Рішення № 100219918, 29.09.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року справа №380/5217/20

провадження №П/380/5368/20

розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця Львівського виконавчого округу Білецького Ігоря Мироновича за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовною заявою, в якій з урахуванням заяви про зміну предмету позову (а.с.187-188) просить:

- визнати неправомірними бездіяльність та дії приватного виконавця Львівського виконавчого округу Білецького Ігора Мироновича у виконавчих провадженнях, боржником в яких є ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 );

- зобов`язати приватного виконавця Львівського виконавчого округу Білецького Ігора Мироновича, місце здійснення діяльності: 79013, м.Львів, вул.Київська, буд.1, невідкладно передати виконавчі провадження, боржником в яких є ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), приватному виконавцю Львівського виконавчого округу Маковецькому Зоряну Вікторовичу, адреса здійснення діяльності: 79013, м.Львів, вул.Степана Бандери, буд.6, для приєднання до зведеного виконавчого провадження, боржником в якому є ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Посилається на те, що рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 16.04.2019 року у справі №466/2693/19 задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та вирішено стягнути на користь позивача ( ОСОБА_3 ) з відповідача ( ОСОБА_2 ) 80000,00 доларів США, що по курсу НБУ еквівалентно 2162400,00 грн. Судом видано виконавчий лист №466/2693/19, на підставі якого відповідачем 11.02.2020 року відкрито виконавче провадження №61245673, вчинено дії щодо опису нерухомого майна боржника та передано згодом це майно на реалізацію. Зазначив, що при відкритті виконавчого провадження 11.02.2020 року відповідач зобов`язаний був перевірити наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника – ОСОБА_2 – за даними автоматизованої системи виконавчого провадження. Тоді було б виявлено, що приватним виконавцем Маковецьким З.В. 09.07.2018 року відкриті виконавчі провадження по примусовому виконанню рішення суду щодо боржника ОСОБА_2 , які об`єднані того ж дня у зведене виконавче провадження за №56737606, а 02.03.2020 року до зведеного виконавчого провадження приєднано виконавче провадження №61431414. У такому випадку, відповідач повинен був передати відкрите ним виконавче провадження №61245673 приватному виконавцю Маковецькому З.В., оскільки ним першим відкрито провадження щодо боржника ОСОБА_2 . Проте приватний виконавець Білецький І.М. цього не зробив. Проведені ним дії (опис майна боржника, передача такого на електронні торги) порушують права позивача, унеможливлюють виконання рішення суду про стягнення боргу з ОСОБА_2 в користь стягувачів (в т.ч. і позивача), оскільки після продажу цього майна кошти від його реалізації будуть перераховані приватному виконавцю Білецькому І.М. для передачі стягувачу у виконавчому провадженні №61431414. Наведене і зумовило позивача звернутися до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повінстю.

Від відповідача, станом на момент розгляду цієї справи, відзиву на позовну заяву на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. А, відповідно до ч.6 ст.162 цього ж Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_3 , надійшли пояснення щодо позову, в яких просить відмовити в задоволенні позову у зв`язку з його безпідставністю.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Державного підприємства «Сетам», надійшли пояснення щодо позову, і яких посилається на те, що наразі підстав для зупинення чи припинення електронних торгів у Державного підприємства «Сетам» немає

Від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_2 , надійшли пояснення щодо позову, в яких просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 09.07.2020 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом заборони відповідачам вчиняти певні дії.

Ухвалою судді від 22.07.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 14.09.2020 року розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; засідання для розгляду справи по суті замінено підготовчим засіданням.

Ухвалою суду від 02.12.2020 року зупинено провадження у справі до 19.01.2021 року

Ухвалою суду від 20.01.2021 року поновлено провадження у справі.

12.05.2021 року судом постановлено окрему ухвалу.

