Рішення № 10023710, 16.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/27416.06.10 За позовомПриватного підприємства –Фірма "Нордек"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрексім Логістик"

простягнення 10 430,00 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Гуменюк І.О.

від відповідача:Терновий В.Л. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство –Фірма "Нордек" (надалі –"Підприємство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрексім Логістик" (надалі –"Товариства") про стягнення 10 430,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору транспортного експедирування №160 від 29.09.2008р. позивач надав послуги з перевезення, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 10 430,00грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.04.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 25.05.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.05.2010 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 09.06.2010 р.

В судовому засіданні 09.06.2010 р. у зв’язку із клопотанням відповідача оголошено перерву до 16.06.2010 р.

В судове засідання представник позивача з’явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, подав відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити повність, посилаючись на ненадання позивачем оригіналів документів, вказував, що акт здачі-прийняття робіт підтверджує лише факт надання послуг, а не настання строку оплати таких послуг.

За згодою представників сторін, присутніх у судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.09.2008 р. між Підприємством (перевізник) та Товариством (експедитор-замовник) укладено договір транспортного експедирування №160 (надалі –"Договір").

Згідно із п.п. 1.1, 1.2 Договору даний договір регулює взаємовідносини сторін при організації перевезення експортно-імпортних вантажів, а також вантажів по території України автомобільним транспортом. На умовах даного Договору експедитор-замовник, діючи від імені і за рахунок замовника, доручає, а перевізник приймає на себе зобов’язання організувати перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Із змісту п.п. 2.1, 2.2 Договору вбачається, що перевезення виконуються згідно із діючим законодавством України, Конвенцією про договір міжнародного (регіонального) перевезення вантажів (КДПВ) автомобільним транспортом, а також умовами даного договору. Конкретні умови по кожному перевезенню обумовлюються в разовій заявці, яку експедитор-замовник надає перевізнику.

Пунктом 3.2.5 Договору визначено, що експедитор-замовник зобов’язаний своєчасно в строки, вказані в заявці, здійснювати розрахунки з перевізником по раніше обумовленій ставці на підставі виставленого оригіналу рахунку-фактури.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Договору вартість перевезення вантажів визначається на основі договірних ставок і погоджуються на кожний рейс в заявці на перевезення, яка є невід'ємною частиною даного договору. Експедитор-замовник здійснює оплату шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок перевізника в сумі, на підставі наданих перевізником оригіналів CMR, рахунку-фактури, акту виконаних робіт і податкової накладної.

30.09.2008 р. сторонами було складено заявку на перевезення вантажу (надалі –"Заявка"), відповідно до якої позивач зобов’язався здійснити перевезення вантажу по маршруту Німеччина - Україна.

Відповідно до умов Заявки вартість перевезення становить 1 500,00 Євро (по курсу НБУ на день завантаження), а розрахунок проводиться на протязі 5-7 банківських днів з моменту отримання відповідачем оригіналів CMR.

На виконання умов Договору та Заявки, позивач надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу за маршрутом Німеччина –Україна на загальну суму 10 430,00 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними (CMR) №011001-1 та №011002-2.

За наслідками здійсненого перевезення сторонами було підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №NR-181 від 08.10.2008 р. на загальну суму 10 430,00 грн.

Претензією №08-09 від 25.03.2009 р., що отримана відповідачем 30.03.2009 р. (повідомлення про вручення поштового відправлення), та до якої додані копії визначених Договором документів, позивач вимагав оплатити вартість наданих ним послуг по перевезенню вантажів у розмірі 10 430,00 грн.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті наданих послуг по перевезенню вантажів, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 10 430,00 грн.

Договір є договором перевезення вантажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Глави 64 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 4, 5 Конвенції "Про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ)" від 19.05.1956 р. виконання перевезення підтверджується товарно-транспортною накладною (CMR).

Надання позивачем послуг відповідачу на підставі Договору та Заявки по перевезенню вантажу підтверджується товарно-транспортними накладними (CMR) №011001-1 та №011002-2 (в т.ч. відмітки в графі 24) та не заперечується відповідачем у відзиві.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Вартість наданих послуг по перевезенню вантажу погоджена сторонами в Заявці і становить 10 430,00 грн., додатково погоджена сторонами в акті №NR-181 від 08.10.2008 р. та не заперечується відповідачем.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов Заявки та Договору розрахунок за здійснене перевезення вантажу проводиться відповідачем на протязі 5-7 банківських днів з моменту отримання оригіналів всіх документів та CMR.

Суд вважає, що строк виконання грошового зобов’язання по оплаті наданих послуг настав, а заперечення відповідача про зворотне є безпідставними, з огляду на наступне.

По-перше, за змістом п.4.2 Договору та умов Заявки перевізник за наслідками наданих послуг готує рахунок, акт та податкову накладну, які разом з CMR відправляє замовнику. У випадку погодження замовника із наданими послугами, останній підписує такий акт, один примірник якого повертає перевізнику.

Із матеріалів справи вбачається, що акт здачі-приймання передачі робіт (надання послуг) №NR-181 від 08.10.2008 р., який між іншим містить посилання на рахунок-фактуру №NR-181, підписано відповідачем, що спростовує твердження відповідача про неотримання документів.

По-друге, акт містить наступне твердження –"Сторони претензій одна до одної не мають", що, на думку суду, свідчить про отримання перевізником всіх передбачених Договором та Заявкою документів.

По-третє, із змісту CMR №011002-2 вбачається, що вантажоодержувачем вантажу є саме Товариство, а в графі 24 (отримання вантажу) такої CMR міститься печатка відповідача, що підтверджує факт отримання вантажу та отримання другого примірника CMR.

По-четверте, претензією №08-09 від 25.03.2009 р., яка з доданими документами отримана відповідачем 30.03.2009 р. позивач вимагав здійснити оплату послуг по перевезенню вантажу.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, Заявки та Договору строк виконання відповідачем грошового зобов’язання по оплаті наданих послуг по перевезенню вантажу на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 10 430,00 грн. на підставі Договору за надані послуги по перевезенню вантажу. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем заяви про застосування судом строку позовної давності ні усно, ні письмово не подано, а тому правові підстави для застосування судом положень статті 267 Цивільного кодексу України відсутні.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 10 430,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного підприємства –Фірма "Нордек" задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрексім Логістик" (03150, м.Київ, вул. Червоноармійська, 51; ідентифікаційний код 32208453) на користь Приватного підприємства –Фірма "Нордек" (33028, м. Рівне, вул. Драгоманова, 27; ідентифікаційний код 22580110) заборгованість у розмірі 10 430 (десять тисяч чотириста тридцять) грн. 00 коп., державне мито у розмірі 104 (сто чотири) грн. 30 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко