Рішення № 10022238, 15.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/2115.06.10 За позовом Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування

житлового фонду»Солом’янського району міста Києва

До Благодійної організації «Комітет боротьби з соціальним злом та

підвищенням якості»

про стягнення 39442,32 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Панкова О.А.

Від відповідача Місяць А.В.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом’янського району міста Києва до Благодійної організації «Комітет боротьби з соціальним злом та підвищенням якості»про стягнення 31400,64 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2009р. порушено провадження у справі.

Представниками позивача в судовому засіданні 09.02.10р. подано заяву про уточнення позовних вимог (фактично - про збільшення), відповідно до якої, позивач просить стягнути з відповідача: 34567,26 грн. –орендної плати, 915,99 грн. –пені, 3959,07 грн. –компенсації плати за землю.

Представниками позивача в судовому засіданні 02.03.10р., на клопотання представника відповідача, вручено йому копію позовної заяви, а також надано суду докази направлення відповідачу копії позову з додатками та уточнень до позову.

Розгляд справи судом неодноразово відкладався, про що виносились відповідні ухвали; в судових засіданнях неодноразово оголошувались перерви про що зазначалось у відповідних протоколах судових засідань.

Відповідачем під час розгляду справи заявлялись численні клопотання про витребування нових письмових доказів та інші клопотання (всі клопотання залучені до матеріалів справи, перелічені в ухвалах суду про відкладення розгляду справи та в протоколах судових засідань).

Відповідно до ст. 38 ГПК України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов’язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Судом було встановлено, яких саме доказів недостатньо, та ухвалами судом було зобов’язано сторін та визначених в ухвалах осіб надати ці нові письмові докази та пояснення.

Інші клопотання про витребування доказів подані суду по 18.05.2010р. включно, про задоволення яких не зазначено в ухвалах, судом залишені без задоволення, оскільки на думку суду не всі заявлені сторонами до витребування документи стосуються предмету спору, а тому їх витребування та долучення до справи не є необхідним.

Щодо клопотань відповідача про залучення прокуратури та центральних органів влади третіми сторонами (від 05.02.10р.) та про залучення в якості 3-х осіб представників Генеральної прокуратури України та Комітету Верховної ради України з питань правосуддя (від 01.03.10р.) - судом ці клопотання залишаються без задоволення як нормативно та документально необґрунтовані, оскільки відповідачем у відповідності до ст. 27 ГПК України не обґрунтовано суду, яким чином рішення з господарського спору по справі №2/21 може вплинути на права або обов'язки осіб, про залучення яких третіми особами без самостійних вимог на предмет спору клопочеться відповідач.

Щодо клопотання відповідача про направлення окремого рішення до прокуратури стосовно надання позивачем недостовірної інформації (від 02.03.10р.) та клопотання про направлення окремих ухвалу про системне невиконання позивачем вимог суду та надання недостовірної інформації (від 18.05.10р.), то судом дані клопотання залишається без задоволення, оскільки як вбачається з наданих позивачем письмових та усних пояснень, та з наданих ним письмових доказів, представники позивача на вимоги суду надавали всі наявні витребувані від них документи, а щодо інших документів надавали пояснення, що вони або відсутні або про їх існування нічого не відомо. Крім того, суд звертає увагу відповідача на ст. 33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. А належність та допустимість наданих сторонами доказів, встановлюється судом при розгляді справи по суті, та приймається або відхиляється в залежності від конкретних обставин справи. Щодо посилань відповідача про надання «недостовірної інформації», то достовірність або недостовірність наданих сторонами пояснень, та відповідність чи невідповідність цих пояснень наданим письмовим доказам також встановлюється судом під час розгляду справи по суті та оцінюється відповідно до ст. 33 ГПК України.

