Рішення № 10024189, 14.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/14714.06.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Автопілот»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «МС ОЙЛ КАРД»

Простягнення 35739,84 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Гроховська А.О., № б/н від 01.03.2010 р.

Від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопілот»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “МС ОЙЛ КАРД” про стягнення 34965, 23 грн. основного боргу, 664, 33 грн. інфляційних нарахувань та 110, 28 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати за поставлений товар у відповідності до видаткових накладних № АП-2101/10-3 від 21.01.2010 р., № АП-1401/10-2 від 14.01.2010 р., № АП-1401/10-1 від 14.01.2010 р., № АП-1812/09-10 від 18.12.2009 р., № АП-0212/09-2 від 02.12.2009 р., № АП-2011/09-4 від 20.11.2009 р. № АП-1211/09-2 від 12.11.2009 р., № АП-1211/09-1 від 12.11.2009 р., № АП-0511/09-1 від 05.11.2009 р., № АП-0511/09-03 від 05.11.2009 р.

Ухвалою суду від 02.04.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/147 та призначено її розгляд на 17.05.2010 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 17.05.2010 р. підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 02.04.2010 р. надав витребувані судом документи, але в наданій ним суду довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців були відсутні останні аркуші.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, відзиву на позов не надав.

У зв’язку з необхідністю витребувати документи у справі, а також приймаючи до уваги нез’явлення представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду від 02.04.2010 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні,           ухвалою суду від 17.05.2010 р. розгляд даної справи було відкладено до 07.06.2010 р.

Представник позивача у судовому засіданні 07.06.2010 р. підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 17.05.2010 р. надав суду довідку з органів статистики про включення відповідача в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України станом на день розгляду справи в суді.

Представник відповідача у призначене судове засідання повторно не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, відзиву на позов не надав.

Враховуючи наведене, у зв’язку з необхідністю витребувати документи у справі, а також приймаючи до уваги нез’явлення представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвал суду від 02.04.2010 р. та від 17.05.2010 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, суд повторно відклав розгляд даної справи № 37/147 на 14.06.10 р.

11.06.2010 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи по суті та прийняття рішення без присутності представника позивача на підставі вже поданих документів.

Представник відповідача черговий раз у судове засідання не з’явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, вимог ухвали не виконав.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, зважаючи на те, що позивач не заперечує проти вирішення справи без участі представника відповідача, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопілот»поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю “МС ОЙЛ КАРД” отримало товар на загальну суму 35202,16 грн., що підтверджується видатковими накладними № АП-2101/10-3 від 21.01.2010 р., № АП-1401/10-2 від 14.01.2010 р., № АП-1401/10-1 від 14.01.2010 р., № АП-1812/09-10 від 18.12.2009 р., № АП-0212/09-2 від 02.12.2009 р., № АП-2011/09-4 від 20.11.2009 р. № АП-1211/09-2 від 12.11.2009 р., № АП-1211/09-1 від 12.11.2009 р., № АП-0511/09-1 від 05.11.2009 р., № АП-0511/09-03 від 05.11.2009 р. ( копії в матеріалах справи).

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, суд дійшов висновку про укладення між сторонами господарського договору у спрощеній формі.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач у своїй позовній заяві та у наданих суду поясненнях представника повідомив, що ним відповідно до видаткових накладних № АП-2101/10-3 від 21.01.2010 р., № АП-1401/10-2 від 14.01.2010 р., № АП-1401/10-1 від 14.01.2010 р., № АП-1812/09-10 від 18.12.2009 р., № АП-0212/09-2 від 02.12.2009 р., № АП-2011/09-4 від 20.11.2009 р. № АП-1211/09-2 від 12.11.2009 р., № АП-1211/09-1 від 12.11.2009 р., № АП-0511/09-1 від 05.11.2009 р., № АП-0511/09-03 від 05.11.2009 р. було поставлено, а відповідачем було отримано товар на загальну суму 38880,62 грн. В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «МС ОЙЛ КАРД»свої зобов’язання виконало частково, оплативши товар у розмірі 3322,00 грн.

