Рішення № 10022961, 16.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/7716.06.10

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгпрод- Ч"

до Міністерства оборони України

третя особа Державне казначейство України

про стягнення 6 350 954, 46 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача           Волошин О.М.(дов. від 18.01.2010)          

                               Сидорук Т. О. (дов. від 17.02.2010)          

Від відповідача Гордієнко В.І. (дов. від 08.02.2010)

                               Гомон О. О. (дов. від 08.02.2010)

Від третьої особи Петровець О.Ф. (дов. від 24.03.2010 № 18-22/1275)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у зв"язку з неналежним виконанням умов договорів про постачання для державних потреб продуктів нафтоперероблення рідких № 271/1/09/5 від 28.09.2009 та № 271/1/09/6, № 271/1/09/7, № 271/1/09/8 від 09.12.2009(далі разом - договори) у розмірі 6 350 954, 46 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.01.2010 порушено провадження у справі №50/77 та призначено до розгляду на 17.02.2010.

17.02.2010 у судове засідання з"явилися представники сторін та надали пояснення по справі.

Представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 6 977 377,80 грн. та судові витрати. Суд прийняв дані уточнення.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Розгляд справи було відкладено на 10.03.2010.

10.03.2010 у судове засідання з"явилися представники сторін та надали пояснення по справі.

Представником відповідача було подане клопотання, у якому він просить продовжити строк розгляду справи на строк більший, ніж передбачено ч.1 ст. 69 ГПК України. Суд дане клопотання задовольнив.

Суд, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку про необхідність витребування додаткових доказів по справі.

Розгляд справи було відкладено на 09.04.2010.

09.04.2010 у судове засідання з"явилися представники сторін та надали пояснення по справі.

Судом встановлено, що 02.04.2010 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про фіксування процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Суд задовольнив дане клопотання.

Представник позивача подав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача на користь позивача:

- за договором № 271/1/09/5 від 28.09.2009, що діє з додатковою угодою № 1 від 29.09.2009:

18 621,72 грн. основного боргу, 157 377,32 грн. пені в розмірі 0,1 % за кожен день прострочення, 115 135,10 грн. штрафу у розмірі 7%, 12 935,09 3-х % річних.

- за договором № 271/1/09/6 від 09.12.2009, що діє з додатковою угодою № 1 від 09.12.2009:

1 025 994,16 грн. основного боргу, 102 679,46 грн. пені в розмірі 0,1 % за кожен день прострочення, 76 019,59 грн. штрафу у розмірі 7%, 8 439,40 3-х % річних.

- за договором № 271/1/09/7 від 09.12.2009, що діє з додатковою угодою № 1 від 09.12.2009:

2 838 544,32 грн. основного боргу, 257 411,67 грн. пені в розмірі 0,1 % за кожен день прострочення, 198 698,09 грн. штрафу у розмірі 7%, 21 157,11 3-х % річних.

- за договором № 271/1/09/8 від 09.12.2009, що діє з додатковою угодою № 1 від 09.12.2009:

614 379,15 грн. основного боргу, 55 294,11 грн. пені в розмірі 0,1 % за кожен день прострочення, 43 006,54 грн. штрафу у розмірі 7%, 4 544,72 3-х % річних.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні збитки в розмірі 299 901,39 грн. та судові витрати щодо сплати держмита в розмірі 25 500,00 грн. і витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Суд прийняв до уваги заяву позивача про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача заявив усне клопотання про залучення до участі у справі Державного казначейства України, оскільки відповідно до п. 4.4. договорів розрахунок відповідача за поставлену позивачем продукцію здійснюється за умови надходження бюджетних коштів на рахунок відповідача за даним кодом видатків, однак як зазначає відповідач відповідні кошти на його рахунок своєчасно не поступали.

Позивач заперечував проти задоволення даного клопотання.

Суд дослідивши матеріали справи, задовольнив зазначене клопотання та залучив Державне казначейство України до участі у справі третьою особою без самостійних вимог.

Розгляд справи було відкладено на 12.05.2010.

У судове засідання 12.05.2010 з"явилися представники сторін та дали пояснення по справі.