Щодо клопотань відповідача:

-          від 08.02.10р. про припинення певних дій позивача;

-          від 02.03.10р. про зобов’язання позивача зробити перерахунок коштів,

-          від 02.03.10р. про зобов’язання позивача виконати приписи прокуратури та профільних головних управлінь КМДА;

-          від 22.03.10р. про повернення відповідачу незаконно нарахованих коштів орендної плати;

-          від 06.04.10р. про зобов'язання позивача повернути відповідачу орендну плату, незаконно стягнуту в термін з серпня 2006р по січень 2008р. та за час відновлення приміщення внаслідок системних заливів, останній з яких відбувся 30 січня 2010р.;

-          від 06.04.10р. про зобов'язати позивача перерахувати орендну плату з січня 2008р. по березень 2010р. за тарифами 0,76 грн. за 1 кв.м. та нараховувати до остаточної процедури переведення приміщення із житлового в нежитлове;

-          від 20.04.10р. про зобов’язання позивача внести окремий пункт до договору оренди та про зобов’язання житлово-комунальних підприємств провести всі відповідні розрахунки оплати за надані послуги;

-          від 18.05.10р. про визнання всіх нарахувань позивача за оренду відповідачем житлового приміщення за адресою: вул. Уманська, 31, корп. 2, які не підтверджуються Актами прийому передачі послуг, такими, що не підлягають сплаті, а кошти, сплачені відповідачем раніш, повернути;

-          від 10.06.10р. про прийняття рішення про негайне переведення приміщення за адресою: вул. Уманська, 31, корп. 2 із житлового в нежитлове, в законному порядку встановленому органами місцевого самоврядування в м. Києві, з урахуванням всіх раніш наданих клопотань відповідачем;

то судом встановлено, що ці вище перелічені клопотання не носять процесуального характеру по справі №2/21, а тому залишаються судом без розгляду. Судом встановлено, що вищенаведені клопотання висвітлюють окремі вимоги майнового та немайнового характеру відповідача до позивача, в зв’язку з чим суд роз’яснює відповідачу, що він не позбавлений права звернутись до суду з окремими позовами, якщо відповідач вважає, що позивачем порушуються його права та охоронювані законом інтереси (про що зокрема відповідач зазначає у вищенаведених клопотаннях).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року ”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році ” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з врахуванням Заяви від 09.02.10р. про уточнення позовних вимог (фактично - про збільшення), відповідно до якої, позивач просить стягнути з відповідача: 34567,26 грн. –орендної плати, 915,99 грн. –пені, 3959,07 грн. –компенсації плати за землю.

Представник Відповідача у судових засіданнях проти викладених у позові обставин заперечував повністю з підстав, наведених у відзиві та наданих суду поясненнях, та просив в позові відмовити повністю.

В судовому засіданні 18.05.10р. судом, за згодою присутніх представників сторін було оголошено про закінчення розгляду справи по суті та для оголошення вступної та резолютивної частин рішення по справі, судом у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву на 03.06.10р.

Проте, в судовому засіданні 03.06.10р. суд повернувся до стадії дослідження доказів по справі, оскільки представником позивача в судовому засіданні 03.06.10р. надано відповідь Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»на ім’я позивача, в якій містяться частково відомості, ніж в наданій відповіді БТІ на запит суду.

Ухвалою від 03.06.10р. суд відклав розгляд справи на 15.06.10р. та направив повторний запит до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»для роз’яснення суперечностей між відомостями, що БТІ надало суду та позивачу.

Станом на 15.06.10р. від Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»не надходило відповіді на судовий запит від 03.06.10р. та на ухвалу від 03.06.10р.

За таких обставин рішення по справі виноситься на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 15.06.10р. судом, за згодою присутніх представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, оглянувши надані сторонами оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд —

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Солом’янського району міста Києва та Благодійною організацією «Комітет боротьби з соціальним злом та підвищенням якості»(далі Відповідач) було укладено Договір оренди №1371 від 12.09.2007р. (далі Договір), на підставі якого Відповідачу було надано в користування приміщення загальною площею 141,2 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 31, корп. 2.

Строк дії Договору встановлено до 12.08.10р.