Ухвалою суду від 16.06.2021 року витребувано у відповідача докази та зупинено провадження у справі до 13.07.2021 року

Ухвалою суду від 14.07.2021 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою судді від 14.07.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника третьої особи, ОСОБА_2 , про залучення до участі в справі третіх осіб, закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

12.05.2014 року ухвалою Залізничного районного суду м.Львова у справі №462/2990/14-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 (третя особа без самостійних вимог на стороні позивачів ОСОБА_6 та третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_7 ) про визнання договору фіктивним заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на майно ОСОБА_5 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , а саме:

- земельну ділянку площею 0,3494 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 4610136300:06:018:0128;

- будівлі лазні-пральні площею 543,7 кв. м, що позначені на плані літерами А-1, А’-1 та котельні площею 134,3 кв. м під літерою Б-1 за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання цієї ухвали, державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за №43320983 від 14.05.2014 року внесено відомості у відповідний Реєстр обтяжень нерухомого майна за №5657095, №6177179 та №5657286.

25.08.2016 року ухвалою Залізничного районного суду м.Львова про забезпечення позову у справі №462/4525/16-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , з участю третіх осіб ОСОБА_6 , ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності накладено арешт на:

- земельну ділянку, площею 0,3494 га на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136300:06:018:0128;

- будівлі лазні-пральні, площею 543,7 кв. м., що позначені на плані літерами А-1, А1-1, котельні, площею 134,3 кв. м. під літерою Б-1 на АДРЕСА_1 ;

- квартиру АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_5 ;

заборонено будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки, площею 0,3494 га на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136300:06:018:0128, будівлі лазні-пральні, площею 543,7 кв. м., що позначені на плані літерами А-1, А1-1, котельні, площею 134,3 кв. м. під літерою Б-1 на АДРЕСА_1 , квартири АДРЕСА_2 .

Про вказане свідчать відомості з відповідного Реєстру обтяжень нерухомого майна (№16070247 та №16070562).

31.05.2017 року (набрало законної сили 21.05.2018 року) рішенням Залізничного районного суду м.Львова у справі №462/2589/14-ц за позовом ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 (третя особа: ОСОБА_5 ) про визнання права власності та стягнення заборгованості вирішено стягнути із ОСОБА_2 борг: на користь ОСОБА_4 3729796,58 грн боргу та 1218,00 грн судового збору; на користь ОСОБА_1 2398400,83 грн боргу та 1218,00 грн судового збору; на користь ОСОБА_6 5948789,47 грн боргу та 1218,00 грн судового збору.

09.07.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Маковецьким З.В. відкриті виконавчі провадження №56735305, №56737606, згідно виконавчих листів №462/2589/14-ц, виданих Залізничним районним судом м.Львова 25.06.2018 року та об`єднані того ж дня у зведене виконавче провадження за №56737606.

05.12.2018 року рішенням Залізничного районного суду м.Львова у справі №462/2990/14-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , треті особи ОСОБА_6 , ОСОБА_5 визнано недійсним договір дарування нерухомого майна та земельної ділянки, укладений 02.04.2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О.І., зареєстрований в реєстрі за №1031. Постановою Львівського апеляційного суду від 28.01.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, а рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05.12.2018 року без змін.

12.12.2018 року скасовано заходи забезпечення позову у справі №462/4525/16-ц (вжиті ухвалою Залізничного районного суду м.Львова).

16.04.2019 року Шевченківським районним судом м.Львова ухвалено рішення у цивільній справі №466/2693/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 80000,00 доларів США, що по курсу НБУ еквівалентно 2162400,00 грн, суми боргу за договором позики від 10.12.2015 року.

Судом видано виконавчий лист №466/2693/19, на підставі якого приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким Ігорем Мироновичем 11.02.2020 року відкрито виконавче провадження №61245673.

24.03.2020 року нотаріусом Іванківської районної державної нотаріальної контори Київського нотаріального округу Воробей Тетяною Петрівною припинено обтяження №5657095, №6177179 та №5657286 (вчинені на виконання ухвали Залізничного районного суду м.Львова у справі №462/2990/14-ц).

25.03.2020 року державним виконавцем Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) Бузніцькою Тетяною Григорівною аналогічно припинено обтяження №16070562 (вчинене на виконання ухвали Залізничного районного суду м.Львова у справі №462/4525/16-ц)., зареєстроване на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №52040500 від 25.08.2016 року, обтяжувачем по якому виступав Залізничний ВДВС м.Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

Станом на 31.03.2020 року вищезгадане майно перереєстроване державним реєстратором Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Живком Михайлом Олександровичем та перебувало у власності ОСОБА_2 .

