Рішення № 10023318, 17.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/9017.06.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір»

до Відкритого акціонерного товариства «Уктранснафта»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Коваль І.А.

Представники сторін:

від позивача: Тупікін І.Е., довіреність № 7 від 01.01.2010 року;

від відповідача: не з’явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український папір»(надалі ТОВ «Український папір», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Уктранснафта»(надалі ВАТ «Уктранснафта», відповідач) загальної суми заборгованості у розмірі 181938,46 грн., 169843,95 грн. сума основного боргу, 7013,63 грн. пеня, 1020,41 грн. 3% річних, 4060,47 грн. інфляційні збитки.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором поставки № 23-01/29-09 від 09.11.2009 року не виконані зобов’язання щодо оплати поставленого товару. З урахуванням вимог Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості в розмірі 169843,95 грн. в судовому порядку разом з нарахованими штрафними санкціями у вигляді пені, інфляційних збитків та 3% річних.

Відповідач надав відзив на позов у якому зазначив, що позивачем (постачальником) не додержані узгоджені сторонами умови поставки товару. Так, позивачем поставлявся товар без заявок відповідача та без листів-узгоджень, як це передбачено умовами договору. Крім того, відповідач вказав, що видаткові накладні, що надавались при поставці товару не відповідають вимогами чинного законодавства і не містять в собі повної інформації щодо поставки товару.

Виходячи з наведеного відповідач просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

9 лютого 2009 року між ТОВ «Український папір»та ВАТ «Уктранснафта»укладено договір поставки № 23-01/29-09 за яким постачальник зобов’язувався поставити у власність покупця мило та чистильні препарати (надалі –«товар»), а покупець зобов’язувався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Даний договір укладений з переможцем торгів (тендеру) на закупівлю товару, на підставі рішення Тендерного комітету ВАТ «Укртранснафта»у м. Києві щодо закупівель товарів. Номенклатура та кількість товару вказані в додатках № 1, № 2, № 3, які є невідємними частинами даного договору та не можуть розглядатися окремо від нього (п. 1.1., 1.2., 1.3. договору).

Згідно п. 3.6. договору приймання товару за кількістю здійснюється покупцем (вантажоодержувачем) протягом 3 (трьох) робочих днів з дня надходження товару шляхом підписання уповноваженими представниками сторін видаткового документу (видаткова накладна), а в разі необхідності –акту про одержання товару за кількістю.

Відповідно до п. 3.7. приймання товару за якістю здійснюється покупцем відповідно до сертифікату якості (сертифікат відповідності) та/або іншого документу, що підтверджує його відповідність вимогам за якістю ДСТУ та/або ГОСТ, та/або ТУ, та/або ТУ У, та/або ІЕС, та/або ISO, іншим стандартам, технічній документації (копіями, належним чином завіреними) та/або іншим технічним вимогам покупця за якістю згідно з умовами даного договору.

Поставка товару з приводу оплати якого виник спір підтверджується видатковими накладними № ХІ-00429 від 25.12.2009 року на суму 19459,33 грн., № ХІ-00375 від 16.11.2009 року на суму 43070,39 грн., № ХІ-00380 від 23.11.2009 року на суму 22526,44 грн., № О-00706 від 27.11.2009 року на суму 59916,88 грн., № О-00735 від 30.11.2009 року на суму 14326,13 грн., № ХІ-00400 від 03.12.2009 року на суму 10544,78 грн. Товар згідно зазначених накладних відповідачем отримано на підставі довіреностей: № 760 від 29.12.2009 року, № 416 від 16.11.2009 року, № 723 від 23.11.2009 року, № 433 від 03.12.2009 року.

Зазначені документи у належним чином засвідчених копіях наявні у матеріалах справи та підтверджують належне виконання позивачем зобов’язань з поставки товару, що виникли з договору № 23-01/29-09 від 09.11.2009 року.

Згідно з п. 10.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.03.2010 року, а в частині взаєморозрахунків та гарантійних зобов’язань –до повного їх виконання, відповідно зазначені вище документи свідчать про поставку продукції в межах укладеного договору.

Твердження відповідача щодо ненадання позивачем відповідних доказів щодо визначення суми позову, кількості поставленого товару не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки пунктом 3.7. договору передбачено, що у разі виявлення нестачі, невідповідності вимогам за якістю, маркуванні товару, тари або упаковки, вимогам стандартів, технічних умов зазначених в даному договорі, або іншим даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують кількість та якість товару, то відповідач зобов'язаний призупинити приймання товару та протягом 24 годин викликати представника позивача. У випадку його відсутності або неприбуття у триденний строк з дня одержання позивачем повідомлення про виклик - викликається представник Торгово-промислової палати України або компетентний представник іншого незацікавленого підприємства для участі у прийманні та складанні відповідного акту.