Додатковою угодою від 01.04.08р. до Договору були внесені зміни. Зокрема: номер договору змінено на №646/3, орендодавцем визначено - Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом’янського району міста Києва (Позивача), пункт 3.1. договору викладено в такій редакції «За користування об'єктом оренди ОРЕНДАР сплачує ОРЕНДОДАВЦЮ орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку та порядку використання орендної плати, затвердженої рішенням Солом’янської районної в м. Києві ради від 20.12.2006р. № 101, розпорядженням Солом'янської районної у м .Києві державної адміністрації № 181 від 06.02.2008р., або за результатами конкурсу на право оренди об'єкту комунальної власності»; та пункт 3.5. Договору викладено в такій редакції «крім орендної плати ОРЕНДАР компенсує ОРЕНДОДАВЦЕВІ його видатки по платі за землю (додаток № 3)».

Позивач зазначає, що Відповідач виконував умови Договору неналежним чином, в результаті чого виникли заборгованості в розмірі: 34567,26 грн. –орендної плати, 915,99 грн. –пені, 3959,07 грн. –компенсації плати за землю, які позивач просить стягнути з відповідача в примусовому порядку.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При розгляді справи по суті судом досліджувалось питання наявності у позивача права передавати в оренду приміщення загальною площею 141,2 кв.м. (напівпідвал) за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 31, кор. 2, що є предметом Договору, а також питання - до якого фонду –жилого чи нежилого, віднесено приміщення загальною площею 141,2 кв.м. (напівпідвал) за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 31, кор. 2, що є предметом Договору та передавались Відповідачу в орендне користування.

Відповідно до Рішення Київської міської ради IX сесії XXIII скликання «Про формування комунальної власності територіальних громад районів м. Києва» від 27.12.2001 року №208/1642 до комунальної власності територіальної громади Солом’янського району міста Києва було віднесено жилий будинок по вул. Уманській 31 корп. 2, 3512,90 кв.м –загальною площею, та з них –573,70 кв.м. –площа нежилих приміщень.

На підставі Розпорядження Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації від 12.09.2007 року №1697 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва та Благодійною організацією «Комітет боротьби з соціальним злом та підвищення якості», було укладено Договір оренди нежилого приміщення загальною площею 141,2 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 31, корп. 2.

Рішенням Солом'янської районної у м. Києві ради від 19.12.2007 року № 218 «Про утворення комунальних підприємств»було створено Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом'янської районної у м. Києві ради.

Згідно розпоряджень Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації від 01.02.2008 року № 141 «Про затвердження статуту Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом'янської районної у м. Києві ради та від 29.12.2007 року № 2492 «Про проведення інвентаризації майна Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва»жилий будинок по вул. Уманській 31 корп. 2 було закріплено на праві повного господарського відання за Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Солом'янської районної у м. Києві ради». На підставі цих розпорядчих документів між Позивачем та Відповідачем було укладено Додаткову угодою від 01.04.06р. до Договору оренди, про що вже було зазначено вище.

Відповідач зазначає, що хоча в Договорі і зазначено, що приміщення загальною площею 141,2 кв.м. (напівпідвал) за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 31, кор. 2 (предмет Договору) –є нежитловим, проте фактично воно є жилим, оскільки його не було переведено у встановленому законом порядку з жилого фонду в нежилий.

Позивач це заперечує, з посиланням на вищенаведені розпорядчі документи, та зокрема на Рішення Київської міської ради IX сесії XXIII скликання «Про формування комунальної власності територіальних громад районів м. Києва»від 27.12.2001 року №208/1642, та зазначає, що даним рішенням до комунальної власності територіальної громади Солом’янського району міста Києва в складі жилого будинку по вул. Уманській 31 корп. 2, було віднесено і нежиле приміщення загальною площею 141,2 кв.м., передане Відповідачу в оренду за Договором.

Судом встановлено, що у вищенаведеному Рішенні Київської міської ради від 27.12.2001 року №208/1642 (з додатками) дійсно зазначено про віднесення до комунальної власності територіальної громади Солом’янського району міста Києва жилого будинку по вул. Уманській 31 корп. 2 в складі - 3512,90 кв.м загальної площі, та з них –573,70 кв.м. –площа нежилих приміщень.

