Рішення № 10023331, 07.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/49507.06.10 За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до Акціонерного товариства «Призма»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрпромпостач»

про стягнення 21278,33 грн.

                    Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Ковальчук В.М.

від відповідач: Шевченко Т.М.

від третьої особи: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 21 278, 33 грн. за договором про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду від 21.12.06 р. № 05/2755. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати відповідно до умов зазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.09 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09.09.09 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі відповідач надав суду відзив на позов, в якому проти його задоволення заперечує з тих підстав, що у позивача відсутні права щодо отримання орендних платежів за користування приміщенням загальною площею 191, 7 кв.м., яке знаходиться за адресою: вул. Вишгородська/Івашкевича, буд. № 28/1 літ. А, оскільки 03.04.09 р. припинилося право господарського відання позивача на ці приміщення оскільки 03.04.09 р. вказані нежитлові приміщення були придбані Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрпромпостач», яке 26.05.09 р. продало ці приміщення Товариству з обмеженою відповідальністю «АВС-Груп».

Під час розгляду справи представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 5348,18 грн. за користування приміщенням за період з 03.04.2009 р. до 14.04.2009 р. Суд прийняв вищезазначену заяву до розгляду.

Розгляд справи переносився через нез’явлення у судове засідання повноважного представника відповідача, неналежне виконання сторонами вимог суду, необхідність витребувати додаткові докази у справі та залучення до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрпромпостач».

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов.

Представник третьої особи на виклик суду не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 07.06.2010 р. за згодою представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2006 р. між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація»та Акціонерним товариством «Призма»укладено договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду № 05/2755, за умовами якого позивач, на підставі рішення Київської міської ради від 21.12.2006 р. № 526/583-1 зобов’язався передати, а відповідач –прийняти в оренду нерухоме майно по вул. Вишгородській/Івашкевича, 28/1, літ «А»для розміщення оптики.

Відповідно до п. 3.1. договору за користування об’єктом оренди відповідач сплачує позивачу орендну плату, що на момент укладання договору встановлюється у розмірі 6968, 37 грн. на місяць.

Згідно з п. 3.2. договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

          Згідно з п. 3.4. договору додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку визначених законодавством України, який сплачується відповідачем разом з орендною платою.

Згідно з п. 3.6. договору відповідач повинен сплачувати орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності щомісячно не пізніше 10-го числа поточного місяця на рахунок позивача.

Пунктами 3.8. договору вставлено, що вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання, внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч. покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо не входить до складу орендної плати та сплачується відповідачем на підставі договорів, укладених з організаціями, що надають такі послуги.

Строк дії договору встановлено з 21.12.2006 р. до 19.12.2007 р. (п. 9.1. договору).

У відповідності до п. 7.5. договору у разі закінчення строку дії договору, або при його достроковому розірванні відповідач зобов’язаний повернути об’єкт оренди позивачу за актом приймання-передачі.

Листом № 155/1/05-7255 від 24.12.2007 р. позивач повідомив відповідача про закінчення терміну дії договору оренди № 05/2755 від 21.12.2006 р. та просив відповідача звільнити приміщення та передати його за актом.

Однак, як встановлено судом, відповідач за актом приймання-передачі вказане приміщення не повернув та після закінчення договору оренди № 05/2755 від 21.12.2006 р. продовжував його використовувати.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач невчасно та не в повному обсязі вносить плату за фактичне користування приміщенням, у зв’язку з чим виникла заборгованість з період з 03.04.2009 р. до 14.04.2009 р. у розмірі 5348,18 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У відповідності до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, положеннями законодавства, що регулює відносини оренди передбачено можливість автоматичної пролонгації договору найму в разі відсутності заперечень як зі сторони наймодавця, так зі сторони наймача. Отже, для здійснення автоматичної пролонгації дії договору необхідна згода обох сторін. Бажання наймача продовжувати відносини найму у даному випадку висловлюється шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму. Щодо наймодавця, підставою для продовження відносин найму є його мовчазна згода, яка висловлюється відсутністю заперечень і вимог до наймача повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку договору найму.

Тож, оскільки листом № 155/1/05-7255 від 24.12.2007 р. позивач висловив свої заперечення проти продовження строку договору № 05/2755 від 21.12.2006 р., то вказаний договір відповідно до положень ст. 764 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»припинив свою дію 19.12.2007 р.

