Рішення № 10025154, 26.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/626.05.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтрепласт»

третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Відкрите акціонерне товариство «Полівтор»

простягнення 4626912,29 грн.

СуддяСташків Р.Б. Представники від позивача –Сімонова Є.О., пров. юр-т, дов. №569/115.2. від 14.12.2009; від відповідача –не з’явився;

від третьої особи –не з’явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2009 року Відкрите акціонерне товариство «ВТБ Банк» (далі –позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерпласт»(далі –відповідач) 4626912,29 грн., яка складається з:

- суми заборгованості за кредитом з урахуванням 30% річних, нарахованих в зв’язку з порушенням зобов’язань –4219558,60 грн.;

- заборгованості за процентами, які нараховані у зв’язку з порушенням зобов’язань –392135,16 грн.;

- пені –15218,53 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ВАТ «Полівтор»(Позичальник), користуючись грошовими коштами в межах кредитної лінії, свої зобов’язання за кредитним договором №11-09-08 (далі –Кредитний договір) належним чином не виконував, в зв’язку з чим станом на 29.09.2009 Позичальник порушив термін повернення кредиту, встановлений п.1.1 Кредитного договору.

В зв’язку з тим, що ВАТ «Полівтор»виступив Поручителем за договором поруки №08 від 02.10.2008 (далі –Договір поруки) перед Банком за виконання Позичальником (третьою особою) зобов’язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін, умови повернення та сплати яких встановлюється Кредитним договором та будь-якими додатковими угодами до нього, позивач на підставі статей 546, 553-555 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) звернувся з майновими вимогами до відповідача, як солідарного боржника за Договором поруки.

04.02.2010 позивач, в порядку ст.22 ГПК України подав заяву за вих. №7/63-12 від 11.01.2010 про уточнення ціни позову.

24.02.2010 до загального відділу суду від позивача надійшла заява за про уточнення ціни позову, в зв’язку з тим, що 30.09.2009 Господарським судом Автономної Республіки Крим порушено справу про банкрутство боржника –ВАТ «Полівтор» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, позивач просив суд стягнути з відповідача борг в сумі 4412880,23 грн.

Отже, ціна позову складається з:

-          суми заборгованості за кредитом з урахуванням 30% річних, нарахованих в зв’язку з порушенням зобов’язань –4096225,26 грн.;

-          суми заборгованості за процентами, які нараховані у зв’язку з порушенням зобов’язань –308957,07 грн.;

-          пеня –7697,90 грн.

Відповідач письмового відзиву в порядку ст. 59 ГПК України не подав.

За таких обставин відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2008 року між ВАТ ВТБ Банк (Банк) та ВАТ «Полівтор»(Позичальник) укладено Кредитний договір предметом якого (з урахування додаткової угоди №1 від 06.10.2008) є надання Банком Позичальнику грошових коштів (кредит) у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії на таких умовах:

- сума відновлювальної кредитної лінії –4000000 грн.;

- строк користування до 29 вересня 2009 року;

- плата за користування кредитом –22% річних;

- погашення кредиту здійснюється згідно додатка №1, що є невід’ємною частиною даного Кредитного договору.

Відповідно до п.2.4 Кредитного договору Банк надає Позичальнику кредит на наступні цілі: поповнення обігових коштів.

За умовами Кредитного договору, Банк зобов’язаний надати Позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі та на строк, що встановлений в п.1.1 Кредитного договору та в порядку і на умовах, встановлених Кредитним договором.

Як слідує з матеріалів справи та підтверджується меморіальним ордером №TR.10969.1 від 06.10.2008 та випискою по особовому рахунку №26001301008274 Банк надав Позичальнику кредит в сумі 4000000 грн.

Позичальник, в свою чергу взяв на себе зобов’язання повернути Банку отриманий кредит в повному обсязі, в строк та у порядку встановлених Кредитним договором (п.4.1); сплатити Банку плату за користування кредитом у розмірі та порядку, що встановлені Кредитним договором.

Згідно з п.7.2 Кредитного договору проценти за користування кредитом за поточний місяць нараховуються двічі на місяць: 25 числа (база нарахування з 1-го до 24 число включно) та в останній робочий день (база нарахування з 25-го по останній календарний день) кожного календарного місяця.

При нарахуванні плати за користування кредитом враховується день списання коштів з позичкового рахунку і не враховується день повернення кредиту або його частини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Однак, Позичальник, користуючись грошовими коштами в межах кредитної лінії, свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконав та порушив термін повернення кредиту, встановлений п. 1.1. Кредитного договору.

Таким чином, станом на 30.09.2009 у позивача виникло право вимоги погашення Позичальником суми кредиту, нарахованих відсотків (плати) за користування кредитом в повному обсязі, що становить:

-          4000000 грн. - заборгованість по кредиту (тіло кредиту).

- 308957,07 грн. –простроченої заборгованості за відсотками.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов’язання, сплата неустойки (пені, штрафу).

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з статтею 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання має вчиняться у письмовій формі.

Так, відповідно пунктом 9.1 Кредитного договору встановлено, що у разі несвоєчасного повернення кредиту Банк має право стягнути суму боргу та 30 (тридцять) відсотків річних від простроченої суми за кожний день прострочення.

Частиною 2 статті 546 ЦК України передбачено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

До таких інших видів забезпечення виконання зобов'язання слід віднести і передбачені статтею 625 ЦК України річні.

