Рішення № 10023083, 14.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/139-26/15914.06.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сантехсервіс"

доПриватного підприємства "Пром-Сервіс-Постач"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні

позивача1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Профметал"

2. Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"

простягнення 200 134,78 грн.

та за позовомПриватного підприємства "Пром-Сервіс-Постач"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехсервіс"

про стягнення 30 381,06 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від ТОВ "Сантехсервіс":Мосюк М.М.

від ПП "Пром-Сервіс-Постач":Дитинчук В.М.

від третьої особи 1:Пугач Ю.М.

від третьої особи 2:Іваненко О.В. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантехсервіс" (надалі –"Товариство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Пром-Сервіс-Постач" (надалі –"Підприємство") про стягнення 203 731,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов домовленості відповідачем було поставлено неналежної якості труби, в зв’язку з чим позивач вказує на обов’язок відповідача повернути сплачені за поставлені труби кошти у розмірі 95 059,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 48 672,00 грн. та моральної шкоди у розмірі 60 000,00 грн.

09.03.2010 р. до канцелярії суду надійшла заява Товариства про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.03.2010 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 29.03.2010 р.

Судом в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено, оскільки Товариством не надано доказів з якими приписи ст. 66 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.03.2010 р. у зв’язку із неявкою представника Підприємства розгляд справи відкладено до 28.04.2010 р.

В судовому засіданні представник Підприємства подав відзив на позовну заяву, в якому вказував, що поставка неякісних труб не доведена Товариством, оскільки останнім не викликався представник Підприємства для участі в перевірці якості поставлених труб, а сама перевірка якості проведена із порушенням вимог "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.04.2010 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Товариства –Товариство з обмеженою відповідальністю "Профметал" (надалі –ТОВ "Профметал") та Акціонерну енергопостачальну компанію "Київенерго" (надалі –АЕК "Київенерго") та відкладено розгляд справи до 26.05.2010 р.

Приватне підприємство "Пром-Сервіс-Постач" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю " Сантехсервіс " про стягнення 30 381,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Підприємство помилково перераховано на користь Товариства грошові кошти у розмірі 30 381,06 грн., а тому Товариство зобов’язано повернуто безпідставно отримані грошові кошти.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.03.2010 р. порушено провадження у справі №26/159 та призначено до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва № 01-1/19 від 26.04.2010 р. у зв’язку із значною завантаженістю судді Пінчука В.І. та з метою уникнення затягування строків розгляду справи №26/159, її передано на розгляду судді БойкоР.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.04.2010 р. справи № 48/139 та № 26/159 об'єднано в одне провадження та присвоєно №48/139-26/159, розгляд справи призначено на 26.05.2010 р.

В судовому засіданні представником Товариства надані пояснення, в яких Товариство вказує, що Підприємство не повідомлялося про проведення експертизи поставлених труб, оскільки такі труби не було прийнято.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.05.2010 р. у зв’язку із неявкою представників третіх осіб розгляд справи відкладено до 14.06.2010 р.

В судове засідання представник Товариства з'явився, подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди, просив зобов’язати Підприємство повернути кошти у розмірі 95 059,00 грн. та стягнути матеріальну шкоду у розмірі 45 075,78 грн., моральну шкоду у розмірі 60 000,00 грн. В задоволенні позову Підприємства просить відмовити.

Представник Підприємства в судове засідання з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позов до Товариства підтримує та просить задовольнити його повність, в задоволенні позову Товариства просить відмовити повністю.

Представники третіх осіб в судове засідання з'явилися, в вирішенні спору покладаються на розсуд суду.

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.07.2009 р. Підприємством було виставлено, а Товариством в якості передоплати за продукцію оплачено рахунок-фактуру №СФ-0000389 на суму 125 440,06грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку Товариства від 16.07.2009 р.

На виконання умов домовленості, 20.07.2009 р. Підприємство поставило Товариству труби ГОСТ 10705 530х9 на загальну суму 125 440,06 грн.

21.07.2009 р. за замовленням Товариства було проведено візуальний огляд поставлених труб, що підтверджується актом візуального і/або вимірювального контролю №341 від 21.07.2009 р.

Листом №62 від 23.07.2009 р. Товариство звернулося до Підприємства з проханням повернути кошти сплачені за поставлені труби або замінити на труби належної якості.