11.05.2010 через канцелярію суду представник позивача подав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача на користь позивача:

- за договором № 271/1/09/5 від 28.09.2009, що діє з додатковою угодою № 1 від 29.09.2009:

157 602, 27 грн. пені в розмірі 0,1 % за кожен день прострочення, 115 135,10 грн. штрафу у розмірі 7%, 12 953,59 3-х % річних.

- за договором № 271/1/09/6 від 09.12.2009, що діє з додатковою угодою № 1 від 09.12.2009:

725 994, 16 грн. основного боргу, 130 341, 26 грн. пені в розмірі 0,1 % за кожен день прострочення, 76 019,59 грн. штрафу у розмірі 7%, 10 712, 96 3-х % річних.

- за договором № 271/1/09/7 від 09.12.2009, що діє з додатковою угодою № 1 від 09.12.2009:

2 838 544,32 грн. основного боргу, 362 437, 84 грн. пені в розмірі 0,1 % за кожен день прострочення, 198 698,09 грн. штрафу у розмірі 7%, 29 789, 40 грн. 3-х % річних.

- за договором № 271/1/09/8 від 09.12.2009, що діє з додатковою угодою № 1 від 09.12.2009:

614 379,15 грн. основного боргу, 78 640,53 грн. пені в розмірі 0,1 % за кожен день прострочення, 43 006,54 грн. штрафу у розмірі 7%, 6 463,60 3-х % річних.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні збитки в розмірі 299 901,39 грн. та судові витрати щодо сплати держмита в розмірі 25 500,00 грн. і витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Представник третьої особи у судовому засіданні подав клопотання, у якому просить відкласти судове засідання на іншу дату та зобов"язати позивача надати третій особі копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

Судом встановлено, що позивач всіх вимог попередньої ухвали не виконав.

Представник третьої особи подав клопотання про зобов"язання позивача надіслати третій особі копію позовної заяви з додатками та у зв"язку з цим відкласти розгляд справи. Суд задовольнив дане клопотання.

Розгляд справи було відкладено на 02.06.2010.

У судове засідання 02.06.2010 з"явилися представники сторін та дали пояснення по справі.

Судом встановлено, що 27.05.2010 у зв’язку з частковою оплатою відповідачем боргу через канцелярію суду представник позивача подав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача на користь позивача:

- за договором № 271/1/09/5 від 28.09.2009, що діє з додатковою угодою № 1 від 29.09.2009:

157 602, 27 грн. пені в розмірі 0,1 % за кожен день прострочення, 115 135,10 грн. штрафу у розмірі 7%, 12 953,59 3-х % річних.

- за договором № 271/1/09/6 від 09.12.2009, що діє з додатковою угодою № 1 від 09.12.2009:

725 994,16 грн. основного боргу, 144 134,54 грн. пені в розмірі 0,1 % за кожен день прострочення, 76 019,59 грн. штрафу у розмірі 7%, 11 846,71 3-х % річних.

- за договором № 271/1/09/7 від 09.12.2009, що діє з додатковою угодою № 1 від 09.12.2009:

2 838 544,32 грн. основного боргу, 416 370,13 грн. пені в розмірі 0,1 % за кожен день прострочення, 198 698,09 грн. штрафу у розмірі 7%, 34222,19 грн. 3-х % річних.

- за договором № 271/1/09/8 від 09.12.2009, що діє з додатковою угодою № 1 від 09.12.2009:

614 379,15 грн. основного боргу, 90313,71 грн. пені в розмірі 0,1 % за кожен день прострочення, 43 006,54 грн. штрафу у розмірі 7%, 7423,04 3-х % річних.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні збитки в розмірі 299 901,39 грн. та судові витрати щодо сплати держмита в розмірі 25 500,00 грн. і витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Суд прийняв до уваги дані уточнення.

Представник позивача в усній формі позовні вимоги, відповідно до заяви про уточнення позовних вимог, підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи усно заперечили проти позову та просили відмовити в його задоволенні.

09.06.2010 в судовому засіданні було оголошено перерву на 16.06.2010 для підготовки та оголошення повного тексту рішення по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.09.2009 між ТОВ «УКРТОРГПРОД-Ч»(далі по тексту –позивач, постачальник за договором) та Міністерством оборони України (далі по тексту –відповідач, замовник за договором) було укладено договір № 271/1/09/5 про постачання для державних потреб продуктів нафтоперероблення рідких, для техніки спеціального призначення (за кошти державного бюджету України) який діє з додатковою угодою № 1 від 29.09.2009 (далі - договір 1).

