Рішення № 10024313, 14.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/341-22/11714.06.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемсервіс» до Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій міністерства

будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України

в особі Експериментально-конструкторського бюро

про стягнення збитків

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача Кузніченко Е.В. директор;

Гриньковський С.П. (довіреність № 26/05 від 26.05.2010р.);

від відповідача Чабала Г.К. (довіреність № 206-3822 від 31.12.2009р.);

В судовому засіданні 14.06.2010р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Справа судом першої інстанції розглядається вдруге.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Цемсервіс»(надалі ТОВ «Цемсервіс», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Експериментально-конструкторського бюро Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України (надалі відповідач) 16404, 27 грн., з яких 11036, 80 грн. (неповернута сума боргу простроченого невиконаного зобовязання згідно договору як реальний збиток понесений позивачем), 4625, 43 грн. (індекс інфляції на суму безпідставно неповернутого в строк боргу простроченого зобовязання), 742, 04 грн. (три відсотки річних на суму безпідставно неповернутого в строк боргу простроченого зобовязання).

В ході розгляду справи позовні вимоги були уточнені, згідно з поданою заявою за вих. № 03-03/09-3 від 03.03.2009р. на розгляд суду заявлені вимоги про стягнення з відповідача 18 081, 42 грн., з яких 11036, 80 грн. (неповернута сума боргу простроченого невиконаного зобовязання згідно договору як реальний збиток понесений позивачем), 6135, 67 грн. (індекс інфляції на суму безпідставно неповернутого в строк боргу простроченого зобовязання), 908, 95 грн. (три відсотки річних на суму безпідставно неповернутого в строк боргу простроченого зобовязання).

Після скасування прийнятих у справі рішень, згідно з Постановою Вищого господарського суду України від 29.10.2009р. заявлені позовні вимоги підтримані, від сторін отримані пояснення, які долучені до справи.

Позов обгрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору від 01.01.2005р. про участь у виробничому циклі, укладеного між ним та позивачем.

Відповідачем позову не визнано, заперечення викладені письмово у відзиві та додатково наданих поясненнях по справі, обгрунтовані відсутністю підстав для стягнення з відповідача суми збитку, оскільки грошові кошти отримані від позивача були перераховані за простій вагону і саме за проханням останнього.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши наявні докази у справі, здійснивши необхідні дії на виконання вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду України у справі, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2005р. між Експериментально-конструкторським бюро НДІБК та ТОВ «Цемсервіс»укладено договір про участь у виробничому циклі, відповідно до умов якого замовник (позивач у справі) доручив, а виконавець (відповідач у справі) прийняв до виконання роботи, пов'язані з оформленням документів (розкредитуванням), подачею, розвантаженням, прибиранням вагонів, що прибувають для замовника.

Укладений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що замовник поставляє залізничним транспортом на майданчик виконавця цемент або інші будівельні матеріали, а виконавець надає ємкості для вивантаження цементу.

Згідно з п. 2.1. договору виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи, пов'язані з оформленням документів (розкредитуванням), подачею, розвантаженням, прибиранням вагонів, подачею електроенергії та повітря для подальшої реалізації цементу тощо.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що виконавець зобов'язується своєчасно і якісно виконувати вказані роботи.

Пунктом 5.1. Договору передбачено матеріальну відповідальність виконавця за простій вагонів, який стався з його вини, а також несвоєчасне розвантаження.

Пунктом 6.1. строк дії Договору встановлювався з 01.01.2005р. по 31.12.2005р. Згідно п. 6.2. Договору якщо жодна з сторін за місяць до закінчення строку дії договору не заявить про наміри розірвати його, договір автоматично пролонгується на один рік.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2006р. у справі № 31/347 зазначений договір визнано пролонгованим і чинним згідно п. 6.2 договору до 31.12.2006р..

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з платіжним дорученням № 49 від 20.03.2006р. на поточний рахунок відповідача позивачем було перераховано 1 036, 80 грн. згідно платіжного доручення з призначенням платежу: передплата за послуги по розвантаженню вагонів.

23.03.2006р. на адресу відповідача на станцію Київ-Жовтневий Південно-Західної залізниці, згідно залізничної накладної № 43741304, надійшов вагон №97274138 з вантажем 72 тонни цементу марки ПЦ 11/Б-Ш-400, згідно договору ЕЦГ-У/35/01-1/03.06.

В силу положень ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, таким чином враховуючи умови укладеного між сторонами договору від 01.01.2005р., при надходженні вагону з вантажем для відповідача виникли зобовязання по виконанню робіт пов’язаних з оформленням документів, подачею, розвантаженням, прибиранням вагону.

Оскільки, роботи по розвантаженню, прийманню вантажу відповідачем не були виконані, від Київської дирекції залізничних перевезень станції «Київ-Жовтневий»відповідачем було отримано лист за вих. 14 від 29.03.2006р. в якому повідомлялось про нарахування платежів за зберігання вантажу в вагоні – 6739 грн. з ПДВ, за користування вагоном –2673 грн. з ПДВ, додаткових зборів 383 грн. з ПДВ.