Проте в Рішенні Київської міської ради від 27.12.2001 року №208/1642 (з додатками) відсутня розбивка жилої та нежилої площі в будинку по вул. Уманській 31 корп. 2 на окремі приміщення, тому не вбачається за можливе встановити з даного рішення ради та додатків до нього - чи приміщення яке є предметом Договору і передавалось відповідачу в оренду площею 141,2 кв.м. (напівпідвал) відноситься до жилого чи нежилого фонду; з інших вищенаведених наданих позивачем розпорядчих документів цього також прямо не зазначено та не вбачається.

Натомість відповідачем надано суду лист Прокуратури міста Києва від 10.02.10р. №07/1-1900-10, в якому зазначено, що під час проведення прокуратурою перевірки встановлено, відповідно до поверхового плану (копії судом долучено до матеріалів справи) від 1960 року зазначені вище приміщення напівпідвалу рахуються житловими квартирами №81-84 і дані приміщення не були переведені з житлового фонду в нежитловий.

Враховуючи все вищенаведене, позивачем не надано суду належних доказів, що приміщення, яке є предметом Договору загальною площею 141,2 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 31, корп. 2 є нежилим приміщенням, натомість в матеріалах справи містяться відомості про віднесення даного приміщення до житлового, та що в нежитловий фонд його переведено не було.

Як зазначалось вище, відповідно до умов Договору, Позивач зобов’язався передати Відповідачу в орендне користування нежитлове приміщення, яке є комунальною власністю територіальної громади Солом’янського р-ну м. Києва.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»(в редакції, що діяла з 30.01.06р. та станом на час укладення Договору) обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) речові права на чуже нерухоме майно: а) право володіння; б) право користування (сервітут); в) право постійного користування земельною ділянкою; г) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); ґ) право забудови земельної ділянки (суперфіцій); д) право користування нерухомим майном строком більш як один рік. Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації згідно з цим Законом; 3) обмеження речових прав. Державна реєстрація прав на нерухоме майно територіальної громади здійснюється за заявою органу, уповноваженого управляти комунальним майном. Реєстрація права власності повинна передувати реєстрації інших речових прав на таке майно та їх обмежень і проводитися в разі вчинення правочину щодо такої нерухомості, встановлення обмежень речових прав на таку нерухомість.

Відповідно до п.1.4 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно "державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ".

Відповідно до п. 1.5 Тимчасового положення "обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном".

Під час розгляду справи суд зобов’язував позивача надати правовстановлюючі документи що підтверджують право комунальної власності територіальної громади Солом’янського району міста Києва на предмет Договору - нежиле приміщення загальною площею 141,2 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 31, корп. 2, проте Позивач вимоги ухвал суду не виконав та не надав правовстановлюючих документів та доказів, що за територіальною громадою Солом’янського району міста Києва зареєстровано право власності на нежиле приміщення площею 141,2 м2 за адресою вул. Уманська, 31 корпус 2, які є предметом Договору.

Крім того, ухвалою від 22.04.10р. суд витребував від Комунального підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»інформацію, до якого фонду –жилого чи нежилого, віднесено приміщення загальною площею 141,2 кв.м. (напівпідвал) за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 31, кор. 2, та надати належним чином засвідчені копії правовстановлюючих документів, на підставі яких було здійснено реєстрацію права власності на вищенаведене приміщення.

На запит суду Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»надано відповідь, в якій зазначено, що «станом на 14.05.2010р. згідно з даними книг реєстрації Бюро по нежитловому фонду нежилі приміщення площею 141,2 м2 за адресою вул. Уманська, 31 корпус 2 на праві власності не зареєстровані. По житловому фонду згідно з даними книг реєстрації Бюро цілий будинок № 31 корпус 2 по вул. Уманській на праві власності не зареєстрований. В будинку проводиться реєстрація права власності на квартири, як окремі об'єкти нерухомості.»

В судовому засіданні 03.06.10р. представником позивача надано іншу відповідь Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна», надану на ім’я позивача, в якій містяться інші відомості, ніж в наданій відповіді БТІ на запит суду.