30.04.2020 року Залізничним районним судом м.Львова у справі №462/1399/20 задоволено подання приватного виконавця Маковецького З.В. про звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_2 , а саме: на нерухоме майно, зазначене вище, на яке було накладено арешт, у порядку норм ст.440 Цивільного процесуального кодексу України. Звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме: на лазню-пральню під літерами А-1 та А' -1 загальною площею 543,7 кв. м., котельню літерою Б-1 загальною площею 134,3 кв.м., реєстраційний номер майна 328806146101 та земельну ділянку, площею 0,3494 га, кадастровий номер 4610136300:06:018:0128, цільове призначення для обслуговування комплексу лазні, реєстраційний номер майна 328806146101, яке не зареєстровано у встановленому законом порядку за боржником ОСОБА_2 та згідно з Державним реєстром прав на нерухоме майно значиться зареєстрованим за ОСОБА_5 , для виконання ОСОБА_2 зобов`язань за виконавчими листами у справі №462/2589/14-ц, виданих 25.06.2018 року Залізничним районним судом м.Львова.

21.05.2020 року ухвалою Залізничного районного суду м.Львова у справі №462/2816/20 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення продажу земельної ділянки, площею 0,3494 га на АДРЕСА_1 , будівель лазні-пральні, площею 543,7 кв. м., що позначені на плані літерами А-1, А1-1, котельні, площею 134,3 кв. м. під літерою Б-1 на АДРЕСА_1 на торгах чи аукціонах, заборони державним реєстраторам учиняти будь-які реєстраційні дії щодо такого майна, вносити до державного реєстру записи про держреєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування держреєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів до вирішення справи по суті.

Основна підстава – таке майно не належить ОСОБА_1 .

05.06.2020 року ухвалою Залізничного районного суду м.Львова у справі №462/3197/20 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони приватному виконавцю Львівського виконавчого округу Білецькому Ігорю Мироновичу, ДП «Сетам» вчиняти будь-які дії в тому числі виконавчі дії щодо боржника у виконавчому провадженні №61245673, направлені на реалізацію через систему прилюдних (електронних) торгів «Сетам» наступного нерухомого майна: земельної ділянки, площею 0,3494 га на АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , будівель лазні-пральні, площею 543,7 кв. м., що позначені на плані літерами А-1, А1-1, котельні, площею 134,3 кв. м. під літерою Б-1 на АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 . Крім того, заборонено будь-яким суб`єктам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо такого майна, а також дії, спрямовані на зміну власника, або дії, що можуть призвести до поділу, виділу часток, зміни опису, технічних характеристик, в тому числі площі щодо даних об`єктів.

15.10.2020 року Львівським апеляційним судом скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Залізничного районного суду від 12.05.2014 року у цивільній справі №462/2990/14-ц. Знято арешт, накладений на вищевказане майно.

Як ствердив позивач, 05.07.2020 року з офіційного веб-сайту ДП «СЕТАМ» йому стало відомо, що приватним виконавцем Біленьким Ігорем Мироновичем передано на реалізацію (лот №426860) нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, кадастровий номер №461013600:06:018:0128; будівлю лазню-пральню та котельню, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; електронні торги призначені на 13.07.2020 року, початкова ціна – 16851250,00 грн.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що, на переконання позивача, відповідачем проігноровано вимоги закону, зокрема – п.п.14, 15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року №512/5, а проведені ним виконавчі дії, зокрема: опис майна боржника, передача майна на реалізацію через електронні торги порушують права позивача як стягувача у виконавчому провадженні, що відкрито раніше, унеможливлюють виконання судового рішення у справі №462/2589/14-ц.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Спірним у межах даних правовідносин є визначення наявності/відсутності обов`язку приватного виконавця передавати виконавчі документи або виконавчі провадження до органу державної виконавчої служби з тих підстав, що державний виконавець цього органу першим розпочав виконавче провадження стосовно того самого боржника.

Відповідно до ст.ст.1, 5 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02.06.2016 року №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон №1403-VIII),.

Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) державними виконавцями органів державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ст.3).

Пункт 6 ч.1 ст.4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та п.4 ч.1 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» установлюють принцип (засаду) диспозитивності виконавчого провадження та визначають його обов`язковість при здійсненні виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями.

Цей принцип полягає, зокрема, у наданні стягувачу права вибору - пред`явити виконавчий документ для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців (абз.2 ч.1 ст.19 цього Закону).

Тобто вищевказані положення надають стягувачу право на власний розсуд обрати орган, що буде здійснювати примусове виконання, обираючи при цьому між державною виконавчою службою та приватними виконавцями.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.30 Закону України «Про виконавче провадження», виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Абзацом 2 ч.1 цієї норми передбачено, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.

Положення, викладені у двох абзацах ч.1 ст.30 Закону України «Про виконавче провадження», по суті становлять два логічно завершених автономних аспекти регулювання, що відносяться до предмета цієї статті, яка визначає особливості виконання кількох рішень державним або приватним виконавцем залежно від того, до кого надійшли на виконання кілька виконавчих документів щодо одного боржника.

Разом з тим, установлене абз.1 ч.1 ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» правило щодо виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника у рамках зведеного виконавчого провадження тим виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, стосується виключно державних, а не приватних виконавців, тоді як щодо останніх діє правило абз.2 ч.1 цієї ж статті про виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника у рамках зведеного виконавчого провадження.

Щодо обов`язку приватного виконавця передавати матеріали виконавчого провадження до органу державної виконавчої служби для приєднання до зведеного виконавчого провадження, суд враховує наступне.

Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року (у редакції наказу Міністерства юстиції України №2832/5 від 29.09.2016 року) (далі - Інструкція).

Пункт 14 розділу ІІІ цієї Інструкції регламентує дії державного виконавця у випадках, якщо відкрито декілька виконавчих проваджень відносно одного боржника, та встановлює обов`язок перевірити наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника за даними автоматизованої системи виконавчого провадження при відкритті виконавчого провадження.

У разі, якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника виявлено в іншому органі державної виконавчої служби, таке виконавче провадження передається на виконання до органу державної виконавчої служби, державним виконавцем якого відкрито перше виконавче провадження, або в порядку, визначеному розділом V цієї Інструкції. У разі, якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби або ВДВС, виконавче провадження передається на виконання до цих відділів.

Згідно із п.15 розділу ІІІ Інструкції, об`єднання виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника у зведене виконавче провадження та приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження здійснюється приватним виконавцем у порядку, визначеному пунктом 14 цього розділу.

В той же час вказана Інструкція розроблена відповідно до Законів України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» і «Про виконавче провадження», інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню (п.1 розділу 1 Інструкції).

Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог цих законів, та такі, що не можуть їм суперечити, в тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Так, положення Закону України «Про виконавче провадження» не зобов`язують приватного виконавця передавати виконавче провадження, яке перебуває у нього на виконанні, державному виконавцю з тієї підстави, що державний виконавець відкрив перше виконавче провадження щодо одного боржника.

Натомість ч.5 ст.5 цього Закону допускає передачу виконавчого документа від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби, або від органу державної виконавчої приватному виконавцю лише за заявою стягувача.

Порядок передачі виконавчого провадження визначається ст.ст.44 і 44 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Така передача відбувається лише у прямо передбачених законом випадках, зокрема в разі зупинення діяльності сам приватний виконавець або Міністерство юстиції України (у випадку припинення діяльності на підставі наказу за наявності незакінчених проваджень) вирішує питання про заміщення такого приватного виконавця іншим приватним виконавцем. Така передача здійснюється за погодженням із стягувачем. У разі відсутності згоди стягувача приватний виконавець повертає виконавчий документ стягувачу або відповідно до рішення останнього передає його відповідному органу державної виконавчої служби або іншому приватному виконавцю.

