Рішення № 10023022, 15.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/22515.06.10 За позовомакціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

докомунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Татарка»Шевченківської районної у місті Києві ради

простягнення 328488,99 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:представник Півень Д.О. (довіреність від 02.03.2010 року)

від відповідача:не з’явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Татарка»Шевченківської районної у місті Києві ради заборгованості за договором №71265 від 26.06.2007 року у сумі 328488,99 грн. (у тому числі 282456,80 грн. основного боргу; 14052,68 грн. пені; 19771,98 грн. штрафу; 10151,04 грн. інфляційних втрат та 2056,49 грн. трьох процентів річних).

Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за договором про постачання електричної енергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2010 року порушено провадження у справі №23/225 та призначено її розгляд на 18.05.2010 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача у судове засідання не з’явився вимоги ухвал суду не виконав.

Ухвала про порушення провадження у справі та про відкладення судового засідання були відправлені за адресою Відповідача, вказаною у позовній заяві та яка відповідає місцезнаходженню Відповідача відповідно до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Таким чином, Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судових засідань.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвал суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 15.06.2010 року за згодою присутнього представника Позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії №71265 від 26.06.2007 року, відповідно до якого Позивач зобов’язався продати електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок Відповідачу, а останній –оплатити вартість використаної електричної енергії згідно з умовами договору.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про електроенергетику»електрична енергія є різновидом енергії, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

За своєю правовою природою зазначений договір є договором енергопостачання. Стаття 275 Господарського кодексу України встановлює, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У розумінні статті 1 та статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»правовідносини, які склались між Позивачем та Відповідачем за укладеним ними договором відносяться до сфери господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреб фізичних чи юридичних осіб у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, тощо.

Згідно статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є найменування сторін, предмет договору, вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг, порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги, порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості, права та обов'язки сторін, порядок контролю та звіту сторін, порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг, визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу, порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту), відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору, порядок вирішення спорів, строк дії договору, умови зміни, пролонгації, припинення дії договору, тощо. Договір на надання житлово-комунальних послуг набирає чинності з моменту його укладення.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»послуги з постачання електроенергії відносяться до першої групи - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади. Порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої групи визначає Кабінет Міністрів України (стаття 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Постановою Кабінету Міністрів України №1548 від 25.12.1996 року спеціальним уповноваженим органом в галузі електроенергетики визначено Національну комісію регулювання електроенергетики України. Постановою №309 від 10.03.1999 року Національною комісією регулювання електроенергетики України було встановлено тарифи на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, та затверджено Порядок застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам. Протягом усього періоду часу, визначеному у позовній заяві, означена постанова діяла в редакції постанови НКРЕ № 926 від 20.07.2006 року.

Таким чином, сторони правомірно не погоджували у договорі ціну одиниці (1 квт/год), яка встановлюється рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади. З усіх інших, визначених законом істотних умов сторонами досягнуто згоди.

Відповідно до п. п. 2.2.2, 2.3.2, 2.3.3, 2.3.4 Договору Позивач постачає електричну енергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього ж договору, з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами, згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до Правил устройства електроустановок, 6 видання, 1986 р. (із змінами та доповненнями) та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін», забезпечити отримання споживачем електричної енергії у точці продажу на рівні дозволеної потужності відповідно до Додатка «Перелік об’єктів», а Відповідач дотримуватись режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 даного Договору та режиму роботи електроустановок відповідно до додатка «Перелік об’єктів», оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків «Порядок розрахунків на електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів», здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з Додатками «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів», «Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії»та «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».

Порядок розрахунків сторони погодили Додатком 2.2 до Договору, пунктами 1, 2, 3, 5, 13 якого передбачено, що розрахунковий період починається з першого числа кожного місяця та закінчується в останній день цього місяця. Споживач самостійно знімає показання розрахункових лічильників 20 числа кожного місяця та надає звіт з урахуванням фактичного та прогнозованого до кінця поточного розрахункового періоду обсягу споживання. Період між датами зняття показань засобів обліку прирівнюється до розрахункового періоду, тариф якого застосовується для розрахунків вартості електричної енергії. Щомісяця 21 числа Споживач зобов’язується направляти уповноваженого представника до Постачальника для надання звіту про використану електроенергію та документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період. Крім цього, Споживач надає завірений акт звіряння розрахунків за попередній період.

Частинами шостою та сьомою статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до пункту 2 статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку.

Таким чином, виходячи з вимог законодавства та умов укладеного сторонами договору Відповідач повинен на підставі показань засобів обліку обраховувати за встановленими НКРЕ тарифами вартість отриманої енергії та перераховувати відповідні грошові кошти на рахунок Позивача.

Як вбачається з позовної заяви, за період з 01.09.2009 року по 01.02.2010 року Позивачем поставлено, а Відповідачем спожито електричної енергії на суму 380109,47 грн. У свою чергу, Відповідач за поставлену енергію розрахувався лише частково у сумі 94152,67 грн., в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 282456,80 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви звітами про використану електроенергію та довідкою Позивача про стан розрахунків.

Суд перевірив розрахунок основної заборгованості за договором та встановив, що основний борг за договором №71265 від 26.06.2007 року за період з 01.09.2009 року по 01.02.2010 року складає 282456,80 гривень.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина друга статті 193 Господарського кодексу України визначає, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2.2 договору №720300 від 01.02.2004 року на початок кожного розрахункового періоду передбачено нарахування пені на суму боргу в розмірі 0,1% за кожен день прострочення платежу, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 7 % від суми боргу за несвоєчасну оплату електроенергії суд визнає такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Зі змісту частини 2 статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що даний штраф є видом відповідальності за порушення зобов'язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, а не за порушення грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Татарка»Шевченківської районної у місті Києві ради (04107, м. Київ, вул. Лук’янівська, 5; ідентифікаційний код 34966165) на користь акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 282456,80 грн. (двісті вісімдесят дві тисячі чотириста п’ятдесят шість гривень 80 копійок) основного боргу; 14052,68 грн. (чотирнадцять тисяч п’ятдесят дві гривні 68 копійок) пені; 2056,49 грн. (дві тисячі п’ятсот шість гривень 49 копійок) трьох процентів річних; 10151,04 грн. (десять тисяч сто п’ятдесят одну гривню 04 копійки) інфляційних втрат; 3087,17 грн. (три тисячі вісімдесят сім гривень 17 копійок) державного мита та 221,79 грн. (двісті двадцять одну гривню 79 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяТ.Ю.Кирилюк

Дата підписання рішення:16.06.2010 року.