Рішення № 100242022, 08.10.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2021 року м. Київ № 320/7377/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Зазимської сільської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

до суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Зазимської сільської ради (Київська область, Броварський район, с. Зазим`є, вул. Широка 6, код ЄДРПОУ 04363876), в якому просить суд:

- визнати бездіяльність Зазимської сільської ради протиправною щодо не прийняття рішення за клопотанням позивача від 07.12.2020 року вх. №503;

- зобов`язати відповідача після набрання рішенням суду законної сили винести на найближчу сесію на розгляд депутатів клопотання позивача від 07.12.2020 року вх. №503 та за підсумками розгляду якого прийняти рішення відповідно до вимог частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Позов мотивований тим, що відповідно до статті 118 Земельного кодексу України відповідач, розглянувши клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,12 га, повинен був прийняти рішення про надання такого дозволу або про мотивовану відмову у його наданні. Зазимська сільська рада не прийняла жодного рішення, проте листом від 29.12.2020 повідомила, що клопотання розглянуто на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, агропромислового комплексу, планування території, архітектури та містобудування від 08.12.2020 та рекомендовано позивачу звернутись із заявленим клопотанням після розроблення та затвердження детального плану території відповідно до чинного законодавства.

Неприйняття відповідачем рішення за заявою позивача, останній вважає протиправною бездіяльністю.

Суд ухвалою від 29.06.2021 відкрив провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та запропоновував відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася відповідачеві засобами електронного зв`язку на електронну адресу відповідача 05.07.2021 о 13:07 год. Успішна доставка відповідного електронного листа підтверджується сформованим автоматизованою системою документообігу суду звітом від 05.07.2021.

Таким чином, враховуючи приписи пункту 2 частини 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України, останнім днем строку на подання відповідачем відзиву на позов було 20.07.2021.

Однак правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, оскільки ні у встановлений судом в ухвалі від 29.06.2021 строк, ані станом на час складення даного рішення відзив від відповідача, у тому числі на електронну адресу суду - не надходив.

Відтак, подальший розгляд справи суд вирішив здійснити за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 07.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до Зазимської сільської ради з клопотанням, зареєстрованим Зазимською сільською радою 07.12.2020 вх. №503, про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,12 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд згідно з графічним матеріалом в АДРЕСА_2 для подальшої приватизації.

В якості додатків до клопотання позивач надав: копію паспорта, копію ідентифікаційного коду, графічний матеріал з бажаним місцем розташування земельної ділянки, копію посвідчення УБД.

Зазимська сільська рада Броварського району Київської області листом від 29.12.2020 №503-02-21 повідомила позивача, що його клопотання від 07.12.2020 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,12 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) згідно з графічним матеріалом в АДРЕСА_2 було розглянуто на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, агропромислового комплексу, планування території, архітектури та містобудування від 08.12.2020 та 19.12.2020.

При цьому у вказаному листі також зазначалося, що відповідно до статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

В свою чергу даним листом повідомлено, що на пленарній сесії прийнято рішення від 24.12.2020 №291 «Про розроблення детального плану території загальною орієнтовною площею 27 га по вул. Центральна та по АДРЕСА_2 », в зв`язку з чим позивачу рекомендовано звернутись із вищезазначеним питанням після розроблення та затвердження детального плану території, відповідно до чинного законодавства.

Не погоджуючись із такою відповіддю відповідача, вважаючи, що останнім не було прийнято рішення щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або рішення щодо відмови у такому наданні, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту б частини 1 статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, Земельним кодексом України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Судом встановлено, що позивач, відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України, звернувся до органу місцевого самоврядування - Зазимської сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Однак, рішення за заявою позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або рішення про відмову у його наданні Зазимською сільською радою не приймалось.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Відповідно до пункту 34 частини першої статті 23 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Таким чином, згідно наведених положень Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмова у його наданні належить до компетенції відповідної ради, як органу із системи місцевого самоврядування, а надання дозволу або відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється індивідуальним правовим актом - рішенням такої ради.

Відтак, саме рішення відповідача є формою реалізації владних повноважень, встановлених законом, які породжують правові наслідки, змінюють суб`єктивні права та створюють певні обов`язки позивача.

