Рішення № 10022306, 10.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/29810.06.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія АВРК-Консалтінг»

До відповідача           Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

про           внесення змін до договору

                                                                                                    Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від позивача                     Базилевський С.Б. - керівник

Від відповідача           Капанистий В.І. –предст.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія АВРК-Консалтінг»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про внесення змін до договору про надання юридичних послуг № УГВ 6164/02-07 від 21 лютого 2007 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач безпідставно ухиляється від підписання додаткової угоди до договору про надання юридичних послуг № УГВ 6164/02-07 від 21 лютого 2007 року в частині продовження строку дії вказаного Договору та порядку оплати за надані послуги, передбачені ним.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов не визнає, посилаючись на його необґрунтованість, та зазначає, що строк дії договору № УГВ 6164/02-07 від 21 лютого 2007 року закінчився 31.12.2008 року, процедура закупівлі послуг відповідно до норм Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 17.10.2008 проведена не була. Крім того, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 703-р від 07.05.2008 договори доручення, до яких належить і спірний договір, повинні укладатися виключно на підставі відповідних рішень Кабінету Міністрів України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.02.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія АВРК-Консалтінг»(далі –ТОВ «Юридична компанія АВРК-Консалтінг», Позивач) та Дочірньою компанією «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі –ДК «Укргазвидобування», Відповідач) був укладений договір про надання юридичних послуг № УГВ 6164/02-07 від 21.02.2007 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Позивач зобов’язався надати Відповідачу юридичні послуги, а саме: представництво інтересів замовника в будь-яких судах усіх інстанцій, надання усних та письмових консультацій з юридичних питань, підготовка проектів процесуальних документів по справах, в яких стороною є Відповідач.

В свою чергу, Відповідач зобов’язався оплатити вартість послуг у розмірах, передбачених п.п. 3.1 –3.3 Договору.

Пунктом 6.1 Договору сторони встановили, що Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2007 року, а в частині взаєморозрахунків до їх повного виконання Сторонами.

Відповідно до п. 6.3 Договору даний договір вважається пролонгованим на рік, якщо жодна із сторін письмово не заявила про бажання розірвати даний договір у двохмісячний строк до закінчення строку його дії.

29.03.2010 Позивач надіслав Відповідачу лист № 01/10 з додатковою угодою № 3, якою передбачались зміни умов Договору в розділі 3 щодо зміни порядку оплати за надання послуг та розділі 6 щодо встановлення строку дії Договору.

22.04.2010 ДК «Укргазвидобування»направила лист № 2-011-2606, в якому на пропозицію ТОВ «Юридична компанія АВРК-Консалтінг»укласти додаткову угоду повідомила, що відмовляється від її укладання у зв’язку з тим, що згідно з п. 6.1 та п. 6.3 договору про надання юридичних послуг строк дії договору закінчився 31.12.2008, при цьому процедура закупівлі послуг проведена не була відповідно до норм Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 17.10.2008.

Згідно з ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Враховуючи, що сторони не надсилали одна одній відповідні повідомлення про припинення дії Договору, як це передбачено п. 6.3 Договору, суд приходить до висновку, що дія Договору № УГВ 6164/02-07 від 21.02.2007 автоматично продовжувалась на кожний наступний календарний рік до узгодження сторонами строку його дії.

Суд вважає, що Договір № УГВ 6164/02-07 від 21.02.2007 на момент розгляду даної справи є чинним та породжує для його сторін, передбачені ним відповідні права та обов’язки.

Окрім цього, посилання ДК «Укргазвидобування»на обов’язковість проходження процедури закупівлі послуг, визначеної Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 року № 921 є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Вищевказаним Положенням встановлено особливий порядок і механізм здійснення закупівель товарів, робіт і послуг розпорядниками державних коштів, до яких ДК «Укргазвидобування»відносить власні кошти.

Суб’єктами права власності в Україні, відповідно до вимог частини 1 статті 318 Цивільного кодексу України, є Український народ, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права, фізичні особи та юридичні особи.

Від імені держави Україна, відповідно до вимог частини 2 статті 326 Цивільного кодексу України, право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Відповідно до вимог частини 1 статті 325 Цивільного кодексу України, юридичні особи віднесено до суб’єктів права приватної власності.