Передбачені п.9.1 Кредитного договору річні є відсотками, які нараховуються від суми простроченого виконання грошового зобов'язання (несвоєчасного повернення кредиту), розмір процентів яких встановлений договором.

В свою чергу, пунктом 9.2 Кредитного договору встановлено, що у разі несвоєчасної (неналежної) сплати плати за користування кредитом, Позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

Керуючись вказаними положеннями ЦК України, умовами Кредитного договору, а також враховуючи положення п. 6 ст. 232 ГК України, позивач нарахував Позичальнику 30% річних на суму прострочених грошових зобов'язань по сплаті тіла кредиту, та пеню на суму прострочених грошових зобов'язань по сплаті процентів (плати) за користування кредитом, який складає:

-          30% річних за несвоєчасне повернення кредиту за період з 03.08.2009 до 29.09.2009 становить –96225,26 грн.

-          пеня за несвоєчасну сплату процентів за період з 05.05.2009 до 29.09.2009 становить –7697,90 грн.

Як слідує з матеріалів справи, відносно третьої особи (ВАТ «Полівтор») Господарським судом Автономної Республіки Крим порушено провадження у справі про банкрутство, на підставі ст.ст. 8, 11 та 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі –Закон) .

Частиною 1 статті 14 Закону визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.01.2010 визнано грошові вимоги кредиторів та затверджено реєстр вимог кредиторів боржника (третьої особи), зокрема в такій сумі і в такій черговості –ВАТ ВТБ Банк в сумі 4405182,33 грн. –четверта черга, 7697,90 грн. –шоста черга.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.04.2010 ухвалу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.02.2010 у справі №2-30/5271-2009 залишено без змін.

Тобто, загальна сума визнаних конкурсних вимог Банку становить 4412880,23 грн.

Керуючись нормами статей 546, 547, 553-555 ЦК України з метою забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань Позичальника по Кредитному договору, в тому числі щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій, збитків та будь-яких інших платежів 2 жовтня 2008 рок між позивачем та ТОВ «ТД «Інтерпласт»(надалі –Поручитель) було укладено Договір поруки.

Умовами Договору поруки, а саме, п. 1 передбачено, що Поручитель поручається перед Банком за виконання Позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін, умови повернення та сплати яких встановлюється Кредитним договором та будь-якими додатковими угодами до нього (в т.ч. збільшуючими основне зобов'язання).

Відповідно до п. 4 Договору поруки, у разі невиконання зобов'язань за Кредитним договором Поручитель та Позичальник відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У відповідності до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до частини 2 статті 543 ЦК України кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Враховуючи, що на момент звернення позивача до суду зобов'язання за Кредитним договором продовжувало діяти та заборгованість по ньому не була погашена, то зобов'язання за Договором поруки не є припиненим.

Факт визнання Господарським судом Кіровоградської області грошових вимог Банку до третьої особи та затвердження реєстру вимог кредиторів боржника (третьої особи) не може бути підставою для припинення зобов’язань відповідача за Договором поруки.

Також не можна вважати, що Банк вступивши у справу про банкрутство боржника (третьої особи) та підтвердивши факт наявності у боржника-банкрута заборгованості за Кредитним договором шляхом затвердження господарським судом реєстру вимог кредиторів боржника (третьої особи) до якого включено й позивача, тим самим захистив свої права. Позаяк лише фактом затвердження реєстру кредиторів боржника Банк не одержав виконання зобов’язань за Кредитним договором.

Тобто, в даному випадку позивач правомірно звернувся до ТОВ «ТД «Інтерпласт»як солідарного боржника за невиконання третьою особою, як Позичальником умов Кредитного договору, щодо своєчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та пені, розміри, терміни, умови повернення та сплати яких встановлюється Кредитним договором та будь-якими додатковими угодами до нього.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник саме з його вини (стаття 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 66-68, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерпласт»(01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд.7-Б, 3 поверх, секція «Г», приміщення №104, ідентифікаційний код 33748324) на користь Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк (01004, м. Київ, бул. Т. Шевченко/вул. Пушкінська, бул. 8/26, ідентифікаційний код 14359319) заборгованість в сумі 4412880 (чотири мільйони чотириста дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 23 коп., що складається з:

-          простроченої заборгованості за кредитом –4000000 (чотири мільйони) грн.;

-          30% річних –96225 (дев’яносто шість тисяч двісті двадцять п’ять) грн. 26 коп.;

-          308957 (триста вісім тисяч дев’ятсот п’ятдесят сім) грн. 07 коп. –простроченої заборгованості за відсотками;

-          7697 (сім тисяч шістсот дев’яносто сім) грн. 90 коп. –пені, нарахованої у зв’язку з несвоєчасною сплатою процентів, шляхом перерахування коштів на рахунок №361909000200 в Кримській філії ВАТ ВТБ Банк, МФО 384618, ідентифікаційний код 25144183.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерпласт»(01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд.7-Б, 3 поверх, секція «Г», приміщення №104, ідентифікаційний код 33748324) на користь Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк (01004, м. Київ, бул. Т. Шевченко/вул. Пушкінська, бул. 8/26, ідентифікаційний код 14359319) 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. –витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

СуддяСташків Р.Б. Повний текст рішення підписано 21.06.2010