Рішення № 10023130, 14.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/11214.06.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айленд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіс Вері"

про стягнення 37677,92 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача Лукаш В.В. –довіреність № б/н від 18.03.2010 р.

Від відповідача не з"явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Айленд" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю " Легіс Вері " (відповідача) про стягнення заборгованості в розмірі 37677,92 грн. на підставі Договору купівлі-продажу № 2298/н від 09.07.2008 р., з яких: 23679,48 грн. основного боргу, 6410,33 грн. пені та 3126,99 грн. 10% річних за період з 22.11.2009 р. по 18.03.2010 р., 4461,12 грн. інфляційних нарахувань за період листопад 2008 р. –січень 2010 р. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору, зобов‘язання по оплаті поставленого товару виконав лише частково.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2010 р. порушено провадження у справі № 39/112 та призначено справу до розгляду на 31.05.2010 р. о 10:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні 31.05.2010 р. подав для залучення до матеріалів справи докази направлення відповідачу акту звірки взаємних розрахунків станом на 28.05.2010 р.

Представник відповідача в судове засідання 31.05.2010 р. не з"явився, вимоги ухвали суду від 30.04.2010 р. не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 14.06.2010 р. о 11:30 год.

Представник відповідача в судове засідання 14.06.2010 р. повторно не з’явився, вимоги ухвал суду від 30.04.2010 р. та від 31.05.2010 р. не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.

Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. З п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/112 від 30.04.2010 р. було направлене відповідачу за адресою, вказаній у позовній заяві та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, вказаній у витязі з ЄДРПОУ щодо ТОВ "Укрмедіа - інвест" № 21-10/1653-1 від 23.03.2010 р. станом на 01.03.2010 р. (02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, буд. 5), а поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/112 від 31.05.2010 р. було направлене відповідачу також і за фактичною адресою останньог, зазначеною у Договору купівлі-продажу № 2298/н від 09.07.2008 р. Направлення ухвал суду відповідачеві підтверджується відповідними відмітками на зворотньому боці цих ухвал.

Проте, поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 39/112 від 30.04.2010 р. та від 31.05.2010 р. були повернуті відправнику із зазначенням «за зазначеною адресою не значиться»«організація вибула».

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/112 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 31.05.2010 р. та 14.06.2010 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Представник позивача в судовому засіданні 14.06.2010 р. подав уточнення до позовної заяви, відповідно до яких підтримав позовні вимоги повністю та просив суд стягнути з відповідача 37677,92 грн. на підставі Договору купівлі-продажу № 2298/н від 09.07.2008 р., з яких: 23679,48 грн. основного боргу, 6410,33 грн. пені, 3126,99 грн. 10% річних, 4461,12 грн. інфляційних нарахувань.

Представник позивача в судовому засіданні 14.06.2010 р. також подав письмові пояснення по справі на виконання вимог ухвали суду від 31.05.2010 р. щодо виникнення у відповідача основної заборгованості.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

В судовому засіданні 14.06.2010 р., за згодою представника позивача, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.07.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Айленд" (позивачем), визначеним як Продавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Легіс Вері" (відповідачем), визначеним як Покупець, був укладений Договір купівлі-продажу № 2298/н (далі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору Продавець (позивач) зобов»язувався продати, а Покупець (відповідач) прийняти та оплатити продукти харчування та алкогольні напої (надалі –Товар) в об»ємах та по ціні згідно накладних на одержання Товару, що є додатком до Договору.

Згідно п.п. 2.4, 2.6 Договору сторони узгодили, що приймання –здача Товару за кількістю та якістю здійснюється за участю представників обох сторін безпосередньо на складі Продавця або Покупця. Після підписання накладної про приймання –здачу Товару обома сторонами претензії щодо кількості Товару не приймаються, а накладна є невід»ємною частиною Договору.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що поставка Товару може здійснюватися на умовах попередньої оплати або відстрочення платежу. При відстрочці платежу Товар повинен бути оплачений не пізніше 14 днів з моменту видачі Товару Покупцю, якщо інший строк відстрочення платежу не встановлений в накладній.

Відповідно до п. 5.1 Договору за несвоєчасну оплату Товару, у відповідності з пунктом 3.1 цього Договору, Покупець (відповідач) сплачує Продавцю (позивачу) пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості. При порушення терміну оплати, розмір процентів, передбачених ст. 625 ЦКУ дорівнює 10.

Вищенаведені умови Договору купівлі-продажу № 2298/н від 09.07.2008 р. свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі –ГК України) визначають права та обов‘язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зібрані у справі докази свідчать, що позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу Товар на загальну суму 87518,72 грн., що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.07,2008 р. по 31.12.2008 р. (надалі –Акт звірки), який містить перелік всіх накладних, за якими здійснювалась поставка Товару (копія Акту звірки знаходиться в матеріалах справи).

З огляду на Акт звірки вбачається, що відповідач здійснив часткову оплату вартості поставленого Товару в сумі 63839,24 грн., що підтверджується зазначеними в Акті звірки банківськими виписками.

Станом на 31.12.2008 р. заборгованість відповідача по Договору була визначена сторонами у розмірі 28679,48 грн., що підтверджується вказаним Актом звірки, який підписаний уповноваженими представниками та засвідчений печатками сторін.

Судом встановлено, що після підписання вищезазначеного Акта звірки, відповідач здійснив оплату вартості поставленого Товару в сумі 5000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 20.01.2009 р.

Відповідно до п. 5.2 Договору сторони узгодили, що в разі відпуску наступної партії Товару до розрахунку Покупця (відповідача) за попередню партію (партії) кожна наступна сплата для визначення розмірів відповідальності зараховується в погашення самого раннього боргу незалежно від того, посилання на яку накладну є в платіжному дорученні.

