Рішення № 10022996, 19.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/13719.04.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Екобуд»

доПублічного акціонерного товариства «Конверсбанк»

провизнання недійсним договору про внесення змін до кредитного договору

СуддяСташків Р.Б.

Представники від позивача:Кукла Г.М. (довіреність від 22.03.2010); Омеляненко Б.В. (довіреність від 18.01.2010);

від відповідача –не з’явились. СУТЬ СПОРУ:

У лютому 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Екобуд»(далі –Товариство або позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер-Банк» (далі –ТОВ «Партнер-Банк») про визнання недійсним на підставі статті 233 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) договору № 13 від 22 травня 2008 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 93/980-ЮО від 31.05.2007 (далі, відповідно, –Кредитний договір та Договір № 13), згідно з яким розмір процентної ставки за кредитом було збільшено з 18,5% до 25% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюваний договір був укладений з боку позивача під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах, оскільки у випадку не підписання цього договору ТОВ «Партнер-Банк»на виконання свого повідомлення № 911, надісланого позивачу 12.05.2008, мав право достроково вимагати повернення суми наданого кредиту. Позаяк позивач не мав можливості достроково повернути кредитні кошти, які були вкладені у будівництво, то змушений був підписати оспорюваний договір. При цьому, позивач зазначив, що внаслідок міжнародної фінансової кризи, яка вплинула на ринок іпотечного кредитування та на розвиток будівельної галузі загалом, відбулося суттєве зниження операцій на ринку нерухомості, і діяльність позивача почала бути збитковою. Дострокове повернення кредиту та сплата підвищеної процентної ставки (25%) річних при вказаних обставинах призвела б до неможливості виконання договірних зобов’язань перед фізичними особами –інвесторами будівництва, і як наслідок до банкрутства підприємства позивача.

Ухвалою суду від 22.03.2010 у порядку статті 25 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) здійснено заміну ТОВ «Партнер-Банк»його правонаступником Публічним акціонерним товариством «Конверсбанк»(далі –відповідач або Банк).

Відповідач позов не визнав, мотивуючи свої заперечення тим, що позивач добровільно підписав оспорюваний договір і виконував його станом до квітня 2009 року, сплачуючи проценти у розмірі 25% річних. Пунктом 4.3 Кредитного договору передбачено право Банку переглядати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі зміни кон’юнктури ринку грошових коштів України, з письмовим повідомленням про це позивача за 5-ть банківських днів. На момент укладення оспорюваного договору облікова ставка НБУ була збільшена на 2% у порівняні зі ставкою станом на момент укладання Кредитного договору. Враховуючи вказану зміну облікової ставки НБУ Банком і було запропоновано збільшення відсоткової ставки за користування кредитом.

У судових засіданнях призначених на 22.03.2010, 07.04.2010 оголошувались перерви до 07.04.2010 та 19.04.2010, відповідно.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2007 року між Товариством (Позичальник) та ТОВ «Партнер-Банк»(Кредитор) було укладено Кредитний договір, відповідно до якого Банк відкриває Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію в розмірі 10 000 000 грн., в рамках якої Банк надає Позичальнику кредит окремими траншами. Кожне надання кредиту в межах кредитної лінії супроводжується оформленням додаткової угоди, яка містить: суму кредиту, валюту кредиту, строк користуванням кредитом, розмір процентної ставки, номер позичкового рахунку, номер рахунку нарахованих процентів. Така додаткова угода є невід'ємною частиною цього Договору (пункт 1.1).

Публічне акціонерне товариство «Конверсбанк»є правонаступником всіх майнових і немайнових прав та обов’язків Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Партнер-Банк», яке є правонаступником всіх майнових і немайнових прав та обов’язків ТОВ «Партнер-Банк»(пункт 1.1 Статуту Банку, затвердженого наказом № 1 від 21.01.2010 одноосібного акціонера Банку, зареєстрованого Солом’янською районною у м. Києві державною адміністрацією 19.02.2010 та погодженого з Національним банком України 15.02.2010).

Згідно з пунктами 1.2, 1.3 Кредитного договору строк дії кредитної лінії: з 31 травня 2007 року до 29 травня 2009 року. Дата повернення Кредиту 29 травня 2009 року.

Пунктом 1.5 Кредитного договору був передбачений розмір процентної ставки за користування кредитом, який складав 18,5 процентів річних в гривні.