29.07.2009 р. Товариство направило на адресу Підприємства лист №67, в якому просило терміново повернути кошти у розмірі 125 440,06 грн., у зв’язку з тим, що поставлені труби не відповідають замовленню.

30.07.2009 р. Підприємство сплатило на користь Товариства грошові кошти у розмірі 20480,12 грн., що підтверджується платіжним дорученням №683452.

Претензією №69 від 02.08.2009 р. Товариство звернулося до Підприємства з вимогою про повернення залишку коштів.

Протягом 08.09.2009 р. –10.09.2009 р. Підприємство перерахувало на користь Товариства кошти у загальному розмірі 9 900,94 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №338 від 08.09.2009 р. та №343 від 10.09.2009 р.

Вимогою від 17.11.2009 р., що отримана Товариством 23.11.2009 р., Підприємство вимагало повернути помилково перераховані кошти у розмірі 30 381,06 грн.

Спір у справі виник у зв’язку із поставкою Підприємством, на думку Товариства, неякісної продукції.

Рахунок-фактура №СФ-0000389 від 10.07.2009 р. містить номенклатуру (асортимент) продукції, кількість та ціну, містить підпис представника та відтиск печатки Підприємства, а Товариство, сплативши кошти, погодило умови рахунку в частині найменування, кількості, ціни та якості продукції, що має поставлятися.

Представники сторін пояснили, що договір поставки у формі єдиного документу не складався.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, між сторонами укладено договір поставки (надалі –"Договір"), а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

У даному разі відповідні особливості передбачені Господарським кодексом України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України та норми якого у регулюванні відносин суб’єктів господарювання є спеціальними стосовно норм Цивільного кодексу України (відповідну правову позицію викладено в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.05.2006 р. у справі № 22/197).

Відповідно до ст. 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для державних потреб. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Таким чином, переважному застосуванню до зобов'язань поставки підлягають положення ст. ст. 264 - 271 Господарського кодексу України, а положення статей Цивільного кодексу України підлягають застосуванню, якщо інше не передбачено законами, що формулюють спеціальні правила щодо поставки.

В даному випадку ТОВ "Сантехсервіс" вказує на поставку неякісного товару, а ПП "Пром-Сервіс-Постач" заперечує факт поставки неякісного товару.

Згідно ч. 8 ст. 269 Господарського кодексу України позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Отже, необхідною умовою для задоволення позовних вимог, що випливають з поставки товарів неналежної якості є не тільки пред'явлення такого позову протягом 6-місячного строку з дня встановлення покупцем недоліків поставлених товарів, а й виявлення цих недоліків у встановленому порядку (аналогічний висновок міститься в постанові Вищого господарського суду України від 08.02.2006 р. у справі №37/237-05).

Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 р. "Про порядок дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" передбачено, що до прийняття відповідних актів України на її території застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України. Таким чином, оскільки у ст. 271 Господарського кодексу України передбачено, що Кабінет Міністрів України відповідно до вимог цього кодексу та інших законів затверджує Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та поставки виробів народного споживання, однак вказані документи ще не прийняті, при вирішенні спорів, пов'язаних з поставкою продукції і товарів господарським судам згідно роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.11.1993 р. №01-6/1205 (з наступними змінами) необхідно керуватися Положеннями про поставки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання, стандартами, іншою обов'язковою для сторін нормативно-технічною документацією, Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю (№П-6) та якістю (№П-7), а також договором.

Оскільки договір поставки укладено у спрощеній формі (сторонами не погоджено порядок прийняття продукції), то суд вважає, що порядок прийняття продукції за якістю регулюється Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання якістю (№П-7).

Відповідно до пунктів 6, 14, 16, 19, 20, 22, 29 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів Союзу РСР від 25.04.1966 р. №П-7 (з доповненнями та змінами) (надалі – "Інструкція"), приймання продукції по якості здійснюється на складі покупця не пізніше 20 днів після видачі продукції органом транспорту або надходженні її на склад покупця при доставці продукції постачальником або при вивозі продукції покупцем. Приймання продукції по якості здійснюється відповідно зі стандартами, технічними умовами згідно супровідних документів, що посвідчують якість продукції (товарів).

При виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або упаковки вимогам стандартів, технічним умовам, договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що посвідчують якість продукції, покупець зобов'язаний призупинити прийом продукції і скласти акт, в якому зазначити характер виявлених дефектів (п.29), а також викликати для участі при прийманні продукції представника постачальника (п.16).

Інструкцією визначаються також інші вимоги, зокрема, відбір зразків з складанням відповідного акту (п.п. 26, 27), щодо права осіб у прийманні продукції за якістю, їх компетентності у питаннях визначення якості підлягаючої прийманню продукції, а також щодо змісту складеного акта.

Із матеріалів справи вбачається, що Товариство здійснило прийом труб без дотримання жодної з вимог порядку приймання продукції, в т. ч. щодо обов'язку викликати представника постачальника для участі у встановленні факту поставки труб неналежної якості.

Відбір зразків труб, які передаються на дослідження не робився, представник постачальника не викликався, комісія згідно п. 20 Інструкції не створювалася, акт за наслідками встановлених недоліків не складався.

20.07.2009 р. спірні труби були поставлені на об’єкт, а 21.07.2009 р. ТОВ "Сантехсервіс" вказує, що передало отримані труби для проведення дослідження. Посилання Товариства на передачу труб на дослідження підтверджує факт передачі труб у володіння останнього та спростовує його твердження про неотримання труб від ПП "Пром-Сервіс-Постач". Крім того листом №62 від 23.07.2009 р. просило в т.ч. замінити отримані труби, що свідчить про їх отримання, оскільки заміна продукції можлива тільки у випадку її отримання.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказом отримання від Підприємства неякісних труб ТОВ "Сантехсервіс" вважає акт №34134 від 21.07.2009 р. візуального і/або вимірювального контролю, складений експертом технічним з промислової безпеки АЕК "Київенерго".

В порушення вимог вищезазначеної Інструкції цей акт не визначає виготовлювача труб і його постачальника, в ньому відсутні відомості про одержувача продукції та його адресу, найменування та адреса виробника (постачальника), посилання на виклик постачальника, рахунок-фактура та накладна, за якою поставлено продукцію, порядок відбору зразків, в зв'язку з чим неможливо вважати, що аналізу піддавалися труби, отримані саме від ПП "Пром-сервіс-постач".

Таким чином, акт №34134 від 21.07.2009 р. візуального і/або вимірювального контролю не є належним доказом (немає юридичної сили) поставки Підприємством труб неналежної якості, оскільки відбір зразків для огляду, проведення огляд та оформлення його результатів проведено з порушенням умов Інструкції та без належного повідомлення ПП "Пром-сервіс-постач" про час та місце огляду.

Більш того, суд відзначає, що із змісту вказаного акту - труби №№11-12 знаходяться в задовільному стані та є придатними для застосування. Наведене додатково спростовує твердження ТОВ "Сантехсервіс" про поставку всіх труб неналежної якості.

Враховуючи відсутність у сторін інформації про місцезнаходження спірних труб, суд позбавлений можливості призначити експертизу з метою визначення якості поставлених труб.

Посилання Товариства на акт №270709-1 від 27.07.2009 р., як на доказ поставки неякісної продукції, судом відхиляються, оскільки Товариством не надано такого акту, а Підприємством та ТОВ "Профметал" вказано на відсутність даного акту.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно ч. 8 ст. 269 Господарського кодексу України позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Положення ч. 8 ст. 269 Господарського кодексу України, що передбачає позовну давність тривалістю шість місяців з дня встановлення у належному порядку недоліків поставлених товарів, слід кваліфікувати як спеціальне правило, що застосовується до договорів поставки і конкретизує загальне правило, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, тому ч. 8 ст. 269 Господарського кодексу України підлягає переважному застосуванню перед п. 4 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.

В даному випадку, Товариство вказує на виявлення неякісної продукції 21.07.2009 р., а позов подано до суду 02.03.2010 р., тобто через 7,5 місяців після складання акту №34134 від 21.07.2009 р. візуального і/або вимірювального контролю (який до того ж визнано судом неналежним доказом поставки неякісної продукції).

Тобто, позов ТОВ "Сантехсервіс", що випливає з поставки продукції неналежної якості заявлено з пропуском встановленого ч.8 ст. 269 Господарського кодексу України строку.

Згідно із п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У судовому засіданні 14.06.2010 р. представником Підприємства заявлено про застосування строку позовної давності.