Враховуючи вищезазначений п. 3.1 Договору, при відстрочці платежу Товар повинен бути оплачений не пізніше 14 днів з моменту видачі Товару Покупцю, якщо інший строк відстрочення платежу не встановлений в накладній.

Суд також приймає до уваги умови п. 3.2 Договору, відповідно до якого, зокрема, датою видачі Товару вважається дата фактичної передачі Товару Продавцем Покупцю, яка визначається в накладній, а датою сплати за Товар визнається дата фактичного надходження коштів на рахунок продавця.

На підставі визначених сторонами умов п.п. 3.1, 5.2 Договору, суд прийшов до висновку, що кінцевою датою сплати відповідачем боргу за одержаний Товар є 22.11.2008 р. (07.11.2008 р., дата останньої видачі Товару позивачем відповідачу відповідно до накладних № РН-20081193715, № РН-20081193716, № РН-20081193733 від 07.11.2008 р. + 14 днів = 21.11.2009 р.).

У зв'язку з тим, що відповідач повністю за отриманий Товар не розрахувався, позивач 18.08.2009 р. направив відповідачу Претензію про оплату заборгованості в сумі 23679,48 грн. за договором від 09.07.2008 р. № 2298/н (№ 42 від 18.08.2009 р.) з вимогою про сплату відповідачем заборгованості у сумі 23679,48 грн.

Станом на час звернення позивача з позовом до суду основний борг відповідача за поставлений на підставі Договору купівлі –продажу № 2298/н від 09.07.2008 р. становить 23679,48 грн. (28679,48 грн., сума заборгованості за Актом звірки - 5000,00 грн., сума розрахунків відповідача за поставлений Товар після підписання Акту звірки = 23679,48 грн., основний борг).

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на встановлені судом обставини справи, строк виконання зобов’язання щодо оплати Товару в сумі 23679,48 грн., поставленого згідно Договору купівлі –продажу № 2298/н від 09.07.2008 р., станом на час вирішення спору є таким, що настав.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в судові засідання не з»явився, належних і допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 23679,48 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

З огляду на порушення відповідачем грошового зобов»язання за Договором, позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з останнього 6410,33 грн. пені та 3126,99 грн. 10% річних за період з 22.11.2009 р. по 18.03.2010 р., 4461,12 грн. інфляційних нарахувань за період листопад 2008 р. –січень 2010 р.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Статтею 230 Господарського кодексу України також передбачено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до п. 5.1 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату Товару, у відповідності з пунктом 3.1 цього Договору, Покупець (відповідач) сплачує Продавцю (позивачу) пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості.

Як вище було встановлено, відповідач повинен був оплатити позивачу 23679,48 грн. за поставлений Товар до 21.11.2009 р., а рівно з 22.11.2009 р. почалося прострочення відповідачем зазначеної оплати.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

З огляду на вищенаведене, а також здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру пені, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 6410,33 грн. за період з 22.11.2008 р. по 18.03.2010 р. (482 дні) підлягають лише частковому задоволенню у сумі 2380,09 грн. за період з 22.11.2008 р. по 22.05.2009 р. (182 дні), відповідно до п. 5.1. Договору та приписів ч. 6 ст. 232 ГК України та враховуючи діючу на спірний період облікову ставку Національного банку України (12% відповідно до Постанови НБУ від 21.04.2008 р. № 107 та 12% відповідно до листа НБУ від 16.02.2009 р. № 14-011/778-2395).

В іншій частині вимог позивача щодо сплати пені в сумі 3580,24 грн. (6410,33 грн. - 2830,09 грн. = 3580,24 грн.) належить відмовити на підставі ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує приписи листа Верховного Суду України, від 03.04.1997, № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", щодо яких для визначення індексу за будь - який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, помножити між собою. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід враховувати, що сума, внесена за періоди з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня.

Враховуючи норму ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру інфляційних нарахувань, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача у сумі 4461,12 грн. інфляційних нарахувань за період листопад 2008 р. –січень 2010 р. підлягають лише частковому задоволенню у сумі 4380,70 грн. за період листопад 2008 р. –січень 2010 р. з огляду на допущені позивачем арифметичні помилки.

В іншій частині вимог позивача щодо сплати інфляційних нарахувань в сумі 80,42 грн. (4461,12 грн. - 4380,70 грн. = 80,42 грн.) належить відмовити.

Згідно п. 5.1Договору сторони передбачили, що при порушення терміну оплати, розмір процентів, передбачених ст. 625 ЦКУ, дорівнює 10.

Враховуючи норму ч. 2 ст. 625 ЦК України та умови п. 5.1 Договору, а також здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру десяти відсотків річних, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3126,99 грн. десяти відсотків річних за період з 22.11.2008 р. по 18.03.2010 р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу господарський суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 340,37 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 213,07 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 14, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 655, 692, 712 ЦК України, ст. 265 ГК України, ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіс Вері" (02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, буд. 5, ідентифікаційний код 33442998, рахунок № 2600978128 в КРД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335), а у разі відсутності коштів, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айленд" (02105, м. Київ, проспект Гагаріна, 9, кв. 24, ідентифікаційний код 31748637, рахунок № 26007000389001 в ПАТ «Індекс - Банк», МФО 300614) 23679,48 грн. (двадцять три тисячі шістсот сімдесят дев»ять гривень 48 коп.) основного боргу, 2830,09 грн. (дві тисячі вісімсот тридцять гривень 09 коп.) пені, 4380,70 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят гривень 70 коп.) інфляційних нарахувань, 3126,99 грн. (три тисячі сто двадцять шість гривень 99 коп.) десяти відсотків річних, 340,37 грн. (триста сорок гривень 37 коп.) витрат по сплаті державного мита, 213,07 грн. (двісті тринадцять гривень 07 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 16.06.2010 р.