31.03.2006р. позивачем на поточний рахунок відповідача було перераховано 10 000 грн. згідно платіжного доручення № 53 з призначенням платежу: передплата за послуги по розвантаженню вагонів, і того ж дня у листі за вих. № 31/3 від 31.03.2006р. позивач просив відповідача оплатити простій вагону №97274138 та оформити документи для переадресації його на станцію Ірпінь.

Відповідач платіжним дорученням № 239 від 31.03.2006 р. сплатив залізниці 11036, 80 грн. за простій вказаного вагону та переадресував його на станцію Ірпінь.

Сплату зазначених коштів позивач вважає понесеними збитками внаслідок порушення відповідачем договірних зобов’язань, що зокрема підтверджено і постановою Вищого господарського суду України по даній справі.

Відповідно до ч.1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Так у постанові Вищого господарського суду України від 29.10.2009р. відзначено що відповідач порушив умови договору, а саме своєчасно не розвантажив вагон №97274138, що прибув для замовника (п. 4.1 договору), це призвело до його простою, у зв'язку з чим залізниця нарахувала позивачу штрафні санкції за простій вагону на станції в розмірі 11 036, 80 грн., які позивач вимушений був сплатити. Відсутності своєї вини у допущенні вказаного порушення відповідачем перед судом не доведено, а при встановлених обставинах справи, суд приймає до уваги положення договору –п. 5.1 де сторони передбачили що виконавець (відповідач у справі) несе матеріальну відповідальність за простій вагонів, який стався з його вини, а також несвоєчасне їх розвантаження.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв’язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої. Порушення умов договору з боку відповідача та невчинення дій по виконанню робіт, обов’язок по яких виник для відповідача з договору від 01.01.2005р., в даному випадку свідчить про наявність вини відповідача у спричиненні збитків які поніс позивач по перерахуванню коштів за простій вагону, у зв’язку з чим заявлені вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 11036, 80 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що претензію позивача у яких заявлено про необхідність погашення заборгованості шляхом повернення грошових коштів надіслано відповідачу 20.02.2007р. і така останнім не визнана про що повідомлено листом за вих. 44 від 12.03.2007р. суд задовольняє вимоги позивача про стягнення нарахованих інфляційних збитків та 3% річних за період з 28.02.2007р. по 03.03.2009р. (дата на яку здійснено розрахунок позивачем) оскільки, розрахунок 3% річних та інфляційних збитків з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України має бути здійснено починаючи з 28.02.2009р. в разі невиконання відповідачем обов’язку по поверненню грошових коштів.

В свою чергу, претензія яка надіслана відповідачу за вих. № 39 від 17.04.2006р. і яку відповідачем не визнано згідно відповіді (вих. № 71 від 04.05.2006р.) не містила вимог до відповідача по поверненню зазначених коштів, а відтак відсутні підстави вважати наявним у вказаному періоді прострочення грошового зобовязання з боку відповідача та вимагати сплати інфляційних збитків та 3% річних в судовому порядку.

Сума трьох процентів річних за період прострочення з 28.02.2007р. по 03.03.2009р. (дата на яку здійснений розрахунок позивачем) за розрахунком суду складає 665, 83 грн.:

11036, 80 грн. х 3% : 365 (кількість днів у 2007р.) х 307 (кількість днів прострочення за період з 28.02.2007р. по 31.12.2007р.) = 278, 49 грн.;

11036, 80 грн. х 3% : 366 (кількість днів у 2008р.) х 366 (кількість днів прострочення за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р.) = 331, 10 грн..

11036, 80 грн. х 3% : 365 (кількість днів у 2009р.) х 62 (кількість днів прострочення за період з 01.01.2009р. по 03.03.2009р.) = 56, 24 грн.;

Інфляційні збитки за розрахунком у періоді з 28.02.2007р. по 03.03.2009р. складають 4536, 10 грн. та підлягають стягненню на користь позивача у вказаному розмірі.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 180, 93 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 266, 04 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України (ідент. код юрид. особи 02495431) в особі Експериментально-конструкторського бюро (03067, м. Київ, вул. Виборзька 86, р/р 26001322631 в АКБ «Національний кредит»м. Київ, МФО 320702, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 02495425) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемсервіс»(08140, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Гореничі, вул. Паторжинського 1, р/р 26005301232517 в філії Жовтневого відділення ПІБ м. Київ, МФО 322067, ідент. код 32294952) 11036, 80 грн. (одинадцять тисяч тридцять шість гривень 80 копійок) понесених збитків, 4536, 10 грн. (чотири тисячі п’ятсот тридцять шість гривень 10 копійок) інфляційних збитків, 665, 83 грн. (шістсот шістдесят п’ять гривень 83 копійки) 3% річних, 266, 04 грн. (двісті шістдесят шість гривень 04 копійки) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 21.06.2010