 03134, м. Київ, вул. Симиренко, 36, код ЄДРПОУ 19482823) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(інд. 03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, корпус 2, бізнес –центр «Реноме», код ЄДРПОУ 33104543) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 14523 (чотирнадцять тисяч п’ятсот двадцять три) грн. 35 коп., 1178 (одна тисяча сто сімдесят вісім) грн. 49 коп. пені, 185 (сто вісімдесят п’ять) грн. 64 коп. трьох процентів річних з простроченої суми, 158 (сто п’ятдесят вісім) грн. 87 коп. витрат по сплаті держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяО.В. Мандриченко