09.12.2009 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 271/1/09/6 про постачання для державних потреб продуктів нафтоперероблення рідких, для техніки спеціального призначення (за кошти державного бюджету України) який діє з додатковою угодою № 1 від 09.12.2009 (далі - договір 2).

09.12.2009 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 271/1/09/7 про постачання для державних потреб продуктів нафтоперероблення рідких, для техніки спеціального призначення (за кошти Стабілізаційного фонду) (в тому числі для підготовки до ротації та ротації миротворчих контингентів) який діє з додатковою угодою № 1 від 09.12.2009 (далі - договір 3).

09.12.2009 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 271/1/09/8 про постачання для державних потреб продуктів нафтоперероблення рідких, для техніки спеціального призначення (за кошти Стабілізаційного фонду) (в тому числі для підготовки до ротації та ротації миротворчих контингентів) який діє з додатковою угодою № 1 від 09.12.2009 (далі - договір 4).

Далі по тексту договір 1, договір 2, договір 3 та договір 4 разом іменуються як договори, а кожен окремо із них як договір 1, договір 2 , договір 3 та договір 4.

Відповідно п. 1.1 договорів позивач зобов'язався постачити для потреб відповідача продукти нафтоперероблення рідкі згідно Специфікації, а відповідач забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості у строки і за цінами викладеними у Специфікації.

Відповідно до п.4.4. договорів розрахунок за фактично поставлену продукцію здійснюється протягом 10 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником до Департаменту державних закупівель Міністерства оборони України належним чином оформлених документів передбачених цими договорами.

Відповідно до п.4.5. договорів постачальник зобов'язаний надати замовнику після постачання продукції наступні документи:

Рахунок фактуру на відвантажену продукцію; акт прийому форма №4; видаткову накладну; форму № 280; копію паспорту якості на відвантажену продукцію.

Відповідно до п.1.1 договору 1 (викладеного в редакції додаткової угоди №1) на позивача покладено зобов'язання поставити відповідачеві бензин автомобільний А-92 в термін до 25.12.2009 в кількості 157,70 тонн, за ціною 8267,50 грн. (без ПДВ) за тонну на загальну суму 1 303784,75 грн.(без ПДВ), крім того ПДВ 260 756,95грн. Загальна вартість поставки по договору 1 складає 1 564 541,70 грн.

Як свідчать матеріали справи товар позивачем був поставлений за видатковими накладними:

№ РН-0000054/320 від 26.11.2009 на суму 798 243,66 (сімсот дев'яносто вісім тисяч двісті сорок три грн.) 66 коп.

№ РН-0000055 від 26.11.2009 на суму 732 060,67 (сімсот тридцять дві тисячі шістдесят грн.) 67 коп.;

№ РН-0000062/337 від 10.12.2009 на суму 17 857,80 (сімнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят сім грн.) 80 коп.;

№ РН-0000068 від 14.12.2009 на суму 736,92 (сімсот тридцять шість грн.) 92 коп. (копії в матеріалах справи).

Поставлений позивачем бензин автомобільний А-92 був прийнятий відповідачем, що крім іншого підтверджується:

Актом прийому №259 від 14.12.2009; Актом прийому №19 від 10.12.2009; Актом прийому №17 від 26.11.2009; Актом прийому №249 від 26.11.2009 (копії в матеріалах справи).

Відповідно до п.2.7 договору 1 договір вважається виконаним, при умові постачання продукції на менш ніж на 99%.

З матеріалів справи вбачається, що позивач поставив відповідачу до 25.12.2009 бензин автомобільний А-92 в кількості 156,126 тонн, що складає 99% заявленої в договорі кількості, чим виконав узяті на себе за договором зобов'язання у повному обсязі.

Також судом встановлено, що на виконання п. 4.5. договору 1 позивачем було передано відповідачу в межах кожної поставленої партії товару виключний перелік документів відповідно до реєстрів:

№ 14/12-2009 від 14.12.2009(прийнятий відповідачем 15.12.2009, про що є відмітка на реєстрі);

№ 11/12-2009 від 11.12.2009(прийнятий відповідачем 11.12.2009, про що є відмітка на реєстрі);

№ 26/11-2009 від 26.11.2009(прийнятий відповідачем 02.12.2009, про що є відмітка на реєстрі);

№ 30/11-2009 від 30.11.2009(прийнятий відповідачем 02.12.2009, про що є відмітка на реєстрі) (копії реєстрів в матеріалах справи).