Оскільки конкретний строк оплати отриманого товару не був встановлений, то у відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопілот»01.02.2010 р. направило лист з вимогою про оплату товару на суму 34965,23 грн. і надало семиденний строк для погашення заборгованості. Проте відповідач у визначений позивачем строк оплату за отриманий товар не здійснив.

За таких обставин ТОВ «Автопілот»звернулось до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “МС ОЙЛ КАРД” про стягнення 34965, 23 грн. основного боргу, 664, 33 грн. інфляційних нарахувань та 110, 28 грн. трьох відсотків річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 692 Цивільного кодексу встановлено, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При дослідженні наданих позивачем видаткових накладних, за якими поставлявся товар, судом було встановлено, що позивачем при розрахунку заборгованості за видатковими накладними № АП-2101/10-3 від 21.01.2010 р., № АП-1401/10-2 від 14.01.2010 р., № АП-1401/10-1 від 14.01.2010 р., № АП-1812/09-10 від 18.12.2009 р., № АП-0212/09-2 від 02.12.2009 р., № АП-2011/09-4 від 20.11.2009 р. № АП-1211/09-2 від 12.11.2009 р., № АП-1211/09-1 від 12.11.2009 р., № АП-0511/09-1 від 05.11.2009 р., № АП-0511/09-03 від 05.11.2009 р. було допущено арифметичну помилку, оскільки за розрахунком суду, загальна сума поставки товару за даними накладними становить 35202,16 грн., а не 38880,62 грн., як зазначає позивач у позовній заяві. Оскільки позивач у позовній заяві стверджує факт надходження від відповідача оплати за товар у розмірі 3322,00 грн., то враховуючи перерахунок суду суми основного боргу, заборгованість відповідача становить 31880,16 грн.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про часткову обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопілот»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “МС ОЙЛ КАРД” основного боргу у розмірі 34965,23 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню в частині стягнення 31880,16 грн. основного боргу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопілот»також просить суд стягнути з відповідача 664,33 грн. інфляційних нарахувань та 110,28 грн. річних процентів у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати отриманого товару.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи три відсотки річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання в сумі 31880,16 грн., то судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних, виходячи з того, що строк оплати наступив 08.02.2010 р. (дата вимоги + 7 днів), прострочений період становить 38 календарних днів, отже сума річних та інфляційних нарахувань становить 99,56 грн. та 605,56 грн. відповідно.

Розрахунок інфляційних нарахувань:

Офіційний індекс інфляції за лютий 2010 р. –101,9 %.

31880,16 грн. х 1,019 = 32485,72 грн. (сума боргу з урахуванням індексу інфляції)

32485,72 грн. –31880,16 грн. = 605,78 грн.(сума інфляції).

Сума інфляції становить 605,78 грн.

Розрахунок суду 3 % річних:

3 %:365 х 31880,16 грн. х 38 дні :100 = 99,56 грн.

Сума річних процентів становить 99,56 грн.

Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопілот»у частині стягнення інфляційних нарахувань та річних відсотків за користування чужими грошовими коштами підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МС ОЙЛ КАРД»(02660, м. Київ, вул. Попудренка, 52, код ЄДРПОУ 32527593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопілот» (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 23, код ЄДРПОУ 32102875) 31880 (тридцять одну тисячу вісімсот вісімдесят) грн. 16 коп. основного боргу, 605 (шістсот п’ять) грн. 78 коп. інфляційних нарахувань, 99 (дев’яносто дев’ять) грн. 56 коп. процентів за користування чужими коштами, 328 (триста двадцять вісім) грн. 27 коп. витрат по сплаті державного мита та 215 (двісті п'ятнадцять) грн. 17 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                                     Гавриловська І.О.