Рішення № 10022247, 01.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 38/20201.06.10 За позовомЗакритого акціонерного товариства «Птахофабрика Київська» ДоПриватного підприємства «ЮФ «Захист»

Протлумачення змісту мирової угоди Суддя Власов Ю.Л.

Представники: Від позивачаКозуля І.В. Від відповідачаЯніцький М.В. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про тлумачення змісту мирової угоди від 04.9.08р., укладеної між Позивачем та Відповідачем з наступного питання: чи є виконаним зобов’язання Позивача за угодою про надання юридичних послуг від 03.07.00р. та доповненнями до неї перед Відповідачем, в зв’язку передачею відступного.

Заявлені позовні вимоги Позивач обґрунтовує наступним. За змістом мирової угоди Позивач приймає на себе зобов’язання сплатити Відповідачу 100000,00 грн., після сплати яких звільняється від обов’язку сплати основного боргу в сумі 403226,97 грн., державного мита, моральної шкоди, судових та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи №19/7-04/14-8. Проте, Відповідач подав заяву, в якій заперечив проти затвердження мирової угоди та просив суд видати наказ на різницю недоотриманої суми 303226,97 грн.

Відповідач заперечив проти задоволення позову мотивуючи тим, що мирова угода від 04.09.08р. неодноразово оцінена Господарським судом Київської області, Київським міжобласним апеляційним господарським судом та Вищим господарським судом України у справі №19/7-04/14/8, та Позивачу у затвердженні даної мирової угоди відмовлено.

Ухвалою від 16.04.10р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи був призначений на 27.05.10р. Цією ж ухвалою сторони було зобов’язано подати суду документи вказані в цій ухвалі. У судовому засіданні 27.05.10р. оголошувалась перерва до 01.06.10р.

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання сторін суд

ВСТАНОВИВ:

03.07.00р. між Позивачем та Відповідачем була укладена угода про надання юридичних послуг до якої 17.07.00р. ними було підписане доповнення.

Відповідно до п.1.1. угоди предметом угоди є надання Відповідачем Позивачу платних послуг по захисту його інтересів у провадженні справи про банкрутство; надання Відповідачем юридичної допомоги з питання визнання договору позики №3.1-46 від 03.09.96р. укладеним між Позивачем та ЗАТ «Перший Український міжнародний банк»недійсним з представництвом інтересів Позивача в арбітражних судах; надання Відповідачем юридичної допомоги стягнення дебіторської заборгованості з юридичних осіб (боржників Позивача), зазначених в додатку, що є невід’ємною частиною цієї угоди, захисту інтересів Позивача перед його кредиторами; здійснення Відповідачем об’ємного комплексного правового обслуговування Позивача.

14.06.01р. між Позивачем та Відповідачем був підписаний акт виконаних робіт згідно з яким вартість юридичних послуг Відповідача складає 13418,33 грн.

16.07.01р. між Позивачем та Відповідачем був підписаний акт виконаних робіт згідно з яким вартість юридичних послуг Відповідача складає 405699,15 грн.

25.12.03р. Відповідач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Позивача про стягнення 403226,97 грн. за наданні послуги з юридичної допомоги відповідно до вказаної угоди.

13.12.06р. Позивач подав зустрічний позов про стягнення з Відповідача збитків в сумі 403226,97 грн.

30.05.07р. Господарським судом Київської області прийнято рішення у справі №19/7-04/14/8, яким первісний позов Відповідача був задоволений, а в зустрічному позові Позивачу було відмовлено.

30.11.07р. постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі №19/7-04/14/8 рішення господарського суду Київської області в частині задоволення первісного позову було скасовано та прийняте нове рішення, яким у первісному позові було відмовлено, в частині відмови в зустрічному позові рішення було залишено без змін.

04.03.08р. постановою Вищого господарського суду України постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.11.07р. було скасовано, та справу передано на новий розгляд до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

04.09.08р. між Позивачем та Відповідачем була укладена мирова угода, відповідно до якої Позивач зобов’язався виплатити Відповідачу грошові кошти у розмірі 100000,00 грн.

Згідно з п.2 даної угоди Позивач після перерахування вказаних грошових коштів Відповідачу звільняється від сплати боргу у розмірі 403226,97 грн.

Відповідно до п.4 вказаної угоди Відповідач підтвердив, що з моменту підписання цієї мирової угоди, та у випадку належного її виконання Позивачем, не матиме жодних майнових вимог до Позивача.