Отже, відповідач мав розрахуватись за поставлений бензин в терміни визначені п.4.4. Договору 1, однак відповідач оплату за поставлений та відповідно отриманий бензин в терміни передбачені договором 1 не здійснив. Як вбачається з наявних в матеріалах справи банківських виписок відповідач почав розраховуватись за поставлений товар по договору 1 лише 11.03.2010, а повністю розрахунок по договору 1 відповідач здійснив 14.04.2010, у зв’язку з чим позивач нарахував штрафні санкції за таку прострочку відповідачем свого зобов’язання по оплаті(відповідно до заяви про уточнення позовних вимог, що надійшла до суду 27.05.2010), зокрема: 157 602, 27 грн. пені в розмірі 0,1 % за кожен день прострочення, 115 135,10 грн. штрафу у розмірі 7%, 12 953,59 3-х % річних.

Відповідно до п. 1.1. договору 2 на позивач взяв на себе зобов'язання поставити відповідачу паливо для реактивних двигунів ТС-1 та/або РТ в термін до 25.12.2009 в кількості 587,800 тонн, по ціні 7822,50грн. за тонну (без ПДВ), на загальну суму 4 598 065,50 грн. (без ПДВ), що з урахуванням ПДВ складає 5 517 678,60 грн.

Як свідчать матеріали справи на виконання умов договору 2 позивачем відповідачу було поставлено паливо для реактивних двигунів ТС-1 за видатковими накладними:

- РН-0000057 від 09.12.2009 в кількості 107,800 тонн на суму 1011918,60 (один мільйон дев'ятсот вісімнадцять тисяч грн.) 60 коп.(копія в матеріалах справи);

- РН-0000065 від 14.12.2009 в кількості 98,609 тонн на суму 925 642,68 (дев'ятсот двадцять п'ять тисяч шістсот сорок дві грн.) 68 коп. (копія в матеріалах справи).

Поставлене позивачем за вищезазначеними видатковими накладними паливо для реактивних двигунів ТС-1 було прийняте відповідачем, що крім іншого також підтверджується:

актом прийому №1 від 14.12.2009 та актом прийому №94 від 09.12.2009.

На виконання п. 4.5. Договору 2 позивачем було передано відповідачу у межах кожної поставленої партії товару виключний перелік документів відповідно до реєстрів:

№ 11/12-2009-01 від 11.12.09 (прийнятий відповідачем 11.12.2009, про що є відмітка на реєстрі);

№ 16/12-2009-02 від 16.12.2009 (прийнятий відповідачем 16.12.2009, про що є відмітка на реєстрі), (копії реєстрів в матеріалах справи).

Отже, відповідач мав розрахуватись за поставлене паливо в терміни визначені п.4.4. договору 2, однак відповідач оплату за поставлене та відповідно отримане паливо в терміни передбачені договором 2 не здійснив. Як вбачається з наявних в матеріалах справи банківських виписок відповідач почав розраховуватись за поставлений товар по договору 2 17.12.2009, останній платіж по договору 2 відповідач здійснив 13.04.2010, станом на день розгляду справи розмір основної заборгованості відповідача по договору 2 становить 725994,16 грн.

У зв’язку з несвоєчасною та неповною оплатою відповідачем поставленого за договором 2 товару, позивач нарахував штрафні санкції за таку прострочку (відповідно до заяви про уточнення позовних вимог, що надійшла до суду 27.05.2010), зокрема:

144 134,54 грн. пені в розмірі 0,1 % за кожен день прострочення, 76 019,59 грн. штрафу у розмірі 7%, 11 846,71 3-х % річних.

Відповідно до п. 1.1. договору 3 позивач на взяв на себе зобов'язання поставити відповідачу паливо для реактивних двигунів ТС-1 та/або РТ в термін до 25.12.2009 в кількості 724,091 тонн, по ціні 7822,50 грн. за тонну (без ПДВ), на загальну суму 5 664 201,85 грн. (без ПДВ), що з урахуванням ПДВ складає 6 797 042,22 грн.

