Рішення № 10024738, 04.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/8204.06.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталонмолпродукт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон - Агро"

про стягнення 1829700,00 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники:

Від позивача                    Голуб В.А. (дов. б/н від 15.02.1010р.)

Від відповідача          не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еталонмолпродукт»(далі по тексту –позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Агро»(далі по тексту –відповідач) про стягнення 1829700,00 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу товарів №ВН 006-2005 від 14.01.2005 року, з яких 1827200,00 грн. основного боргу, 2500,00 грн. штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2010 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №9/82, розгляд справи призначено на 25.05.2010 року.

У судовому засіданні 25.05.10р. позивач підтримав заявлені позовні вимоги, які обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором купівлі-продажу товарів №ВН 006-2005 від 14.01.2005 року, у зв’язку з чим утворилась заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2010 року розгляд справи був відкладений на 04.06.2010 року у зв’язку з неявкою відповідача та неподанням сторонами по справі всіх витребуваних судом доказів, а також зобов’язано позивача надати додаткові пояснення щодо пропуску строку позовної давності.

Дослідивши матеріали справи у судовому засіданні 25.05.2010 року та заслухавши пояснення представника позивача суд відмовляє в задоволені заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, оскільки відповідачем не доведено, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а також захід забезпечення позову, про який клопоче позивач, а саме арешт майна не узгоджується з предметом позову про стягнення грошових коштів та доказів неможливості стягнення з відповідача саме грошових коштів, а отже ухвалою суду від 25.05.10р. у задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів відмовлено.

В судовому засіданні 04.06.10р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та надав додаткові пояснення до позовної заяви, відповідно до яких з посиланням на ст. 264 ЦК України зазначив, що строк позовної давності щодо стягнення заборгованості переривався та обчислюється заново з 13.04.07р., тобто з моменту підписання між сторонами акту звірки взаєморозрахунків, а позовну заяву надіслано до суду поштовим зв’язком 13.04.2010р.

04.06.2010 року судом повторно розглянуто заяву позивача про забезпечення позову, в якій останній просить суд вжити заходи по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на майно та поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Агро»26008014210045 в філії АКІБ «УкрСиббанк» Київське регіональне управління м. Київ, МФО 300733, код ЄДРПОУ 30781961, оскільки на думку заявника невжиття такого заходу може ускладнити або унеможливити виконання рішенн

я господарського суду, та суд прийшов до висновку, що подана заява про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Як зазначалося в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 р. N 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Суд приходить до висновку, що дії відповідача, а саме надання згоди на заміну первісного кредитора у зобов’язанні, визнання ним наявності заборгованості згідно акту звірки взаєморозрахунків, свідчать про те, що відповідач мав намір погасити наявну заборгованість, а отже у суду відсутні підстави вважати, що майно, яке є відповідача може зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення суду.

Відповідачу направлялись ухвали Господарського суду міста Києва від 19.04.2010 року про порушення провадження у справі та від 25.05.2010 року про відкладення розгляду справи, проте направлені конверти повернулись до канцелярії суду у зв’язку з відсутністю відповідача за зазначеною адресою.

Представник позивача надав суду витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 01.05.2010 року, за яким адреса відповідача є тією ж, на яку направлялись ухвали, а саме: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7.

Згідно п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р.N01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р." у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому суд зазначає, що Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи те, що нез’явлення представника Відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

14 січня 2005 року між Закритим акціонерним товариством «Пирятинський сирзавод»та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу товарів №ВН 006-2005, за яким Закрите акціонерне товариство «Пирятинський сирзавод»зобов’язалося передати товар у власність відповідача, а відповідач зобов’язався прийняти товар та оплатити його.

Згідно вищевказаного договору відповідач отримав від Закритого акціонерного товариства «Пирятинський сирзавод»товар - сир згідно додатку № 35 від 23 червня 2005 року до договору купівлі-продажу №ВН 006-2005 від 14 січня 2005 року, що підтверджується Довіреністю серії ЯИХ № 125327 від 03 липня 2005 року.

Отримання товару підтверджується також товарно-транспортними накладними: №40451 від 23.06.2005р., №40475 від 23.06.2005р., №40651 від 24.06.2005р., № 40634 від 24.06.2005р., № 40664 від 24.06.2005р., № 40789 від 26.06.2005р. та податковими накладними: №55962 від 23.06.2005р., № 55986 від 23.06.2005р., № 56227 від 24.06.2005р., № 56199 від 24.06.2005р., № 56240 від 24.06.2005р., № 56402 від 26.06.2005р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за 01.04.2007 року по 13.04.2007 року, підписаного та завіреного мокрими печатками сторін, заборгованість відповідача станом на 13.04.2007 року складає 2655200,00 грн.

