Рішення № 10024113, 07.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/17807.06.10 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» ДоВідкритого акціонерного товариства «БУДШЛЯХМАШ»

Простягнення 49293, 74 грн.

                    Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Марковська В.В., дов. № Д07/2009/12/31-13 від 31.12.2009 р.

                     Цурка Н.О., дов. № Д07/2009/07/10-9 від 10.07.2010 р.

Від відповідача: Петриченко А.П., дов. № 1/03 від 01.04.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Відкритого акціонерного товариства «БУДШЛЯХМАШ»про стягнення 46164, 64 грн. основного боргу, 1767, 73 грн. інфляційних нарахувань, 266, 47 грн. трьох відсотків річних та 1094, 90 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 1110243 від 10.11.2000 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Ухвалою суду від 09.04.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/178 та призначено її розгляд на 24.05.2010 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

У зв’язку з тим, що 24.05.2010 р. було вихідним днем, ухвалою суду від 22.05.2010 р. розгляд даної справи було призначено на 26.05.2010 р.

Представник позивача у судовому засіданні 26.05.2010 р. на виконання вимог ухвали суду від 09.04.2010 р. надав витребувані судом документи, а також довідку про надходження коштів за спожиту від АК «Київенерго»теплоенергію ВАТ «БУДШЛЯХМАШ»за період з березня 2010 р. по травень 2010 р.

Представник відповідача повідомив суду про сплату суми основного боргу в розмірі 46164, 64 грн., а також надав суду клопотання про зменшення розміру пені у зв’язку зі скрутним фінансовим стоном ВАТ «БУДШЛЯХМАШ».

Для надання доказів про скрутний фінансовий стан відповідача у судовому засіданні 26.05.2010 р. було оголошено перерву до 07.06.2010 р.

У судовому засіданні 07.06.2010 р. представник позивача підтримав позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій, просив їх задовольнити.

Представник відповідача надав суду пояснення по суті спору, а також докази скрутного фінансового стану ВАТ «БУДШЛЯХМАШ».

          Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(енергопостачальна організація) та Відкритим акціонерним товариством «БУДШЛЯХМАШ»(абонент) був укладений договір № 1110243 від 10.11.2000 р., згідно з пунктом 2.2.1. якого позивач зобов’язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону, гарячого водопостачання –протягом року, в кількості та обсягах, визначених в додатку № 1 до цього договору, а відповідач, у відповідності до пункту 2.3.1., - додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру у визначених в зазначеному додатку обсягах, не допускаючи перевищення, та сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з додатком № 3 до договору № 1110243 від 10.11.2000 р., розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 р. № 1245.

У додатку № 4 до вищевказаного договору встановлено порядок розрахунків за теплову енергію, в пункті 2 якого визначено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число отримує у районному відділі тепло збуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць з урахуванням сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

В пункті 3 зазначеного додатку зазначено, що сплату за вказаними в пункті 2 цього додатку документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Позивач пояснив, що ним належним чином виконувалися зобов’язання за договором № 1110243 від 10.11.2000 р., тоді як відповідач свої зобов’язання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.10.2009 р. до 01.03.2010 р. у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію в розмірі 46164, 64 грн., що засвідчено у довідці позивача про розрахунок основного боргу.

Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з відповідача 46164, 64 грн. основного боргу, а також 1767, 73 грн. інфляційних нарахувань, 266, 47 грн. трьох відсотків річних та 1094, 90 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 1110243 від 10.11.2000 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов’язання щодо оплати заборгованості у розмірі 46164, 64 грн. відповідач виконав з порушенням строків, встановлених договором.

Зокрема, у судовому засіданні 26.05.2010 р. представник відповідача пояснив, що сума основного боргу ним погашена, на підтвердження чого надав суду платіжні доручення: № 161 від 04.03.2010 р. на суму 6968, 74 грн., № 315 від 13.04.2010 р. на суму 14326, 42 грн., № 317 від 15.04.2010 р. на суму 12869, 48 грн., № 320 від 16.04.2010 р. на суму 12000, 00 грн., № 335 від 21.04.2010 р. на суму 14767, 50 грн.

При цьому слід зазначити, що платіж на суму 6968, 74 грн. був здійснений відповідачем 04.03.2010 р., тобто до звернення позивача 01.04.2010 р. з даним позовом. Таким чином, у позивача не було підстав звертатись до Господарського суду міста Києва з позовом в частині основного боргу на суму 6968, 74 грн., у зв’язку з чим суд в цій частині позовних вимог відмовляє.

Що стосується основного боргу в розмірі 39195, 90 грн., який був погашений після звернення позивача з даним позовом до суду, то провадження в цій частині підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 39195, 90 грн. основного боргу підлягає припиненню в зв’язку з відсутністю предмету спору.

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 1767, 73 грн. інфляційних нарахувань, 266, 47 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 1110243 від 10.11.2000 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання в сумі 46164, 64 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 1767, 73 грн. інфляційних нарахувань, 266, 47 грн. трьох відсотків річних.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1094, 90 грн. пені за порушення договірного зобов’язання, посилаючись на пункт 3.5. додатку № 4 до договору № 1110243 від 10.11.2000 р., яким передбачено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0, 5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України..

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань». Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, арбітражний суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення у виконанні зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Розглянувши даний спір, суд дійшов висновку про винятковість порушення відповідачем грошового зобов’язання перед позивачем, враховуючи те, що неможливість своєчасно перерахувати позивачу суму боргу була викликана об’єктивною неможливістю це вчинити, оскільки його фінансування було недостатнім. Судом також приймається до уваги той факт, що ВАТ «БУДШЛЯХМАШ» перебуває у скрутному фінансовому стані, проте віднайшло можливість погасити основний борг повністю.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, до 50, 00 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «БУДШЛЯХМАШ» (вул. Дегтярівська, 21, м. Київ, 04119, ідентифікаційний код 14310164) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(пл. Івана Франка, 5, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(вул. Мельникова, 31, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 26187763) 1767 (одна тисяча сімсот шістдесят сім) грн. 73 коп. інфляційних нарахувань, 266 (двісті шістдесят шість) грн. 47 коп. трьох відсотків річних, 50 (п’ятдесят) грн. 00 коп. пені, 423 (чотириста двадцять три) грн. 25 коп. витрат по сплаті державного мита та 202 (двісті дві) грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Провадження в частині стягнення 39195, 90 грн. основного боргу припинити.

4.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.           Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.