Пунктом 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Стосовно права покупця на повернення попередньої оплати у випадку поставки продукції неналежної якості суд відзначає наступне.

Згідно із частинами 5, 6, 8 ст. 268 Господарського кодексу України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми. У разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника. У разі якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товарів, які не відповідають за якістю стандартам, технічним умовам, зразкам (еталонам) або умовам договору, постачальник (виробник) зобов'язаний розпорядитися товарами у десятиденний строк, а щодо товарів, які швидко псуються, - протягом 24 годин з моменту одержання повідомлення покупця (одержувача) про відмову від товарів. Якщо постачальник (виробник) у зазначений строк не розпорядиться товарами, покупець (одержувач) має право реалізувати їх на місці або повернути виробникові. Товари, що швидко псуються, підлягають в усіх випадках реалізації на місці.

Частиною 2 ст. 678 Цивільного кодексу України визначено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 538 Цивільного кодексу України при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Таким чином, за змістом вказаних норм реалізація права покупця (у випадку доведення факту поставки йому неякісного товару) на повернення всієї суми попередньої оплати зумовлена поверненням такого товару постачальнику.

В той же час, із матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Сантехсервіс" після проведення огляду труб спеціалістом АЕК "Київенерго" спірні труби ПП "Пром-Сервіс-Постач" не повернуло. При цьому, Підприємство вимогою №1 від 04.08.2009р. (т.1 а.с. 27) (відправлено на адресу Товариства 04.08.2009 р. та 29.08.2009 р. (т. 1 а.с. 28-29)) та відповіддю на претензію від 23.09.2009 р. (т.1 а.с. 17-18) просило надати інформацію про місцезнаходження спірних труб.

ТОВ "Сантехсервіс" будь-яких доказів повернення вказаних труб ПП "Пром-Сервіс-Постач" не надано, а представником Товариства в судовому засіданні повідомлено, що інформація про місцезнаходження труб відсутня.

При цьому, судом відхиляються доводи Товариства стосовно неотримання труб з огляду на те, що ТОВ "Сантехсервіс" як в позові, так і в листах (№69 від 02.08.2009 р. до Підприємства, №69 від 29.07.2009 р. та №73 від 22.09.2009 р. до Солом'янського РУ ГУ МВС України у м. Києві, №б/н від 22.09.2009 р. до прокуратури Солом'янського району м. Києва) посилається на ініціювання проведення 21.07.2009 р. дослідження таких труб лабораторією АЕК "Київенерго". Тобто, оскільки ТОВ "Сантехсервіс" вказує на ініціювання проведення експертизи (огляду) труб, то суд вважає, що на момент такого ініціювання труби знаходилися у володінні Товариства.

Згідно ч. 1 ст. 690 Цивільного кодексу України якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця, а згідно п. 16 Інструкції одержувач зобов’язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, які попереджують погіршення її якості та змішування з іншою однорідною продукцією.

Отже, сам факт неповернення продукції, яка на думку покупця є неякісною, постачальнику спростовує твердження покупця про наявність у постачальника простроченого зобов’язання по поверненню суми попередньої оплати.

За таких обставин, враховуючи, по-перше, не доведення ТОВ "Сантехсервіс" факту поставки труб неналежної якості, по-друге, відсутність доказів повернення труб при доведеності факту їх отримання, по-третє, подачу позову з пропуском строку позовної давності при заяві сторони про застосування строку давності, суд вважає, що правові підстави для повернення ПП "Пром-Сервіс-Постач" на користь ТОВ "Сантехсервіс" суми попередньої оплати за поставлені труби відсутні.

Тому, в задоволенні позову ТОВ "Сантехсервіс" в частині стягнення з Підприємства коштів у сумі 95 059,00 грн. необхідно відмовити.

Стосовно вимог Товариства про стягнення матеріальної шкоди та моральної шкоди суд відзначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 22, 23 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Оскільки вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди обґрунтовані поставкою неякісних труб, що не доведено Товариством належними засобами доказування, то відсутні правові підстави для висновку про наявність протиправної поведінки ПП "Пром-Сервіс-Постач" (одного із елементів складу цивільного правопорушення), що виключає можливість стягнення збитків. До того ж Товариством не надано, доказів понесення витрат на оплату оренди екскаватора.