Так, судом встановлено, що на виконання умов договору 3 позивачем було поставлено відповідачу паливо для реактивних двигунів ТС-1 за видатковими накладними:

РН-0000060 від 11.12.2009 в кількості 176,050 тонн на суму 1 652 581,35 (один мільйон шістсот п'ятдесят дві тисячі п'ятсот вісімдесят одна грн.) 35 коп.;

РН-0000066 від 12.12.2009 в кількості 119,000 тонн на суму 1 117 053,00 (один мільйон сто сімнадцять тисяч п'ятдесят три грн.) 00 коп.

РН-0000069 від 14.12.2009 в кількості 7,314 тонн на суму 68 909,97 (шістдесят вісім тисяч дев'ятсот дев'ять грн.) 97коп.; (копії вказаних видаткових накладних в матеріалах справи).

Поставлене позивачем паливо для реактивних двигунів ТС-1 прийняте, що крім іншого також підтверджується:

актом прийому №112 від 11.12.2009; актом прийому №198 від 12.12.2009; актом прийому № 2 від 14.12.2009.

На виконання п. 4.5. договору 3 позивачем було передано відповідачу у межах кожної поставленої партії товару виключний перелік документів відповідно до реєстрів:

№ 14/12-2009-01 від 14.12.2009(прийнятий відповідачем 15.12.2009, про що є відмітка на реєстрі);

№ 15/12-2009 від 15.12.2009(прийнятий відповідачем 15.12.2009, про що є відмітка на реєстрі);

№ 17/12-2009 від 17.12.2009(прийнятий відповідачем 18.12.2009, про що є відмітка на реєстрі) (копії Реєстрів в матеріалах справи).

Отже, відповідач мав розрахуватись за поставлене паливо в терміни визначені п.4.4. договору 3, однак відповідач оплату за поставлене та відповідно отримане паливо в терміни передбачені договором 3 не здійснив. Як вбачається з матеріалів справи відповідач взагалі не розрахувався за поставлений позивачем по договору 3 товар і станом на день розгляду справи розмір основної заборгованості відповідача по договору 3 становить 2838544,32 грн.

У зв’язку з неоплатою відповідачем поставленого за договором 3 товару, позивач нарахував штрафні санкції за таку прострочку (відповідно до заяви про уточнення позовних вимог, що надійшла до суду 27.05.2010), зокрема:

416 370,13 грн. пені в розмірі 0,1 % за кожен день прострочення, 198 698,09 грн. штрафу у розмірі 7%, 34222,19 грн. 3-х % річних.

Відповідно до п. 1.1. договору 4 на позивач на взяв на себе зобов'язання поставити відповідачу паливо для реактивних двигунів ТС-1 та/або РТ в термін до 25.12.2009 в кількості 624,800 тонн, по ціні 7822,50грн. (без ПДВ) за тонну, на загальну суму 4 887 498,00 грн. (без ПДВ), що з урахуванням ПДВ складає 5 864 997,60 грн.

На виконання умов договору 4 позивачем було поставлено відповідачу паливо для реактивних двигунів ТС-1 за видатковою накладною:

РН-0000067 від 14.12.2009 в кількості 65,450 тонн на суму 614 379,15 (шістсот чотирнадцять тисяч триста сімдесят дев'ять грн.) 15 коп. (копія в матеріалах справи).

Поставлене позивачем паливо для реактивних двигунів ТС-1 прийняте, що крім іншого, також підтверджується:

актом прийому №1078 від 14.12.2009 (копія в матеріалах справи).

На виконання п. 4.5. договору 4 позивачем було передано відповідачу у межах кожної поставленої партії товару виключний перелік документів відповідно до реєстру № 16/12-2009-01 від 16.12.2009(прийнятий відповідачем 16.12.2009, про що є відмітка на реєстрі)(копія в матеріалах справи).

Отже, відповідач мав розрахуватись за поставлене паливо в терміни визначені п.4.4. договору 4, однак відповідач оплату за поставлене та відповідно отримане паливо в терміни передбачені договором 4 не здійснив. Як вбачається з матеріалів справи відповідач взагалі не розрахувався за поставлений позивачем по договору 4 товар і станом на день розгляду справи розмір основної заборгованості відповідача по договору 4 становить 614397,15 грн.