Як встановлено п. 36 ст. 2 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів є бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.

Суд вважає, що однією із ознак віднесення коштів до бюджетних (державних) є їх розпорядник, яким може бути лише бюджетна установа.

Відповідно до статуту ДК «Укргазвидобування»остання не є бюджетною установою, а отже і кошти ДК «Укргазвидобування»не можна віднести до бюджетних (державних).

Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 року № 921, встановлено правила конкуренції у сфері державних закупівель, що обмежує суб’єктів господарювання у праві вільного вибору контрагента та визначення на власний розсуд умов договору у даній сфері.

Відповідно до ч. 3-4 ст. 18 Господарського кодексу України органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам забороняється приймати акти та вчиняти дії, які усувають конкуренцію або необґрунтовано сприяють окремим конкурентам у підприємницькій діяльності, чи запроваджують обмеження на ринку, не передбачене законодавством. Законом можуть бути встановлені винятки з цього правила з метою забезпечення національної безпеки, оборони чи інших загальносуспільних інтересів. Правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання визначаються цим Кодексом та іншими законами.

Згідно зі ст. 19 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Обмеження прав суб'єктів господарювання щодо придбання та реалізації товарів, встановлення заборон чи обмежень стосовно окремих суб'єктів господарювання або груп підприємців відповідно до ч. 1 ст. 31 Господарського кодексу України є дискримінацією, яка не допускається у відповідності з ч. 2 цієї статті.

Статтею 134 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.

Зі змісту п. 5.2. Статуту ДК «Укргазвидобування»вбачається, що майно Відповідача формується за рахунок:

- майна та коштів, переданих йому Засновником;

- кредитів, позик;

-надходжень від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг, а також іншої господарської діяльності;

- придбання майна інших осіб;

- інших надходжень, що не суперечать чинному законодавству України.

ДК «Укргазвидобування»як суб'єкт господарювання має право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству та на свій розсуд, володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 320 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України особа може бути обмежена у праві власності лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 12 Господарського кодексу України визначено, що обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий аналіз положень постанови Кабінету Міністрів України № 921 від 17.10.2008 «Про затвердження Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» свідчить про те, що нею встановлені певні правила конкуренції при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Частини перша, третя статті 42 Конституції України, гарантуючи право на підприємницьку діяльність та захищаючи конкуренцію у підприємницькій діяльності, не виключають можливості обмеження конкуренції, однак містять заборону на неправомірне обмеження конкуренції у підприємницькій діяльності.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 92 Конституції України правила конкуренції визначаються виключно законами України.

Таким чином, правовідносини щодо встановлення правил конкуренції у сфері державних закупівель, які відповідно до пункту 8 частини першої статті 92 Конституції України повинні визначатися виключно законами України, врегульовані підзаконним актом - постановою Кабінету Міністрів України.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях підтвердив конституційність реалізації Верховною Радою України повноважень щодо визначення та регулювання правил конкуренції.

Так, в абзацах першому, другому підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 27 лютого 2001 року № 1-рп/2001 (справа про правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим) зазначено, що відповідно до Конституції України «держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом, соціальну спрямованість економіки (частина четверта статті 13). Тому логічним є те, що виключно законами України визначаються правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання (пункт 8 частини першої статті 92 Конституції України)».

Така ж правова позиція Конституційного Суду України закріплена в абзаці четвертому пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 15 квітня 2004 року № 10-рп/2004 (справа про визначення мінімальної ціни на цукор).

У рішенні від 9 жовтня 2008 року № 22-рп/2008Конституційний Суд України прийшов до висновку, що Верховна Рада України, прийнявши Закон № 150-VI, делегувала власні, визначені Конституцією України, повноваження щодо встановлення правил конкуренції у сфері здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти Кабінету Міністрів України. Проте права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (у даному випадку Кабінету Міністрів України) Конституцією України не передбачено. У цьому випадку Верховна Рада України порушила вимоги частини другої статті 19 Конституції України.

Як наслідок, постанову Кабінету Міністрів України від 28 березня 2008 року № 274 «Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти»вказаним рішенням Конституційного Суду України від 9 жовтня 2008 року було визнано неконституційною.

