Рішення № 10023074, 17.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 16/317.06.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Ритм»

До Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Вишнякова Григорія Юрійовича

Про                     стягнення 26571,67 грн.

За зустрічним позовом: Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Вишнякова Григорія Юрійовича

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Ритм»

Про визнання договору недійсним

Суддя Ярмак О.М.

Представники:

від позивача Ємельянов В.Л. за дов.

від відповідачів СПД Вишняков Г.Ю., Наконечний О.М. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.06.10,11.06.10 в засіданнях суду оголошувались перерви на підставі ст. 77 ГПК України.

Пред’явлені вимоги про стягнення 21786,96 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції і 3 % річних по договорами суборенди від 01.07.2008 р. № 4, №6, 2606,01 грн. пені, 2178,70 грн. неотриманого прибутку.

В процесі розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги та надав уточнені розрахунки, відповідно до яких за договорами суборенди основний борг, з урахуванням інфляції складає 21152,39 грн., 592,67 грн. річні, 2606,01 грн. пеня, всього: 24351,07 грн.

Відповідач позов не визнає, свої заперечення виклав у відзиві на позов, зокрема зазначив, що протягом жовтня, листопада 2009 р. та січня, квітня 2010 р. відповідач суборендоване приміщення не використовував, що підтверджується відсутністю двосторонніх актів про надання послуг, листами від 31.03.2009 р. № 1,2 відповідач повідомив позивача про звільнення вказаного приміщення.

09.12.10р. відповідач подав зустрічний позов, в якому просить визнати договори суборенди №4,5 від 01.07.08р. недійсними на підставі відсутності згоди наймодавця на передання об’єкта оренди в суборенду та відмовити позивачу у задоволенні первісного позову, у зв’язку з відсутністю заборгованості у відповідача.

Позивачем за первісним позовом проти зустрічного позову заперечує, свої обґрунтування виклав у відзиві, в якому вказує на невідповідність, недоведеність та неправомірність тверджень відповідача, а також просить відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, ВСТАНОВИВ:

За первісним позовом:

01.07.2008 року між позивачем та відповідачем були укладені договори суборенди № 4 та №6, згідно яких позивач передає, а відповідач приймає в тимчасове володіння та користування майно - приміщення площею 160 кв.м на ІІ поверсі корпус 9 за адресою бул. І.Лепсе , 8 під кафе та 78 кв.м. на ІІ поверсі корпус 9 за адресою бул. І.Лепсе, 8 під сауну відповідно.

Строк оренди складає з 01 липня 2008 року по 30 квітня 2011 року з моменту прийняття об’єкту, що орендується, за актами приймання і може бути скорочений лише за згодою сторін (п. 4.1. договорів).

Згідно п. п. 5.1., 5.2. договору №4 орендна плата становить 8064,00 грн. у місяць і сплачується відповідачем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача не пізніше десятого числа кожного місяця. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.

На вказаних умовах сплачується орендна плата за договором № 6 суборенди у розмірі 2808,00 грн. (п.п. 5.1, 5.2 договору № 6).

Позивачем заявлені вимоги про стягнення основного боргу з орендної плати в сумі 19756,22 грн., з яких: 2808,00 грн. за жовтень 2008 р., 2927,82 грн. за листопад 2008 р. , 2800,34 грн. за січень 2009 р. та 11220,06 грн. за квітень2009 р.

Доказів здійснення оплати вказаних сум, в тому числі в установлені договором строки, суду не надано.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заперечення відповідача щодо того, що суборендовані приміщення ним не використовувались в спірний період та посилання на лист № 3 від 31.03.09, не приймається судом до уваги, оскільки відповідно до умов договорів (розділ 10) договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає.

Крім того, відповідно до п. 8.1. договору після закінчення строку оренди за договором суборендар зобов’язаний протягом 15 робочих днів повернути орендарю майно, що орендується , за відповідним актом.

Доказів звільнення приміщень та повернення їх за відповідними актами позивачу суду не надано.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, яка згідно ст. 549 ЦК України виражається у формі пені або штрафу.