Принцип передачі виконавчих проваджень виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження, повною мірою не може бути реалізований щодо приватних виконавців, оскільки вони мають низку обмежень у своїй діяльності, зокрема:

- щодо змісту рішень (ч.2 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» містить перелік рішень, які можуть виконуватися лише державними виконавцями. За змістом цієї норми до таких рішень фактично відносяться рішення, де боржником чи стягувачем є держава, або здійснюється виконання рішень адміністративних судів, рішень Європейського суду з прав людини, рішень про виселення та вселення фізичних осіб, рішень про конфіскацію майна, рішень, де боржники - діти або недієздатні особи та інші);

- щодо кількості виконавчих документів (згідно з п.1 ч.3 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу, якщо на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів, заробітної плати, заборгованості фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі перевищує 20 відсотків загальної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні у приватного виконавця);

- щодо суми стягнення (протягом першого року зайняття діяльністю приватного виконавця приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання рішень, за якими сума стягнення становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті (абз.13 ч.2 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Таким чином, поширення на приватних виконавців дії правила щодо передачі всіх виконавчих проваджень виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження щодо боржника, призведе до створення для державних виконавців більш сприятливих умов діяльності, що є неприйнятним з огляду на мету реформи системи примусового виконання рішень - дотримання балансу повноважень приватних і державних виконавців.

Виходячи з наведеного, передача виконавчого документа чи виконавчого провадження від приватного виконавця до іншого приватного чи державного виконавця може здійснюватися лише за заявою чи згодою стягувача.

Такі правові висновки узгоджуються з правовою позицією, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду №904/7326/17 від 05.12.2018 року та постанові Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі №750/1590/18.

Окрім того, застосування правила щодо обов`язкового передання виконавчого провадження від приватного виконавця до державного (іншого приватного) і навпаки призведе до порушення основоположного принципу диспозитивності, порушення права стягувача на вибір виконавця, передбаченого законом.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд приходить висновку, що у відповідача був відсутній обов`язок передавати виконавчі документи або виконавчі провадження приватному виконавцю Львівського виконавчого округу Маковецькому Зоряну Вікторовичу для приєднання до зведеного виконавчого провадження, боржником в якому є ОСОБА_2 .

Як наслідок, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про спонукання до вчинення дій відповідача.

Щодо вимог про визнання неправомірними бездіяльності та дій приватного виконавця Львівського виконавчого округу Білецького Ігора Мироновича у виконавчих провадженнях, боржником в яких є ОСОБА_2 , суд враховує, що позивачем не зазначено в чому саме полягають протиправні дії/бездіяльність відповідача, окрім як не передачі відповідачем виконавчого провадження, боржником в якому є ОСОБА_2 , приватному виконавцю Маковецькому Зоряну Вікторовичу для приєднання до зведеного виконавчого провадження.

Поряд з тим, ухвалою суду у даній справі було зобов`язано Приватного виконавця Львівського виконавчого округу Білецького Ігоря Мироновича подати належним чином засвідчені копії документів з виконавчих проваджень, боржником в яких є ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , які були винесені приватним виконавцем у рамках зведеного чи іншого виконавчого провадження (після 13.02.2021 року).

На виконання вимог вказаної ухвали відповідач повідомив про відсутність прийнятих ним рішень після 13.02.2021 року.

При цьому, суд враховує, що на момент передачі відповідачем нерухомого майна, а саме: земельної ділянки, кадастровий номер №461013600:06:018:0128; будівлі лазні-пральні та котельні, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на реалізацію через електронні торги, таке майно не належало позивачу, а перебувало у власності третьої особи – ОСОБА_2 .

Підтвердженням цього є ухвали Залізничного районного суду м.Львова від 21.05.2020 року у справі №462/2816/20 та від 05.06.2020 року у справі №462/3197/20.

Заходи забезпечення позову у справі №462/4525/16-ц, вжиті ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 25.08.2016 року (про накладення арешту на спірне майно та заборону будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо цього майна), скасовані ухвалою цього ж суду 12.12.2018 року.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що приватний виконавець не вчиняв протиправних дій по відношенню до позивача, а діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, а тому у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного виконавця Львівського виконавчого округу Білецького Ігоря Мироновича про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії слід відмовити повністю.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, підп.15 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення суду буде складено до 10.10.2021 року.

Суддя Ланкевич А.З.

Оригінал повного тексту судового рішення складено в одному примірнику 07.10.2021 року.