За таких обставин Кабінет Міністрів України при винесенні оскаржуваної постанови вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки встановив обмеження для суб’єктів господарювання щодо вільного розпорядження грошовими коштами підприємства, що може визначатися виключно законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Цивільного кодексу України актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.

Також необхідно враховувати, що Господарський суд міста Києва в рішенні від 05.02.2007 у справі № 7/73 за позовом ТОВ «Юридична компанія АВРК-Консалтінг»до ДК «Укргазвидобування»про спонукання до укладення договору про надання юридичних послуг встановив, що ДК «Укргазвидобування»наділена правами володіти, користуватись та розпоряджатись майном та коштами, переданими засновником, доходами від власної діяльності та іншим майном, тобто вказане майно знаходиться у власності ДК «Укргазвидобування», а не закріплене за нею на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Виходячи з викладеного, суд встановив, що при внесенні змін до договору № УГВ 6164/02-07 від 21.02.2007 про надання юридичних послуг між ДК «Укргазвидобування»та ТОВ «Юридична компанія АВРК-Консалтінг»шляхом укладення додаткової угоди слід застосовувати загальні правила укладення договорів, встановлені Господарським та Цивільним кодексами України, тобто за договором № УГВ 6164/02-07 від 21.02.2007 ДК «Укргазвидобування»та ТОВ «Юридична компанія АВРК-Консалтінг»мають право шляхом укладення додатковий угод (договорів) до вказаного договору без проведення тендеру визначати перелік судових справ або надання інших послуг, ведення яких доручатиметься ТОВ «Юридична компанія АВРК-Консалтінг»та на власний розсуд визначати вартість наданих послуг в межах, передбачених пунктами 3.1-3.3 договору № УГВ 6164/02-07 від 21.02.2007.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору послуг другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів визначений ст. 188 ГК України.

Як встановлено ч. 2, 3 ст. 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Судом встановлено, що ДК «Укргазвидобування»повідомила ТОВ «Юридична компанія АВРК-Консалтінг»про результат розгляду пропозиції останнього (лист № 01/10 від 29.03.2010) щодо підписання Додаткової угоди № 3 після пропущення двадцятиденного строку, а саме 22.04.2010 листом № 2-011-2606.

Таким чином суд вважає, що позивачем було дотримано порядок зміни договору, визначеного ст. 188 ГК України, проте сторони не змогли досягти згоди в порушення відповідачем вимог наведеної статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Кожна особа, відповідно до положень частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

Господарський суд міста Києва не погоджується з твердженням відповідача про те, що спірний договір, як договір доручення, згідно з положеннями розпорядження Кабінету Міністрів України № 703-р від 07.05.2008 повинен укладатися виключно на підставі відповідного рішення Кабінету Міністрів України, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Зміст Договору № УГВ 6164/02-07 говорить про те, що він є договором про надання послуг, який містить окремі елементи договору доручення, у зв’язку з чим розпорядження Кабінету Міністрів України № 703-р від 07.05.2008 не розповсюджується на такий договір. Крім того, вищевказаний договір був укладений 21.02.2007, а зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 не має зворотної дії.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Внести зміни до пункту 3 «ОПЛАТА ЗА НАДАНІ ПОСЛУГИ ТА ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ»та пункту 6 «СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ»Договору про надання юридичних послуг від 21 лютого 2007 року № УГВ 6164/02-07, укладеного між Дочірньою компанією „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія АВРК-Консалтінг» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 64, код ЄДРПОУ 33052239), виклавши його в наступній редакції:

«3. ОПЛАТА ЗА НАДАНІ ПОСЛУГИ ТА ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ

3.1. Замовник оплачує вартість послуг з представництва інтересів Замовника в судах по позовах майнового характеру та позовах по оскарженню рішень податкових органів в такому розмірі:

3.1.1. За представництво інтересів Замовника в суді першої інстанції 2% від суми задоволених вимог, якщо Замовник є позивачем, або відхилених вимог, якщо Замовник є Відповідачем, або суми скасованих податків (зборів, обов’язкових платежів), штрафних санкцій та інших нарахувань, визначених спірним рішенням (рішеннями) податкових органів;