У пункті 9.2. договору суборенди зазначено, що у випадку прострочення плати за найм суборендар несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нарахована пеня в сумі 2606,01 грн. за період з 10.10.08 по 30.09.09 р., інфляційні збитки в розмірі 1396,17 грн., а також 3 % річних в сумі 592,67 грн.

Отже, на підставі зазначених норм закону відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу пеню в сумі 2606,01 грн. за період з 10.10.08 по 30.09.09 р., інфляційні збитки в розмірі 1396,17 грн., а також 3 % річних в сумі 592,67 грн.

Відповідач свого контрозрахунку суми позову суду не надав, стверджувань позивача не спростував.

В процесі розгляду справи позивач уточнив свої вимоги, згідно наданих ним розрахунків уточнених загальна сума позову складає 24351,07 грн. первісно заявлялись вимоги на суму 26571,67 грн., тобто в частині 2220 грн. 60 коп. позивач свої вимоги не підтримав, тому суд розцінює уточнення позивача як відмову від позовних вимог в цій частині.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково в сумі 19756,22 грн. основного боргу, 2606,01 грн. пені, 1396,17 грн. інфляційних збитків та 592,67 грн. 3 % річних. В решті вимог провадження у справі припинити.

Відповідно до ст.. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За зустрічним позовом:

Свої вимоги за зустрічним позовом про визнання недійсними договорів суборенди №4 та №6 від 01.07.08р., укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ритм»та Суб’єктом підприємницької діяльності фізичною особою Вишняковим Григорієм Юрійовичем, відповідач ґрунтує на тому, що згода наймодавця ВАТ «Меридіан»ім. С.П. Корольова на укладання договорів суборенди №4 та №6 не надавалась і взагалі не могла бути надана, передання нерухомого майна в суборенду на території ВАТ «Меридіан»ім.. С.П. Корольова взагалі заборонено, що підтверджується договором майнового найму № 783 від 01.06.2007 р., зазначає, що відсутність згоди наймодавця є підставою для визнання правочинів недійсними на підставі ст.ст. 203, 215, 774 ЦК України.

У статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 774 ЦК України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Стверджування відповідача щодо відсутності згоди наймодавця на передачу майна в суборенду спростовуються матеріалами справи.

Як вбачається із матеріалів справи, ВАТ «Меридіан»ім. С.П. Корольова листами № 16/647 від 06.06.2008 р. та № 12/647 від 06.06.2008 р. надав згоду ТОВ «Ритм»на передачу в суборенду СПД Вишнякову Г.Ю. спірних приміщень.

Посилання відповідача на ч.1 ст. 284 ГК України в обґрунтування недійсності договорів є безпідставними, оскільки відсутність у спірних договорах таких істотних умов договору як вартість приміщень, що надаються в суборенду та порядку використання амортизаційних відрахувань не може бути підставою для визнання виконаного договору оренди недійсним.

Згідно ст. 33 ГК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В даному випадку це стосувалось відповідача, котрий мав довести суду, що договори суборенди № 4 та № 6 не відповідають вимогам закону.

Таких доказів суду відповідач не надав.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Доказів порушення позивачем прав відповідача суду не надано.

Проаналізувавши положення чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд не знайшов підстав для задоволення зустрічних позовних вимог в зв’язку з їх безпідставністю та недоведеністю.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, оскільки судом не встановлено обставин пов’язаних з недійсністю договору.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 60, 75, 82-85 ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Вишнякова Григорія Юрійовича (04107, м. Київ, провул. Татарський, 8, кв. 13, код 2695001956) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ритм»(03124, м. Київ, бул. І.Лепсе, 8, код ЄДРПОУ 31059117) 19756 грн. 22 коп. основного боргу, 2606 грн. 01 коп. пені, 1396 грн. 17 коп. інфляційних збитків, 592 грн. 67 коп. річних, 243 грн. 51 коп. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст.. 116 ГПК України.

В решті первісного позову провадження у справі припинити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Суддя                                                                                           О.М. Ярмак