На виконання вищевказаного договору, згідно додатку № 35 від 23 червня 2005 року, що передбачає порядок проведення оплати за товар покупцем шляхом виписки простого векселя, відповідач виписав вексель № 3007339367 від 29.07.2005 року на суму 1 827 200,00 грн., дата погашення - «по пред'явленню».

29 березня 2007 року відповідно до договору № Ц-001-2007 ЗАТ «Пирятинський сирзавод» відступив на користь позивача право вимоги за простим векселем № 3007339367 від 29.07.2005 року на суму 1 827 200,00 грн., про що було повідомлено відповідача листом №904 від 29.03 2007 року з проханням сплатити позивачу 1827200,00 грн.

Актом приймання-передачі № 1 до Договору про відступлення права вимоги № Ц-001-2007 від 29 березня 2007 року ЗАТ «Пирятинський сир завод»передало позивачу простий вексель № 3007339367 від 29.07.2005 року на суму 1 827 200,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до статті 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, який запроваджено Женевською конвенцією (дата набрання чинності для України 06.01.2000р.) –далі по тексту Уніфікований закон про векселі, простий вексель містить:

(1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

(2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;

(3) зазначення строку платежу;

(4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

(5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж;

(6) зазначення дати і місця складання простого векселя;

(7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Відповідно до статті 76 вказаного Уніфікованого закону, документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті.

Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням.

При відсутності особливого зазначення, місце, де видано документ, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання векселедавця.

Простий вексель, в якому не вказано місце його видачі, вважається виданим у місці, зазначеному поруч з найменуванням векселедавця.

Як встановлено статтею 77 Уніфікованого закону, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо:

індосаменту (статті 11 - 20);

строку платежу (статті 33 - 37);

платежу (статті 38 - 42);

права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54);

платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63);

копій (статті 67 і 68);

змін (стаття 69);

позовної давності (статті 70 і 71);

неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

В судовому засіданні судом оглянуто оригінал простого векселя № 3007339367 (копія якого знаходиться в матеріалах справи), який знаходиться у позивача у справі, що є підтвердженням наявності заборгованості відповідача по векселю, та встановлено, що відповідачем визнано заборгованість по вказаному векселю шляхом підписання акту звірки взаєморозрахунків від 13.04.2007р., з якого обчислюється строк позовної давності.

Оскільки відповідачем не подано доказів погашення заборгованості на день розгляду спору, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивач в частині стягнення основного боргу в розмірі 1827200,00 грн.

Суд відмовляє в задоволені позовних вимог в частині стягнення 2500,00 грн. штрафних санкцій, передбачених п. 8.3. договору купівлі-продажу , укладеного між ЗАТ «Пирятинський сирзавод»та ТОВ «Регіон-Агро», відповідно до якого за односторонню необґрунтовану від виконання своїх зобов’язань у період дії даного договору винна сторона сплачує штраф у розмірі 2500 (дві тисячі п’ятсот) грн., оскільки відповідач у справі свої зобов’язання по оплаті поставленого товару по договору купівлі-продажу № ВН 006-205 від 14.01.05р. виконав шляхом видачі простих векселів у рахунок оплати за поставлений товару, що підтверджується додатковою угодою №2 від 29.07.2005 року, а отже відсутні підстави для стягнення штрафу з відповідача за невиконання зобов’язань по оплаті за поставлений товар.

Суд також зазначає, що подана позивачем заява після встановленого законодавством трирічного строку позовної давності підлягає розглядові на підставі ч. 2 статті 267 ЦК України, без застосування встановлених строків позовної давності, оскільки жодна зі сторін у спорі не заявила до початку вирішення спору про застосування строків позовної давності.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст.4, 49, 66, 67, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Агро» (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7; код ЄДРПОУ 30781961, з будь-якого виявленого державним виконавцем рахунку) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталонмолпродукт»(01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9; код ЄДРПОУ 32072982) 1 827 200,00 (один мільйон вісімсот двадцять сім тисяч двісті) грн. 00 коп. заборгованості за векселем, 18271 (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят одна) грн. 38 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В решті позову відмовити.

4.          У задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

5.          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Еталонмолпродукт»(01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9; код ЄДРПОУ 32072982) з державного бюджету України зайво сплачене державне мито в розмірі 6703 (шість тисяч сімсот три) грн. 00 коп. перерахованих платіжним дорученням №746 від 16.03.2010 року.

6.          Рішення може бути оскаржено в порядку передбаченому чинним законодавством

України.

7.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко

Рішення підписано 21.06.2010 року