3.1.2. За представництво інтересів Замовника в суді апеляційної інстанції 2% від суми задоволених вимог, якщо Замовник є позивачем, або відхилених вимог, якщо Замовник є Відповідачем, або суми скасованих податків (зборів, обов’язкових платежів), штрафних санкцій та інших нарахувань, визначених спірним рішенням (рішеннями) податкових органів, або якщо суд апеляційної інстанції залишив рішення суду першої інстанції без змін, за якими позовні вимоги Замовника задоволені, або позовні вимоги відхилені, якщо Замовник є Відповідачем, або якими скасовано суми податків (зборів, обов’язкових платежів), штрафних санкцій та інших нарахувань, визначених спірним рішенням (рішеннями) податкових органів;

3.1.3 За представництво інтересів Замовника в суді касаційної інстанції 4% від суми задоволених вимог, якщо Замовник є позивачем, або відхилених вимог, якщо Замовник є Відповідачем, або суми скасованих податків (зборів, обов’язкових платежів), штрафних санкцій та інших нарахувань, визначених спірним рішенням (рішеннями) податкових органів, або якщо суд касаційної інстанції залишив рішення суду першої та/або апеляційної інстанції без змін, за якими позовні вимоги Замовника задоволені, або позовні вимоги відхилені, якщо Замовник є Відповідачем, або якими скасовано суми податків (зборів, обов’язкових платежів), штрафних санкцій та інших нарахувань, визначених спірним рішенням (рішеннями) податкових органів;

3.1.4 За представництво інтересів Замовника в Верховному Суді України 4% від суми задоволених вимог, якщо Замовник є позивачем, або відхилених вимог, якщо Замовник є відповідачем, або суми скасованих податків (зборів, обов’язкових платежів), штрафних санкцій та інших нарахувань, визначених спірним рішенням (рішеннями) податкових органів, або якщо Верховний Суд України залишив рішення суду першої апеляційної та/або апеляційної інстанції та/або касаційної інстанції без змін, за якими позовні вимоги Замовника задоволені, або позовні вимоги відхилені, якщо Замовник є Відповідачем, або якими скасовано суми податків (зборів, обов’язкових платежів), штрафних санкцій та інших нарахувань, визначених спірним рішенням (рішеннями) податкових органів;

3.1.5 У випадку, коли суд відповідної інстанції за результатами розгляду справи направить справу на новий розгляд, скасувавши при цьому судове рішення, прийняте не на користь Замовника, розмір винагороди Виконавця визначається у порядку, встановленому у п.3.1.1. –3.1.4. Договору.

3.2. Замовник оплачує вартість послуг з представництва інтересів Замовника в судах по позовах немайнового характеру в розмірі, який визначається сторонами додатковими угодами до даного Договору.

3.3. Розмір оплати послуг, вартість яких неможливо визначити за вказаними у пунктах 3.1 та 3.2 правилами даного Договору визначається Сторонами в додаткових угодах до нього.

Оплата послуг за основним Договором здійснюється шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Виконавця грошових коштів протягом 5 (п'яти) банківських днів від дати підписання Акту приймання-передачі наданих послуг.

Днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

3.4. Замовник може оплачувати вартість юридичних послуг Виконавця шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Виконавця попередньої оплати, розмір та порядок оплати якої визначатиметься сторонами даного Договору у додаткових угодах до нього.

3.5. Усі обов’язкові витрати (платежі), що пов’язані з представництвом (захистом) інтересів Замовника в рамках цього Договору (державне мито, судовий збір, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу тощо), сплачуються Замовником поза та понад оплати послуг Виконавця.

3.6. Сторони можуть змінювати вказаний розмір та розрахунок винагороди за надані послуги шляхом укладення додаткових угод».

«6. СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ

6.1. Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2011 року, а в частині взаєморозрахунків до їх повного виконання Сторонами.

6.2. У випадку, коли сторони за три місяці до закінчення строку дії цього Договору за взаємною згодою не визначать інший строк його дії, він вважається продовженим на новий строк до узгодження сторонами строку його дії».

3. Стягнути з Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія АВРК-Консалтінг»(03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 64, код ЄДРПОУ 33052239) 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 11.06.2010