Судом встановлено, що відповідач після закінчення строку дії договору № 05/2755 від 21.12.2006 р. приміщення за актом приймання-передачі не повернув та продовжував ним користуватись.

Як встановлено судом, Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було проведено конкурс на право викупу приміщенням загальною площею 191, 7 кв.м., яке знаходиться за адресою: вул. Вишгородська/Івашкевича, буд. № 28/1 літ. А, переможцем якого стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрпромпостач».

03.04.2009 р. між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрпромпостач»укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень за умовами якого Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) продало, а третя особа купила нежилі приміщення загальною площею 191, 7 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська 28/1, літера «А».

Пунктом 1.2. договору купівлі-продажу нежилих приміщень встановлено, що право власності на приватизований об’єкт переходить до третьої особи з моменту сплати повної вартості придбаного об’єкта приватизації та державної реєстрації цього договору.

Частиною 1 ст. 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, в силу вимог вищенаведеної норми права, право власності як і будь-яке інше суб'єктивне право виникає при наявності певних юридичних фактів, конкретних життєвих обставин, з якими закон пов'язує виникнення права власності на конкретне майно у певних осіб. Право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлено в судовому порядку, або незаконність права власності не випливатиме із закону.

Статтею 334 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Тобто положеннями чинного законодавства та договором договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 03.04.2009 р. встановлено, що право власності на нежилі приміщення загальною площею 191, 7 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська 28/1, літера «А»у Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрпромпостач»виникає із настанням наступних обставин: після реєстрації вищевказаного договору та сплати третьою особою повної вартості придбаного об’єкта приватизації.

У відповідності до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Як вбачається з Витягу з державного реєстру правочинів № 8551523 від 19.05.2010 р. державну реєстрацію договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 03.04.2009 р. було здійснено 03.04.2009 р.

При цьому, відповідно до листа Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрпромпостач»09.04.2009 р. повністю оплатило вартість придбаного об’єкта приватизації за договором купівлі-продажу нежилих приміщень від 03.04.2009 р.

За таких обставин, враховуючи приписи вищенаведеного законодавства та положення договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 03.04.2009 р., суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрпромпостач» набуло права власності на нежилі приміщення загальною площею 191, 7 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська 28/1, літера «А» - з моменту повної оплати вартості об’єкту приватизації за вказаним договором, тобто 09.04.2009 р.

Між тим позивач просить стягнути з Акціонерного товариства «Призма»заборгованість за користування нежилими приміщеннями загальною площею 191, 7 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська 28/1, літера «А»з 03.04.2009 р. та до моменту передачі цього приміщення третій особі, а саме –до 14.04.2009 р.

У відповідності до п. 5.1. Статуту Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»майно підприємства належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і закріплюється за Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація»на праві повного господарського відання.

Згідно з ч. 1 ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Таким чином право власності є основним, самостійним правом, у той час як право повного господарського відання вторинне і залежить від права власності. Тож наведене свідчить, що право власності може існувати без права повного господарського відання, тоді як останнє неможливе без права власності.

При цьому суд відзначає, що 09.04.2009 р. власником нежилих приміщень загальною площею 191, 7 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська 28/1, літера «А»стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрпромпостач», а відтак – з вказаної дати у позивача припинилось право господарського відання щодо вказаного майна та відповідно відсутні правові підстави вимагати у відповідача оплату за користування вищевказаним приміщенням.

За таких обставин, плата за користування відповідачем приміщенням нараховується з 03.04.2009 р. до 08.04.2009 р. включно.

Згідно розрахунку суду заборгованість відповідача за користування нежилими приміщеннями загальною площею 191, 7 кв.м., розташованими за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська 28/1, літера «А»за період з 03.04.2009 р. до 08.04.2009 р. включно становить 2374, 98 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших обґрунтувань свої вимог, ніж ті, що наведено у позовній заяві, позивачем не надано.

За таких обставин, вимоги суду підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 75, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Призма»(01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 18, код ЄДРПОУ 13667349), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, код ЄДРПОУ 03366500) заборгованості за користування приміщенням у розмірі 2374, 98 (дві тисячі триста сімдесят чотири 98 коп.) грн., 23, 75 (двадцять три грн. 75 коп.) грн. –державного мита та 13, 17 (тринадцять грн. 17 коп.) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя

Пригунова А.Б.

Дата підписання: 15.06.2010 р.