Так, відповідач не надав належних доказів звернення з претензіями до позивача щодо кількості та якості отриманого товару відповідно до умов Договору. Тому, суд приходить до висновку, що документи щодо кількості та якості товару були надані відповідачу при поставці товару.

При вирішенні спору, суд визнає представлені до матеріалів справи видаткові накладні належними доказами поставки відповідачу товарів.

Положеннями ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. На сторін процесуальним законом покладено саме обов’язок довести обставини на які вони посилаються належними засобами доказування, а не надавати оцінку доказам іншої сторони.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов’язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Порядок розрахунків за договором сторони погодили у розділі 5 договору, згідно з п. 5.1 якого платежі за даним договором здійснюються покупцем шляхом перерахування 100% вартості узгодженої частини/партії товару по факту поставки після укладення даного договору, протягом 15 банківських днів з дати отримання рахунку/ів (рахунку/ів-фактури/р), на підставі належним чином оформленої видаткової накладної.

Так як позивач не надав належних доказів отримання відповідачем рахунків-фактури (п. 5.1. договору) строк виконання зобов’язань настав згідно направленої претензії вих. 51 від 30.12.2009 року, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України.

Відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Претензію про оплату поставленого товару за договором № 23-01/29-09, за вих. № 51 від 30.12.2009 року відповідачем отримано 25.01.2010 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення, відповідно строк виконання зобов’язань по оплаті товару є таким, що настав 01.02.2010 року та саме з 02.02.2010 року відповідач вважається таким, що прострочив оплату поставленого товару.

Відповідь на вказану претензію відповідач не надав, в зв’язку з чим позивач повторно направив претензію за вих. № 52 від 25.02.2010 року. Листом вих. № 23-02/1266 від 09.03.2010 року відповідач повідомив, що незважаючи на скрутне фінансове становище зробить все можливе щодо погашення заборгованості перед ТОВ «Український папір»за договором № 23-01/29-09 від 09.11.2009 року.

Враховуючи відсутність доказів повної оплати поставленої продукції за вказаними вище накладними, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 169843,95 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 6.1. договору покупець, в разі несвоєчасної оплати частини/партії товару при наявності документів, зазначених в пп. 3.5. та 5.1. даного договору, сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1 % від суми невиконаної частини зобов’язання за кожний календарний день прострочення платежу, але сумарно не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на дату укладення даного договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача розрахована позивачем починаючи з 30.12.2009 року по 30.03.2010 року, однак враховуючи, встановлення судом факту настання строку виконання зобов’язання з оплати поставленого товару 01.02.2010 року, неправомірним є нарахування пені до вказаної дати, а пеня за прострочення оплати товару згідно положень договору за розрахунком суду складає 5341,94 грн. (169843,95 х 20,5% : 365 х 56). Розрахована за період з 02.02.2010 року по 29.03.2010 року (дата на яку здійснено розрахунок позивачем) за обліковою ставкою 10,25% встановленою Постановою НБУ № 468 від 10.08.2009 року.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума інфляційних збитків та 3 % річних за період прострочення сплати відповідачем вартості переданого товару на суму 169843,95 грн. з 02.02.2010 року по 29.03.2010 року за розрахунком суду складає 3111,78 грн. - інфляційних втрат, 781,75 грн. - 3 % річних, та відповідно у вказаному розмірі підлягає задоволенню. Розрахунок позивача виконаний без врахування настання строку виконання зобов’язань, у зв’язку з чим не прийнятий судом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 1819,38 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 2014,27 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Уктранснафта» (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, п/р 26008056200439 в Столичні філії ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 380269, ідент. код 31570412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір»(04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б, р/р 2600477929 ПАТ АБ «Укргазбанк»в м. Києві, МФО 320478, ідент. код 25394112) 169843,95 грн. (сто шістдесят дев’ять тисяч вісімсот сорок три гривні 95 копійок) основного боргу, 5341,94 грн. (п’ять тисяч триста сорок одна гривня 94 копійки) пені, 3111,78 грн. (три тисячі сто одинадцять гривень 78 копійок) інфляційних збитків, 781,75 грн. (сімсот вісімдесят одна гривня 75 копійок) 3% річних та 2014,27 грн. (дві тисячі чотирнадцять гривень 27 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя О.В. Котков