04.06.2007, 12.06.2007, 09.07.2007, 09.08.2007, 24.10.2007, 25.10.2007, 20.11.2007, 26.11.2007, 06.12.2007, 26.12.2007, 07.02.2008, 02.04.2008 між Товариством та Банком укладалися додаткові угоди №№ 1-12 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору, згідно з якими встановлювалися рахунок для видачі кредиту, продовжувалися строки на повернення кредиту, визначався графік повернення кредиту, порядок та строки сплати відсотків за користування кредитом, змінювався розмір кредитної лінії, змінювався предмет забезпечення виконання зобов’язань.

Так, відповідно до додаткової угоди № 12 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору від 02.04.2008 пункт 1.3 Кредитного договору викладено в новій редакції, згідно з якою датою повернення кредиту в сумі 4289864,2 грн. у відповідності до графіку повернення кредиту встановлено строк не пізніше 29.05.2009.

12.05.2008 року Банком на адресу позивача було направлено повідомлення № 911, у якому зазначалось, що у зв’язку із зміною кон’юнктури ринку грошових коштів України на підставі пункту 4.3 Кредитного договору Банк має намір підвищити процентну ставку за діючим Кредитним договором до 25% річних. У даному повідомлені також зазначалось, що відповідь зі згодою на підписання відповідного договору про збільшення процентної ставки повинна бути надана Банку протягом 5-ти банківських днів від дати отримання зазначеного повідомлення. У випадку, якщо Банк не отримає відповідь протягом 5-ти банківських днів, умова зміни процентної ставки вважається не прийнятою і Банк згідно з пунктом 4.3 Кредитного договору буде вимагати дострокового розірвання Кредитного договору і повернення позивачем кредиту та процентів за фактичний строк користування кредитом.

Так, пунктом 4.3 Кредитного договору передбачено, що Банк має право переглядати розмір процентної ставки за користування кредитом в разі зміни кон'юнктури ринку грошових коштів України, з письмовим повідомленням про це Позичальника за 5 банківських днів. Позичальник зобов'язаний протягом 5 банківських днів від дати отримання повідомлення направити відповідь на пропозицію Кредитора. В разі, якщо Кредитор не отримує відповідь Позичальника протягом 5 банківських днів, умова зміни процентної ставки вважається не прийнятою Позичальником, Кредитор має право вимагати дострокового розірвання цього Договору і повернення Позичальником кредиту та процентів за фактичний строк користування кредитом протягом 15 банківських днів з дати отримання повідомлення від Кредитора щодо зміни процентної ставки.

Враховуючи, що кредитні кошти були вкладені у будівництво, а відтак позивач не мав можливості достроково повернути їх Банку, Товариство під впливом цих тяжких обставин було вимушено 22.05.2009 укласти Договір № 13.

За умовами цього оспорюваного Договору № 13 відбулося підвищення процентної ставки за користування кредитом. Так, відповідно до пункту 1 цього договору було внесено зміни до пункту 1.5 Кредитного договору, та починаючи з 22 травня 2008 року процентна ставка стала складати 25% річних.

У подальшому 27.08.2008, 24.07.2008, 27.11.2008, 25.05.2009, 26.05.2009, між Товариством та Банком укладалися додаткові угоди №№ 14-19, згідно з якими внаслідок погашення кредиту згідно з графіком змінювався розмір кредитної лінії та предмет забезпечення виконання зобов’язань, а також перенесено дату повернення кредиту до 02.09.2009.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивач погашав кредит згідно з графіком та сплачував підвищений розмір відсотків за його користування, про що свідчать наявні у матеріалах справи банківські виписки. Водночас позивач неодноразово звертався до відповідача з клопотаннями від 04.02.2009, вх. №214, від 17.02.2009 вх. № 296, від 24.02.2009 вх. № 392, від 12.03.2009 вх. № 466 про пролонгацію строків погашення процентів за користування кредитом, про подовження строку дії кредитної лінії і дати повернення кредиту та про перегляд розміру процентної ставки користування кредитом по даному договору до первинної процентної ставки, що складала 18,5% річних.

За встановлених обставин справи позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У правочині зовнішнє волевиявлення особи має відповідати його внутрішній волі.

Правочин який має дефект волі й здійснюються за таких обставин, коли особа змушена вчинити правочин на невигідних для себе умовах може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України.