Крім того, стосовно вимоги про стягнення моральної шкоди суд зазначає, що відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 2 постанови № 4 від 31.03.1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються судами, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК та іншим законодавством, яким встановлено відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, що підпадають під дію Закону від 12.05.91 N 1023-XII "Про захист прав споживачів" чи інших законів, якими врегульовано такі зобов'язання і передбачено відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

По-перше, правовідносини, що виникли між сторонами в даній справі, є договірними, а тому відшкодування моральної шкоди у випадку їх порушення законом не передбачено.

По-друге, ТОВ "Сантехсервіс" не доведено факту порушення Підприємством зобов’язання.

По-третє, Товариством не доведено розміру заподіяної шкоди.

За таких обставин, в задоволенні позову ТОВ "Сантехсервіс" про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 45 075,78 грн. та моральної шкоди у розмірі 60 000,00 грн. необхідно відмовити.

Щодо позовної заяви ПП "Пром-Сервіс-Постач" про стягнення 30 381,06 грн. суд відзначає наступне.

Підставою позову є безпідставне володіння Товариством коштами (ст. 1212 Цивільного кодексу України), які були сплачені Підприємством протягом липня-вересня 2009 р.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття майна однією особою за рахунок іншої особи.

Статтею 177 Цивільного кодексу України унормовано, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші. Майном, як особливим об'єктом згідно зі статтею 190 цього Кодексу вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Зі змісту наведених норм вбачається, що положення про зобов’язання у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави поширюються і на безпідставно набуті грошові суми.

Відтак, в силу юридичного факту володіння грошовими коштами без достатньої правової підстави у володільця згідно ст.ст. 11, 1212 Цивільного кодексу України виникає зобов’язання повернути такі кошти на користь особи, яка має відповідні права на такі кошти.

Матеріалами справи підтверджується сплата Підприємством на користь Товариства 30381,06 грн. (платіжні доручення №683452 від 30.07.2009 р., №338 від 08.09.2009 р., №343 від 10.09.2009 р. (т.1 а.с. 22-26)).

Підставою платежу вказаний лист №62 від 23.07.2009 р. про повернення коштів.

Разом із цим, суд відзначає, що згідно ст. 268 Господарського кодексу України зобов’язання постачальника повернути кошти за поставку неякісного товару виникають у випадку, по-перше, доведення факту поставки неякісного товару, по-друге, повернення такого товару постачальнику.

Судом встановлено, що ТОВ "Сантехсервіс" не доведено належними засобами доказування поставку неякісного товару та не повернуто труби постачальнику, що виключає виникнення у постачальника зобов’язання по поверненню отриманої за такий товар попередньої оплати.

Отже, відсутня правова підстава для повернення ПП "Пром-сервіс-постач" коштів на користь ТОВ "Сантехсервіс", а тому грошові кошти у розмірі 30 381,06 грн. сплачені без достатньої правової підстави, що передбачає можливість їх повернення згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Вимогою від 17.11.2009 р. (відправлено 19.11.2009 р.) (т.1 а.с. 32-34) Підприємство просило Товариство повернути 30 381,06 грн. помилково сплачених (повернутих) коштів, а 05.12.2009 р. направило повідомлення про зміну банківських реквізитів (т.1 а.с. 38-39).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується отримання ТОВ "Сантехсервіс" 30 381,06 грн., відсутність правової підстави для володіння такими коштами, наявність вимог ПП "Пром-Сервіс-Постач" про повернення коштів. В той же час, Товариством наведені обставини не спростовані, доказів сплати коштів не надано.

Таким чином, вимоги ПП "Пром-сервіс-постач про стягнення з ТОВ "Сантехсервіс" безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 30 381,06 грн. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на ТОВ "Сантехсервіс".

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехсервіс" відмовити повністю.

2. Позов Приватного підприємства "Пром-Сервіс-Постач" задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехсервіс" (03067, м.Київ, бул. Івана Лепсе, 57/38, к. 106; ідентифікаційний код 24370762) на користь Приватного підприємства "Пром-Сервіс-Постач" (04074, м. Київ, вул.Автозаводська, 18, ідентифікаційний код 35150057) безпідставно набуті кошти у розмірі 30 381 (тридцять тисяч триста вісімдесят одна)грн. 06 коп., державне мито у розмірі 303 (триста три) грн. 81 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість)грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                               Р.В.Бойко