Рішення № 10023312, 09.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/27309.06.10 За позовомПриватного підприємства –Фірма "Нордек"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс"

простягнення 6 795,01 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Гуменюк І.О.

від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство –Фірма "Нордек" (надалі –"Підприємство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" (надалі –"Товариства") про стягнення 6 795,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов угоди на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні №454/04-П від 23.12.2004р. позивач надав послуги з перевезення, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 6 795,01грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.04.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 25.05.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.05.2010 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 09.06.2010 р.

В судове засідання представник позивача з’явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, вимоги ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду та повідомленням про вручення поштового відправлення №09025425 від 30.04.2010 р.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 11, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №5935340 від 13.05.2010 р. та вказана в позові.

Також, судом було додатково відправлено ухвали суду на поштову адресу відповідача (02140, м. Київ, а/с 81), що міститься в матеріалах позову.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За згодою представників сторін, присутніх у судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.12.2004 р. між Підприємством (перевізник) та Товариством (експедитор) укладено угоду на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполучені №454/04-П (надалі –"Договір").

Згідно із п.п. 1.1, 1.2 Договору предметом даної угоди є порядок взаємовідносин, що виникають між сторонами при плануванні, здійсненні і розрахунках за перевезення вантажів у міжнародному та міжміському сполученні. Перевізник зобов’язується перевезти вантаж, вказаний у накладній та ввірений йому вантажовідправником, а експедитор зобов’язується сплатити перевезення з коштів, отриманих від замовника.

Відповідно до п. 2.3 Договору вимоги по перевезенню зазначаються у разовій заявці, яку експедитор надає перевізнику після узгодження на кожне перевезення окремо. Заявка –замовлення є невід'ємною частиною угоди і має однакову з нею юридичну силу.

Пунктами 3.1, 3.2 Договору визначено, що розрахунки за перевезення вантажів як по території України так і за її межами здійснюються за рахунок коштів, отриманих від замовника. Перевізник надає експедитору для оплати всі необхідні документи (рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, податкову накладну та CMR з відміткою вантажоотримувача та митних органів).

17.06.2008 р. сторонами було складено заявку на перевезення вантажу (надалі –"Заявка"), відповідно до якої позивач зобов’язався здійснити перевезення вантажу по маршруту Україна-Бельгія.

Відповідно до умов Заявки вартість перевезення становить 900 Євро (по курсу НБУ на день вивантаження), а розрахунок проводиться на протязі 10 банківських днів з моменту отримання відповідачем всіх документів та CMR.

На виконання умов Договору та Заявки, позивач надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу за маршрутом Україна –Бельгія на загальну суму 6 795,01 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною (CMR) №108156.

Претензією №19-08 від 29.12.2008 р., що отримана відповідачем 09.01.2009 р., та до якої додані визначені Договором документи, позивач вимагав оплатити вартість наданих ним послуг по перевезенню вантажу у розмірі 6 795,01 грн.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті наданих послуг по перевезенню, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 6 795,01 грн.

Договір є договором перевезення вантажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Глави 64 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 4, 5 Конвенції "Про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ)" від 19.05.1956 р. виконання перевезення підтверджується товарно-транспортною накладною (CMR).

Надання позивачем послуг відповідачу на підставі Договору та Заявки по перевезенню вантажу підтверджується товарно-транспортною накладною (CMR) №108156 та не спростовано відповідачем.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Вартість наданих послуг по перевезенню вантажу погоджена сторонами в Заявці і становить 6 795,01 грн. (900,00 Євро по курсу НБУ на день вивантаження вантажу –25.06.2008р.)

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов Заявки та Договору розрахунок за здійснене перевезення вантажу проводиться відповідачем на протязі 10 банківських днів з моменту отримання всіх документів та CMR.

Листом №19-08 від 29.12.2008 р., що отриманий відповідачем 09.01.2009 р., позивач направив на адресу відповідача документи визначені умовами Договору.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, Заявки та Договору строк виконання відповідачем грошового зобов’язання по оплаті наданих послуг по перевезенню вантажу на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 6 795,01 грн. на підставі Договору за надані послуги по перевезенню вантажу. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 6 795,01 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного підприємства –Фірма "Нордек" задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 11; ідентифікаційний код 32156999) на користь Приватного підприємства –Фірма "Нордек" (33028, м. Рівне, вул. Драгоманова, 27; ідентифікаційний код 22580110) заборгованість у розмірі 6 795 (шість тисяч дев’яносто п’ять) грн. 01 коп., державне мито у розмірі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –14.06.2010 р.