Як встановлено судом, відповідач у листі від 29.12.2020 №503-02-21 посилався на те, що клопотання позивача від 07.12.2020 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,12 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) згідно з графічним матеріалом в с. Пухівка по вул. Патріотичній було розглянуто на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, агропромислового комплексу, планування території, архітектури та містобудування від 08.12.2020 та 19.12.2020, однак за відсутності детального плану території та в зв`язку з прийняттям рішення від 24.12.2020 №291 «Про розроблення детального плану території загальною орієнтовною площею 27 га по вул. Центральна та по вул. Патріотична в с. Пухівка Броварського району Київської області» позивачу рекомендувалось звернутись після розроблення та затвердження детального плану території.

Суд звертає увагу на те, що жодних доказів того, що відповідач прийняв чи то рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки чи рішення про відмову у такому наданні матеріали справи не містять.

Відтак суд констатує, що відповідач не вирішив клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки у порядок та спосіб, що визначений чинним законодавством.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не приймаючи жодного рішення з питання надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки протиправно бездіяв, а тому правомірність поведінки такого суб`єкта має бути забезпечена результативним рішенням.

Крім цього, відповідно до частини 3 статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності» у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється, крім випадків:

1) розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи;

2) приватизації громадянином земельної ділянки, наданої йому в користування відповідно до закону;

3) надання земельної ділянки, розташованої на території зони відчуження чи зони безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

4) надання земельної ділянки для розміщення лінійних об`єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, ліній електропередачі, зв`язку);

5) буріння, влаштування та підключення нафтових і газових свердловин за межами населених пунктів;

6) будівництва, експлуатації військових та інших оборонних об`єктів.

Так, в основу наведеного вище листа відповідача покладено висновок про відсутність затвердженого плану зонування або детального плану території та прийняття рішення «Про розроблення детального плану території загальною орієнтовною площею 27 га по вул. Центральна та по вул. Патріотична в с. Пухівка Броварського району Київської області».

Як вже зазначалось, положення статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", на яку посилається відповідач у листі від 29.12.2020 №503, визначають умови, при яких заборонено передачу земельної ділянки саме у власність чи користування фізичним та юридичним особам.

В свою чергу, суд звертає увагу, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 22.05.2018 у справі № 468/1263/17-а, від 11.06.2019 у справі № 826/841/17, від 31.10.2019 у справі № 607/4538/16-а.

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на раду обов`язку (не є підставою для виникнення зобов`язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність. Рада може відмовити у затвердженні проекту та наданні земельної ділянки у власність з підстав, визначених законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі 509/4722/16-а, від 29.08.2019 у справі № 540/2441/18 та від 31.10.2019 у справі №607/4538/16-а.

Крім того, згідно наявних матеріалів по справі, відповідач не зазначав про невідповідність місця розташування земельної ділянки, що планується до відведення, вимогам законів, прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, чи генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку, а лише посилається на прийняття сесією рішення про розроблення детального плану території.

Суд зауважує, що клопотання позивача підлягає розгляду повноважним органом на відповідність вимогам закону, а суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови не перевірки, не надання оцінки та не встановлення певних обставин суб`єктом владних повноважень з цього питання.

Щодо позовних вимог стосовно зобов`язання відповідача після набрання рішенням суду законної сили винести на найближчу сесію на розгляд депутатів відповідне клопотання позивача, суд зазначає наступне.

В силу статті 2, частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. При цьому, у статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України додатково закріплено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає виконанню в силу закону.

Відтак, не потребує додаткової вказівки у резолютивній частині рішення суду зобов`язання відповідача винести клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на найближчу сесію, саме після набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазимська сільська рада, як суб`єкт владних повноважень, не довела правомірності не прийняття рішення щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або мотивованої відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Зважаючи на те, що Зазимською сільською радою не було прийнято рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або рішення про відмову позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою (з наведенням вичерпних підстав для такої відмови), передбачених статтею 118 Земельного кодексу України, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на найближчій сесії Зазимської сільської ради, та за результатами її розгляду прийняти рішення з урахуванням вимог діючого законодавства.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору, а тому витрати, передбачені статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України - відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Зазимської сільської ради (Київська область, Броварський район, с. Зазим`є, вул. Широка 6, код ЄДРПОУ 04363876) щодо не прийняття рішення за клопотанням ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 07.12.2020 року вх. №503.

Зобов`язати Зазимську сільську раду Броварського району Київської області (Київська область, Броварський район, с. Зазим`є, вул. Широка 6, код ЄДРПОУ 04363876) розглянути на найближчій сесії клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 07.12.2020 року вх. №503, за підсумками розгляду якого прийняти рішення відповідно до вимог частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 08.10.2021.

Суддя Панченко Н.Д.