У зв’язку з неоплатою відповідачем поставленого за договором 4 товару, позивач нарахував штрафні санкції за таку прострочку (відповідно до заяви про уточнення позовних вимог, що надійшла до суду 27.05.2010), зокрема:

90313,71 грн. пені в розмірі 0,1 % за кожен день прострочення, 43 006,54 грн. штрафу у розмірі 7%, 7423,04 3-х % річних.

Відповідач не заперечував проти наявності у нього основної заборгованості перед позивачем у заявлених останнім сумах з урахуванням часткової оплати.

Про визнання відповідачем своєї заборгованості перед позивачем свідчать також акти звірки взаєморозрахунків(копії в матеріалах справи), що підписані представниками позивача та відповідача і скріплені печатками даних господарюючих суб’єктів.

Відповідач заперечував проти нарахування штрафних санкцій, оскільки обов’язок сплати відповідачем таких санкцій не передбачений договорами.

Таким чином судом встановлено, що станом на день розгляду справи у відповідача перед позивачем існує основна заборгованість по договорах:

- № 271/1/09/6 від 09.12.2009 в сумі 725 994,16 грн.

- № 271/1/09/7 від 09.12.2009 в сумі 2 838 544,32 грн.

- № 271/1/09/8 від 09.12.2009 в сумі 614 379,15 грн., що разом становить: 4178917,63 грн.

Внаслідок укладення договорів між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Договори мають ознаки договорів поставки та договорів купівлі-продажу, отже до них і мають застосовуватися норми, що регулюють дані види договорів.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем в сумі 4178917,63 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 4178917,63 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за всіма договорами, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 66445,53 грн. та суму інфляційних збитків у розмірі 299901,39 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 299901,39 грн. інфляційних витрат та 66445,53 грн. - три проценти річних від простроченої суми за увесь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Позивач просить також стягнути з відповідача пеню в розмірі 808420,65 грн. та штраф в розмірі 432859,32 грн. за прострочення виконання зобов’язання.

Судом встановлено, що договорами сторони не передбачили відповідальність замовника за прострочення оплати поставленого постачальником товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Дії відповідача є порушенням вимог договорів і це є підставою для застосування відповідальності згідно чинного законодавства, а саме стягнення пені та штрафу.

В судовому засіданні 04.11.2009 представник відповідача пояснив, що прострочення виконання господарського зобов’язання, що призвело до виникнення основної заборгованості в розмірі 4178917,63 грн. відбулося не з вини відповідача, оскільки останній фінансується з державного бюджету України, а враховуючи складну економічну ситуацію, що склалася в державі, фінансування відповідача здійснювалося не в повному об’ємі і він не мав можливості вчасно погасити свою заборгованість перед позивачем.

Відповідно до п. 3. ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов’язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.2.4. роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань” від 29 квітня 1994 №02-5/293 вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила договір, суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення у виконанні зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Дослідивши подані матеріали справи, вислухавши думку представників сторін, з урахуванням принципів розумності, справедливості, враховуючи критичну ситуацію з фінансуванням, що склалася у військовому секторі, який фінансується з державного бюджету України та враховуючи складну економічну ситуацію, що склалася в державі, суд приходить до висновку про зменшення розміру штрафних санкцій нарахованих позивачем, а саме підлягають стягненню:

- пеня в розмірі 100000,00 грн.;

- штраф в розмірі 50000,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно частини другої п.5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів” якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати пов’язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Міністерства оборони України(Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022, р/р 35219005003192 в ОПЕРУ ДКУ м. Києва, МФО 820172(або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення)) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгпрод- Ч"(вул. Ванди Василевської, 16, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 36470499, р/р 26004301664001 в ФАБ «Південний», м. Києва, МФО 320917) основний борг по договорах в сумі 4178917(чотири мільйони сто сімдесят вісім тисяч дев’ятсот сімнадцять) грн. 63 коп., 3% річних по договорах в сумі 66445(шістдесят шість тисяч чотириста сорок п’ять)грн. 53 коп., 299901(двісті дев’яносто дев’ять тисяч дев’ятсот одна)грн. 39 коп. - інфляційної складової боргу по договорах; 100000(сто тисяч) грн. 00 коп. пені по договорах, 50000(п’ятдесят тисяч) грн. 00 коп. штрафу по договорах, 25 500(двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя                                                                       Головатюк Л.Д.