Ухвалою від 03.06.10р. суд відклав розгляд справи на 15.06.10р. та направив повторний запит до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»для роз’яснення суперечностей між відомостями, що БТІ надало суду та позивачу.

Станом на 15.06.10р. від Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»не надходило відповіді на судовий запит від 03.06.10р. та на ухвалу від 03.06.10р.

Враховуючи вищенаведене, суд не може сприйняти як належний доказ наданий позивачем лист-відповідь БТІ на ім’я позивача від 31.05.10р., оскільки даний лист і зазначені в ньому відомості надавались не на запит суду та не за поставленими судом при розгляді справи питаннями (крім того, надана позивачем копія листа-відповіді не засвідчена належним чином).

Зважаючи на вищенаведене, судом як належний доказ сприймається офіційно наданий Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»лист на виконання вимог ухвали суду від 22.04.10р.

Враховуючи все вищенаведене, позивачем, що діє в інтересах та за рахунок майна територіальної громади Солом’янського району м. Києва, не доведено, що на праві комунальної платності за територіальною громадою Солом’янського району міста Києва зареєстровано (а отже - перебуває в повному господарському віданні Позивача) нежиле приміщення, яке є предметом Договору загальною площею 141,2 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 31, корп. 2.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що при укладення Договору з боку орендодавця було порушено п. 1 та 2 ст. 203 ЦК України та ст. 761 ЦК України, а саме –орендодавець не мав права передавати у найм нежиле приміщення, яке є предметом Договору загальною площею 141,2 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 31, корп. 2, оскільки за територіальної громадою Солом’янського району міста Києва не зареєстровано на праві комунальної власті нежиле приміщення, яке є предметом Договору загальною площею 141,2 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 31, корп. 2; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов’язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Відповідно до п. 2 роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. №02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними ”, якщо вирішуючи господарський спір господарський суд встановить, що зміст договору суперечить чинному законодавству, він, керуючись ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, повинен за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині.

За цих обставин, суд дійшов висновку визнати за власною ініціативою недійсним Договір оренди нерухомого майна за №1371 (пізніше - №646/3) від 12.09.2007р., оскільки зміст цього договору суперечить чинному законодавству.

Щодо посилань позивача на факти у відповідності до ст. 35 ГПК України встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.10р. №30/34, то як вбачається з тексту даного рішення - судом при розглядів справи №30/34 не досліджувалось питання до якого фонду –жилого чи нежилого належать приміщення, які є предметом Договору, та не досліджувалось питання наявності у орендодавця права передавати майно за Договором (нежиле приміщення загальною площею 141,2 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 31, корп. 2) в оренду, а тому посилання позивача в цій частині на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.10р. №30/34 суд вважає необґрунтованими.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, оскільки судом встановлено на майбутнє недійсність Договору №1371 від 12.09.2007р., а недійсним договір не породжує інших наслідків, окрім тих, що пов’язані з його недійсністю, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість вимог Позивача до Відповідача про стягнення коштів за цим Договором, оскільки ці вимоги направлені на спонукання виконувати умови Договору, тоді як судом встановлена його недійсність.

Відповідно ст. 49 ГПК України, на Позивача покладаються та йому не відшкодовуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до господарського суду; також в зв’язку зі збільшенням позовних вимог з Позивача додатково до Державного Бюджету України стягуються 80,41 грн. державного мита.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Визнати за власною ініціативою недійсним на майбутнє Договір оренди №1371 (номер договору Додатковою угодою від 01.04.08р. змінено на №646/3) від 12.09.2007р, укладений між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Солом’янського району міста Києва (правонаступником якого є Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом’янського району міста Києва) та Благодійною організацією «Комітет боротьби з соціальним злом та підвищенням якості», з усіма додатками до цього договору.

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом‘янської районної у місті Києві ради (м. Київ, вул. Соціалістична, 6; код ЄДРПОУ 35756919) 80 (вісімдесят) грн. 41 коп. державного мита в доход Державного Бюджету України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя І.О.Домнічева

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення –16.06.2010р.