Рішення № 10023713, 15.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/13115.06.10 За позовом Дочірнього підприємства «Савсервіс Столиця»

До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Про стягнення 5863,22 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача Куделя Д.Ю. - представник за довіреністю № 454 від 22.03.10.

Від відповідача не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Дочірнього підприємства «Савсервіс Столиця»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором купівлі-продажу № 1451 від 09.07.04. в розмірі 5863,22 грн. (4510,17 грн. заборгованість за поставлений товар, 1353,05 грн. штраф).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства України не виконав своєчасно та в повному обсязі свої зобовязання перед позивачем по оплаті товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.10. порушено провадження у справі № 30/131, розгляд справи було призначено на 20.05.10. о 15-40.

Представник відповідача в судове засідання 20.05.10. не зявився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 27.04.10. про порушення провадження у справі № 30/131 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/131 відкладено на 15.06.10. о 11-40.

В судовому засіданні 15.06.10. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 15.06.10. повторно не зявився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 20.05.10. не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, наданим позивачем.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні за згодою представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

09.07.04. між Дочірнім підприємством «Савсервіс Столиця»(далі Продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 1451 від 09.07.04., відповідно до умов якого (п. 1.1) Продавець передає у власність, а Покупець покупає та оплачує товар на умовах, визначених у Договорі.

Відповідно до п. 1.2, 1.3 Договору, асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом даного Договору, визначається у накладних, які оформлюються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару. Партією товару вважається його кількість, зазначена в одній накладній, що є невідємною частиною Договору.

Згідно п. 2.1 Договору, ціни на товар встановлюються Продавцем в прайс-листі, формуються в національній валюті України та зазначаються в накладних.

Як встановлено п. 4.4 Договору, датою передачі партії товару вважається дата прийому-передачі товару, зазначена у відповідній накладній.

Згідно з п. 6.1 Договору, прийом-передача товару здійснюється представниками сторін в пункті доставки в порядку, визначеному чинним законодавством України, та оформлюється шляхом підписання накладних.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє протягом одного календарного року. Якщо по закінченні строку дії даного Договору жодна із сторін не заявить про своє бажання розірвати даний Договір, останній вважається кожен раз продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах (п. 10.1 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, виконуючи умови Договору, позивач здійснив поставку товару відповідачу, а відповідач прийняв товар за накладними: № 32793598 від 06.10.09. на суму 2636,69 грн., № 32664795 від 23.09.09. на суму 715,13 грн., № 32664794 від 23.09.09. на суму 701,62 грн., № 32664635 від 23.09.09. на суму 456,73 грн., а всього на суму 4510,17 грн.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що Покупець здійснює розрахунки за товар у формі попередньої оплати у розмірі 100 % вартості партії товару, що передається по даному Договору.

Як встановлено п. 5.2 Договору, Продавець може надати Покупцю право сплатити вартість поставленого товару протягом чотирнадцяти календарних днів з дати прийому-передачі товару.

Відповідно до п. 5.3 Договору, моментом виконання Покупцем своїх зобовязань по здійсненню розрахунків за товар є дата надходження відповідної суми на банківський рахунок або до каси Продавця.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач своїх зобовязань щодо оплати поставленого товару належним чином не виконав та жодних оплат не здійснював, внаслідок чого у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 виникла заборгованість перед Дочірнім підприємством «Савсервіс Столиця», яка становить 4510,17 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію № 386 від 06.01.10. на суму 4510,17 грн., відповідно до якої позивач просить перерахувати на розрахунковий рахунок заборгованість в сумі 4510,17 грн. у добровільному порядку та зазначає, що в іншому випадку Дочірнє підприємство «Савсервіс Столиця»буде вимушене звернутись до господарського суду.

Як зазначає позивач, відповіді від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не отримано.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як визначено ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обовязку по оплаті товару в повному обсязі не виконав, а тому позовні вимоги Дочірнього підприємства «Савсервіс Столиця»щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 4510,17 грн. заборгованості за поставлений товар, слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, в звязку з тим, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 припустився прострочення по платежах, позивач просить на підставі п. 7.4 Договору стягнути з відповідача штраф у сумі 1353,05 грн.

Як встановлено п. 7.4 Договору, у випадку прострочки Покупцем оплати вартості товару більше ніж на 60 календарних днів вважається, що Покупець необґрунтовано відмовився від оплати товару та зобовязаний сплатити на користь Продавця, крім установленої Договором пені штраф за ухилення від оплати у розмірі 30% від вартості отриманого та не оплаченого в строк товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1353,05 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Але, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 626, 629, 655, 691, 692 Цивільного кодексу України, ст. 173, 180, 188, 193, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, ст. ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства «Савсервіс Столиця»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства «Савсервіс Столиця»(03115, м. Київ, вул. Миколи Краснова, б. 27, код ЄДРПОУ 31903537) 4510 (чотири тисячі пятсот десять) грн., 17 коп. - заборгованості за поставлений товар, 1353 (одна тисяча триста пятдесят три) грн., 05 коп. штрафу, 102 (сто дві) грн., 00 коп. - державного мита, та 236 (двісті тридцять шість) грн., 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.М. Ващенко