05.09.08р. Позивач платіжним дорученням №2150 сплатив Відповідачу кошти в сумі 100000,00 грн.

10.09.08р. ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду було припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на рішення господарського суду Київської області від 30.05.07р. у справі №19/7-04/14/8 у зв’язку з відмовою Позивача від поданої апеляційної скарги з тих підстав, що сторонами досягнуто взаємної згоди щодо вирішення даного спору.

17.10.08р. Позивач подав до господарського суду Київської області заяву про затвердження мирової угоди, в якій зазначив, що свої зобов’язання за мировою угодою виконав.

04.11.08р. Відповідач до господарського суду Київської області подав пояснення, в яких підтвердив отримання від Позивача коштів в сумі 100000,00 грн., проте просив суд мирову угоду від 04.09.08р. не приймати до уваги, а видати наказ на різницю недоотриманої суми 303226,97 грн., оскільки дану мирову угоду Відповідач уклав в силу важких обставин.

04.11.08р. ухвалою Господарського суду Київської області у справі №19/7-04/14/8 у задоволенні заяви Позивача про затвердження мирової угоди було відмовлено, оскільки дана мирова угода не відповідає взаємовідносинам сторін, суті спору та чинному законодавству.

10.02.09р. постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду у вказаній справі, залишеною буз змін постановою Вищого господарського суду України від 15.07.09р., ухвалу Господарського суду Київської області від 04.11.08р. про відмову у затвердженні мирової угоди було скасовано, справу направлено на розгляд до Господарського суду Київської області.

09.09.09р. ухвалою Господарського суду Київської області у справі №19/7-04/14/8 у задоволенні заяви Позивача про затвердження мирової угоди було відмовлено з тих підстав, що Відповідач заперечує проти затвердження мирової угоди, тому фактично між сторонами відсутнє мирове врегулювання порядку виконання рішення суду, що унеможливлює затвердження мирової угоди відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України.

          Спір виник з причини того, що між Позивачем та Відповідачем існують розбіжності в тлумаченні змісту мирової угоди від 04.09.08р., підписаної між Позивачем та Відповідачем.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст.637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Відповідно до ст.213 Цивільного кодексу України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Як встановлено судом між Позивачем та Відповідачем була укладена угода про надання юридичних послуг згідно з якою Відповідач надав, а Позивач прийняв за актами виконаних робіт послуги на загальну суму 419117,48 грн.

Як встановлено судом 25.12.03р. Відповідач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Позивача про стягнення боргу за наданні послуги з юридичної допомоги в сумі 403226,97 грн.

Як встановлено судом 30.05.07р. Господарським судом Київської області прийнято рішення у справі №19/7-04/14/8 про задоволення позову Відповідача та стягнення з Позивача вказаних спірних коштів.

Як встановлено судом 04.09.08р., під час апеляційного оскарження вказаного рішення Господарського суду Київської області у справі №19/7-04/14/8, між Позивачем та Відповідачем була укладена мирова угода, відповідно до якої Позивач зобов’язався виплатити Відповідачу грошові кошти у розмірі 100000,00 грн. Згідно з п.2 даної угоди Позивач після перерахування вказаних грошових коштів Відповідачу звільняється від сплати боргу у розмірі 403226,97 грн. Відповідно до п.4 вказаної угоди Відповідач підтвердив, що з моменту підписання цієї мирової угоди, та у випадку належного її виконання Позивачем, не матиме жодних майнових вимог до Позивача. 05.09.08р. Позивач платіжним дорученням №2150 сплатив Відповідачу кошти в сумі 100000,00 грн.

Як встановлено судом 10.09.08р. ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду було припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на рішення господарського суду Київської області від 30.05.07р. у справі №19/7-04/14/8 у зв’язку з відмовою Позивача від поданої апеляційної скарги з тих підстав, що сторонами досягнуто взаємної згоди щодо вирішення даного спору.

Як встановлено судом 17.10.08р. Позивач подав до господарського суду Київської області заяву про затвердження мирової угоди, в якій зазначив, що свої зобов’язання за мировою угодою виконав. Проте 04.11.08р. Відповідач до господарського суду Київської області подав пояснення, в яких підтвердив отримання від Позивача коштів в сумі 100000,00 грн., проте просив суд мирову угоду від 04.09.08р. не приймати до уваги, а видати наказ на різницю недоотриманої суми 303226,97 грн., оскільки дану мирову угоду Відповідач уклав в силу важких обставин.