Так, відповідно до частини 1 статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини. За відсутності тяжких обставин потерпіла особа взагалі або на зазначених умовах не укладала би правочин.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Загальновідомим та таким, що на підставі частини 1 статті 35 ГПК України не потребує доказуванню є факт того, що на початку 2008 року світ охопила міжнародна фінансова криза, яка в Україні здебільш вплинула на ринок іпотечного кредитування та на розвиток будівельної галузі загалом. Що, в свою чергу, стало суттєвим фактором зниження операцій на ринку нерухомості. Відповідно до даних Держкомстату (офіційний веб-сайт: http://www.kmu.gov.ua/control) в 2008 році обсяг будівельних робіт, виконаних власними силами підприємств та відокремлених підрозділів за укладеними договорами підряду і субпідряду, а також робіт виконаних господарським способом, знизився проти відповідного періоду 2007 року на 16% і становить за договірними цінами 64 362,6 млн. грн. У розрахунку на 1 особу населення обсяги будівельних робіт в цілому по Україні склали 1387,9 грн., що на 15,5% менше порівняно з 2007 роком (матеріали засідання Державного комітету статистики України 04.03.2009 на веб-сайті: www.business-realty.com.ua).

Розуміючи вплив даного факту на господарську діяльністю позивача, відповідач, який володів інформацією про фінансовий стан (фінансову звітність) позивача, скористався збігом тяжких обставин, скрутним фінансовим становищем позивача та у повідомленні № 911 від 12.05.2008 виклав кабальну пропозицію щодо укладання оспорювального Договору № 13 і висунув умову, що у випадку відмови позивача від його укладання буде вимагати розірвання Кредитного договору та повернення кредитних коштів і відсотків за фактичний строк користування кредитом.

При цьому, враховуючи останню звітність (за перший квартал 2008 року) перед укладанням Договору № 13, відповідач знав, що позивач буде неспроможний повернути грошові кошти за Кредитним договором, сума яких станом на 22.05.2008 складала 3356358,22 грн. (3337799,69 грн. - тіло кредиту + 18558,53 грн. - % за фактичний час користування кредитом).

Таким чином, знаючи внутрішню фінансово-економічну ситуацію підприємства (Товариства) та розуміючи вплив фінансової кризи на обмеження інвестиційних можливостей бюджету та населення внаслідок подорожчання і зменшення доступності кредитних ресурсів, нестабільність грошово-валютної політики, інфляційні очікування та значне зростання цін, внаслідок чого значно зменшився внутрішній попит на будівельні матеріали та збудоване житло, Банк запропонував підвищити процентну ставку по кредиту (укласти кабальний правочин), розуміючи неможливість виконання Товариством умов відмови у його укладанні. Крім того, відповідач також врахував і те, що виконання умови розірвання Кредитного договору та повернення грошових коштів за кредитом (відмова в укладанні правочину на вкрай невигідних умовах) призведе до неможливості виконання договірних зобов'язань перед фізичними особами інвесторами і як наслідок до банкрутства підприємства.

Стаття 211 ГК України передбачає, що засновники (учасники) суб'єкта підприємництва, власник майна, органи держаної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, у межах своїх повноважень зобов'язані вжити своєчасних заходів щодо запобігання його банкрутства, що підтверджує безвихідне становище позивача щодо підписання Договору № 13 про підвищення процентної ставки на вкрай невигідних умовах.

Збільшення плати за користування кредитними ресурсами за вищевказаних обставин більше ніж на третину від початкової плати (на 6,5%) суд вважає як вкрай невигідні умови виходячи з наступного.

Як вказує відповідач, причиною такого збільшення відсотків за користування кредитом слугувало збільшення облікової ставки Національного банку України на 2%. Так, з 30 квітня 2008 року встановлено облікову ставку в розмірі 12% річних (постанова правління Національного банку України від 21 квітня 2008 року № 107 «Про регулювання грошово-кредитного ринку») замість 10% річних (облікова ставка, що діяла на момент укладання Кредитного договору). Натомість відповідачем було збільшено плату за користування кредитом за Кредитним договором аж на 6,5%, що майже у три рази більше за збільшення облікової ставки Національним банком України.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позивачем доведені обставини з якими закон пов’язує можливість визнання правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК України, а саме: тяжкі обставини та вкрай невигідні умови вчинення (укладання) Договору № 13.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Судові витрати відповідно до статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір № 13 від 22 травня 2008 року про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 93/980-ЮО від 31.05.2007, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екобуд»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер-Банк», відповідно до якого розмір процентної ставки за кредитом було збільшено до 25% річних.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Конверсбанк»(03141, м. Київ, вул. Солом'янська, 33, ідентифікаційний код 34353904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобуд»(03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, к. 414, ідентифікаційний код 31482028) 85 (вісімдесят п’ять) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б. Повний текст рішення підписано 14.06.2010.