Рішення № 10023820, 14.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/21414.06.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд» До Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАРТАЛ –ЛЮКС» Про стягнення 19 988 грн. 03 коп. Суддя Трофименко Т.Ю. Представники:

від позивача: Марчук Н.О. – по дов. №1091 від 10.06.2010р.

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАРТАЛ –ЛЮКС»19988,03 грн. із яких: 15 400 грн. 00 коп. заборгованість по орендній платі, 1891,59 грн. пеня за просрочку платежу, 587,22 –3% річних, 2109,22 інфляційні.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору оренди №37/9 від 02.01.2009р. не сплатив позивачу в повному обсязі орендну плату, що стало підставою для звернення до суду з позовною заявою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2010 р. порушено провадження у справі №36/214, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 14.06.2010 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в подав додаток №13 до позовної заяви та розрахунок заборгованості відповідача по договору №37/9 від 02.01.2009р., відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача основний борг в розмірі 15400 грн., пеню за просрочку платежу в сумі 701,28 грн., 587,22 –3% річних та 2109,22 інфляційні.

Відповідач в судове засідання не з»явився, представника не направив. Заяв, клопотань на адресу суду

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала про порушення провадження у справі направлялась на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців. Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

02.01.2009р. між Відкритим акціонерним товариством «Трест «Київміськбуд»(далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КВАРТАЛ –ЛЮКС»(далі відповідач) був укладений договір оренди об»єкта нерухомості№37/9. Відповідно до п.1.3 договору об’єктом оренди є –частина нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Польова ,19/8 в м. Києві. Загальна площа об’єкта оренди складає 46,2 кв.м. (п. 1.4 договору).

Пунктом 4.1. Договору строк оренди об’єкта нерухомості становить 12 календарних місяців з дня підписання акта приймання –передачі.

02.01.2009р. між сторонами був підписаний акт приймання –передачі об’єкта нерухомості в оренду згідно договору №37/9 від 02.01.2009р.

Відповідно до п. 5.1 договору розмір орендної плати за 1 кв.м. орендованої площі становить 88,60 грн., в тому числі ПДВ –14,77 грн.

Загальна сума орендної плати становить 4093, 32 грн., в тому числі ПДВ – 682,22 грн. на місяць.

Згідно п. 5.2 договору орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 10 числа поточного місяця.

Крім тог, відповідно до п. 6.1 договору плата за комунальні послуги, отримані орендарем, розраховується орендодавцем згідно затверджених тарифів та фактично наданих комунальних послуг.

Розрахунок плати за комунальні послуги встановлено додатком №1 до договору, який є невід»ємною частиною.

Оплата за комунальні послуги проводиться орендарем в безготівковому порядку на підставі наданих орендодавцем рахунків, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 10 числа наступного місяця.

При розгляді справи судом встановлено, що позивачем виставлялись відповідачу рахунки за орендну частини приміщення та комунальні послуги –рахунок № 528 від 31.01.2009р., №781 від 28.02.2009р, №529 від 31.03.2009р., №1527 від 30.04.2009р.

Листом №14 від 02.04.2009р. відповідач повідомив позивача про дострокове припинення договору з 01.05.2009р. та гарантував повну оплату заборгованості згідно акту звірки №449 від 27.04.2009р. за оренду приміщення.

30 квітня 2009р. між сторонами був підписаний акт приймання –передачі об’єкта нерухомості, відповідно до якого відповідач повернув орендоване приміщення площею 46, 2 кв.м. по вул.. Польова, 19/8 позивачу.

Як свідчать матеріали справи, відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти в сумі 3857,56 грн.

Матеріалами справи доведено і відповідачем не спростовано, що станом на день пред’явлення позову та розгляду справи заборгованість відповідача по орендній платі складає 15400,00 грн.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки своїх зобов’язань по договору щодо сплати на користь позивача орендної плати відповідач не виконав, позов в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 15 400 грн. 00 коп. підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 701,28 грн., 587,22 –3% річних та 2109,22 інфляційні.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 ГК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Цивільний кодекс України (стаття 549) містить поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Пунктом 10.3. Договору встановлено, що у разі прострочення сплати орендних платежів орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежів.

У зв’язку з вищезазначеним позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 701 ,28 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

З огляду на викладене, суд вважає що вимоги позивача в частині стягнення інфляційних в сумі 2109,22 грн. та 3% річних в сумі 587,22 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, підлягають стягненню з відповідача .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАРТАЛ –ЛЮКС»(01034, м. Київ, Ярославів Вал, 36-38, ідентифікаційний код 36003273) на користь Відкритого акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд»(03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення буд. 26-А, ідентифікаційний код 04012661) 15 400 грн. 00 коп. заборгованості по орендній платі, 701 грн. 28 коп. пені, 2109 грн. 22 коп. інфляційних, 587 грн. 22 коп. - 3% річних, 187 грн. 98 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Трофименко Т.Ю.