Як встановлено судом 09.09.09р. ухвалою Господарського суду Київської області у справі №19/7-04/14/8 у задоволенні заяви Позивача про затвердження мирової угоди було відмовлено з тих підстав, що Відповідач заперечує проти затвердження мирової угоди, тому фактично між сторонами відсутнє мирове врегулювання порядку виконання рішення суду, що унеможливлює затвердження мирової угоди відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України.

З наведеного вбачається, що під час судового спору про стягнення з Позивача боргу в сумі 403226,97 грн. Позивач та Відповідач домовились, що Позивач сплачує Відповідачу 100000,00 грн. після чого звільняється від сплати боргу у розмірі 403226,97 грн., а Відповідач з моменту підписання цієї мирової угоди та сплати Позивачем 100000,00 грн. не матиме жодних майнових вимог до Позивача. На наступний день 05.09.08р. Позивач сплатив Відповідачу кошти в сумі 100000,00 грн., чим виконав свої зобов’язання за вказаною мировою угодою.

Відповідно до ст.600 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.

За своїм змістом укладена Сторонами вказана мирова угода якраз і являється згодою Позивача та Відповідача про припинення зобов’язання Позивача сплатити Відповідачу борг за надані юридичні послуги в сумі 403226,97 грн. внаслідок передачі Позивачем відступного Відповідачу в сумі 100000,00 грн.

За вказаних обставин суд вважає, що позовні вимоги Позивача про тлумачення змісту мирової угоди від 04.9.08р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом не можуть бути прийняті до уваги доводи Відповідача, що мирова угода від 04.09.08р. не затверджена судом, тому не може вважатись укладеною, і є лише проектом.

Відповідно до ст.78 Господарського процесуального кодексу України умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються обома сторонами. До затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову. Про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу.

Згідно з ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Мирова угода за своєю правовою природою з одного боку є правочином, оскільки веде до набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків сторін, а з другого боку являється процесуальним документом, який свідчить про мирне врегулювання сторонами судового спору та у разі подання його до суду і затвердження судом має наслідком припинення провадження у справі або зміну процесуальних обов’язків сторін.

З моменту підписання сторонами мирової угоди така мирова угода, як правочин є укладеною, та веде до набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків сторін, проте процесуальним документом, який свідчить про мирне врегулювання сторонами судового спору та має наслідком припинення провадження у судовій справі або зміну процесуальних обов’язків сторін, така мирова угода стає лише після затвердження її судом.

Та обставина, що суд не затвердив мирову угоду між Позивачем та Відповідачем з тих підстав, що Відповідач заперечив мирне врегулювання судового спору, свідчить про відсутність мирного врегулювання певного судового спору між Позивачем та Відповідачем, проте ніяким чином не змінює правочину, який був укладений між Позивачем та Відповідачем про припинення зобов’язання Позивача сплатити Відповідачу борг за надані юридичні послуги в сумі 403226,97 грн. внаслідок передачі Позивачем відступного Відповідачу в сумі 100000,00 грн., який Позивачем виконаний.

          Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.4, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Надати тлумачення змісту мирової угоди від 04.09.08р., як правочину укладеному між Закритим акціонерним товариством «Птахофабрика Київська»та Приватним підприємством «ЮФ «Захист».

3. Зміст мирової угоди від 04.09.08р. слід розуміти так, що зобов’язання Закритого акціонерного товариства «Птахофабрика Київська»перед Приватним підприємством «ЮФ «Захист»з оплати боргу в сумі 403226,97 грн. за надані послуги за угодою про надання юридичних послуг від 03.07.2000р. припиняються з моменту сплати Закритим акціонерним товариством «Птахофабрика Київська»на рахунок Приватного підприємства «ЮФ «Захист»коштів в сумі 100000 (сто тисяч) грн. 00 коп.

4. Стягнути з Приватного підприємства «ЮФ «Захист»(01034, м. Київ, вул. Стрілецька, 24-Б; код 25273957) на користь Закритого акціонерного товариства «Птахофабрика Київська»(07413, Київська обл., Броварський р-н, с. Пухівка, вул. Радгоспна) державне мито в сумі 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп., витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

          Суддя                                                                                 Ю.Л. Власов

Рішення підписане 16.06.2010р.